[
  {
    "id" : "analitychnyi-material-strelnyk-mizh-tradycieyu-ta-zminamy",
    "img" : "2025/25_12_30.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Аналітичний матеріал д.соц.н. Олени Стрельник \"Між традицією та змінами: уявлення про гендерні ролі в українській сім’ї\"",
    "date" : "30 Грудня 2025",
    "fullText" : "<p>Уявлення про те, «хто за що відповідає» в сім’ї, змінюються повільно й нерівномірно, відображаючи глибші соціальні трансформації ‒ від змін на ринку праці до політичних криз і війни. В Україні ці уявлення формувалися під впливом різних чинників: радянської моделі обов’язкової зайнятості жінок та так званого гендерного контракту «матері-працівниці», пострадянських економічних і соціально-політичних зламів та, зрештою, повномасштабної війни. У цьому контексті важливо зрозуміти, як змінюються соціокультурні установки щодо гендерних ролей жінок і чоловіків у сім’ї та поза нею, наскільки ці зміни є стійкими та чи справді вони свідчать про рух у бік більшої гендерної рівності.  У цьому матеріали я міркую про те, як змінювалися установки відносно розподілу сімейних ролей жінок і чоловіків у період з 2000 по 2024 роки, якими є гендерні і поколінські особливості цих установок, а також про те, що з ними відбувається під час повномасштабної війни.</p>\n<br>\n<p>Про це читайте в <a href=\"https://isnasu.org.ua/analytics/016_Strelnyk_O_-_Mizh_tradycieyu_ta_zminamy.php\">аналітичному матеріалі</a> д.соц.н. Олени Стрельник.</p>"
  },
  {
    "id" : "povni-teksty-statey-u-vidkrytomu-dostupi-2025-4",
    "img" : "2025/25_12_23.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Вийшло у світ свіже число журналу «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» (2025, №4)",
    "date" : "23 Грудня 2025",
    "fullText" : "<p>Інформуємо, що вийшло у світ свіже число журналу «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» (2025, №4). Зміст:</p>\n<p></p>\n<p><strong>СТАТТІ</strong></p>\n<p><em>Casula, Ph. (Fribourg, Switzerland)</em></p>\n<p>Old or New? Russia’s War against Ukraine and Post-Soviet identity politics</p>\n<p></p>\n<p><em>Куценко, О. (Київ)</em></p>\n<p>Руйнування меж: як війна переозначує соціологів і соціологію (досвід України)</p>\n<p></p>\n<p><em>Безрукова, О. (Київ), Зубченко, О. (Київ)</em></p>\n<p>Сутність та виміри сучасного колабораціонізму на тимчасово окупованих територіях України: спроба соціологічного осмислення</p>\n<p></p>\n<p><em>Паращевін, М. (Київ)</em></p>\n<p>Потенціал основних українських православних Церков у забезпеченні національної стійкості: соціально-психологічна складова</p>\n<p></p>\n<p><em>Прохватілова, О. (Харків)</em></p>\n<p>Комеморативні практики у фокусі соціологічних теорій: століття від Гальбвакса до студій цифрової пам’яті</p>\n<p></p>\n<p><em>Бурова, О. (Київ)</em></p>\n<p>Матеріальне благополуччя як чинник суб’єктивного добробуту: міжнародні порівняння та український контекст</p>\n<p></p>\n<p><em>Резнік, Я. (Київ)</em></p>\n<p>Феномен соціокультурного дисенсусу: теоретичні інтерпретації та емпіричні дослідження у світовій соціології</p>\n<p></p>\n<p><em>Сірий, Є. (Київ)</em></p>\n<p>Латентні маркери соціологічного синтезу в репрезентації гносеологічного конструкту «підприємництва» як чинника класово-стратифікаційного розвитку</p>\n<p></p>\n<p><strong>ЗАПРОШЕННЯ ДО ДИСКУСІЇ</strong></p>\n<p><em>Бондаренко, М. (Київ)</em></p>\n<p>“Helicopter view” на стратегію: Чому іноді слід зробити крок назад, щоб просунутися вперед, і до чого тут соціологія</p>\n<p></p>\n<p><strong>СОЦІОЛОГІЧНІ ВИДАННЯ: РОЗДУМИ, РЕЦЕНЗІЇ</strong></p>\n<p><em>Гарань, О. (Київ)</em></p>\n<p>Феномен Бекешкіної: «чесна соціологія» — публіцистика — громадська адвокація</p>\n<p></p>\n<p><strong>СОЦІОЛОГІЧНА ПУБЛІЦИСТИКА</strong></p>\n<p><em>Тарадайко, С. (Запоріжжя)</em></p>\n<p>Параноя й політика. Есей</p>\n<p></p>\n<p><strong>ПОКАЖЧИК СТАТЕЙ ЗА 2025 РІК</strong></p>\n<p>З повними версіями статей можна ознайомитися за наступним посиланням: <a href=\"https://stmm.in.ua/archive/issue.php?issue=2025-4\" target=\"blank\">https://stmm.in.ua/archive/issue.php?issue=2025-4</a></p>"
  },
  {
    "id" : "naukovo-populiarnyi-material-gorbachyk-orientovani-na-populism-ukrainci",
    "img" : "2025/25_12_15.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Науково-популярний матеріал к.фіз-мат.н. Горбачика А.П. \"Орієнтовані на популізм українці: як їх багато та хто вони?\"",
    "date" : "15 Грудня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено науково-популярний матеріал к.фіз-мат.н. Горбачика А.П. \"Орієнтовані на популізм українці: як їх багато та хто вони?\"</strong></p>\n<p>Елементи популізму завжди більшою або меншою мірою були присутні в політиці різних країн, зокрема і в політиці виборних демократій. Але останнім часом все більше говорять про те, що популістичні політичні сили та політики-популісти все частіше абсолютно в легальний спосіб, через вибори, приходять до влади і в молодих демократіях і, що здається дивним, в усталених демократіях з досить глибокими та давніми традиціями. Все це створює загрозу як для політики в певних країнах так і для демократії в світі в цілому.</p>\n<br>\n<p>Повний матеріал див. <a href=\"https://isnasu.org.ua/popsci/035_Gorbachyk_-_Orientovani_na_populism_ukrainci.php\">тут</a></p>"
  },
  {
    "id" : "uspishnyi-forum-ukrainskyh-sociologiv",
    "img" : "2025/25_12_14.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Успішний форум українських соціологів",
    "date" : "14 Грудня 2025",
    "fullText" : "<p>Складний, але плідний в науковому відношенні 2025 рік завершився Форумом вітчизняних соціологів, який отримав позитивний відгук наукової громадськості. Йдеться про традиційні щорічні, уже  ХІХ за рахунком, Читання пам’яті видатної української соціологині Наталії Паніної на тему «Метаморфози соціальної структури і соціальної мобільності під час війни», та XIV конкурс «Кращий молодий соціолог року», які організовуються протягом усіх цих років Інститутом соціології Національної академії наук України. До речі Наталія Паніна свого часу говорила про необхідність такого конкурсу, але передчасна смерть не дозволила їй втілити цю ідею в життя. Це невдовзі зробили її найближчі соратники Євген Головаха, Володимир Паніотто та Микола Чурилов.</p> \n<p>За словами модератора, д.соціол. наук Олександра Стогнія, які прозвучали на цьогорічних Читаннях:  «Ті, кому не байдуже майбутнє вітчизняної соціології як академічної науки з її тягарем особливої відповідальності за публічне слово, сьогодні мають стати взірцем служіння науки і суспільству, дотримання балансу власних наукових інтересів і амбіцій з громадянською позицією».</p>\n<p>Це повною мірою стосується як знаних українських соціологів, так і наукову молодь, яка активно заявляє себе на ниві вітчизняної науки. Що і проявилося в ході нинішніх Читань та конкурсу «Кращий молодий соціолог року».</p>\n<p>Читання відкрили лідери української соціології – Голова Соціологічної асоціації України (САУ) академік Віль Бакіров (який незмінно приїздить на них із рідного Харкова), проголосивши теплу промову від САУ та директор Інституту соціології НАН України, член-кореспондент НАН України Євген Головаха, котрий наголосив, що пам’ять про вчених, які, на жаль, вже пішли з життя, є важливою частиною історичної наукової пам’яті, яка стимулює сучасних науковців продовжувати традиції, розвиваючи та збагачуючи ідеї попередників.</p>\n<p>Прозвучало багато цікавих виступів та плідних обговорень. Грунтовну доповідь представила Олена Симончук (завідувачка відділу соціальних структур Інституту соціології НАН України) на тему « Соціальна архітектура України в умовах війни: структурні зміни, нерівності та конфлікти».</p>\n<p>Значну частину в Програмі Читань відвели виступам конкурсантів. До речі чимало учасників і переможців даного конкурсу минулих років уже в повен голос заявили себе в науці, стали соціологами, відомими не тільки в Україні, але й на міжнародному рівні. Цим ідея конкурсу себе повністю виправдала і продовжує виправдовувати.</p>\n<p>Протягом 2024-2025 рр. на XIV конкурс, згідно умов, конкурсантами подавалися есеї, котрі охоплюють тематику двох оголошень конкурсу: «Соціологи під час війни: професійні виклики, практики та сценарії» (2024) та «Метаморфози соціальної структури і соціальної мобільності під час війни» (2025).</p>\n<p>Помітними в поданих роботах є змістовна різноманітність та намагання молодих соціологів представити матеріал на високому науковому рівні, в контексті вітчизняної та світової соціології. Але тема війни та породжених нею соціальних наслідків залишається в центрі уваги дослідників  і тим чи іншим чином звучить в більшості поданих робіт.</p>\n<p>Згідно рішення поважного наукового журі, підсумки конкурсу такі:</p>\n<p>Перше місце – Володимир Шелухін (Київський національний університет імені Тараса Шевченка), есе «Анамнезис у соціології: від пам’яті до знання».</p>  \n<p>Друге місце  - Руслан Запорожченко (Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, есе «Між стабільністю та невизначеністю: Пролетаріат, прекаріат і нова реальність України).</p>\n<p>Третє місце – Валентин Гацко (Київський національний університет імені Тараса Шевченка,  есе «Схід і Захід разом? Чому говорити про кінець регіональних відмінностей  передчасно».</p>\n<p>Лауреатом премії імені Ірини Попової, яка започаткована Інститутом соціології НАН України разом із Південно-Українським відділенням САУ (керівник – д. соц. наук, проф. Олена Лісеєнко) і вручається  за дослідження, яке має відчутну практичну спрямованість, став також Валентин Гацко (Київський національний університет імені Тараса Шевченка.</p>\n<p>Даний Форум став яскравим знаком оклику в низці наукових подій, якими лідери академічної соціології України разом з іншими вітчизняними фахівцями ще раз підтвердили, що в складних і трагічних умовах тотальної війни росії проти України українські науковці високо несуть знамено науки і успішно долають всі драматичні перепони на шляху до нових проектів та їх результатів.</p>"
  },
  {
    "id" : "press-release-sou-ta-suspilstvo",
    "img" : "2025/25_12_13.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Взаємодія Сил оборони України з українським суспільством: результати всеукраїнського опитування",
    "date" : "13 Грудня 2025",
    "fullText" : "<p>12 грудня спеціалістами Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Збройних Сил України та Інституту соціології Національної академії наук України провели презентацію результатів дослідження “Взаємодія Сил оборони України з українським суспільством”. У заході також взяли участь представники департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, департаменту стратегічних комунікацій Міністерства оборони України, департаменту мобілізації Міністерства оборони України, центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України, науково-методичного центру кадрової політики Міністерства оборони України, інформаційного агентства “Арміяinform”.</p>\n<p></p>\n<p><strong>Донори, виконавці та партнери</strong></p>\n<p></p>\n<p>Дослідження виконано в межах партнерської співпраці між Інститутом соціології НАН України та Науково-дослідним центром гуманітарних проблем Збройних Сил України.</p>\n<p>Прес-реліз та презентацію підготовлено заступником директору Інституту соціології НАН України, д.соц.н. Сергієм Дембіцьким.</p>\n<p>Опитування, результати якого лягли в основу цього звіту, було проведене CATI-студією Інституту соціології НАН України у перебігу реалізації науково-дослідного проєкту \"Національна стійкість України під час російсько-української війни: суспільні конфігурації\". Фінансування отримано від Національної академії наук України за напрямом використання бюджетних коштів «Підтримка пріоритетних для держави наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок» бюджетної програми КПКВК 6541230.</p>\n<p>Технічну підтримку (доступ до IP-телефонії) було надано партнером Інституту соціології НАН України дослідницькою агенцією «Research UA».</p>\n<p></p>\n<p><strong>Параметри дослідження</strong></p>\n<p></p>\n<p>Інструментарій дослідження розроблений соціологами Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Збройних Сил України у співпраці з Сергієм Дембіцьким (Інститут соціології НАН України).</p>\n<p>Результати опитування репрезентують доросле населення України (від 18 років і старше), за виключенням АР Крим і тимчасово окупованих територій Півдня та Сходу України.</p>\n<p>Опитування здійснювалося методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assisted telephone interviews, CATI) за випадковою вибіркою мобільних номерів.</p>\n<p>Польовий етап дослідження тривав з 17 листопада по 28 листопада 2025 року.</p>\n<p>Статистична похибка вибірки обсягом 1007 респондентів при довірчій імовірності 95% та дизайн ефекті 1,1 не перевищує 3,2%.</p>\n<p></p>\n<p><strong>Ключові знахідки</strong></p>\n<p></p>\n<p>1. Українське суспільство демонструє суттєву підтримку використання рольової моделі військового, який боронив країну та залишається активним соціальним діячем в цивільному житті. Так, однозначну підтримку висловило 46,4% опитаних, переважну – 37,6%. Не такою виразною є підтримка преференцій, якими могли б користуватися учасники Сил оборони України при зарахуванні на державні посади. В цьому аспекті модальною групою стали респонденти, які висловили переважну (53,4%), а не абсолютну підтримку (20,9%).</p>\n<p>Очікувано, респонденти, які на момент опитування перебували в Силах оборони України або демобілізувалися, частіше висловлювали схвальні відповіді на ці питання. Особливо щодо преференцій під час зарахування на державні посади (абсолютна підтримка є характерною для 35,3% цієї групи).</p>\n<p>2. В якості ключових мотивів приєднання до Сил оборони України українське суспільство називає гідний соціальний контракт та патріотизм. Елементами такого соціального контракту є гідне грошове забезпечення (його відзначили 77,8% респондентів), чітко визначені строки служби (75,3%), соціальні гарантії та пільги (72,9%). Патріотизм в опитуванні було описано як бажання бути причетним до захисту України (на нього вказали 75,5% опитаних).</p>\n<p>Чоловіки призовного віку, які не знаходяться в Силах оборони України та не є демобілізованими, дещо частіше вказують на грошове забезпечення та строки служби та відчутно рідше говорять про громадянський обов’язок та приклади героїзму інших. Тобто для цієї групи більш виразними є прагматичні міркування.</p>\n<p>Показовим в частині оцінки суспільством різних мотиваційних чинників приєднання до Сил оборони України є порівняно низький (а в переліку альтернатив, що використовувалися – найнижчий) рівень релевантності військової кар’єри. Цей мотив відзначило 42,7% респондентів.</p>\n<p>3. Суспільство є доволі чутливим до проблем, які можуть підривати довіру до Сил оборони України. Такі проблеми можуть виникати на всіх етапах взаємодії між Силами оборони України та суспільством — мобілізації, забезпечення під час служби, підтримки ветеранів. В середньому респонденти говорять про наявність проблем за трьома напрямами з п’яти, які досліджувалися. Лише 7,3% опитаних вважають, що таких проблем не існує взагалі.</p>\n<p>Отже, незважаючи на позитивне ставлення до Сил оборони України, суспільство також зберігає доволі високий рівень критичності до проблемних аспектів їх функціонування.</p>\n<p>4. З думками про можливість приєднатися до Сил оборони України пов’язане бажання бути причетним до захисту України, а також думка про відсутність проблем із забезпеченням військових спорядженням. Важливо додати, що в цій частині аналізу вивчалися відповіді чоловіків призовного віку, які не є частиною Сил оборони України та не є демобілізованими.</p>\n<p>Фактично, саме в групі з патріотичними настроями та без побоювань щодо проблем у забезпеченні особового складу стають більш поширеними думки про можливість приєднання до Сил оборони України. Важливим нюансом тут є те, що дана закономірність характерна для чоловіків у віці від 18 до 49 років. А вже у групі чоловіків віком від 50 до 59 років, за високого визнання важливості патріотизму та не надто високих побоювань щодо забезпечення військовослужбовців, думки про приєднання до Сил оборони поширені несуттєво.</p>\n<p>5. Оцінка актуальних можливостей країни вести війну не впливає безпосередньо на думки про можливість приєднання до Сил оборони України. Але такі оцінки пов’язані з поглядами на мотиви, що, на думку респондентів, є важливими для приєднання до Сил оборони. За поганих оцінок кількість релевантних мотивів дещо знижується, а за задовільних та особливо хороших – збільшується. Тобто уявлення про можливості України для ведення війни впливають на плани щодо приєднання до Сил оборони опосередковано (через мотиви приєднання). Даний інтерактивний зв’язок залишається дієвим також і для ключового мотиву – бажання бути причетним до захисту України – в групі чоловіків призовного віку, які не є частиною Сил оборони України та не є демобілізованими.</p>\n<p></p>\n<p>Більш детальні результати у вигляді графіків надано у <a href=\"https://isnasu.org.ua/assets/files/misc/2025_Presentation_SOU_ta_suspilstvo.pdf\" target=\"_blank\">презентації</a> за результатами дослідження.</p>"
  },
  {
    "id" : "svoboda-slova-mediagramotnist-resultaty-opytuvannia",
    "img" : "2025/25_11_26.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Свобода слова, медіаграмотність: результати всеукраїнського опитування",
    "date" : "26 Листопада 2025",
    "fullText" : "<p><strong>СВОБОДА СЛОВА, МЕДІАГРАМОТНІСТЬ: РЕЗУЛЬТАТИ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ОПИТУВАННЯ</strong></p>\n<p></p>\n<p><strong>Донори, виконавці та партнери</strong></p>\n<p></p>\n<p>Дослідження виконано в межах партнерської співпраці між Інститутом соціології НАН України та Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення (меморандум про співпрацю від 10.10.2024).</p>\n<p>Прес-реліз та презентацію підготовлено заступником директору Інституту соціології НАН України, д.соц.н. Сергієм Дембіцьким.</p>\n<p>Опитування, результати якого лягли в основу цього звіту, було проведене CATI-студією Інституту соціології НАН України у перебігу реалізації науково-дослідного проєкту \"Національна стійкість України під час російсько-української війни: суспільні конфігурації\". Фінансування отримано від Національної академії наук України за напрямом використання бюджетних коштів «Підтримка пріоритетних для держави наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок» бюджетної програми КПКВК 6541230.</p>\n<p>Технічну підтримку (доступ до IP-телефонії) було надано партнером Інституту соціології НАН України дослідницькою агенцією «Research UA».</p>\n<p></p>\n<p><strong>Параметри дослідження</strong></p>\n<p></p>\n<p>Інструментарій дослідження розроблений Сергієм Дембіцьким (Інститутом соціології НАН України) у співпраці з Дмитром Швидченком (Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення).</p>\n<p>Результати опитування репрезентують доросле населення України (від 18 років і старше), за виключенням АР Крим і тимчасово окупованих територій Півдня та Сходу України.</p>\n<p>Опитування здійснювалося методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assisted telephone interviews, CATI) за випадковою вибіркою мобільних номерів.</p>\n<p>Польовий етап дослідження тривав з 27 жовтня по 7 листопада 2025 року.\nСтатистична похибка вибірки обсягом 1007 респондентів при довірчій імовірності 95% та дизайн ефекті 1,1 не перевищує 3,2%.</p>\n<p></p>\n<p><strong>Методичні особливості</strong></p>\n<p></p>\n<p>Свобода слова досліджувалася в аспекті згоди українців з необхідністю самоцензурування (виявлення конформізму) під час публічного висловлення своїх поглядів, у тому числі в мережі Інтернет. В якості зовнішніх орієнтирів такого самоцензурування у дослідженні були використані наступні: норми суспільної моралі, політичний курс влади, пануючі у суспільстві настрої, європейські цінності, християнські цінності, державні погляди на історію, позиція експертів, міркування національної безпеки, національна ідеологія, наукові факти та українські традиції.</p>\n<p>З метою вивчення медіаграмотності було адаптовано рекомендації з книги <a href=\"https://uk.sagepub.com/en-gb/eur/critical-thinking/book271969\" target=\"_blank\">Тома Чатфілда «Критичне мислення»</a>, що дозволило сформулювати 8 способів перевірки правдивості новин. Щодо них респонденти зазначали як дієвість (усвідомлення інструментів медіаграмотності), так і факт їх використання (декларативне застосування). При цьому другий аспект — декларативне застосування — оцінювався лише для тих способів, які респондент зазначив в якості дієвих.</p>\n<p></p>\n<p><strong>Ключові знахідки</strong></p>\n<p></p>\n<p>1. Українці демонструють високий рівень конформізму і, відповідно, низький рівень нонконформізму. Абсолютна більшість українців погоджується з необхідністю узгоджувати свої публічні висловлювання з 7 з 11 зовнішніх орієнтирів самоцензурування. До таких (в порядку зменшення впливовості) належать міркування національної безпеки, українські традиції, норми суспільної моралі, наукові факти, національна ідеологія, державні погляди на історію, християнські цінності.</p>\n<p>Відповідно 4 зовнішніми орієнтирами самоцензурування, що не отримують схвалення абсолютної більшості українців, є європейські цінності, пануючі у суспільстві настрої, політичний курс влади та позиція експертів. Втім, і для них рівень схвалення не опускається нижче 37%.</p>\n<p>2. Отже, серед українців конформізм (6,6 балів з 11) є вищим за нонконформізм (3,1 балу з 11). Однак, для правильної інтерпретації цих показників слід зважати на додаткові результати (описані далі), оскільки як конформізм, так і нонконформізм можуть мати і конструктивний, і деструктивний характер в залежності від соціального контексту застосування.</p>\n<p>3. Абсолютна більшість учасників вірно розпізнає 6 із 8 способів перевірки інформації, які досліджувалися. До таких належать пошук новини на перевірених ресурсах, перевірка узгодженості дати з подіями, перевірка новини за допомогою незалежних додаткових фактів, перевірка автентичності фото та відео у новині, оцінка рівня професійності матеріалу, а також перевірка першоджерела новини.</p>\n<p>Більші проблеми з розпізнаванням дієвих способів перевірки інформації виникли стосовно визначення надійності ресурсу, що публікує новину (46% правильних відповідей), та оцінки емоційності матеріалу (35%).</p>\n<p>Що стосується декларативного застосування перелічених інструментів, то лише два з них, згідно з відповідями, практикуються абсолютною більшістю — пошук новини на перевірених ресурсах та перевірка узгодженості дат і подій, поданих в матеріалі. Поширеність їх використання статистично значимо не відрізняється від 50%. Для решти інструментів показник декларативного застосування потрапляє в інтервал від 25% до 43%.</p>\n<p>4. Середнє значення Індексу усвідомлення інструментів медіаграмотності становить 4,6 бали з 8, а середнє значення Індексу декларативного застосування інструментів медіаграмотності — 3,1 бали. Показово, що близько 10% респондентів не зазначили жодного способу перевірки новин в якості дієвих, а майже 28% — взагалі не використовують їх. При цьому про застосування хоча б одного зі способів перевірки новин на постійній основі сказало майже три чверті опитаних.</p>\n<p>Питання інтерпретації рівня медіаграмотності українців за цими результатами залишається відкритим. Відповідь на нього потребує спеціальних експертних обговорень.</p>\n<p>5. За результатами статистичного аналізу було встановлено, що серед українців доволі поширеними є безпеково-раціонально-цивілізаційні міркування, що позитивно пов’язані з медіаграмотністю. Мається на увазі орієнтація на такі зовнішні орієнтири самоцензурування як міркування національної безпеки, наукові факти та європейські цінності. Сприйняття решти зовнішніх орієнтирів не пов’язані з показниками медіаграмотності.</p>\n<p>Також з медіаграмотністю пов’язані вік та рівень матеріальної забезпеченості: зі зростанням віку показники медіаграмотності знижуються, а зі зростанням рівня матеріальної забезпеченості — зростають.</p>\n<p></p>\n<p>Більш детальні результати у вигляді графіків надано у <a href=\"https://isnasu.org.ua/assets/files/misc/2025_Svoboda_slova_mediagramotnist_presentation.pdf\" target=\"_blank\">презентації</a> за результатами дослідження.</p>"
  },
  {
    "id" : "orgkomitet-xviii-mizhnarodnih-sociologichnih-chitan-pamyati-n.v.paninoi-i-s.o.makeeva",
    "img" : "2024/24_10_18.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Оргкомітет XIX Міжнародних соціологічних читань пам’яті Н.В. Паніної запрошує",
    "date" : "19 Листопада 2025",
    "fullText" : "<p style=\"text-align: center;\">Шановні колеги!</p>\n<p>Інститут соціології НАН України, Соціологічна асоціація України та Соціологічний центр імені Н.В.Паніної запрошують взяти участь у XIX Соціологічних читаннях пам’яті Н.В.Паніної «Метаморфози соціальної структури і соціальної мобільності під час війни», що відбудуться 10 грудня 2025 року в змішаному форматі (онлайн/офлайн).</p>\n<p>Просимо колег, які бажають взяти участь у Читаннях та в роботі круглого столу «Метаморфози соціальної структури і соціальної мобільності під час війни», <strong>надіслати <em>до 1 грудня 2025 р.</em></strong> заявку (прізвище, ім‘я, наукова ступінь, посада) із зазначенням форми участі (<strong>персональна  або онлайн</strong>) - паралельно на дві електронні адреси:</p>\n<p><a href=\"mailto:golos100@gmail.com\">golos100@gmail.com</a> (Головаха Євген)</p>\n<p><a href=\"mailto:panina.fund@gmail.com\">panina.fund@gmail.com</a> (Жуленьова Оксана)</p>\n<p></p>\n<p><strong>Оргкомітет XІХ Соціологічних читань пам’яті Н.В.Паніної</strong></p>"
  },
  {
    "id" : "yevgen-golovakha-na-suspilnomu-25-11-19",
    "img" : "2025/25_11_19.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Інтерв’ю Євгена Головахи на «Суспільному»",
    "date" : "19 Листопада 2025",
    "fullText" : "<p>На платформі ЮТУБ у програмі «Суспільні новини» оприлюднено інтерв’ю з директором Інституту соціології НАН України (ІС НАНУ) , д.ф.н., членом-кореспондентом НАН України професором Євгеном Головахою.</p>\n<p>Журналістка, висловивши задоволення від регулярних зустрічей з гостем для моніторингу суспільних настроїв, запропонувала почати розмову з характеристики стану українського суспільства на цьому етапі. Зокрема попросила охарактеризувати максимально лаконічно українців з нашими турботами, переживаннями зараз.</p>\n<p>Узагальнюючи результати багаторічного моніторингового дослідження ІС НАНУ, його директор відповів так: «Настрої гірші, ніж були у 2022-му, але кращі ніж у 2024-му. І оце головне, бо у нас була тенденція до погіршення психологічного  стану, оцінок, починаючи з 2022 року, коли був великий сплеск ентузіазму, настрою, а оцінки були найвищими за всю історію Незалежності».</p>\n<p>Покращення настроїв-2025 у порівнянні з настроями-2024 соціолог пояснив адаптацією, або, як дехто це називає «нормалізацією війни», певним звиканням до її реалій, коли у людей підключаються нові психологічні ресурси навзамін вичерпаних:</p>\n<p>«Наші дослідження фіксують неймовірну адаптивність більшості українців, хоча кількість людей у стані дистресу (гострого стресу) збільшилося за три роки з 12% до 27% і ми розуміємо, що зростання, на жаль, очікується, передусім серед осіб зі слабким психотипом. Втрати багатьох українців дуже великі – це і втрата рідних, близьких, роботи, житла, місця проживання, накопичень, здоров’я, у тому числі психологічного. Не кажучи вже про втрати тисяч і тисяч життів». Як зазначив професор, за результатами опитувань ІС НАНУ лише 20% відповіли, що таких болючих втрат у їх житті не було.</p>\n<p>Дослідження показали. що в 1922 році 4% українців погоджувалися з умовами, що висувала росія, а зараз таких уже 16%, причому більшість з них проживає близько до лінії фронту. В 2022 році 76% були впевнені у перемозі, зараз майже стільки ж вірять у це, проте лише 40% впевнені у ній, а 33% припускають ймовірність перемоги. Те, що Україна не погоджується на ультиматуми путіна і тиск Трампа – відповідає стану громадської думки українців.</p>\n<p>Резильєнтність українців, стійкість, можливість вистояти є високою. До прикладу їх оцінка економіки України сьогодні вдвічі вища, ніж у всі довоєнні роки. І це незважаючи на втрати території та потенціалу. Люди усвідомлюють, що раніше вони недооцінювали стан власної економіки і не тільки її. Вони стали мислити реалістичніше. Це проявилося, зокрема, в тому, що на питання: «Яка сума є для вас необхідною, щоб жити в цій ситуації нормально?» люди зараз визначають таку суму в півтора рази нижчою, ніж ту, яку вони називали у 2021 році.</p>\n<p>Ще у березні 57% українців вважали, що Трамп допоможе встановити мир (20% так не думали), а зараз 70% переконані, що Трамп у цьому відношенні нічого не зможе. Проте, наголосив професор, ми бачимо тенденцію зростання популізму та авторитаризму у всьому світі. Є загроза стати нам жертвою авторитарного інтернаціоналу на чолі з росією і єдина надія, що нас продовжить підтримувати світовий демократичний інтернаціонал, передусім європейський. Українці бачать загрозу, тому і значно посилилось бажання більшості українців інтегруватися в ЄС і НАТО, чого до повномасштабного вторгнення не спостерігалося, особливо в східній та південній частинах України.</p>\n<p>Вчений прокоментував також проблему молоді, згадавши картонковий майдан та мотиви дозволу молодим виїхати за межі України, проаналізував проблему справедливості в контексті того, кого мобілізують і хто воює, а хто ухиляється. Думку, яка побутує в громадськості, що представники привілейованих верств уникають мобілізації, соціолог назвав нагальною і закликав журналістів більш об’єктивно висвітлювати цю ситуацію.</p>\n<p>Щодо рейтингів політиків сьогодення, соціолог назвав імена В. Зеленського та В. Залужного, зауваживши, що у Залужного є аура перемог 2022 року і його популярність може пояснити, зокрема, теорія імпритингу. </p>\n<p>Протягом усієї розмови Євген Головаха часто посилався на результати досліджень співробітників очолюваного ним академічного ІС НАН України, інших колег, що свідчило про те, що вітчизняні соціологи в складних умовах війни тримають руку на пульсі суспільних процесів, масових умонастроїв і тим самим дають вагоме підґрунтя для прийняття політичних та державних рішень.</p>\n<p></p>\n<p>Повністю див.: <iframe width=\"100%\" height=\"360\" src=\"https://www.youtube.com/embed/I3XtwYI4lbY?rel=0&amp;showinfo=0\" frameborder=\"0\" allowfullscreen></iframe></p>"
  },
  {
    "id" : "analitychnyi-material-vedrov-vse-dobre-v-zhytti",
    "img" : "2025/25_11_16.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Аналітичний матеріал к.філос.н. Олексія Вєдрова \"«Все добре в житті»: взаємодія з оточенням та індивідуальне благополуччя в Україні\"",
    "date" : "16 Листопада 2025",
    "fullText" : "<p>«У неї / у нього в житті все добре» – ця добре знайома нам, вкрай лаконічна, але містка формула добре передає значення слова, на пояснення якого у науковців ідуть абзаци, статті та навіть цілі книжки: благополуччя (англ. well-being). Почувши це, ми відразу схоплюємо всю широку палітру сенсів, що не зводиться до самого лише багатства, про яке змушує думати менш штучне, ніж «благополуччя», але звужене за змістовим навантаженням слово «добробут». Добре відомо, що після досягнення суспільством певного порогу матеріальної забезпеченості благополуччя людей перестає зростати з подальшим зростанням доходів. Тоді ще наочнішою стає роль нематеріальних чинників – стосунків з близькими, наявності цікавих занять, смислів, що їх вкладає у власну діяльність людина, тощо.</p>\n<p>Сáме «соціальне благополуччя», тобто стан взаємин людини з її соціальним оточенням, часто є одним із найвизначальніших чинників того, чи задоволена людина своїм життям, чи почувається вона щасливою. Справді, коли ми почуємо від когось «у неї / у нього в житті все добре», нам зазвичай спадуть на думку, крім забезпеченості, роботи та фізичного здоров’я, «здорові» сімейні стосунки, наявність друзів, відсутність конфліктів і зумовлених ними стресів, загалом «перебування в гармонії» зі своїм оточенням та своєю спільнотою.</p>\n<br>\n<p>Про це читайте в <a href=\"https://isnasu.org.ua/analytics/014_Vedrov_O_-_Vse_dobre_v_zhytti.php\">аналітичному матеріалі</a> к.філос.н. Олексія Вєдрова.</p>"
  },
  {
    "id" : "anons-nomera-2025-4",
    "img" : "2024/24_05_06_2.PNG",
    "video" : null,
    "title" : "Анонс №4 часопису «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» (2025 рік)",
    "date" : "14 Листопада 2025",
    "fullText" : "<p><strong>У №4 часопису будуть опубліковані такі статті і матеріали:</strong></p>\n<p></p>\n<p><strong>ФІЛІП КАЗУЛА</strong></p>\n<p><strong>Старе чи нове? Війна Росії проти України та пострадянська політика ідентичності <em>(статтю подано англійською мовою)</em></strong></p>\n<p>Парадигма «Нових війн» стала важливим евристичним інструментом для розуміння організованого насильства, яке відбувалося на більшій частині Східної Європи після краху комунізму у 1989 році. Цей підхід був особливо корисним, щоб кинути світло на основні цілі війн, нових комбатантів, які беруть у них участь, і на те, як фінансуються конфлікти в ґлобалізованому світі. Хоча насильство, застосоване для анексії Криму та захоплення Луганська й Донецька у 2014 році та в подальшому, здавалося, значною мірою відповідало принципам парадигми «Нових війн», напад Росії на Україну в лютому 2022 року, схоже, відсилає нас до методів «старих війн». Ця стаття має на меті не пояснити причини війни, а проаналізувати механіку нинішнього конфлікту під кутом зору парадигми «Нових війн». Таким чином, стаття містить як аналіз війни, розв’язаної Росією проти України, так і роздуми про актуальність концепції «Нових війн». Стаття складається з двох частин. У першому розділі розглянуто ключові елементи парадигми «Нових війн», пропонуючи критичну перспективу з погляду біополітики та постколоніалізму. Другий розділ застосовує висновки першого розділу для теоретичного обговорення війни в Україні.</p>\n<p></p>\n<p><strong>ОЛЬГА КУЦЕНКО</strong></p>\n<p><strong>Руйнування меж: як війна переозначує соціологів і соціологію</strong></p>\n<p>Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 2022 року стало радикальним екзистенційним викликом не лише для українського суспільства, а й для української соціології як наукової дисципліни. Стаття аналізує, як війна руйнує традиційні межі між академією та суспільством, дослідником і учасником, нейтральністю і залученістю, теорією і дією. У фокусі — потрійна криза соціології: інституційна, епістемологічна та етична. Спираючись на підходи П’єра Бурдьє, Мішеля Фуко та студій постколоніалізму, авторка пропонує концепцію «гібридного знання» — балансу між науковою строгістю, громадянською відповідальністю та етичним залученням. Проаналізовано адаптацію академічних інституцій до умов війни, зміни у дослідницькій програмі, методологічні компроміси, а також посилення публічної й соціальної ролі соціолога. Показано, що війна пришвидшила деколоніальний поворот, актуалізувала транснаціональний вимір досліджень і відкрила простір для нової мови опису української реальності. Українська соціологія постає як соціологія дії — знання, що чинить опір, документує трагедію та підтримує колективну суб’єктність за часів катастрофи.</p>\n<p></p>\n<p><strong>ОЛЬГА БЕЗРУКОВА, ОЛЕКСАНДР ЗУБЧЕНКО</strong></p>\n<p><strong>Сутність та виміри сучасного колабораціонізму на тимчасово окупованих територіях України: спроба соціологічного осмислення</strong></p>\n<p>У статті здійснено спробу комплексного соціологічного осмислення феномену колабораціонізму в контексті сучасної російсько-української війни. Колабораціонізм розглядають як форму девіантної соціальної поведінки, що виникає в умовах зовнішнього політичного домінування й окупації та виявляється у свідомій співпраці окремих осіб або соціальних груп з ворожим режимом. Автори акцентують увагу на необхідності розширення правового тлумачення поняття колабораціонізму в соціологічних категоріях, що допомагає врахувати широкий спектр мотивацій, контекстів і форм такої поведінки. Крізь призму соціологічних підходів колабораціонізм розглядається за видами: воєнний, політичний, економічний, адміністративний, культурно-ідеологічний, освітній, соціально-побутовий. Особливу увагу приділено аналізу чинників, які сприяли поширенню колабораціоністських практик на тимчасово окупованих територіях України, зокрема: гуманітарній вразливості, інфраструктурній руйнації, політичній дезорієнтації, культурній пострадянській інерції, релігійному впливу тощо. На прикладі тимчасово окупованих територій Півдня України проаналізовано соціальні, культурні та політичні формати поширення колабораціоністських практик на тимчасово окупованих територіях України. З метою привернути увагу до зазначеної тематики автори використовують якісні та кількісні методи для підтвердження теоретичних висновків. Обґрунтовано важливість формування державної політики, яка має базуватися на диференційованому підході до визначення форм і мотивів колабораціонізму, задля забезпечення соціальної згуртованості в умовах післявоєнної реінтеґрації.</p>\n<p></p>\n<p><strong>МАКСИМ ПАРАЩЕВІН</strong></p>\n<p><strong>Потенціал основних українських православних Церков у забезпеченні національної стійкості: соціально-психологічна складова</strong></p>\n<p>Стаття присвячена аналізу можливого впливу основних українських православних конфесій (ПЦУ та УПЦ) на соціально-психологічні ресурси національної стійкості. Формування та підтримка національної стійкості визначається наявністю матеріальних, організаційних та соціально-психологічних ресурсів. Можливим чинником, який впливає на мобілізацію соціально-психологічних ресурсів, є релігія (релігійні вірування та діяльність релігійних організацій). Останнім часом цьому питанню приділяють багато уваги не лише на рівні наукового аналізу, а й на рівні державної політики. Зокрема, сформувалося переконання, що діяльність в Україні УПЦ становить загрозу для національної безпеки та національної стійкості. Відповідно реалізується активна державна політика протидії такій загрозі. Натомість від ПЦУ очікують сприяння національній стійкості. Такого роду вплив з боку цих Церков здійснюється через різні напрями їхньої діяльності, зокрема через вплив на свідомість (цінності, уявлення, орієнтації) їхніх вірян. Наявні дані репрезентативних опитувань не підтверджують такі уявлення. Адже не фіксується явної переваги прихильників ПЦУ за рівнем соціально-психологічної національної стійкості, так само як і явного відставання за цими характеристиками основної маси прихильників УПЦ. При цьому орієнтації прихильників обох Церков часто схожі з орієнтаціями нерелігійних осіб та «позаконфесійних» православних, що дає підстави припускати, що їхні позиції визначаються не стільки конфесійним впливом, скільки якимись іншими світськими чинниками. Відповідно, є обґрунтовані підстави вважати, що уявлення про неґативний вплив УПЦ на національну свідомість її прихильників, так само як і уявлення про позитивний вплив з боку ПЦУ є дуже перебільшеними.</p>\n<p></p>\n<p><strong>ОЛЬГА БУРОВА</strong></p>\n<p><strong>Матеріальне благополуччя як чинник суб’єктивного добробуту: міжнародні порівняння та український контекст</strong></p>\n<p>У статті проаналізовано матеріальне благополуччя як ключовий чинник суб’єктивного добробуту за умов глибоких соціальних трансформацій. На підставі огляду провідних міжнародних опитувань (ESS, Gallup World Poll, EQLS, EVS/WVS) та актуальних національних досліджень України розкрито методологічні та концептуальні особливості вимірювання добробуту. Встановлено, що, хоча матеріальний дохід є стійким предиктором життєвої задоволеності, його вплив змінюється під дією кризових контекстів, зокрема війни. Український кейс демонструє феномен «оптимістичної компенсації майбутнім» — парадоксальне поєднання низької задоволеності теперішнім та високих позитивних очікувань. Проаналізовано дані Інституту соціології НАН України (2021–2024), що виявили зниження матеріальних очікувань та адаптацію споживчих стандартів. Дослідження увиразнює потребу в багатовимірних підходах до оцінювання добробуту, які враховують не лише рівень доходів, а й психологічні, соціокультурні та контекстуальні чинники. Стаття пропонує рамки для подальшого розвитку інтеґрованих моделей оцінювання благополуччя за умов нестабільності, що є актуальними як для українського, так і для ширшого ґлобального контексту.</p>\n<p></p>\n<p><strong>ЯРОСЛАВ РЕЗНІК</strong></p>\n<p><strong>Феномен соціокультурного дисенсусу: теоретичні інтерпретації та емпіричні дослідження у світовій соціології</strong></p>\n<p>У статті здійснено огляд теоретичних інтерпретацій та емпіричних досліджень соціокультурного дисенсусу у світовій соціології. Проаналізовано трактування феномену дисенсусу у працях Р. Дарендорфа, Е. Шилза, В. Оберта, В. Волеса та інших. У цих працях соціологічне поняття дисенсусу презентується як теоретичний антипод та доповнення поняття консенсусу.  Розглянуто емпіричні показники соціокультурного консенсусу / дисенсусу в різних соціологічних дослідженнях на підставі вивчення праць М. Мана, Н. Штера, П.М. Бейкера, Дж. Маркофа, З. Савіньскі та Г. Доманьскі, Р. Роуза і Т. Маккая, К. Ґрафтона та Е. Пермалоф, І. Дауна та К.Дж. Вілсон, Т. Ґонзалес-Артеаґа, Ж.С.Р. Алькантуд та Р. де Андрес Кале, А. Робертса. Цей методичний досвід свідчить про ґрунтовне розроблення методичної проблематики емпіричних соціологічних досліджень у світовій соціології й може бути використаний у дослідженні різних соціокультурних розмежувань в Україні.</p>\n<p></p>\n<p><strong>ОКСАНА ПРОХВАТІЛОВА</strong></p>\n<p><strong>Комеморативні практики у фокусі соціологічних теорій: століття від Гальбвакса до студій цифрової пам’яті</strong></p>\n<p>У статті проаналізовано теоретичні підходи до концептуалізації соціальної пам’яті та можливості їх застосування у дослідженнях комеморативних практик. На підставі типології Барбари Мішталь (Misztal, 2003) розглянуто чотири ключові напрями: концепцію соціальних рамок пам’ятання (М. Гальбвакс), теорії винайдення традиції (Е. Гобсбаум), підходи популярної пам’яті та сучасні теорії динамічної пам’яті.</p> \n<p>Найбільш перспективними визначено теорії динамічної пам’яті, які враховують багаторівневу взаємодію різних акторів. У цьому контексті соціальна солідарність постає не як результат уніфікованих традицій чи протиставлення пам’яті й контрпам’яті, а як наслідок безперервного діалогу та консенсусу щодо минулого. Виокремлено роль держави, інституцій, соціальних груп, індивідів як носіїв агентності, підкреслено вплив цифрових технологій, що формують нові форми пам’яті. Особливу увагу приділено «конективному повороту» (Е. Госкінс) і поширенню технологій штучного інтелекту як чинників гібридної агентності.</p>\n<p>Проаналізовано українські дослідження останніх років, у яких переважають історіографічні інтерпретації пам’яті, проте дедалі більше уваги приділяється соціологічним підходам. Зроблено висновок, що соціологія здатна подолати обмеження як державоцентричних, так і індивідуалістичних моделей, пропонуючи інструменти для аналізу взаємодії акторів різних рівнів. Такий підхід створює підґрунтя для розвитку в Україні сучасних студій пам’яті, здатних інтегрувати українську науку в глобальний контекст та запронувати відповідні теоретичні рамки й методологію для аналізу широкого спектру комеморативних практик.</p>\n<p></p>\n<p><strong>ЄВГЕН СІРИЙ</strong></p>\n<p><strong>Латентні маркери соціологічного синтезу в репрезентації гносеологічного конструкту «підприємництва» як чинника класово-стратифікаційного розвитку</strong></p>\n<p>У статті на основі теорій соціальної диференціації як репрезентації конструкту «підприємництва» показано теоретичні координати цього концепту в соціології щодо виявлення нових маркерів його гносеологічного потенціалу в інтерпретації та поясненні суспільних явищ і процесів у їхньому розвитку, розв’язанні питань структурування суспільства, cоціального відтворення (класово-стратифікаційного розвитку) та подолання певних дилем у соціологічній теорії.</p>\n<p>В описово-аналітичному форматі подано широке різномаїття прикладів того, що в більшості теорій соціальної диференціації підприємництво, хоча й не безпосередньо, презентується як один із чинників та механізмів забезпечення можливості соціального просування. Систематизація маркерів підприємницького чинника у відповідних теоріях виявляє факт наукової леґітимації гносеологічного потенціалу поняття «підприємництва» в соціологічному теоретизуванні.</p>\n<p></p>\n<p>В розділі <strong>«ЗАПРОШЕННЯ ДО ДИСКУСІЇ»:</strong></p>\n<p><strong>МИКОЛА БОНДАРЕНКО</strong></p>\n<p><strong>“Helicopter view” на стратегію: Чому іноді слід зробити крок назад, щоб просунутися вперед, і до чого тут соціологія</strong></p>\n<p>Статтю присвячено обґрунтуванню доцільності «погляду зверху» (“helicopter view”) під час розроблення стратегій. Головний фокус публікації зосереджено на методології мапування С. Вордлі. Проаналізовано підхід до розуміння стратегії як циклу. Означено його ключові елементи, серед яких описано п’ять стратегічних чинників (мета, ландшафт, клімат, доктрина та лідерство), «петлю» ухвалення рішень (від спостереження до дії) та два типи питань «чому», корисних для сприйняття компонентів циклу. Особливу увагу приділено чинникам «ландшафту» та «клімату» — тобто аналізу «поля гри», що визначає контекст, необхідний для повноцінного розуміння ситуації. У продовження теми підтверджено, що ситуація вдало фіксується наочно завдяки візуалізації на основі карт. Розкрито головні характеристики створення стратегічних мап, продемонстровано способи їх використання. Пояснено зміст накладання компонентів мапи на її осі (видимості цінності та еволюції). На підставі поєднання стратегічного та соціологічного підходів показано, яким чином використання циклу може допомагати аналітиці й дослідженням. Продемонстровано особливу значущість соціології для опису та вимірювання стратегічного «ландшафту» та «клімату», що визначають позиціювання сил у бізнесі чи політиці. З іншого боку, показано, як соціологічне дослідження може бути вибудовано на засадах стратегічного циклу, з наголосом на теоретичному та емпіричному аспектах цього процесу. Наочно продемонстровано, яким чином дослідження здатне «розкладатися» на елементи завдяки використанню мапування. Доведено аналітичний та прогностичний потенціал стратегічних мап для ухвалення ефективніших дослідницьких чи проєктних рішень.</p>\n<p></p>\n<p>В розділі <strong>«СОЦІОЛОГІЧНА ПУБЛІЦИСТИКА»:</strong></p>\n<p><strong>ОЛЕКСІЙ ГАРАНЬ</strong></p>\n<p><strong>Феномен Бекешкіної: «чесна соціологія» — публіцистика — громадська адвокація</strong></p>\n<p></p>\n<p><strong>СЕРГІЙ ТАРАДАЙКО</strong></p>\n<p><strong>Параноя й політика</strong></p>\n<p>Продовжено давню лінію дослідження, коли певні психічні розлади розглядають у широкому суспільному й особистому контексті. Це бачення, застосоване ще Фройдом і посилене Дельозом і Ґваттарі, можна поширити також і на параною. До того ж її симптоми вельми помітні нині насамперед у великій, можна сказати, політиці, й окремі прикмети легко впізнавані.</p>"
  },
  {
    "id" : "analitychnyi-material-zhuleniova-o-stan-i-perspektyvy-volonterstva",
    "img" : "2025/25_10_31.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Аналітичний матеріал к.соц.н. Оксани Жуленьової \"Стан і перспективи волонтерства в Україні: дані опитування 2025 року\"",
    "date" : "31 Жовтня 2025",
    "fullText" : "<p>Волонтерський рух виступає одним із значущих феноменів сучасного українського суспільства. У 2003 році він був офіційно визнаний в Україні, коли Верховна Рада України прийняла Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг. Наразі цей документ втратив чинність. У ньому волонтерська діяльність визначалася як  «добровільна неприбуткова діяльність фізичних осіб — волонтерів, спрямована на надання допомоги особам, що перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої підтримки».</p>\n<p>Проте протягом приблизно десяти років після офіційного визнання волонтерський рух розвивався досить повільно, особливо порівняно з іншими країнами. Ситуація змінилася у 2014 році, коли на розвиток руху вплинули ключові соціально-політичні події. Основними тригерами стали Революція гідності, анексія Криму та війна на Донбасі. На тлі цих подій волонтерський рух стикався з відсутністю ефективних управлінських рішень, обмеженими ресурсними можливостями та необхідністю мобілізувати значні ресурси через загрозу втрати територіальної цілісності держави.</p>\n<br>\n<p>Про це читайте в <a href=\"https://isnasu.org.ua/analytics/013_Zhuleniova_O_-_Stan_i_perspektyvy_volonterstva.php\">аналітичному матеріалі</a> к.соц.н. Оксани Жуленьової.</p>"
  },
  {
    "id" : "socialni-ochikuvannya-printed",
    "img" : "2025/25_10_30_2.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Вийшла друком колективна монографія \"Соціальні очікування як чинник конструювання взаємодій в умовах суспільної нестабільності\"",
    "date" : "30 Жовтня 2025",
    "fullText" : "<p>Вийшла друком колективна монографія \"Соціальні очікування як чинник конструювання взаємодій в умовах суспільної нестабільності\".</p>\n<p>Монографія є комплексним дослідженням ролі соціальних очікувань у процесі відновлення та підтримки соціальної впорядкованості в ситуації постійної екзистенційної загрози. Визначено епістемологічні та концептуальні рамки, які дають змогу розглядати питання соціології майбутнього в екстремальній ситуації війни. Здійснено соціальну типологізацію очікувань, визначено особливості їх розгортання у темпоральному просторі, розглянуто раціональні та нераціональні підстави формування масових очікувань. На основі проведених кількісних і якісних емпіричних досліджень розглянуто соціальні очікування щодо  майбутнього країни, її економічного розвитку, розвитку демократії, досліджено трансформацію наративів майбутнього в дискурсі російсько-української війни, зокрема бачення майбутніх  українсько-російських відносин. Окрему увагу приділено українським воєнним мігрантам та їхнім очікуванням щодо повернення на  батьківщину. Адресована науковцям, викладачам, студентам, представникам громадських організацій, державним службовцям і політикам.</p>\n<p>Сторінка видання на сайті Інституту: <a href=\"https://isnasu.org.ua/publish/book.php?id=2025-socialni-ochikuvannia\" target=\"_blank\">https://isnasu.org.ua/publish/book.php?id=2025-socialni-ochikuvannia</a></p>"
  },
  {
    "id" : "obgovorennia-rezultativ-monitoryngu-v-stinah-akademii",
    "img" : "2025/25_10_30.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Обговорення результатів соціологічного моніторингу «Українське суспільство» в стінах Академії",
    "date" : "30 Жовтня 2025",
    "fullText" : "<p>Пропонуємо вашій увазі черговий випуск програми «Про науку. Компетентно», що виходить на YouTube-каналі Національної академії наук України. Темою обговорення стали актуальні результати соціологічного моніторингу «Українське суспільство».\nАвтор та ведучий програми – віцепрезидент НАН України академік НАН України Володимир Семиноженко. Гість студії – заступник директора з наукової роботи Інституту соціології НАН України член-кореспондент НАН України Сергій Дембіцький.</p>\n<p>Повністю матеріал див. тут: <iframe width=\"100%\" height=\"360\" src=\"https://www.youtube.com/embed/9cX2EmUKTK4?rel=0&amp;showinfo=0\" frameborder=\"0\" allowfullscreen></iframe></p>"
  },
  {
    "id" : "ukr-suspilstvo-v-umovah-polikryzy-printed",
    "img" : "2025/25_10_29.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Вийшов друком збірник \"Українське суспільство в умовах полікризи. Матеріали Других соціологічних читань пам’яті академіка НАН України В. М. Ворони\"",
    "date" : "29 Жовтня 2025",
    "fullText" : "<p>Вийшов друком збірник \"Українське суспільство в умовах полікризи. Матеріали Других соціологічних читань пам’яті академіка НАН України В. М. Ворони\".</p>\n<p>Збірник містить доповіді учасників Других соціологічних читань «Українське суспільство в умовах полікризи», присвячених пам’яті Валерія Михайловича Ворони – академіка НАН України, заслуженого діяча науки та техніки, директора Інституту соціології від 1992 р. до 2021 р. Читання відбулись в Інституті соціології НАН України 5 березня 2025 року. Під час дискусії науковці ділилися своїми теоретичними та емпіричними дослідженнями стану сучасного глобального та українського суспільства, пропонували власні підходи та методи вивчення актуальних проблем сучасності, обговорювали різні соціальні, політичні, економічні наслідки воєнних дій в Україні.</p>\n<p>Сторінка видання на сайті Інституту: <a href=\"https://isnasu.org.ua/publish/book.php?id=2025-ukr-suspilstvo-v-umovah-polikryzy\" target=\"_blank\">https://isnasu.org.ua/publish/book.php?id=2025-ukr-suspilstvo-v-umovah-polikryzy</a></p>"
  },
  {
    "id" : "yevgen-golovakha-na-kanali-my-ukraina-25-10-22",
    "img" : "2025/25_10_22.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Євген Головаха на каналі «Ми Україна»",
    "date" : "22 Жовтня 2025",
    "fullText" : "<p>На відомому Ютуб-каналі «Ми Україна» оприлюднене ексклюзивне інтерв’ю з директором Інституту соціології НАН України, членом-кореспондентом НАН України д.ф.н. професором Євгеном Головахою.</p>\n<p>Зважаючи на безперервні атаки російських агресорів, спрямовані на знищення інфраструктури життєзабезпечення українців журналістка Юлія Галушка розпочала з актуальної теми терпіння та його меж – скільки ми готові витримувати це щоденне цілодобове знущання?</p>\n<p>Відповідаючи, соціолог згадав першу, найстрашнішу зиму повномасштабного вторгнення і зазначив парадокс, дивовижний феномен: саме тоді опитування зафіксували найкращий масовий настрій в історії України. Євген Головаха, як соціолог і психолог в одній особі, називає це феноменом шокової ейфорії і пов’язує його з першими стрімкими перемогами того року на Харківщині, Херсонщині тощо.</p>\n<p>Нині все ускладнилося. Є окремі блискучі операції, перемоги, особливо в дроновій війні, проте на землі все складно, з підтримкою партнерів не все просто, є виснаження від чотирьох років безперервної війни. Тож і масові настрої, констатує вчений, суттєво погіршилися. Але, як не дивно, по деяких параметрах оцінки сьогодення у порівнянні з «довоєнним» 2021-м роком є кращими. Скажімо оцінка українцями економічної ситуації в Україні у 2021 році за 10-бальною шкалою була 3,2. До речі в 90-ті взагалі оцінювали 1,5. А зараз, попри всі складнощі, втрати і руйнування, оцінка 3,9.</p>\n<p>Торкнувшись теми стресів, котрі під час безперервних бомбардувань України та тяжкої ситуації на фронті стали постійним тлом нашого життя, професор зазначив. що особливо небезпечним є так званий подовжений стрес. Минулорічне опитування показало, що тільки 20 відсотків не переживало тих тяжких стресів (дистресів), яких ми пов’язуємо зі значними життєвими втратами. Можна передбачити, що цього року легше не стало і ті 14%, які на початку двотисячі двадцятих років переживали дистрес, на жаль, зросли, і помітно.</p>\n<p>Крім війни, підкреслив соціолог, стресовими факторами можна вважати і ті принципові зміни, які відбувалися в Україні періоду Незалежності в кожній сфері нашого життя – і державного і суспільного. Так що стресостійкості українців можуть позаздрити, ми мужньо переживаємо усі випробування, які випали на нашу нелегку долю і маємо значний адаптивний потенціал. Але він не безмежний, тому, щоб посилити адаптаційний ресурс українців, потрібні позитивні події та новини, поширення інформації про героїчні вчинки та значні здобутки тих, на кому країна і досі тримається та іде уперед, незважаючи на усі складнощі сьогодення.</p>\n<p>Крім того, наголосив професор, необхідно налагоджувати і поширювати систему соціальної, психологічної допомоги тим, хто її потребує. А таких багато і сьогодні і, можна передбачити, після війни, коли повернуться додому ті наші героїчні захисники, котрі тримають фронт попри граничне виснаження – фізичне і психологічне. Хоча багато що залежить під природної стійкості психотипу особи – у когось він сильний, у когось слабкий. Але люди повинні знати – ніхто не залишиться на самоті. І гарантом цього має бути держава, суспільство.</p>\n<p>Важливими є і горизонтальні зв’язки у суспільстві, прояви солідарності, зокрема, у такій формі як волонтерство, що стало масовим, особливо під час повномасштабного вторгнення.</p>\n<p>Професор відповів ще на ряд питань журналістки, роз’яснюючи на матеріалах дослідження Інституту соціології НАН України, інших колег актуальні питання, що цікавлять широку аудиторію.</p>\n<p>Інтерв’ю лідера академічної соціології України засвідчило, що співробітники ІС НАН України, загалом вітчизняні соціологи, як і всі українські науковці в неймовірно складних умовах війни, бомбардувань, обстрілів, тривог невпинно продовжують досліджувати соціальні та психологічні процеси у суспільстві, формуючи наукову основу для прийняття політичних та управлінських рішень, роз’яснюючи широкій громадськості актуальні питання непростих процесів нашого героїчного сьогодення.</p>\n<p>Повністю матеріал див. тут: <iframe width=\"100%\" height=\"360\" src=\"https://www.youtube.com/embed/X16eSo-yUuo?rel=0&amp;showinfo=0\" frameborder=\"0\" allowfullscreen></iframe></p>"
  },
  {
    "id" : "povni-teksty-statey-u-vidkrytomu-dostupi-2025-3",
    "img" : "2025/25_10_22_2.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Вийшло у світ свіже число журналу «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» (2025, №3)",
    "date" : "22 Жовтня 2025",
    "fullText" : "<p>Інформуємо, що вийшло у світ свіже число журналу «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» (2025, №3). Зміст:</p>\n<p></p>\n<p><strong>СТАТТІ</strong></p>\n<p><em>Стегній, О. (Київ)</em></p>\n<p>Кліматична безпека і військова діяльність: суб’єкт-об’єктна модель взаємозв’язку</p>\n<p></p>\n<p><em>Шевченко, С. (Київ)</em></p>\n<p>Концептуальні виміри дорослості в сучасному соціологічному теоретизуванні</p>\n<p></p>\n<p><em>Бевзенко, Л. (Київ)</em></p>\n<p>Соціологія очікуваного майбутнього у вітчизняних реаліях — у пошуку епістемологічного підґрунтя (частина 2)</p>\n<p></p>\n<p><em>Резнік, О. (Київ), Козловський, О. (Київ)</em></p>\n<p>Теоретичний синтез у соціології: історичні, методологічні та типологічні аспекти</p>\n<p></p>\n<p><em>Степаненко, В. (Київ)</em></p>\n<p>Історична соціологія Чарльза Тіллі: дослідницька еволюція та методологічні орієнтири</p>\n<p></p>\n<p><em>Pryshva, R. (Kyiv)</em></p>\n<p>On the methods of the disciplinary stage of social revolution: guerrilla experience in France and Ukraine</p>\n<p></p>\n<p><em>Чекалюк, В. (Київ)</em></p>\n<p>Метамова у цифровому суспільстві: її роль у формуванні іміджів та суспільної свідомості</p>\n<p></p>\n<p><em>Максименко, А. (Львів), Дацишин, М. (Львів)</em></p>\n<p>Динаміка громадської думки за умов передвоєнної напруженості та воєнного стану: приклад громади</p>\n<p></p>\n<p><em>Мальцева, К. (Київ)</em></p>\n<p>Багатовимірність стресу: чинники ризику та захисні чинники в наслідках для здоров’я</p>\n<p></p>\n<p><strong>НАУКОВЕ ЖИТТЯ</strong></p>\n<p><em>Якубін, О. (Київ)</em></p>\n<p>28-й Світовий конґрес Міжнародної асоціації політичної науки (IPSA), Сеул, 2025 (короткий звіт)</p>\n<p></p>\n<p><strong>ДИСКУСІЇ</strong></p>\n<p><em>Дембіцький, С. (модератор) (Київ)</em></p>\n<p>Круглий стіл «Травма війни: наслідки та виклики»</p>\n<p></p>\n<p>З повними версіями статей можна ознайомитися за наступним посиланням: <a href=\"https://stmm.in.ua/archive/issue.php?issue=2025-3\" target=\"blank\">https://stmm.in.ua/archive/issue.php?issue=2025-3</a></p>"
  },
  {
    "id" : "naukovo-populiarnyi-material-solodko-dekolonizaciya-v-odesi",
    "img" : "2025/25_10_16.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Науково-популярний матеріал к.соц.н. Солодько С.Ю. \"Деколонізація в Одесі: політичні наративи та стратегії аргументації\"",
    "date" : "16 Жовтня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено науково-популярний матеріал к.соц.н. Солодько С.Ю. \"Деколонізація в Одесі: політичні наративи та стратегії аргументації\"</strong></p>\n<p>Від початку повномасштабної війни в Україні паралельно з військовим протистоянням активізувалися процеси переосмислення історичної пам'яті. Деколонізація — демонтаж імперських символів та перегляд радянської спадщини — постала не лише як символічний жест, а й як інструмент формування нових уявлень про національну ідентичність і майбутнє країни.</p>\n<p>Особливо гостро ця тема проявилася в Одесі з її багатошаровою історією та складною культурною ідентичністю. Рішення місцевої влади влітку 2024 року знести 19 пам'ятників і перейменувати 119 вулиць викликало поляризовану реакцію: від рішучої підтримки до категоричного спротиву. Кульмінацією дискусії став відкритий лист до ЮНЕСКО, підписаний противниками радикальної деколонізації.</p>\n<p>У цій суперечці проявилися не просто протилежні думки, а фундаментально різні способи тлумачення історії, культури та міського простору, та важливості таких базових цінностей як національна безпека, демократія, локальна ідентичність та культурна спадщина.</p>\n<p>Мета цього нарису — проаналізувати, як обидва табори бачать проблему, формулюють політичні уявлення та визначають опонента. Нюансоване розуміння аргументів та позицій сторін допомагає уникати спрощень, зберігати чутливість до аргументів опонентів і шукати шляхи для продуктивнішого публічного діалогу.</p>\n<br>\n<p>Повний матеріал див. <a href=\"https://isnasu.org.ua/popsci/034_Solodko_-_Dekolonizaciya-v-Odesi.php\">тут</a></p>"
  },
  {
    "id" : "yevgen-golovakha-mozhlyvi-linii-rozkolu-dlya-theukrainians",
    "img" : "2025/25_10_15.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Інтерв'ю Євгена Головахи про можливі лінії розколу в українському суспільстві, завершення війни й нові еліти виданню TheUkrainians",
    "date" : "15 Жовтня 2025",
    "fullText" : "<p>Пропонуємо вашій увазі інтерв'ю директора Інституту соціології НАН України Євгена Головахи про можливі лінії розколу в українському суспільстві, завершення війни й нові еліти виданню TheUkrainians.</p>\n<p></p>\n<p>Повний текст за <a href=\"https://theukrainians.org/ievhen-holovakha/\" target=\"_blank\">посиланням</a></p>"
  },
  {
    "id" : "rezultaty-chergovoi-hvyli-monitoryngu-ukrainyske-suspilstvo",
    "img" : "2025/25_10_11.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Результати чергової хвилі соціологічного моніторингу \"Українське суспільство\"",
    "date" : "11 Жовтня 2025",
    "fullText" : "<p>Результати чергової хвилі соціологічного моніторингу \"Українське суспільство\"</p>\n<ul>\n<li>Соціологічний моніторинг «Українське суспільство» проводиться з 1994 року.</li>\n<li>Інструментарій дослідження розроблений Інститутом соціології НАН України.</li>\n<li>Результати опитування репрезентують доросле населення України, за виключенням АР Крим і тимчасово окупованих територій Півдня та Сходу України.</li>\n<li>Опитування здійснювалося методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assisted telephone interviews, CATI) за випадковою вибіркою мобільних номерів.</li>\n<li>Польовий етап дослідження тривав з 9 вересня по 8 жовтня 2025 року.</li>\n<li>Статистична похибка вибірки обсягом 1835 респондентів при довірчій імовірності 95% та дизайн ефекті 1.1 не перевищує 2.4%.</li>\n</ul>\n<p>З головними результатами можна ознайомитися за <a href=\"https://isnasu.org.ua/assets/files/monitoring/presentation_monitoring_2025.pdf\" target=\"_blank\">посиланням</a>.</p>"
  },
  {
    "id" : "yevgen-golovakha-pro-aktualni-problemy-ukrainy",
    "img" : "2025/25_10_06.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Соціолог про актуальні проблеми України",
    "date" : "06 Жовтня 2025",
    "fullText" : "<p>У відомому вітчизняному журналі «Країна» опубліковано інтерв’ю з директором Інституту соціології НАН України, д.ф.н., членом-кореспондентом НАН України професором Євгеном Головахою.</p>\n<p>Журналіст Олександр Куриленко почав розмову з того, що поцікавився – як українське суспільство бачить ймовірне завершення війни? Чи готове воно до поступок на вимоги російського керівництва?</p>\n<p>На це вчений відреагував так: «Одразу скажу відверто: поступатися українці майже не готові. Це підтверджують дані соціології. За нашим моніторингом в Інституті соціології НАН України, ще у 2022 році лише 4% були готові погодитися на будь-які умови, аби тільки війна закінчилася. Це ті, хто просто не витримували напруги. У 2024-му таких стало 14%. Тобто їхня кількість зросла, але це все одно невелика частка».</p>\n<p>Дослідження рідного Інституту його очільник доповнив даними Київського міжнародного інституту соціології і резюмував: «Звісно, в суспільстві немає єдності, але видно головне: українці не приймають імперської логіки Кремля. І якщо говорити про громадську думку, то найбільш реалістичним і підтримуваним виглядає  такий сценарій: зупинитися на лінії фронту, не визнавати жодних завоювань і політико-дипломатичним шляхом добиватися повернення територій. Цей варіант підтримує найбільше людей – трохи більше, ніж відкидає (54% проти 35%).</p>\n<p>На питання – як війна змінює суспільство і владу – соціолог відповів: «Лише близько 20% українців не мають особистих втрат, пов’язаних із війною. Для більшості це смерть рідних чи друзів, більшість якось дотичні до вимушеної еміграція, втрати роботи, житла чи доходів. Та навіть у таких умовах оптимізм тримається – і він має підстави. Хоча війна, звісно, виснажує».</p>\n<p>Узагальнюючи зміни в українському суспільстві останніх років, спираючись на дані Щорічного моніторингу, який ІС НАН України проводить 2 десятиліття, професор резюмує: «Мафія тепер майже на дні рейтингу. А на вершині – ті, хто реально працює, воює, створює економіку й культуру. Це і є нова суб’єктність України, нове уявлення про себе. Адже згідно нашого тесту на суб’єктність ще з 2020-х років включно до 2021 більшість українців вважали Україну безсуб’єктною країною. А тепер ситуація докорінно змінилася. Українці відчули себе суб’єктними. І головне – нас справді такими визнають у світі. Україна опинилася в центрі глобальних політичних подій, і це надзвичайно важливо для майбутнього».</p>\n<p>Говорячи про уявлення українців щодо «своїх» і «чужих» вчений констатує: «Тут теж відбулася революція у свідомості. Ми з дружиною Наталією Паніною багато років вимірювали соціальну дистанцію – тобто кого українці вважають ближчими, а кого більш віддаленими. І завжди було так: американці чи європейці – далеко, а найближчими вважалися росіяни й білоруси. Ми назвали це феноменом «східнослов’янської близькості».</p>\n<p>Тепер усе навпаки. Росіяни й білоруси опинилися на далекій відстані, а європейці стали набагато ближчими. Це феномен «східнослов’янського розмежування». Вирішальним тепер є не етнічна чи мовна спорідненість, а політична та ціннісна близькість».</p>\n<p>Соціолог вказав на фундаментальні зсуви в подоланні внутрішньоукраїнських регіональних та ідеологічних розколів, становлення політичної нації, ілюструвавши це даними досліджень: «У 1990-х лише 40% відповідали, що відчувають себе в першу чергу громадянином України. Інші насамперед ототожнювали себе з регіоном, містом, навіть із колишнім Радянським Союзом. Перед 2014 роком цифра зросла до 60%. А тепер, після трьох років повномасштабної війни, уже близько 80% кажуть: «Я – громадянин України». Це величезний стрибок у формуванні політичної нації. До того ж за останніми опитуваннями, понад 80% декларують, що користуються українською, що практично вдвічі більше, ніж на початку Незалежності».</p>\n<p>Щодо політичного класу України вчений зізнався: «Він, на жаль, не сформований. У нас лише формується нормальні ідеології, які відповідають тим цінностям, що ми хотіли закласти в країні, аби стати частиною європейського простору. Будемо сподіватися, що після війни почнеться побудова нормальної політичної системи. Аби тільки не скотилися в популізм.</p>\n<p>До речі, наш інститут видав монографію під редакцією Олександра Резніка про політичний популізм. Там доведено: він є визначальною течією в українській політиці. Та й не лише у нас: це загроза глобального масштабу. Достатньо подивитися на Трампа.</p>\n<p>На запитання журналіста – які нові виклики виникають? Що може загостритися після війни? – соціолог вказав на ряд нових соціальних груп, яких раніше не було. Це внутрішньо переміщені особи, також ті, хто виїхав за кордон, третя група — військові. Статус «я був на передовій» стане дуже важливим аргументом у повоєнному суспільстві.Окремою, хоча й ізольованою групою є «ухилянти». Усе це разом формує нову соціальну структуру, яка матиме серйозний вплив на політику після війни.</p>\n<p>Факторами, які вагомо вплинуть на повоєнне відродження України, вчений назвав продовження допомоги західних партнерів, нашу державну політику, а саме чітку програму адаптації та реадаптації тих, хто повернеться з фронту і з закордону. Такої поки що не бачимо, а вона потрібна вже зараз.</p>\n<p>Професор підтвердив свій прогноз на початок згортання інтенсивних військових дій у 2026 році, особливо якщо в США подолають ізоляціоністські тенденції і все ж почнуть інтенсивно постачати зброю — хоча б за кошти європейців.</p>\n<p>На завершення розмови соціолог назвав нагальні повоєнні кроки, які мають бути здійсненими: «По перше, реальна комплексна програма на 10 років з розбивкою по роках; повне обстеження України: економічне, соціологічне, інфраструктурне. Зрозуміти, що ми реально втратили. Це стане основою програми швидкого відновлення; відбудова інфраструктури: житла, шкіл, лікарень, доріг. Це найгостріше питання — подивіться на Харків. Я там буваю, цієї осені проводимо соціологічний конгрес у Харкові, і кожна поїздка туди нагадує: відновлення має бути пріоритетом. Нарешті — стратегія інтеграції до ЄС. Ми можемо, як свого часу Польща, Румунія зробити стрибок. Головне — мати чітку програму і спільну мету».</p>\n<p>Інтерв’ю лідера академічної соціології України засвідчило, що вітчизняні вчені в складних умовах війни продовжують важливі соціологічні дослідження, тримають руку на пульсі суспільних процесів і формують наукову основу для прийняття нагальних політичних та управлінських рішень. Справа за керівництвом країни – як цю наукову основу використати.</p>\n<p>Журнал також подав стисло біографію Євгена Головахи.</p>"
  },
  {
    "id" : "analitychnyi-material-reznik-v-sociokulturni-rozkoly",
    "img" : "2025/25_10_02.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Аналітичний матеріал д.соц.н. Володимира Резніка \"Соціокультурні розколи українського суспільства в умовах війни та їх вплив на особисту значущість національної державності\"",
    "date" : "02 Жовтня 2025",
    "fullText" : "<p>За роки російсько-української війни соціокультурні розмежування, розлами або розколи не зникли. Спостереження зв’язків лінгвістичної, геополітичної/геокультурної та, меншою мірою, конфесійної диференціації України із різним сприйняттям її державності у 2024 році увиразнює загрози внутрішньої соціокультурної конфліктності для національної солідарності та стійкості українського суспільства. Сучасні вияви звитяги громадян України в протистоянні її екзистенціальному ворогу можуть стати фактологічними підставами для ідеологічного обґрунтування безконфліктних і не контраверсійних соціокультурних засад новітньої національної солідарності та стійкості.</p>\n<br>\n<p>Про це читайте в <a href=\"https://isnasu.org.ua/analytics/012_Reznik_V_-_Sociokulturni_rozkoly.php\">аналітичному матеріалі</a> завідувача відділу історії та теорії соціології, д.соц.н. Володимира Резніка.</p>"
  },
  {
    "id" : "yevgen-golovakha-pro-subjektnist-ukrainy",
    "img" : "2025/25_09_27.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "«Місто» про академічних соціологів та їх лідера",
    "date" : "27 Вересня 2025",
    "fullText" : "<p>З нагоди 75-річчя Директора Інституту соціології НАН України, д.ф.н., члена-кореспондента НАН України професора Євгена Головахи портал «Місто» віншував ювіляра, назвавши його соціологом, «який навчив Україну дивитися в дзеркало правди».</p>\n<p>Сам ювіляр з цього приводу скромно зазначає, що він це робить спільно з усіма соціологами України, особливо академічними, яких і очолює.</p>\n<p>Підкреслюючи, що герой матеріалу вміє фіксувати динамічні зміни в Українському суспільстві й перетворювати їх на зрозумілу аналітику швидше, ніж деякі політики встигають це усвідомити, «Місто» стисло характеризує науковий шлях вченого та його перші дослідження, якими він, за визначенням порталу «довів, що без розуміння суспільних настроїв неможливо будувати ані політику, ані реформи».</p>\n<p>Як наголошує видання, очоливши Інститут соціології НАН України, Є. Головаха перетворив його на головний центр незалежних досліджень: «Саме тут щороку готуються опитування, які відображають реальні настрої українців — від ставлення до політики до рівня довіри до армії, церкви чи медіа».</p>\n<p>Принципово важливим є висновок видання, що дослідження Інституту завжди залишаються максимально об’єктивними – це зробило їх орієнтиром для журналістів, аналітиків та міжнародних організацій і в цьому чимала заслуга ювіляра, котрого «Місто» назвало діагностом суспільних настроїв, людиною, яка пояснює українське суспільство світові, наставником і вчителем нового покоління соціологів.</p>\n<p>Підкреслюючи наукову та громадянську принциповість ювіляра, «Місто» констатує: за свою кар’єру Головаха здобув репутацію людини, яка не йде на компроміси з совістю: «Його висновки часто були незручними для влади, але саме тому вони мали цінність. Адже суспільство потребує не солодких слів, а чесної діагностики».</p>\n<p>Резюмуючи своє віншування, видання відповідально заявляє: «Саме завдяки таким людям Україна має шанс розвиватися не сліпо, а з розумінням власних сильних і слабких сторін».</p>\n<p>Доносячи до громадськості важливість високопрофесійної і плідної  роботи українських академічних соціологів та їх лідера, видання «Місто» робить важливий внесок в інформування суспільства про успішну діяльність незламних вітчизняних вчених у складних умовах війни рф проти України.</p>\n<p></p>\n<p>Повністю матеріал див. <a href=\"https://misto-online.com/persona/item/215215-yevhen-holovakha-sotsioloh-iakyi-navchyv-ukrainu-dyvytysia-v-dzerkalo-pravdy\" target=\"_blank\">тут</a></p>"
  },
  {
    "id" : "kraschiy-molodyi-sociolog-roku-2025-25-prodovzhennia",
    "img" : "2024/24_04_10.PNG",
    "video" : null,
    "title" : "Продовження терміну подачі документів на конкурс \"Кращий молодий соціолог 2024-2025 років\"",
    "date" : "25 Вересня 2025",
    "fullText" : "<center>\n<p><img src=\"../assets/img/galleries/panina_photo.jpg\"></p>\n<h2><p>Соціологічна асоціація України</p>\n<p>Інститут соціології НАН України</p>\n<p>Соціологічний центр імені Н.В. Паніної</p></h2>\n<p></p>\n<p><em><h4>Оголошують продовження конкурсу 2024 року</h4></em></p>\n<p><em><h4>Конкурс для молодих соціологів</h4></em></p>\n<p><em><h4>«Кращий молодий соціолог 2024-2025 років»</h4></em></p></center>\n<p></p>\n<p>До участі в конкурсі запрошуються особи, які мають повну вищу освіту (диплом бакалавра, магістра або спеціаліста) і яким на 1 вересня 2025 року не виповнилося 40 років.</p>\n<p>Подання документів для участі в конкурсі здійснюється до <strong>15 жовтня 2025</strong> року включно.</p>\n<p></p>\n<p><strong>Для участі в конкурсі на розгляд конкурсній комісії слід подати три документи в електронному вигляді (як додатки в одному листі):</strong></p> \n<p></p>\n<p>1. <strong>Одна наукова робота</strong> номінанта без співавторів у вигляді статті в журналі/збірці статей. Обсяг роботи — до 2 др. арк. (до 80000 знаків). Ця робота має бути опублікована в офіційно зареєстрованому українському або іноземному виданні в паперовому або електронному вигляді (<em>що підтверджується повним посиланням на джерело публікації</em>). До конкурсу приймаються роботи, від дня публікації яких (тобто від дати, коли видання було підписано до друку) минув не менш ніж один місяць, але не більш ніж три роки.</p> \n<p>Текст статті слід надіслати до конкурсної комісії разом з іншими конкурсними документами <em>українською</em> або <em>англійською мовою</em> з позначенням вихідних даних публікації.</p>\n<p><strong>2. Сторінка з інформацією про автора та його професійні здобутки (CV),</strong> де необхідно зазначити: ПІП номінанта, поштову та електронну адресу, номер телефону, відомості про освіту та досвід роботи, перелік публікацій номінанта.</p>\n<p><strong>3. Есе з оригінальною авторською назвою</strong> (обсягом не більш як 20000 знаків) на тему <strong>«Метаморфози соціальної структури і соціальної мобільності під час війни».</strong></p>\n<p></p>\n<p>Усі файли мають бути у форматі MS Word (doc. або docx.)</p>\n<p>Документи слід надсилати прикріпленими файлами в одному електронному листі на електронну пошту <a href=\"mailto:panina.fund@gmail.com\">panina.fund@gmail.com</a>. У темі електронного листа слід вказати: Конкурс <em>«Кращий молодий соціолог – 2024-2025p.».</em></p>\n<p></p>\n<p>Учасниками конкурсу можуть бути переможці конкурсу «Кращий молодий соціолог року» минулих років (до участі в конкурсі не приймаються роботи дворазових переможців конкурсу).</p>\n<p></p>\n<p>Автори прийнятих на конкурс робіт будуть запрошені взяти участь у XVІІI Міжнародних соціологічних читаннях пам’яті Наталії Паніної та Сергія Макеєва (Київ, 10 грудня 2024 року), де конкурсна комісія оголосить <em>переможців конкурсу, які будуть нагороджені преміями:</em> перша премія — <em><strong>8000 грн.;</strong></em> друга премія — <em><strong>6000 грн.;</strong></em> третя премія — <em><strong>4000 грн.</strong></em></p>\n<p></p>\n<p>Вручення премій приурочується до дня народження Н.В.Паніної — 10 грудня.</p>\n<p></p>\n<p>У рамках конкурсу також відбудеться вручення спеціальної <strong>премії імені І.М. Попової</strong> за роботу, що має найбільшу соціально-практичну значущість. Розмір премії <strong>4000 грн.</strong></p> \n<p></p>\n<p><center><em>Пропонуємо фаховим виданням з соціології рекомендувати своїм кращим авторам брати участь у конкурсі.</em></center></p>\n<p></p>\n<p><em>Засновники конкурсу:</em> Соціологічний центр імені Н.В. Паніної — Є.І. Головаха, В.І. Паніотто, М.М. Чурилов</p>\n<p><em>Члени конкурсної комісії:</em> Бабенко С.С., Бакіров В.С., Брік Т., Горбачик А.П., Дембіцький C.C., Жуленьова О.В. (секретар конкурсної комісії), Костенко Н.В., Кутуєв П.В., Куценко О.Д. (голова конкурсної комісії), Стегній О.Г. (заступник голови конкурсної комісії), Черниш Н.Й., Шульга Р.П., Отріщенко Н.</p>\n"
  },
  {
    "id" : "naukovo-praktychna-konferenciya-yubiley-golovakhy",
    "img" : "2025/25_09_22.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Науково-практична конференція, присвячена ювілею Євгена Івановича Головахи",
    "date" : "22 Вересня 2025",
    "fullText" : "<p>19 вересня 2025 року з ініціативи Південноукраїнського відділення Соціологічної асоціації України відбулась науково-практична конференція «Психологічний час у вимірах особистості, культури, соціуму», присвячена ювілею видатного вітчизняного соціолога і психолога, директора Інституту соціології НАН України Євгена Івановича Головахи.</p>\n<p>Захід відбувся в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова, в залі засідань Вченої ради.</p>\n<p>Ідея цієї конференції — говорити з великими Вченими, поки вони з нами, щоб їхній досвід і мудрість продовжували жити в серцях і справах наступних поколінь.</p>\n<p>Цінні моменти науки — це не лише дискусії, а й теплі привітання наших високоповажних  колег-науковців. Вельмишановного ювіляра від ОНУ імені І. І. Мечникова привітала проректорка Ломачинська Ірина Анатоліївна.</p>\n<p>Від Південноукраїнського відділення САУ з чудовим ювілеєм Євгена Івановича привітала голова регіонального відділення, доктор соціологічних наук, професорка Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського Ліісеєнко Олена Василівна.</p>\n<p>На пленарному засіданні конференції пролунали доповіді:</p>\n<p>- ювіляра  Євгена Головахи (директор Інституту соціології НАН України, член-кореспондент НАН України) «Психологічний час особистості: народжений у Києві 1980-х і відроджуваний в Одесі 2020-х»;</p>\n<p>- Інни Голубович (доктор філософських наук, професорка, завідувачка кафедри філософії Одеського національного університету імені І. І. Мечникова)«Усна історія як філософія філософії: варіація на тему Євгена Головахи»;</p>\n<p>- Наталії Родіної (доктор психологічних наук, професорка, завідувачка кафедри психодіагностики та клінічної психології ОНУ імені І.І. Мечникова, Віце-президент Української психологічної  асоціації) «Сучасні можливості психодіагностики у дослідженні ментального здоров’я та самопочуття особистості».</p>\n<p>Обговорення різних аспектів дослідження психологічного часу особистості,  ментального здоров’я, соціального самопочуття особистості в сучасному суспільстві та інших важливих питань сучасної психології та соціології  продовжили на круглому столі.</p>\n<p>Конференція отримала особливу атмосферу завдяки музичному подарунку від Мистецької школи 1 імені Еміля Гілельса м. Одеси для всіх учасників конференції.</p>\n<p>Це було справжнє інтелектуальне свято, яке запам'ятається надовго.</p>\n<p></p>\n<p>Більше матеріалів за <a href=\"https://www.facebook.com/InstituteofSociology/posts/pfbid02Pxo96c42vGkWTC8ry6S4PkunoJAbGwxh1qf2cg5coZEHho3NrqR1VgzkpFtBFggml\" target=\"_blank\">посиланням</a></p>"
  },
  {
    "id" : "naukovo-populiarnyi-material-pliusch-mediagramotnist",
    "img" : "2025/25_09_16.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Науково-популярний матеріал PhD з соціології Плющ В.А. \"Оцінка рівня медіаграмотності населення України в умовах повномасштабної війни\"",
    "date" : "16 Вересня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено науково-популярний матеріал PhD з соціології Плющ В.А. \"Оцінка рівня медіаграмотності населення України в умовах повномасштабної війни\"</strong></p>\n<p>Оцінка рівня медіаграмотності населення України в умовах повномасштабної війни набуває особливого значення, оскільки російська агресія постійно супроводжується потужними кампаніями дезінформації, хвилями агресивної пропаганди та потужними інформаційними маніпуляціями громадської думки, спрямованими на підрив морального духу українців і спотворення реальної картини подій в країні та світі. Водночас, саме війна активізувала розвиток критичного мислення серед українців – зросла увага до якості джерел отримання інформації, перевірки достовірності оприлюднених фактів, усвідомлення ролі якісної журналістської роботи та надання пріоритету у використанні офіційних каналів комунікації.</p>\n<br>\n<p>Повний матеріал див. <a href=\"https://isnasu.org.ua/popsci/033_Pliusch_-_Otsinka_rivnia_mediagramotnosti.php\">тут</a></p>"
  },
  {
    "id" : "zahyst-dysertacii-hetman",
    "img" : "2025/25_09_11.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Захист дисертації Гетман Юлії Анатоліївни «Інституціоналізація громадсько-політичної онлайн-активності в умовах диджиталізації публічної сфери України»",
    "date" : "11 Вересня 2025",
    "fullText" : "<p>5 вересня на засіданні разової спеціалізованої вченої ради C5-05-10-2024-2 відбувся захист дисертації Гетман Юлії Анатоліївни «Інституціоналізація громадсько-політичної онлайн-активності в умовах диджиталізації публічної сфери України». Здобувачці було присуджено ступень доктора філософії у галузі знань С «Соціальні науки, журналістика, інформація та міжнародні відносини» за спеціальністю С5 «Соціологія». Вітаємо Юлію Гетьман та її наукового керівника Резніка Олександра Станіславовича з успішним захистом! Чекаємо на успішне продовження наукової роботи Юлії Гетьман в колективі Інституту соціології НАН України.</p>"
  },
  {
    "id" : "yevgen-golovakha-pro-subjektnist-ukrainy",
    "img" : "2025/25_09_10.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "ЄВГЕН ГОЛОВАХА про СУБ’ЄКТНІСТЬ УКРАЇНИ ЯК ЦЕНТРАЛЬНОЇ ПОСТАТІ У БОРОТЬБІ ЗА МАЙБУТНЄ ЦИВІЛІЗАЦІЇ",
    "date" : "10 Вересня 2025",
    "fullText" : "<p>На відеохостингу YouTube, який є надзвичайно популярною інтернет-відеоплатформою і соціальною мережею, у програмі «Жовті Кеди з Юлією Бориско», що нараховує 173 тис. підписників, оприлюднено інтерв’ю з директором Інституту соціології НАН України, д.ф.н., членом-кореспондентом НАНУ, професором Євгеном Головахою.</p>\n<p>В модному нині форматі прогулянки по місту (обираючи його, вчений згадав прогулянки Платона і Аристотеля, пожартувавши, що традиції треба підтримувати) журналістка поставила очільнику академічної  соціології ряд актуальних питань, які, безумовно, цікавлять українську (і не тільки) громадськість.</p>\n<p>А почала журналістка, як не парадоксально, з висновку, сказавши в анонсі програми, що після спілкування з паном Євгеном у неї особисто мир на серці. Але ж в Україні, на жаль, ще далеко до миру, ворог продовжує терзати нашу країну. Тож поговорити було про що і в різних контекстах, бо Юлія Бориско на початку розмови сказала, що Євген Головаха потрібен їй як психолог, соціолог, філософ і … стоїк.</p>\n<p>Реагуючи на це, вчений уточнив, що стоїцизм – це вчення, яке виробило людство для того, щоб розумні люди нічого не боялися і зберігали гідність. А себе визначив як раціоналіста, яким і має бути науковець.</p>\n<p>І тут же отримав від журналістки перше питання: що таке українське суспільство на 35-му році Незалежності? Відповідаючи, директор ІС НАНУ зазначив, що якраз відповіді на це питання він присвятив свою доповідь на нещодавньому урочистому засіданні Президії НАНУ, присвяченому Дню Незалежності: «Що таке була Україна ще до 2021 року? Це була країна з невизначеним вектором розвитку і з незавершеним пострадянським транзитом, з недовірою до інститутів держави, з переконанням, що рушійною соціальною групою в суспільстві є мафія і злочинність, політики і підприємці. А зараз згідно опитуванню люди вважають. що на першому місці рушіями подій є підприємці, потім військові, робітники, селяни, інтелігенція. Тобто уявлення українців про свою країну принципово змінилось».</p>\n<p>Посилаючись на розробленим ним тест на суб’єктність України в уявленні самих українців, соціолог підкреслив, що до 2021 року багато хто з нас вважали свою країну несуб’єктною, але внаслідок героїчної боротьби на фронті і радикальних змін в умонастроях українців тепер у нас принципово інша суб'єктність, ніж до 21-го року. Як висловився професор – концентрована суб'єктність: «Зараз Україна - центральна постать у боротьбі за майбутнє цивілізації людської. З нею мають рахуватися всі».</p>\n<p>Визначившись з 2014-го, а остаточно з 2022-го року з вектором розвитку до ЄС і НАТО, українське суспільство з елементами стихійної демократії перейшло до демократії формальної. А от демократію змістовну ми, на жаль, ще не скоро матимемо, констатував вчений. Потрібні традиції і час.</p>\n<p>В подальшій розмові соціолог торкнувся питань довіри, соціального цинізму, подвійної моралі, феномену аморальної більшості, згадав перші соцопитування в Україні, дослідження, зокрема і Н.В.Паніної, психологічного стану населення в суспільстві, що трансформується, зазначивши, що проблему аномійної деморалізації Україна ще не здолала.</p>\n<p>Важливим висновком соціологічних досліджень професор вважає, що попри усі складнощі  Україна не депресивна за характером, кожен п'ятий доброї думки про інших, домінує надія і в оптимістів є шанс, а довіра найвища, коли є моральний підйом, пов’язаний, передусім з успіхами на фронті. І це при тому, що згідно опитувань лише 20% українців не зазнали втрат.</p>\n<p>Торкнулися співрозмовники і болючої теми факторів, які роз’єднують українців, зокрема і взаємозвинувачень, способів проведення мобілізації, адаптації воїнів, що повертаються, мігрантів і все ще проблеми мови.</p>\n<p>Несподіваним питанням ведучої було таке: що вас здивувало із соціологічних досліджень? Відповідь вченого була не менш оригінальною.</p>\n<p>Загалом розмова вийшла цікавою, інформативною, про що свідчать і численні відгуки під цим відео. Наприклад, такий: «Дякую, пані Юліє, за прекрасну \"академічну\" прогулянку з мудрим стоїком, мислителем, науковцем, з паном Головахою!».</p>\n<p>Доброзичливий тон, невимушеність розмови, серйозні питання та глибокі відповіді зробили це інтерв’ю подарунком користувачам інтернету. Мав значення і людський фактор – журналістка переповіла співбесіднику думку колег: «У вас із очей ллється світло». Євген Головаха був зворушений цим несподіваним щирим компліментом, який додав краплинку людської теплоти в серйозну розмову.</p>\n<p>Інформування громадськості про результати соціологічних досліджень, експертна думка щодо актуальних питань сучасності є важливою функцією вітчизняних науковців, що переконливо продемонстрував очільник академічної соціології України, додаючи до науковості ерудицію і толерантність.</p>\n<p>Як написала у відгуках @ЛюдмилаДемчук: «Дякую за радість спілкування з інтелектуальною, порядною людиною. Бальзам на душу».</p>\n<p></p>\n<p>Повністю матеріал див. тут: <iframe width=\"100%\" height=\"360\" src=\"https://www.youtube.com/embed/I1UznpGNarM?rel=0&amp;showinfo=0\" frameborder=\"0\" allowfullscreen></iframe></p>"
  },
  {
    "id" : "analitychnyi-material-bova-belenok-materialniy-stan-i-pidtrymka-vpo",
    "img" : "2025/25_09_01.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Аналітичний матеріал к.соц.н. Андрія Бови і н.с. Олексія Бєленка \"Матеріальний стан та інституційна підтримка ВПО та іммобільного населення: порівняльний аналіз в умовах війни\"",
    "date" : "01 Вересня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено аналітичний матеріал к.соц.н. Андрія Бови і н.с. Олексія Бєленка \"Матеріальний стан та інституційна підтримка ВПО та іммобільного населення: порівняльний аналіз в умовах війни\"</strong></p>\n<p>Повномасштабне вторгнення РФ в Україну спричинило безпрецедентну кризу переміщення, розділивши населення на тих, хто залишився у своїх громадах, та тих, хто був змушений стати внутрішньо переміщеними особами (ВПО). Ця ситуація створює унікальний контекст для порівняльного аналізу цих двох груп, зокрема і в частині їх матеріального стану та інституційної підтримки.</p>\n<p>Емпіричною базою дослідження є результати соціологічного опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» на замовлення Інституту соціології НАН України 6–10 жовтня 2023 року (n=2746).</p>\n<br>\n<p>Повний матеріал див. <a href=\"https://isnasu.org.ua/analytics/011_Bova_Belenok_-_Materialniy_stan_i_pidtrymka_vpo.php\">тут</a></p>"
  },
  {
    "id" : "vijna-i-demokratya-naukovyi-trek",
    "img" : "2025/25_08_25.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "ВІЙНА І ДЕМОКРАТІЯ: НАУКОВИЙ ТРЕК",
    "date" : "25 Серпня 2025",
    "fullText" : "<p>Наш американський колега, щирий прихильник України та уродженець Києва Михайло Алексєєв прокоментував останні дипломатичні події для Los Angeles Times, грунтуючись на даних, нещодавно зібраних Інститутом соціології НАН України.</p>\n<p>Михайло, який представляє ун-т Сан-Дієго, є ініціатором та незмінним \"двигуном\" багаторічної співпраці з нашим Інститутом (вона почалося 2017 року), спрямованої на вивчення впливу війни на ставлення до демократії в Україні.</p>\n<p>З 2023 до проекту приєднався ун-т Джорджа Вашингтона (Генрі Хейл), що дозволило продовжити проект у вигляді панельного дослідження, початок якого заклали дані моніторингу нашого Інституту в 2021 році.</p>\n<p>Цього року панельні дані наш Інститут зібрав самостійно, завдяки запуску власної CATI-студії.</p>\n<p>Повністю матеріал див. тут: <a href=\"https://www.latimes.com/opinion/story/2025-08-19/trump-ukraine-russia-summits-peace-talks\" target=\"_blank\">https://www.latimes.com/opinion/story/2025-08-19/trump-ukraine-russia-summits-peace-talks</a></p>"
  },
  {
    "id" : "anons-nomera-2025-3",
    "img" : "2024/24_05_06_2.PNG",
    "video" : null,
    "title" : "Анонс №3 часопису «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» (2025 рік)",
    "date" : "23 Серпня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>У №3 часопису будуть опубліковані такі статті і матеріали:</strong></p>\n<p></p>\n<p><strong>ОЛЕКСАНДР СТЕГНІЙ</strong></p>\n<p><strong>Кліматична безпека і військова діяльність: суб’єкт-об’єктна модель взаємозв’язку</strong></p>\n<p>На підставі міждисциплінарного підходу розглядаються соціально-структурні аспекти зміни клімату: соціальні причини та наслідки; соціальні стратегії пом’якшення та адаптації; соціально-політичні актори публічного дискурсу. Окрему увагу приділено причинно-наслідковим зв’язкам застосовно до політичних і безпекових проявів зміни клімату. Виокремлюються два типи ризиків: перший тип є наслідком прямого та непрямого впливу зміни клімату, тоді як другий спричиняється впливом зміни клімату на соціальні наслідки дезадаптації та енергетичного переходу.</p>\n<p>Наголошується перспективність використання концепції «тотальної оборони» для оптимізації способів найму та інтеґрації цивільного та військового персоналу.</p>\n<p></p>\n<p><strong>АННА МАКСИМЕНКО, МАРКІЯН ДАЦИШИН</strong></p>\n<p><strong>Динаміка громадської думки за умов передвоєнної напруженості та воєнного стану: приклад громади</strong></p>\n<p>Умови воєнного часу суттєво ускладнюють функціювання територіальних громад, вимагаючи від органів місцевого самоврядування оперативного реаґування на нові виклики, залучення місцевого бізнесу та жителів до процесів стратегічного планування, соціально-економічного розвитку та підготовки до повоєнного відновлення. У цьому контексті особливої актуальності набуває моніторинґ громадської думки на локальному рівні, що дає змогу відстежувати динаміку суб’єктивних оцінок населення та забезпечує місцеву владу релевантною інформацією для ухвалення управлінських рішень.</p>\n<p>Метою статті є аналіз змін у суб’єктивних настроях жителів щодо сприйняття власної громади, оцінки поточної ситуації та очікувань на майбутнє на прикладі Пирятинської територіальної громади (Полтавська область).</p>\n<p>За результатами трьох хвиль опитування третина респондентів свої очікування як позитивного, так і неґативного розвитку справ у громаді покладали на реалізацію реформ на рівні держави. Однак єдиного домінувального варіанта в обґрунтуванні песимістичних або оптимістичних очікувань немає. Від хвилі до хвилі відповіді респондентів засвідчують відсутність чітких уявлень про те, хто є рушієм проґресу локальних справ та яким чином можна впливати на соціально-економічний розвиток власної громади.</p>\n<p></p>\n<p><strong>ЛЮБОВ БЕВЗЕНКО</strong></p>\n<p><strong>Соціологія очікуваного майбутнього у вітчизняних реаліях — у пошуку епістемологічного підґрунтя (частина 2)</strong></p>\n<p>Авторка доводить, що очікуваний образ власного майбутнього є лише власним проєктом, здійснення якого у вигляді життєвої траєкторії відбувається завдяки очікуваним власним ресурсам (людському, освітньому капіталові), а також завдяки очікуваним ресурсам, які можна позначити як соціальний капітал. Можливі відхилення від обраної життєвої траєкторії можуть кориґуватися завдяки традиційно визначеній аґентності як усвідомленому і раціональному вибору оптимального виходу із ситуації. \nПарадигма складності показує, як активність системи у кризові моменти створює на рівні «реального» кілька варіантів можливих сценаріїв макромайбутнього. Очікування щодо власного майбутнього в цих випадках є залежним від сценарію, що з рівня «реального» переміститься на рівень «актуального».  Виокремлено три різні способи такої корекції. Перший — не помічати кризу макрорівня, другий — змінити його шляхом фізичного переміщення у більш стабільні реґіони (країни). Третій, найбільш цікавий і незвичний для попередньої епістемології варіант, — поставити на паузу всі попередні власні життєві плани, ототожнити свою життєву траєкторію з траєкторією змін системного рівня. Запропонована авторкою епістемологія дає для цього певні парадигмальні евристики.</p>\n<p></p>\n<p><strong>ВІКТОР СТЕПАНЕНКО</strong></p>\n<p><strong>Історична соціологія Чарльза Тіллі: дослідницька еволюція та методологічні орієнтири</strong></p>\n<p>У статті аналізується дослідницька еволюція та методологічні підходи історичної соціології Чарльза Тіллі. Зазначається, що важливою особливістю методології вченого є інноваційні дослідницькі підходи, які можна схарактеризувати як теоретичний синтез. Під «теоретичним синтезом» розуміється інтеґрація різних дослідницьких, у тому числі дисциплінарних, перспектив, теоретичних підходів, концепцій і парадигм для формування концептуальних позицій щодо пояснення складних соціальних явищ та процесів. Стверджується, що у випадку Ч. Тіллі, теоретичний синтез був чи не найважливішою ознакою його дослідницької еволюції та інноваційної методології. Адже йдеться не лише про інтеґрацію соціологічних підходів (мікро- та макро-, аґентності та структури, сталості та реляційності), а й про поєднання або радше долання, конвенційних дисциплінарних меж соціології, історії, політичної науки, економіки, урбаністики та культурних студій. Наголошується на актуальності теоретичних надбань та інтеґральних підходів Ч. Тіллі в українському контексті, зокрема у період оборонної війни України проти зовнішньої військової аґресії. Переплетіння та взаємодія в українському кейсі таких складних процесів, як націє- та державотворення, спротив та мобілізація у війні за державну незалежність, громадські протестні мобілізації та процеси демократизації в усій їхній складності, особливо з огляду на війну, — це саме ті тематичні проблемні поля, на яких Ч. Тіллі зосереджував свою дослідницьку увагу.</p>\n<p></p>\n<p><strong>RODION PRYSHVA</strong></p>\n<p><strong>On the methods of the disciplinary stage of social revolution: guerrilla experience in France and Ukraine</strong> <em>(статтю подано англійською мовою)</em></p>\n<p>The article examines the process of the disciplinary system’s formation within counter-insurgency operations, using the suppression of the Vendée uprising (1793–1796) and the fight against peasant resistance in Ukraine in 1918–1922 as examples. Central attention is given to M. Foucault’s concept of the panopticon, which is interpreted as a model for the transformation of insurgent space from a state of “polyopticon” — a regime of mutual observation and support between insurgents and the local population — into a regime of centralized surveillance and suppression. The author demonstrates how, in conditions of revolutionary anomie and civil war, new forms of power control are created: military, ideological, and police structures gradually seize the initiative from the insurgents, isolating the population from partisan formations and forming a “disciplinary cordon”. Comparative analysis reveals both soft forms of influence (as in the case of General Hoche in France) and harsh forms — characteristic of Bolshevik practices combining terror and administrative-police control (panopticon). The work emphasizes that success in combating guerrillas depends not only on the strength of the coercive apparatus but also on the state’s ability to penetrate the microphysics of everyday life, imposing its network of surveillance, normalization, and control. In conclusion, the article discusses the prospects for the development of guerrilla warfare in the context of technological changes, especially concerning the proliferation of unmanned surveillance systems, which call into question the sustainability of traditional insurgent potential in high-tech societies.</p>\n<p></p>\n<p><strong>КАТЕРИНА МАЛЬЦЕВА</strong></p>\n<p><strong>Багатовимірність стресу: чинники ризику та захисні чинники в наслідках для здоров’я</strong></p>\n<p>Наукова література характеризує стрес як багатовимірне явище, що включає антецеденти стресу, його коґнітивну оцінку, емоційні та фізіологічні наслідки, а також стратегії протистояння стресу. Стресова реакція є онтологічно давньою адаптацією біологічного життя, допомагає організму ефективно реаґувати на сиґнали про можливу небезпеку й адаптуватися до змін у середовищі, що можуть загрожувати цілісності, здоров’ю чи життю організму. Стресова реакція вважається адаптивною (помічною) також тому, що вона дає змогу організмові мобілізуватися для відсічі стресору й відновлювати баланс після того, як необхідна для адаптивної дії мобілізація ресурсів відбулася. Доводиться, що різні стресори мають різний вплив на ситуації та індивідів, і це необхідно враховувати в оцінюванні впливу стресу на стан здоров’я через неоднаковий потенціал різних стресорів залишати після себе «відбиток» на людській фізіології чи імунітеті. Авторка статті розглядає різні чинники стресостійкості — соціальні зв’язки, оптимістичну диспозицію, здатність пробачати та усвідомлювати свою вразливість у моменти поразок як щось спільне з іншими людьми — під кутом зору теоретичних пояснень (тобто механізмів) та на базі емпіричних даних.</p>\n<p></p>\n<p><strong>ОЛЕКСАНДР РЕЗНІК, ОЛЕГ КОЗЛОВСЬКИЙ</strong></p>\n<p><strong>Теоретичний синтез у соціології: історичні, методологічні та типологічні аспекти</strong></p>\n<p>У статті презентуються результати розроблення проблем історії, методології та типології теоретичного синтезу в соціології на підставі огляду та аналізу його різних трактувань. Автори спостерегли зміну характеру рефлексії практики цього іманентного методу теоретизування в теоретичному дискурсі соціології. Впродовж ХХ століття відбувся перехід від переважно імпліцитного до експліцитного та декларативного застосування теоретичного синтезу в соціології.  Поряд зі спробами загальнотеоретичного синтезу стає більше спроб спеціалізованого теоретичного синтезу для розв’язання практичних завдань. Таку диференціацію теоретичного синтезу можна розглядати як певну його типологію за предметною масштабністю. Стратегії позитивістського синтезу гіпотетично диференційовані на його ранньопозитивістську (О. Конт), інструментально-позитивістську (В. Волес, Дж. Тернер та ін.) та постпозитивістську (Т. Фараро, Дж. Скворец) версії (втім, це припущення потребує окремого глибшого розроблення).</p>\n<p></p>\n<p><strong>ВЕРОНІКА ЧЕКАЛЮК</strong></p>\n<p><strong>Метамова у цифровому суспільстві: її роль у формуванні іміджу та суспільної свідомості</strong></p>\n<p>Досліджено сучасні тенденції формування іміджу в цифровому середовищі, зокрема крізь призму концепції метамови Олега Кришталя, що набуває вагомого значення в соціологічному контексті. Зокрема, увага приділяється впливу інтернет-платформ, технологічних інновацій і соціальних мереж на оперативність медіа, а також ролі цифрових технологій у формуванні громадської думки. Особлива увага приділяється проблемам інформаційної безпеки за умов цифрового середовища. Адаптація журналістики до нових комунікаційних умов стає необхідною для ефективного реаґування на сучасні ці загрози, що має сприяти розвитку нових форм медіа-контенту та комунікаційних стратегій. Розглянуто брендування територій у цифрову епоху, взаємодію між соціальними медіа, урядовими структурами та громадськістю в контексті просування територіальних брендів.</p>\n<p>Висвітлено вплив штучного інтелекту на іміджетворення та його роль у перетворенні соціологічних процесів. Дослідження ґрунтується на структурно-функціональному аналізі цифрової комунікації та методах соціологічного дослідження, що дає змогу глибше зрозуміти зміни, що відбуваються в процесах іміджевої трансформації в цифровому суспільстві.</p>\n<p></p>\n<p><strong>СВІТЛАНА ШЕВЧЕНКО</strong></p>\n<p><strong>Концептуальні виміри дорослості в сучасному соціологічному теоретизуванні</strong></p>\n<p>Стаття має на меті аналіз концептуальних напрацювань західної соціології з питань дорослості та висновки щодо їхніх евристичних можливостей та обмежень для сучасного суспільства.</p>\n<p>Попри давні заклики щодо необхідності теоретичного осмислення дорослості та переходу до неї, її концептуалізація залишається недостатньою. У статті аналізуються сучасні підходи до соціологічного розуміння дорослості, зокрема концепції, що пояснюють її зміну за умов пізнього модерну.</p>\n<p>Окрему увагу приділено концепції «емерджентної дорослості» Дж. Арнета. Детально розглянуто концепцію «затриманої дорослості» Дж. Коте та його ідею про два типи індивідуалізації, а також проаналізовано можливість застосування його гуманістичного підходу до розуміння дорослості. У статті викладено аналіз праць Дж. Твенґе, яка пов’язує уповільнення дорослішання сучасних поколінь із впливом цифрових технологій та змінами у вихованні, а також аналіз зв’язку соціальних показників із показниками психічного стану. Розглянуто соціологічний підхід Г. Блатерера, який трактує дорослість крізь призму соціального визнання та змін у структурах суспільства, наголошуючи на гнучкості сучасних соціальних ролей і нестабільності дорослої ідентичності.</p>\n<p>Зроблено висновок про необхідність подальших досліджень, які враховують історичний контекст уявлень про дорослість, інституційні трансформації та економічні реалії, що впливають на можливості набуття дорослого статусу.</p>\n<p></p>\n<p>В розділі <strong>«НАУКОВЕ ЖИТТЯ»:</strong></p>\n<p><strong>ОЛЕКСІЙ ЯКУБІН</strong></p>\n<p><strong>28-й Світовий конґрес Міжнародної асоціації політичної науки (IPSA), Сеул, 2025 (короткий звіт)</strong></p>\n<p>Проаналізовано ключові виклики, що постали перед політичною наукою в контексті 28-го Світового конґресу Міжнародної асоціації політичної науки (IPSA), який відбувався 12–16 липня 2025 року в Сеулі. Крізь призму ключової тематики Конґресу — спротив автократизації за умов поляризації — автор розглядає питання інституційної ролі політичної науки, її епістемологічної відповідальності та суспільного обов’язку. Стаття висвітлює:(1) концептуальні дебати про природу сучасної автократії на Конґресі; (2) роль соціологічного виміру в сучасній політології; (3) інституційні практики інклюзії та публічності; (4) досвід участі українського дослідника у кількох ключових форматах Конґресу — доповіді, панелі, круглому столі; (5) дилеми представництва, мови та наукової автономії для української академічної спільноти.\nСвітовий Конґрес IPSA-2025 постає як симптоматична подія для політичної науки й загалом для соціальних наук — простір, де формуються не лише дослідницькі теми, а й нові форми ґлобальної епістемної суб’єктності.</p>\n<p></p>\n<p>В розділі <strong>«ДИСКУСІЇ»:</strong></p>\n<p><strong>Круглий стіл «Травма війни: наслідки та виклики»</strong></p>\n<p>Круглий стіл, присвячений травматичним наслідкам війни, відбувся 24 червня 2025 року в Інституті соціології НАН України.</p>\n<p>Головною метою круглого столу було обговорення соціальних та психологічних наслідків травматичних подій, з якими зіткнулося українське суспільство в умовах війни. Міждисциплінарний характер круглого столу полягав у поєднанні наукових знахідок соціології, психології, медицини, політології та інших наук для комплексного вивчення травми як соціального та індивідуального явища.</p>\n<p>Учасники схарактеризували ключові стресові стани та розглянули механізми адаптації до надзвичайних умов.</p>\n<p>За результатами круглого столу учасники сформулювали можливі перспективи подальших досліджень.</p>\n<p><em>СЕРГІЙ ДЕМБІЦЬКИЙ (модератор)</em></p>"
  },
  {
    "id" : "intervju-golovakhy-korotko-pro-25-08-22",
    "img" : "2025/25_08_22.webp",
    "video" : null,
    "title" : "Інтервʼю директора Інституту соціології НАН України Євгена Головахи на платформі \"Коротко про\"",
    "date" : "22 Серпня 2025",
    "fullText" : "<p>На електронній платформі «Коротко про» вийшло інтерв’ю директора Інституту соціології НАН України, д.ф.н., професора, член-кореспондента НАН України Євгена Головахи.</p>\n<p></p>\n<p>Журналістка Валерія Чепурко почала розмову з констатації масового відчуття українців, що ми нині ніби на перепутті. Чи це так?</p>\n<p>Є.Головаха, як соціолог і психолог, стисло проаналізував умонастрої українців від шокової ейфорії 2022 року – до нинішнього емоційного тягаря як результату  багаторічного стресу і великих втрат, що є природно, коли  війна триває вже близько чотирьох років.  Але підкреслив, що не погоджується з тим, що у нас панує тотальне пригнічення і песимізм: «Соціологічні дослідження свідчать, що переважна більшість наших громадян вірить у майбутнє України, але якщо у 2022 році на тлі шокової ейфорії три чверті людей вірили, що ми переможемо в результаті контрнаступу, то зараз переважна більшість покладається на перемовини».</p>\n<p>Щодо болючої теми втрати територій, професор нагадав про угоду 1938 року, яку назвали  Мюнхенською змовою, котра привела до окупації Чехословаччини та 2-ї світової війни і наголосив: «Якщо українці хочуть зберегти країну і націю, треба терпіти і боротися. Альтернативою може бути тільки «малоросійський округ».</p>\n<p>В нинішніх важких умовах, підкреслив він, наш порятунок залежить від того, що ми самі для себе вирішимо – чи продовжувати спротив, чи капітуляція: «Але це означає зникнення України не тільки зі світової мапи, а як нації на століття. Або нас не буде, або ми будемо нацією з великою купою проблем, які доведеться вирішувати. Зараз було б реально просто зупинитися на лінії вогню. Але для цього потрібно багато чого. Не тільки згода противника, але й гідний приклад - першими захищати країну мають представники елітарних верств населення. Треба ухвалити прозорий закон про мобілізацію, треба нарешті встановити справедливість, щоб не виходило так, що одна частина населення паразитує на жертовності іншої частини».</p>\n<p>Соціолог зазначив, що є багато наукових даних, які  підтверджують зміцнення патріотизму та ідентичності українців: «Але якщо країна опиниться в окупації, ці дані нічого не будуть варті. Якщо нам поставлять умовного Медведчука або Януковича, та кого завгодно, найбільш активні, креативні і сильні особистості або виїдуть за кордон, або загинуть тут у таборах. А інші… Іншим жити треба буде, у них діти. Вони будуть адаптуватися до нових умов, як українцям за свою історію вже багато разів доводилося адаптуватися. За час війни ми стали більш свідомими, більш згуртованими, більш мужніми, але все це залишиться з нами лише в тому разі, якщо не капітулюємо».</p>\n<p>В контексті теми допомоги західних партнерів професор зазначив, що Європа буде з Україною, бо це також і безпека всього континенту, а на США періоду правління Трампа поки що сталої надії нема, хоча вибори 2026 року можуть змінити ситуацію в Сенаті США і посилити настрої допомоги Україні та протистояння агресії росіян.</p>\n<p>Журналістка констатувала, що нині ми дуже залежні від партнерів і запитала – що саме будемо святкувати в День Незалежності?</p>\n<p>На це вчений наголосив: «Ми маємо святкувати ту реальність, що стали одним з центральних суб’єктів світової історії. Бо Україна була абсолютно безсуб’єктною. Суб’єктність - це можливість реалізовувати на міжнародній арені свої ідеї, бачення і бути рівноправним партнером для прогресивної світової спільноти. Те, що нас вважають героїчною нацією, яка три з половиною роки чинить спротив величезній орді, - це і є суб’єктність. Нас визнають, нас підтримують, нашу думку вислуховують. Дослідження, у тому числі і нашого ІС НАНУ, показують: ми втратили риси амбівалентності - подвійної свідомості, коли одночасно жили в двох світах. Ми стали нормальною країною з чіткою ідентичністю, з прозахідною орієнтацією, з розумінням своєї належності до нації, яку шанує світ. Це і є наша Незалежність».</p>\n<p>Інтерв’ю очільника української академічної соціології напередодні Дня Незалежності допомагає вітчизняній громадськості більш чітко зрозуміти нинішню ситуацію і сформувати реалістичну позицію щодо актуального перебігу подій.</p>\n<p>Повністю матеріал див.: <a href=\"https://kp.ua/ua/life/a716308-sociolog-yevgen-golovaha-pro-emocijnij-tyagar-perspektivi-vtrati-teritorij-ta-privid-dlya-svyatkuvannya-dnya-nezalezhnosti\" target=\"_blank\">https://kp.ua/ua/life/a716308-sociolog-yevgen-golovaha-pro-emocijnij-tyagar-perspektivi-vtrati-teritorij-ta-privid-dlya-svyatkuvannya-dnya-nezalezhnosti</a></p>"
  },
  {
    "id" : "naukovo-populiarnyi-material-zlobina-soboleva-ukrainci-na-rynku-pratsi",
    "img" : "2025/25_08_18.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Науково-популярний матеріал д.соц.н. Олени Злобіної та д.соц.н. Наталії Соболєвої \"Українці на ринку праці: проблеми та перспективи\"",
    "date" : "18 Серпня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено науково-популярний матеріал д.соц.н. Олени Злобіної та д.соц.н. Наталії Соболєвої \"Українці на ринку праці: проблеми та перспективи\"</strong></p>\n<p>В українських медіа не бракує публікацій з оцінкою змін на ринку праці, які відбулися  і продовжують відбуватися під час війни. Зокрема в травні цього року УНІАН  опублікувала розгорнутий матеріал, в якому на основі коментарів експертів, даних численних опитувань, аналізу статистичних даних розбираються тренди ринку праці на теперішні час. Загальна характеристика сучасного стану ринку праці характеризується низкою суперечливих тенденцій. З одного боку, триває повільне економічне зростання, про що свідчить зокрема зростання завантаження виробничих потужностей, з іншого, цей процес обмежується через посилення обстрілів та подальші втрати виробничих потужностей, інфраструктури та житла. Окрему важливу роль відіграють в цьому негативні міграційні тенденції. За даними інфляційного звіту НБУ у першому півріччі 2025 року кількість мігрантів зросла, хоча і меншими темпами, ніж торік (на близько 60 тис. порівняно з більш ніж 200 тис. у першому півріччі 2024 року, без урахування рф).</p>\n<br>\n<p>Повний матеріал див. <a href=\"https://isnasu.org.ua/popsci/032_Zlobina_Soboleva_-_Ukrainci_na_rynku_pratsi.php\">тут</a></p>"
  },
  {
    "id" : "intervju-dembitskogo-the-ukrainian-review-25-08-14",
    "img" : "2025/25_08_14.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Інтервʼю д.соц.н. Сергія Дембіцького виданню The Ukrainian Review",
    "date" : "14 Серпня 2025",
    "fullText" : "<p>В інтервʼю виданню The Ukrainian Review розглянуто три теми: 1) специфіка аналізу національної стійкості з точки зору суспільних конфігурацій; 2) зміни настроїв українців впродовж війни; 3) зміни мовних практики після широкомасштабного вторгнення рф у 2022 році.</p>\n<p><a href=\"https://theukrainianreview.info/uk/fenomen-stijkosti-ukrayincziv-ta-zminy-u-nastoyah-protyagom-2022-2025-rr\" target=\"_blank\">https://theukrainianreview.info/uk/fenomen-stijkosti-ukrayincziv-ta-zminy-u-nastoyah-protyagom-2022-2025-rr</a></p>"
  },
  {
    "id" : "yevhenu-golovasi-75-rokiv",
    "img" : "2025/25_08_13.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "ЄВГЕНУ ГОЛОВАСІ - 75 РОКІВ!",
    "date" : "13 Серпня 2025",
    "fullText" : "<p>Вельмишановний Євгене Івановичу!</p>\n<p>Щиро і сердечно вітаємо Вас, визначного вітчизняного психолога, соціолога, громадського діяча, добре знаного в країні і далеко за її межами вченого  зі славетним ювілеєм – 75-річчям з дня народження!</p>\n<p>Корінний киянин, що народився у високоінтелектуальній сім’ї докторів філософських наук, професорів Івана Петровича Головахи та Марії Львівни Злотіної, Ви отримали ґрунтовну освіту і стрімко розпочали свою наукову діяльність в колективі Інституту філософії АН УРСР, ставши лауреатом премії АН УРСР за найкращу роботу в галузі суспільних наук серед молодих науковців (1982), захистивши кандидатську, а згодом і докторську дисертацію, очолюючи ряд наукових структурних підрозділів ІФ АН УРСР – сектор, відділ, ставши заступником директора з наукової роботи.</p>\n<p>На основі тогочасних власних досліджень Ви стали співавтором техніки «каузометрії» — біографічного психотерапевтичного методу, який набув поширення в 1980-х роках у СРСР, автором власної психолого-соціологічної інтерпретації масового психологічного явища соціальної амбівалентності українського суспільства, на основі ваших досліджень були зняті документальні фільми.</p>\n<p>Ви один із фундаторів заснування Інституту соціології Національної академії наук України, який очолюєте рішенням колективу з 30 листопада 2021 року, головний редактор журналу «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» (з січня 1998), член ряду престижних вітчизняних та зарубіжних наукових організацій, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2014), доктор філософських наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, визнаний в країні і за її межами гідний представник української соціології.</p>\n<p>Разом з дружиною, визначною соціологинею, доктором наук Наталією Паніною Ви ініціатор та автор проведення (протягом майже трьох десятиліть)  щорічного проєкту «Українське суспільство: моніторинг соціальних змін», який  є унікальним в Україні.</p>\n<p>Паралельно з науковою роботою не чужою Вам є і художня творчість – ваші вірші, афоризми тощо поєднують у собі інтелектуальність, ліризм, гумор, іронію. Ваша сім’я продовжує творчі традиції батьків: брат Анатолій – лідератор, поет, перекладач,  ваша донька Інна Головаха-Хікс – вчений-фольклорист, кандидат філологічних наук.</p>\n<p>Зичимо Вам, Євгене Івановичу, очільнику нашого Інституту, лідеру української академічної соціології з роси і води!</p>\n<p>З повагою і найкращими побажаннями Колектив Інституту соціології НАН України</p>"
  },
  {
    "id" : "intervju-golovahy-vydanniu-dzerkalo-tyzhnia-25-08-12",
    "img" : "2025/25_08_12.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Інтерв’ю директора Інституту соціології НАН України Євгена ГОЛОВАХИ виданню \"Дзеркало тижня\"",
    "date" : "12 Серпня 2025",
    "fullText" : "<p>Інтерв’ю Євгена ГОЛОВАХИ, директора Інституту соціології НАН України, професора, члена-кореспондента НАН України виданню \"Дзеркало тижня\"</p>\n<p><a href=\"https://zn.ua/ukr/war/dani-gallup-pokazujut-perekhid-ukrajintsiv-ne-vid-optimizmu-do-pesimizmu-a-vid-ejforiji-do-realizmu.html\" target=\"_blank\">https://zn.ua/ukr/war/dani-gallup-pokazujut-perekhid-ukrajintsiv-ne-vid-optimizmu-do-pesimizmu-a-vid-ejforiji-do-realizmu.html</a></p>"
  },
  {
    "id" : "monografia-naukovciv-instytutu-z-problematyky-stresovyh-staniv",
    "img" : "2025/25_08_11.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Монографія науковців Інституту соціології з проблематики стресових станів",
    "date" : "11 Серпня 2025",
    "fullText" : "<p>Вийшла друком а також у відкритому доступі монографія співробітників Інституту соціології з теми стресових станів під час війни.</p>\n<p>Посилання на книгу онлайн: <a href=\"https://www.researchgate.net/publication/394402244_STRESOVI_STANI_NASELENNA_UKRAINI_V_KONTEKSTI_VIJNI_DOSVID_SOCIOLOGICNOGO_VIVCENNA\" target=\"_blank\">https://www.researchgate.net/publication/394402244_STRESOVI_STANI_NASELENNA_UKRAINI_V_KONTEKSTI_VIJNI_DOSVID_SOCIOLOGICNOGO_VIVCENNA</a></p>\n<p>В монографії представлено ключові результати дослідницького проєкту «Стресові стани населення України в контексті війни: розповсюдженість, групи ризику та шляхи компенсації», реалізованого за конкурсною тематикою НАН України «Наукові і науково-технічні (експериментальні) роботи за пріоритетним напрямом “Українське суспільство в умовах війни, повоєнної трансформації та європейської інтеграції” на 2023-2024 рр.».</p>\n<p>Автори роботи звертаються до трьох дослідницьких напрямів: історії вивчення стресів вітчизняними академічними соціологами, змістовних знахідок зазначеного проєкту, а також нових методичних напрацювань. Останні підсумовують роботу над інструментами вимірювання психологічного дистресу в крос-секційних дослідженнях, що велася різними поколіннями наукових співробітників Інституту соціології НАН України впродовж більш ніж 30 років.</p>\n<p>Запропоновані матеріали мають стати у пригоді всім, хто цікавиться дослідженням індивідуального благополуччя в українському суспільстві.</p>"
  },
  {
    "id" : "analitychnyi-material-dembistkiy-model-natsionalnoi-stijkosti.php",
    "img" : "2025/25_07_31.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Аналітичний матеріал д.соц.н. Сергія Дембіцького \"Модель національної стійкості у просторі суспільних конфігурацій: нариси\"",
    "date" : "31 Липня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено аналітичний матеріал д.соц.н. Сергія Дембіцького \"Модель національної стійкості у просторі суспільних конфігурацій: нариси\"</strong></p>\n<p>Згідно з концепцією забезпечення національної системи стійкості, що була затверджена указом Президента України №479/2021 27 вересня 2021 року (Президент України, 2021), національна стійкість – це «здатність держави і суспільства ефективно протистояти загрозам будь-якого походження і характеру, адаптуватися до змін безпекового середовища, підтримувати стале функціонування, швидко відновлюватися до бажаної рівноваги після кризових ситуацій». Вже з цього визначення стає очевидною виправданість акценту на суспільних конфігурацій за розгляду національної стійкості.</p>\n<p>Проблема при цьому полягає у тому, що поняття суспільних конфігурацій є так само неусталеним, які і поняття національної стійкості. Існування багатої традиції конфігураційного аналізу, що застосовується в історичних, антропологічних та соціальних дослідженнях не спрощує ситуацію. Різні напрями досліджень пропонують власні інтерпретації конфігурацій, що виникають та змінюються в результаті взаємодії між соціальними акторами. Але у цій розвідці не ставиться задача порівняльного аналізу відповідних підходів. Для нас буде достатнім обрати вихідну точку теоретизування, яка відповідає нашим потребам. Такою є фігуративна соціологія, або фігуративні дослідження, Норберта Еліаса.</p>\n<br>\n<p>Повний матеріал див. <a href=\"https://isnasu.org.ua/analytics/010_Dembistkiy_-_Model_natsionalnoi_stijkosti.php\">тут</a></p>"
  },
  {
    "id" : "analitychnyi-material-tolstyh-orientyry-reformuvannya-soc-sfery",
    "img" : "2025/25_07_16.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Аналітичний матеріал к.соц.н. Наталії Толстих \"Орієнтири реформування соціальної сфери в Україні\"",
    "date" : "16 Липня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено аналітичний матеріал к.соц.н. Наталії Толстих \"Орієнтири реформування соціальної сфери в Україні\"</strong></p>\n<p>Ринкові трансформації в Україні супроводжувалися скороченням участі держави в управлінні економікою і соціальною сферою, що мало наслідком зниження рівня життя  більшості населення. Через обмежене фінансування і забезпечення державних видатків за залишковим принципом скорочувалися соціальні програми та здійснювалися спроби введення страхових основ пенсійного забезпечення і надання послуг охорони здоров’я та освіти на ринковій основі. Пандемія COVID-19 і повномасштабна війна призвели до подальшого занепаду соціальної сфери, а відтак це погіршило умови виживання населення і зробило громадян ще вразливішими в теперішній загрозливій ситуації.</p>\n<br>\n<p>Повний матеріал див. <a href=\"https://isnasu.org.ua/analytics/009_Tolstykh_-_Orientyry_reformuvannia_soc_sfery.php\">тут</a></p>"
  },
  {
    "id" : "interview-ukrinformu-z-evgenom-golovahoyu",
    "img" : "2025/25_07_11.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "ІНТЕРВ’Ю «УКРІНФОРМУ» З ЄВГЕНОМ ГОЛОВАХОЮ",
    "date" : "11 Липня 2025",
    "fullText" : "<p>«Укрінфо́рм» — Украї́нське націона́льне інформаці́йне аге́нтство, яке щодня публікує близько 500 інформаційних та аналітичних повідомлень українською, англійською, іспанською, німецькою, французькою, польською та японською мовами оприлюднило інтерв’ю з директором Інституту соціології НАН України членом-кореспондентом НАН України д.ф.н., проф. Є.І.Головахою.</p>\n<p></p>\n<p>Журналіст Тетяна Негода розпочала розмову з констатації того, що Україна втрачає дітей і молодь, вони їдуть за кордон. Чи є межа цьому процесу, доки він триватиме?</p>\n<p>Посилаючись на точку зору вітчизняних демографів, соціолог підтвердив, що ситуація дуже серйозна, але не катастрофічна. Вона потребує довгострокового плану розв’язання, щоб готуватися до майбутніх випробувань, які почнуться після закінчення війни. Поки вона триває, головна проблема – безпека й виживання. Тому матері вивозять дітей і їх зрозуміти можна. Та все одно треба думати про найближче майбутнє. Соціологи вивчали, хто демонструє наміри повернутися, і якщо за нашими даними 2022-го року таких було 78% , то зараз – менше 50%. Тож реальна кількість буде залежати від багатьох факторів, що підтверджують історичні приклади. Якщо війна в Україні триватиме ще рік-два, то можна розраховувати на 30%. Професор підкреслив, що належить до тих експертів, які прогнозують, що за рік-два війна закінчиться. Але те, що 70% там залишаться, не означатиме, що вони відрізані. Зв’язок з Україною буде. Тож на це не треба дивитися з трагізмом. Ось, наприклад, колеги-науковці, які виїхали, зараз налагоджують контакти зі світовою науковою спільнотою.</p> \n<p>З 2002 року в країнах Європи проводиться Європейське соціальне дослідження. Кожні 2 роки роблять опитування і на їх основі в ЄС розробляються державні стратегії і соціальні програм. Професор пригадав: «У 2004-му мені з Інститутом соціології НАН з неймовірними труднощами вдалося через міжнародні організації туди пробитися. Тепер вони нас самі попросили в те дослідження – Київська школа економіки буде цим займатися».</p> \n<p>Є такий термін в соціології, нагадав вчений, – соціальний капітал. Це те, що людина напрацьовує в житті як професіонал, як член спільноти. Людей оцінюють за їх соціальний капітал. А за кордоном українці набуватимуть нових навичок і цей капітал зростатиме в ціні. Та й можуть повернутися вони, якщо буде така державна програма. Тому ситуація складна, але не трагічна. Треба вивчати досвід Європи.</p> \n<p>Людина – дуже адаптивна істота, і суспільство загалом теж. За прогнозами ООН у 2100-му році в Україні буде 10-12 мільйонів населення. У 50-му році – близько 20 млн. Наші демографи з цим не повністю погоджуються. Ці всі проблеми потрібно буде розв’язати. Наша величезна проблема – це стійкість. Її мають демонструвати насамперед, еліти власними прикладами – і стійкість і бажання захищати. Просто у нас дуже важко формується нова еліта. Стару винищили ще у 20-30-х роках ХХ століття.</p>\n<p>Бізнес-еліта для нації дуже важлива, хоч є питання насамперед до політичної, духовної, наукової еліт. Але якщо підприємці будуть підтримані, будуть створювати робочі місця, багато переселенців (у першому поколінні) з європейським досвідом навіть на меншу зарплату повернуться в Україну.</p>\n<p>Навіть у перші місяці вторгнення, хоч стабільно було страшно, не всі виїхали. Треба краще інформувати, а рішення виїхати чи повертатися має ухвалюватися не емоційно, а виважено, раціонально, тверезо. Говорячи про людей, можна застосувати слово «всі» тільки в одному випадку: всі люди різні. І не всі перелякаються та думатимуть тільки про збереження життя. Хтось перелякається і побіжить. А хтось скаже: так, трагічно, але я маю тут залишитися. Більшості потрібна просто об’єктивна інформація.</p>\n<p>Бюрократія має головне завдання - підготувати країну до мирного часу. І реформи не відкладати, бо треба вже до часу, коли можна буде починати мирний процес відбудови, мати нормальну систему управління.</p>\n<p>Щодо нової програми МОН про патріотичне виховання. В умовах війни патріотичне виховання абсолютно необхідне. Якщо люди не будуть вважати державу, свою незалежність цінністю – навіщо вона їм? Вчений згадав, як наприкінці 80-х років йому довелося брати участь у зібранні комітету політичної соціалізації і політичного виховання Міжнародної асоціації політичних наук, що відбувалося в Угорщині. І виявилося, що у них є програми політичного виховання в школах, в університетах – лекції, семінари, рекомендована література. Все, щоб правильно виховувати громадян демократичних країн. І це – західне суспільство.Тож не варто сприймати патріотичне виховання, ніби ми цим совок повертаємо. Це не совок, це світова практика. Громадянина треба виховувати. Людина не зможе стати повноцінним громадянином без спеціальної освіти. Так є в усьому світі.</p>\n<p>Вчений підкреслив досвід Ізраїлю, зазначивши, що він для нас безцінний – як вижити у ворожому оточенні. Ще й при цьому не втрачати життєлюбства! У них депресії немає і рівень життя вже вищий, ніж в Європі. Для формування національного кістяка, який би витягував Україну, подібно тому, як такий кістяк витягує Ізраїль, потрібно небагато. Це кілька відсотків. Головне – закласти справедливі умови. Перші ізраїльтяни створили правильну систему управління, і головне – абсолютну незалежність суду. І громадяни впевнені, що раптом що, знайдуть захист у суді. Так, до речі, і в Америці було донедавна… Звідки в них таке? Пережили Голокост і зробили висновок.</p> \n<p>Українці теж мали свій Голокост – Голодомор, але все ж таки достатньо висновків не зробили. Бо еліта була комуністична з усіма наслідками, що витікають. А ізраїльська еліта формувалася з пересічних людей, які приїхали створювати державу. Там усі були рівні, ніякої аристократії. І висунулися винятково за талантами, здібностями. Це була така своєрідна меритократія – система управління, де влада належить людям, що є найбільш здібними та заслуговують на це, незалежно від їхнього соціального походження або фінансового статусу, яка дала свої плоди. І вони за кращими зразками побудували власний устрій.Тож хай розповідають нашим школярам про ізраїльських ровесників. У яких думки не виникає не піти в армію. Спочатку служиш, і через 3 роки можеш чим хочеш займатися.</p>\n<p>Це не залежить тільки від пересічних українців, такий тон має задати держава. Їй у цьому досить вивчати досвід інших країн. Ми ж не відкриємо нові правила. Якщо хочуть щось змінити, то й цей досвід в системі патріотичного виховання треба згадувати. Якщо Росія буде така завжди і не відмовиться від претензій на Україну, ми зможемо захиститись тільки таким вихованим поколінням. А інакше просто зникнемо.</p>\n<p>Суспільство не треба недооцінювати. Досі 60% кажуть, що будуть готові терпіти будь-які труднощі, доки потрібно, щоб у цій війні не програти. Таких, щоправда, на початку було 80%, але людей можна зрозуміти. Все одно тих, хто не згоден терпіти зовсім, трохи більше 10%. Була інша жахлива цифра – що 46% не засуджують ухилянтів. ТЦК засуджують, а ухилянтів – ні. І це страшно.</p>\n<p>Ситуацію може змінити, наприклад, такий чудодійний засіб як серйозний успіх на фронті, відразу настрої злетять. Таке вже було, коли Харківщину звільнили, Херсон. Потрібен співставний успіх. Просування як, наприклад, у Курській області – успіх не того масштабу, не призвів до загального піднесення. Зрештою, нам Курська область не потрібна. А наш Бахмут потрібен, наш Мелітополь – теж. Їх звільнення дало б тривалий ефект, люди б пишалися. А коли щодня негативні новини, важко зберігати піднесений настрій.</p>\n<p>Україна ніколи не буде і не може бути вже такою, як до війни, зокрема і за складом свого населення. Ось в урядовій Стратегії демографічного розвитку до 2040 року йдеться, що до за 26 років воно скоротиться до 25 млн. Мабуть, залучатимуть іноземців на робочі місця. Коли опитують людей, які пройшли війну, то переважна більшість каже, що не може позбутися внутрішніх змін, які викликала війна. Це не значить, що люди будуть погано жити.</p> \n<p>Пан Євген знадав, що його мати у другу світову війну пройшла через фронт, три розривні кулі отримала. Вона без суглоба жила, мала газову гангрену... Жахіття перенесла.  Але вона жила не цим, а з цим. І так українське суспільство не війною буде жити, але з цією війною. І нікуди ми не подінемося на багато, багато поколінь наперед.</p>\n<p>А щодо чужинців – приймемо, чому ні. Хтось попрацює й поїде додому, хтось осяде. Це нормальний процес, сучасна світова практика. Як говорила якось академік Елла Лібанова , експертка з демографії та економіки праці в інтерв’ю – ми надто звикли жити в моноетнічному середовищі серед наших рідних східних слов’ян. Треба звикати до поліетнічності – так живе весь світ.</p>\n<p>Інтерв’ю засвідчило, що точка зору соціологів має важливе суспільне значення і є внеском у процес інформування українського суспільства.</p>\n<p>Світлина Геннадія Мінченка, Укрінформ</p>\n<p>Повністю матеріал див. тут: <a href=\"https://www.ukrinform.ua/rubric-society/4012637-evgen-golovaha-direktor-institutu-sociologii-nan.html\" target=\"_blank\">https://www.ukrinform.ua/rubric-society/4012637-evgen-golovaha-direktor-institutu-sociologii-nan.html</a></p>"
  },
  {
    "id" : "serhii-dembitskiy-vydanniu-telegraph-pro-uhylennia",
    "img" : "2025/25_07_06.webp",
    "video" : null,
    "title" : "Сергій Дембіцький виданню \"Телеграф\" про ставлення українців до ухилення від мобілізації",
    "date" : "06 Липня 2025",
    "fullText" : "<p>На четвертому році великої війни з Росією, в соцмережах можна натрапити на дописи, в яких українські чоловіки призовного віку доволі відкрито розповідають про свою незаконну втечу з країни. Часом це все трансформується у контент для блогу, відео на YouTube чи TikTok. Частина українців у коментарях навіть вітає таку \"кмітливість\". Що це може свідчити про етичний клімат та соціальні настрої в країні — розповів у коментарі \"Телеграфу\" доктор соціологічних наук Сергій Дембіцький, член-кореспондент НАН України, заступник директора Інституту соціології НАН України.</p>\n<p>Посилання на матеріал: <a href=\"https://news.telegraf.com.ua/ukr/obshhestvo/2025-07-05/5913991-ukraintsi-vvazhayut-sebe-moralnimi-ale-inshikh-tsinichnimi-sotsiolog-poyasniv-chomu-deyaki-skhvalno-stavlyatsya-do-ukhilyantiv\" target=\"_blank\">https://news.telegraf.com.ua/ukr/obshhestvo/2025-07-05/5913991-ukraintsi-vvazhayut-sebe-moralnimi-ale-inshikh-tsinichnimi-sotsiolog-poyasniv-chomu-deyaki-skhvalno-stavlyatsya-do-ukhilyantiv</a></p>"
  },
  {
    "id" : "analitychnyi-material-dembitsky-doslidzhennya-stresovyh-staniv",
    "img" : "2025/25_06_30.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Аналітичний матеріал д.соц.н. Сергія Дембіцького \"Дослідження стресових станів в умовах війни: ключові знахідки\"",
    "date" : "30 Червня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено аналітичний матеріал д.соц.н. Сергія Дембіцького \"Дослідження стресових станів в умовах війни: ключові знахідки\"</strong></p>\n<p>Висвітлені далі емпіричні знахідки з проблематики стресових станів, на мою думку, мають важливе концептуальне значення для вивчення феномену психологічного дистресу. Вони, разом з іншими результатами, були отримані у перебігу виконання науково-дослідної роботи «Стресові стани населення України в контексті війни: розповсюдженість, групи ризику та шляхи компенсації», що була профінансована за конкурсною тематикою НАН України «Наукові і науково-технічні (експериментальні) роботи за пріоритетним напрямом “Українське суспільство в умовах війни, повоєнної трансформації та європейської інтеґрації” на 2023–2024 рр.» (державний реєстраційний номер: 0123U100793).</p>\n<p>Фактично, далі наведено мої ТОП-5 головних результатів, які можна розглядати і як фундаментальні здобутки нашого проекту, і як основу для подальших прикладних напрацювань. Більш докладно вони (і не лише вони) описані у нашій спільній з Євгеном Головахою та Віктором Степаненко науковій монографії «Стресові стани населення України в контексті війни: досвід соціологічного вивчення». Сподіваюся, найближчим часом ми презентуємо її для усіх охочих.</p>\n<br>\n<p>Повний матеріал див. <a href=\"https://isnasu.org.ua/analytics/008_Dembisky_-_Doslidzhennya_stresovyh_staniv.php\">тут</a></p>"
  },
  {
    "id" : "povni-teksty-statey-u-vidkrytomu-dostupi-2025-2",
    "img" : "2025/25_06_25.JPG",
    "video" : null,
    "title" : "Вийшло у світ свіже число журналу «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» (2025, №2)",
    "date" : "25 Червня 2025",
    "fullText" : "<p>Інформуємо, що вийшло у світ свіже число журналу «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» (2025, №2). Зміст:</p>\n<p></p>\n<p><strong>СТАТТІ</strong></p>\n<p><em>Kutsenko, O. (Berlin, Germany, Kyiv, Ukraine)</em></p>\n<p>Framing war: The evolution of the social perception of war in Ukraine</p>\n<p></p>\n<p><em>Гайоз, Н. (Фрібур, Швейцарія), Степаненко, В. (Київ)</em></p>\n<p>Соціальна організація війни: українське та російське суспільства, мобілізовані на війну</p>\n<p></p>\n<p><em>Бойко, Н. (Київ)</em></p>\n<p>Довіра до різних джерел отримання інформації в умовах війни: соціологічний аналіз українського досвіду</p>\n<p></p>\n<p><em>Рахманов, О. (Київ)</em></p>\n<p>Цифровізація економічного життя та соціальне розшарування в Україні: особливості взаємозв’язку</p>\n<p></p>\n<p><em>Калашнікова, Л. (Кривий Ріг), Лісеєнко, О. (Одеса), Барінова, Я. (Відень, Австрія)</em></p>\n<p>Українська міґрація до Австрії: виклики та особливості соціальної адаптації</p>\n<p></p>\n<p><em>Батаєва, К. (Житомир)</em></p>\n<p>Вища освіта у прифронтовому місті під час російсько-української війни: кумулятивні ефекти пролонґованого онлайн-навчання</p>\n<p></p>\n<p><em>Бевзенко, Л. (Київ)</em></p>\n<p>Соціологія очікуваного майбутнього у вітчизняних реаліях — у пошуку епістемологічного підґрунтя (Частина 1)</p>\n<p></p>\n<p><em>Євдокимов, С. (Івано-Франківськ)</em></p>\n<p>Феномен віртуальної реальності в контексті трансформацій сучасних соціокультурних процесів</p>\n<p></p>\n<p><em>Maltseva, K. (Kyiv)</em></p>\n<p>Social determinants of health in biocultural research: a review of evidence</p>\n<p></p>\n<p><strong>НАУКОВЕ ЖИТТЯ</strong></p>\n<p><em>Смакота, В. (упорядник) (Київ)</em></p>\n<p>Українське суспільство в умовах полікризи: Другі соціологічні читання пам’яті академіка НАН України В.М. Ворони (короткий звіт)</p>\n<p></p>\n<p>З повними версіями статей можна ознайомитися за наступним посиланням: <a href=\"https://stmm.in.ua/archive/issue.php?issue=2025-2\" target=\"blank\">https://stmm.in.ua/archive/issue.php?issue=2025-2</a></p>"
  },
  {
    "id" : "yevhen-golovaha-v-akademichnomu-koli",
    "img" : "2025/25_06_24.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "ЄВГЕН ГОЛОВАХА В АКАДЕМІЧНОМУ КОЛІ ПРО БІОЛОГІЧНЕ І СОЦІАЛЬНЕ В ЛЮДИНІ",
    "date" : "24 Червня 2025",
    "fullText" : "<p>20-го червня 2025 р. в Інституті біохімії ім. О.В.Палладіна НАН України відбулося чергове засідання загальноакадемічного міждисциплінарного семінару у галузі природничих наук «Актуальні питання фізико-хімічної та математичної біології».</p>\n<p>З доповіддю «БІОЛОГІЧНЕ І СОЦІАЛЬНЕ» виступив директор Інституту соціології НАН України член-кореспондент НАН України професор ГОЛОВАХА Євген Іванович.</p>\n<p>У своєму вступному слові головуючий – академік С.О.Костерін проінформував присутніх, що Євген Іванович є відомим українським психологом, соціологом та громадським діячем. У фокусі його наукової зацікавленості - питання теорії та методології соціології, соціології політики та соціальних трансформацій, соціології особистості, а також соціальної психології. Також є автором літературних творів.</p>\n<p>Далі з міждисциплінарною науковою доповіддю виступив професор Євген Головаха.  Перш за все, він поставив запитання: яким чином генетичні відмінності в 1% перетворюють вовка у «друга Людини», а мавпу в «хомо сапієнс», і як це пізнати науковими методами? Отже, мова йшла за оцінку співвідношення Біологічного і Соціального в Людині. В чому ж був правий Блез Паскаль у погляді на Людину як на «мислячу тростину»? Цікавим було бачення доповідача щодо еволюційної спадщини і соціокультурного надбання у контексті минулого, сучасного і майбутнього антропогенезу. Також було висвітлено питання: чи є інстинкти у Людини? В контексті теми доповіді Євген Іванович торкнувся фрейдизму, марксизму і фрейдомарксизму у пізнанні Людської Природи. Було акцентовано увагу на аналізі сучасних підходів до вирішення проблеми співвідношення біологічного і соціального. Зокрема, мова йшла за первинні і вторинні потреби: чи змінюється природа Людини під впливом прискорених цивілізаційних змін останніх десятиліть? Надалі Євген Іванович акцентував увагу на методах дослідження впливу спадковості та середовища на психіку Людини. Обговорювався «метод близнюків» в контексті дослідження впливу спадковості та середовища на психіку Людини. З цієї точки зору порівнювалися однояйцеві та різнояйцеві близнюки. Були проаналізовані підходи, що використовуються в соціології, психології та психіатрії для розмежування генетичних і соціальних факторів. Аналізувалися переваги і недоліки цих підходів. І, нарешті, доповідач навів деякі свої афоризми про конфлікт «Біо» і «Соціо» у Людини та Суспільстві.</p>\n<p>Із запитаннями до доповідача та обговоренням доповіді виступили: академік НАН України Володимир Широков, професор Олег Панченко, професор Ольга Матишевська, академік НАН України Віталій Кальченко, академік НАН України Сергій Костерін, академік НАН України Ярослав Шуба та ін.</p>\n<p>У своєму прикінцевому виступі головуючий академік С.О.Костерін подякував  доповідачу за цікаву міждисциплінарну доповідь на стику «Біологія + Соціологія», яка була вислухана аудиторією з великою увагою і викликала жваві дискусії. Головуючий побажав Євгену Івановичу подальших успіхів у його творчій діяльності.</p>\n<p>На честь доповідача – члена-кореспондента НАН України професора Є.І.Головахи та слухачів міждисциплінарного семінару студенткою Національної музичної академії України Юлією Єрмоловою був виконаний твір класичної музики – Рапсодія Брамса сі-мінор. Як пожартував Євген Іванович, музичний шедевр генія – це найпрекрасніша нагорода, яку йому будь коли доводилося отримувати за виступ.</p>\n<p></p>\n<p>ПОСИЛАННЯ НА ЗАПИС СЕМІНАРУ: <a href=\"https://youtu.be/5O6dGNyZL9c\" target=\"_blank\">https://youtu.be/5O6dGNyZL9c</a></p>"
  },
  {
    "id" : "analitychnyi-material-moskotina-karakay-moglo-buty-girshe",
    "img" : "2025/25_06_16.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Аналітичний матеріал Руслани Москотіної та Даниїла Каракая \"Могло бути й гірше: аналіз змін суб’єктивного благополуччя на початку вторгнення\"",
    "date" : "16 Червня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено аналітичний матеріал Руслани Москотіної (PhD з соціології; науковий співробітник Сектору соціологічного моніторингу Інституту соціології НАН України; дослідниця Центру соціологічних досліджень KSE University) та Даниїла Каракая (керівник Центру соціологічних досліджень KSE University; аспірант факультету соціології КНУ імені Тараса Шевченка) \"Могло бути й гірше: аналіз змін суб’єктивного благополуччя на початку вторгнення\"</strong></p>\n<p>У цьому матеріалі ми подивимося, як повномасштабне вторгнення Росії в Україну впливає на суб’єктивне благополуччя.</p>\n<p>Суб’єктивне благополуччя характеризує те, як людина оцінює своє життя; ця оцінка включає когнітивний та афективний компоненти. Когнітивний компонент відображає, що людина думає про своє життя, а афективний — що вона відчуває. Когнітивний компонент часто оцінюють через запитання про задоволеність людини життям в цілому, а афективний — шляхом запитування людини про те, наскільки вона є щасливою. Задоволеність життям та щастя суттєво корелюють між собою і нерідко в дослідженнях їх розглядають як взаємозамінні. Однак, навряд чи це можна назвати вдалим рішенням. На задоволеність життям та рівень щастя різні чинники можуть впливати по-різному. Так, задоволеність життям більше пов’язана з тим, що характеризує стабільність у житті людини, а щастя — з тим, що стосується здоров’я людини або стосунків з іншими. Виходячи з цього, має сенс окремо дослідити вплив війни на кожен із цих компонентів суб’єктивного благополуччя.</p>\n<br>\n<p>Повний матеріал див. <a href=\"https://isnasu.org.ua/analytics/007_Moskotina_Karakay_-_Moglo_buty_girshe.php\">тут</a></p>"
  },
  {
    "id" : "naukovo-populiarnyi-material-dembitsky-fon-gromadskoyi-dumky",
    "img" : "2025/25_05_30.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Науково-популярний матеріал д.соц.н. Сергія Дембіцького \"Фон громадської думки впродовж війни\"",
    "date" : "30 Травня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено науково-популярний матеріал д.соц.н. Сергія Дембіцького \"Фон громадської думки впродовж війни\"</strong></p>\n<p>Дещо парадоксальними були зміни громадської думки в Україні після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в 2022 році. Незважаючи на те, що початок вторгнення був найскладнішим періодом цієї війни для української держави, оцінки українців з соціально-політичних питань різко змінилися на краще. Це стосувалося багатьох аспектів – оцінки стану економіки, ставлення до керівництва держави, важливості демократичного вектору розвитку країни тощо.</p>\n<p>Шкала «GSR-5» була розроблена у 2020 році, а з 2021 її було включено до щорічного соціологічного моніторингу «Українське суспільство», який проводиться Інститутом соціології НАН України з 1994 року. Результати 2021 року продемонстрували виразний соціально-політичний негативізм, що характеризував громадську думку, а вже наступний замір у травні 2022 (дані були безкоштовно зібрані для Інституту Соціологічною групою «Рейтинг») зафіксував кардинальні зміни на краще. Останнє цілком вкладається в логіку гіпотези щодо ефекту «гуртування довкола прапору».</p>\n<p>Далі розглянуті конкретні результати застосування шкали «GSR-5» впродовж останніх чотирьох років, які дозволять вам сформувати власне уявлення про зміни громадської думки в умовах виснажливої війни (опис опитувань наведено у додатку до цього матеріалу).</p>\n<br>\n<p>Повний матеріал див. <a href=\"https://isnasu.org.ua/popsci/031_Dembitsky_-_Fon_gromadskoyi_dumky.php\">тут</a></p>"
  },
  {
    "id" : "yevhen-golovaha-biloruskomu-opozycijnomu-vydanniu",
    "img" : "2025/25_05_19.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "ЄВГЕН ГОЛОВАХА – БІЛОРУСЬКОМУ ОПОЗИЦІЙНОМУ ВИДАННЮ",
    "date" : "19 Травня 2025",
    "fullText" : "<p>Білоруське опозиційне видання «Зеркало» опублікувало інтерв’ю з директором Інституту соціології НАН України (ІС НАНУ), член-кор. НАНУ, д.ф.н., проф. Євгеном Головахою, зазначивши, що «він допоміг білорусам зрозуміти, якою українці бачать свою країну прямо зараз».</p>\n<p>Журналіст А.Друцкой поцікавився – як під час війни українці проводять соціологічні дослідження, у тому числі технічно? Соціолог зазначив, що прийшлося відмовитися від методу face-to-face, а перейти на опитування телефоном з комп’ютерною підтримкою, що також забезпечує достовірність отриманих результатів. Хоча ніякого переслідування за відповіді з боку держави не існує, але, як визнав професор, самоцензура в українців все ж таки спрацьовує – за висновками КМІСу в межах 5-7%.</p>\n<p>Щодо співпраці з державними органами, то фахівці ІС НАНУ, у тому числі і директор, контактують і консультують їх за наявності запиту, але масштабні опитування можуть проводити тільки за умови находження спонсорського фінансування, а це нелегко, бо вартість розгорнутого масштабного дослідження – в районі 40 тис. доларів США.</p>\n<p>Характеризувати нині українців в цілому по віку, статі, доходам, освіті – що цікавило журналіста – дуже непросто. Два фактори заважають – давно не було перепису, плюс міграція, масовий виїзд з країни у зв’язку з повномасштабним вторгненням. Проте\nза поточною статистикою станом на 2021 рік середній вік був 41, зараз 43, жінок більше – 54%. Біля 40% мають вищу, а біля 12% - незакінчену вищу освіту. Отож українці – народ освічений.</p>\n<p>Зростає кількість прихильників мирних перемовин, причому чим ближче до лінії бойових зіткнень, тим їх більше – вони гостріше відчувають гаряче дихання фронту: на Заході країни «за» перемовини 41%, «проти»-55%. У Центрі за-54%, проти-41%. На Сході за-66%, проти 25%, на Півдні – за 65%, проти 41%.</p>\n<p>Схожа тенденція і щодо питання територіальних поступок – у 1922 році проти цього було 90%, у жовтні 2024-58%, в грудні 51%. Суспільна думка впливає на позицію влади, яка теж пом’якшується. Хоча про здачу територій питання не стоїть.</p>\n<p>Щодо питання рейтингів та ймовірних виборчих перспектив, зокрема, В.Зеленського та В.Залужного, соціолог підкреслив, що це залежатиме від ряду факторів і на момент можливих майбутніх виборів Президента ситуація може значно мінятися.</p>\n<p>Щодо ставлення до білорусів, то професор виокремив 2 фактори: з боку Білорусі в Україну прийшла біда, але з іншого боку, на відміну від росіян, білоруси українців не вбивали. Отже нинішнє негативне ставлення до Білорусі та її влади зрозуміле. Проте в майбутньому, процес нормалізації стосунків, хоч і повільний, є можливим. Згідно дослідженням Наталії Паніної у 90-ті роки минулого століття щодо соціальної дистанції, існував так званий феномен східнослов’янської відокремленості, коли росіяни та білоруси сприймалися українцями як найближчі їм народи. Відродити це буде складно, але певний шанс українці і білоруси після війни можуть собі створити.</p>\n<p>На питання про лінії розколу в Україні та вплив війни на них, професор зазначив. що війна дуже помітно консолідувала Україну: більшість українців нині зорієнтована на Захід та користується українською мовою. Хоча і тут є певні хвилі припливу та відпливу, пов’язані з циклічністю історичного розвитку. Однак національна самоповага українців та їх прагнення стати європейською нацією значно зросли.</p>\n<p>На завершення вчений дав обережний прогноз про можливість завершення воєнних дій за умов взаємних компромісів через рік-півтора.</p>\n<p>Видання подякувало очільникові української академічної соціології за можливість краще узнати та зрозуміти стан та масові умонастрої українського суспільства.</p>\n<p>Матеріал розміщено тут: <a href=\"https://news.zerkalo.io/economics/98692.html\" target=\"_blank\">https://news.zerkalo.io/economics/98692.html</a></p>"
  },
  {
    "id" : "anons-nomera-2025-2",
    "img" : "2024/24_05_06_2.PNG",
    "video" : null,
    "title" : "Анонс №2 часопису «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» (2025 рік)",
    "date" : "16 Травня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>У №2 часопису будуть опубліковані такі статті і матеріали:</strong></p>\n<p></p>\n<p><strong>OLGA KUTSENKO</strong></p>\n<p><strong>Framing War: The Evolution of the Social Perception of war in Ukraine</strong></p>\n<p>Дослідження аналізує еволюцію сприйняття війни в українському суспільстві у період з початку 2022 до 2025 року, простежуючи його трансформацію через п’ять ключових психологічних і соціополітичних фаз. Початковий шок та масова мобілізація поступово змінилися адаптивною ейфорією, за якою настали усвідомлення затяжного характеру війни, втома від неї, а згодом — рутинізація надзвичайних умов та довготривалий спротив. Дослідження базується на емпіричних даних провідних українських соціологічних центрів та простежує зміни в суспільних настроях, стратегічних очікуваннях і процесах формування національної ідентичності.</p>\n<p>Порівняльний аналіз історичних випадків оборонних і затяжних воєнних конфліктів, зокрема Першої та Другої світових війн, а також війни у В’єтнамі, засвідчує як загальні закономірності сприйняття війни — ефект національної консолідації, втому від війни, соціальну стійкість, так і специфічні особливості сучасного конфлікту XXI століття, що формується під впливом ґлобалізованих інформаційних потоків, міжнародної допомоги та цифрового простору війни.</p>\n<p></p>\n<p><strong>KATERYNA MALTSEVA</strong></p>\n<p><strong>Social determinants of health in biocultural research: a review of evidence</strong></p>\n<p>Здоров’я людини є біокультурним явищем. Поміж викликів, які постають перед сучасними соціальними науковцями, виділяється потреба в розумінні, вимірюванні та поясненні впливу культури на фізіологічні стани людини. Сучасні біокультурні дослідження звертаються до різноманіття тем і застосовують чимало різних інтелектуальних підходів. Це відносно новий дослідницький шлях. Соціально-епідеміологічні дослідження надають подальший ґрунт для розуміння чинників ризику, що асоціюються з цими детермінантами, а також каналів, через які опосередковується вплив соціальних обставин на наслідки у сфері здоров’я.</p>\n<p></p>\n<p><strong>НІКОЛАС ГАЙОЗ, ВІКТОР СТЕПАНЕНКО</strong></p>\n<p><strong>Соціальна організація війни: українське та російське суспільства, мобілізовані на війну</strong></p>\n<p>Автори проаналізували те, як аґресивна війна Росії проти України змінила українське та російське суспільства. Розглянуто соціальну організацію війни й те, як Україна та Росія адаптуються і змінюються в умовах воєнного часу. Поєднуючи політологічний та соціологічний підходи, автори інтерпретують війну в організаційному та комунікативному аспектах у контексті протилежних політичних режимів: диктаторської автократії в Росії та демократії в Україні.</p>\n<p>Суспільства у стані війни слід відрізняти від організованого і високомілітаризованого суспільства війни, такого як Росія, яка нав’язала своєму сусідові військові, організаційні та ідеологічні обмеження, на які Україна повинна відповісти власною мілітаризацією та організацією війни і воєнних дій. Соціальна організація війни розуміється як складна багаторівнева взаємодія різних інституційних акторів і сфер (держава, армія, неурядові організації, бізнес, медіа, публічна і приватна сфери тощо). Водночас військова мобілізація в обох суспільствах має різні організаційні та комунікаційні ефекти, а також різні, часто протилежні політичні, культурні та соціальні наслідки.</p>\n<p></p>\n<p><strong>ЛЮДМИЛА КАЛАШНІКОВА, ОЛЕНА ЛІСЕЄНКО, ЯНА БАРІНОВА</strong></p>\n<p><strong>Українська міґрація до Австрії: виклики та особливості соціальної адаптації</strong></p>\n<p>У статті здійснено спробу окреслення специфіки міґрації українців до Австрії на підставі узагальнення офіційних даних Міністерства закордонних справ України щодо кількості українських громадян, які перебували на консульському обліку в Австрії, а також даних Управління Верховного комісаріату ООН у справах біженців. Узагальнення результатів емпіричного соціологічного дослідження, проведеного компанією Ipsos.SA на замовлення Управління Верховного комісаріату ООН з використанням методу онлайн-анкетування у січні–березні 2023 року серед 1500 громадян України, які представляють 553 домогосподарства, що вимушено міґрували до Австрії від початку війни, дало змогу окреслити наявні тренди соціальної адаптації українців до австрійського суспільства. Суб’єктивним показником адаптивності міґрантів став рівень задоволеності організацією їхнього життя та рівнем наданої підтримки з боку країни-реципієнта.</p>\n<p></p>\n<p><strong>ОЛЕКСАНДР РАХМАНОВ</strong></p>\n<p><strong>Цифровізація економічного життя та соціальне розшарування в Україні: особливості взаємозв’язку</strong></p>\n<p>У статті проаналізовано взаємовплив цифровізації економічного життя та соціального розшарування в Україні. З’ясовано потенціал теорій соціальної стратифікації у поясненні цифрових нерівностей. На підставі даних моніторинґового дослідження Інституту соціології НАН України 2024 року проаналізовано показник використання цифрових засобів на робочому місці в зіставленні з матеріальним становищем, статусом зайнятості, самооцінкою щодо статусної позиції та об’єктивною класовою належністю. Отримані з використанням пояснювальних можливостей класичних теорій соціальної стратифікації результати аналізу вказують на існування кількох тенденцій. Той факт, що кваліфіковані робітники активніше використовують цифрові пристрої та технології, ніж представники рутинної нефізичної праці, є доволі близьким до функціоналістських пояснень цифрової нерівності, коли відмінні запити на ринку праці реґулюють та відбирають необхідних людей з відповідними навичками. Попри залежність цифровізації від рівня матеріального становища та суб’єктивного соціального статусу, зафіксовано дещо менше використання цифрових засобів серед найзаможніших респондентів порівняно із заможними та серед тих, хто позиціював себе на найвищих сходинках, порівняно з тими, хто розмістив себе посередині. Це явище пояснюється веберівським трактуванням, за яким престижність перебування на найвищих щаблях соціальної ієрархії полягає не стільки у володінні цифровою кваліфікацією, скільки у реалізації владних повноважень.</p>\n<p></p>\n<p><strong>ЛЮБОВ БЕВЗЕНКО</strong></p>\n<p><strong>Соціологія очікуваного майбутнього у вітчизняних реаліях — в пошуку епістемологічного підґрунтя (частина перша)</strong></p>\n<p>Більшість праць соціології майбутнього, представлених переважно на теренах західної соціології, ґрунтуються на епістемології методологічного індивідуалізму і теорії раціонального вибору. Це означає, що очікуваний образ власного майбутнього є лише власним проєктом, здійснення якого у вигляді життєвої траєкторії відбувається завдяки очікуваним власним ресурсам (людському, освітньому капіталові), а також завдяки очікуваним ресурсам, які можна позначити як соціальний капітал. Можливі відхилення від обраної життєвої траєкторії можуть кориґуватися завдяки традиційно визначеній аґентності як усвідомленого і раціонального вибору оптимального виходу з ситуації. Але ця епістемологія не працює в ситуації масштабної макрокризи, коли системна стабільність більше не є ресурсом здійснення життєвого проєкту. В цьому разі в якості альтернативної епістемології можуть працювати ті методологічні установки й інтеґративні моделі соціальних змін, які дає поєднання основних положень критичного реалізму і парадигми складності.</p>\n<p></p>\n<p><strong>КАТЕРИНА БАТАЄВА</strong></p>\n<p><strong>Вища освіта у прифронтовому місті під час російсько-української війни: кумулятивні ефекти пролонґованого онлайн-навчання</strong></p>\n<p>У статті розкриваються особливості онлайн-навчання в університетах у прифронтовому місті (на прикладі Харкова) під час російсько-української війни; вивчаються ефекти пролонґованого онлайн-навчання студентів. Емпірична частина статті ґрунтується на результатах дослідження, яке було проведено у листопаді–жовтні 2024 року методом глибинного напівструктурованого інтерв’ю із дванадцятьма експертами у галузі вищої освіти (завідувачами/-ками кафедр, деканами та професорами з шести харківських університетів). Кумулятивні ефекти тривалого онлайн-навчання студентів у прифронтовому місті Харкові виявилися у погіршенні якості та результатів навчання студентів; виникненні труднощів з їхньою академічною соціалізацією та залученням до науково-дослідної співпраці з викладачами. Така тривалість онлайн-навчання також неґативно вплинула на задоволення викладачів своєю професійною діяльністю в ситуації відсутності живого спілкування зі студентами в університетських аудиторіях. Одначе попри неґативні ефекти онлайн-навчання в університетах Харкова важливим є часткове збереження онлайн-навчання (в контексті змішаного навчання) і після завершення війни, що сприятиме розвитку та підтриманню професійних контактів з українськими викладачами/дослідниками-міґрантами та збагаченню соціального капіталу університетів прифронтових міст України.</p>\n<p></p>\n<p><strong>НАТАЛІЯ БОЙКО</strong></p>\n<p><strong>Довіра до різних джерел інформації в умовах війни: соціологічний аналіз українського досвіду</strong></p>\n<p>Війна різко підвищила попит українців на отримання новин та актуальної інформації. Ситуація активного споживання інформації в умовах війни актуалізувала проблему достовірності тієї інформації, яку сьогодні отримують українці, та їхньої реакції на різні джерела інформації в сучасному інформаційному полі. У статті аналізуються особливості довіри до різних джерел інформації в сучасному українському суспільстві. Аналіз ґрунтується на результатах всеукраїнського соціологічного опитування дорослого населення України, проведеного на початку серпня 2024 року в межах міжнародного проєкту «Медіаграмотність та доступ до достовірної інформації під час війни в Україні».</p>\n<p></p>\n<p><strong>СЕРГІЙ ЄВДОКИМОВ</strong></p>\n<p><strong>Феномен віртуальної реальності в контексті трансформацій сучасних соціокультурних процесів</em></strong></p>\n<p>Стаття присвячена комплексному аналізу феномену віртуальної реальності як інноваційного соціокультурного утворення, що суттєво змінює способи людського буття, сприйняття, комунікації та взаємодії у цифрову епоху. Віртуальна реальність розглядається не лише як технологічне досягнення, а й як простір нових соціальних практик, у якому формуються альтернативні моделі досвіду, мислення та взаємодії. Приділяється особлива увага тому, як віртуальне середовище перетворює структуру культури, переосмислює освітні та мистецькі процеси, трансформує медичну практику та відкриває нові можливості для психологічної реабілітації.</p>\n<p></p>\n<p>В розділі <strong>«НАУКОВЕ ЖИТТЯ»:</strong></p>\n<p><strong>Українське суспільство в умовах полікризи:\n<em>Другі соціологічні читання пам’яті академіка НАН України В.М. Ворони\n(короткий звіт)</em></strong></p>\n<p>Другі соціологічні читання пам’яті академіка НАН України Валерія Михайловича Ворони відбулися, за традицією, 5 березня 2025 року у приміщенні Інституту соціології НАН України. Звичним також стає змішаний формат конференції, коли кількість онлайн-учасників у кілька разів перевищує кількість тих, хто бере участь у традиційному оф-лайн спілкуванні. Втім, цифрові технології сприяють розширенню географії читань: цього разу серед доповідачів та слухачів були науковці Києва, Кривого Рогу, Запоріжжя, Харкова, Дубліна.</p>"
  },
  {
    "id" : "naukovo-populiarnyi-material-siryi-fenomen-pidpryemnyctva",
    "img" : "2025/25_05_15.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Науково-популярний матеріал д.соц.н. Євгена Сірого \"Феномен підприємництва: історія осмислення та становлення\"",
    "date" : "15 Травня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено науково-популярний матеріал д.соц.н. Євгена Сірого \"Феномен підприємництва: історія осмислення та становлення\"</strong></p>\n<p>Підприємливі люди зустрічалися завжди: у цивілізаціях давнини, у середньовічну епоху, а особливо – в епоху становлення та розвитку капіталізму. А ось сприйняття підприємництва відрізнялося в різні епохи. І, звісно, в ході історії, воно, як культурний та економічний феномен людської цивілізації постійно змінювалося, наповнювалось новим змістом.</p>\n<p>Підприємництво – це і вид діяльності, і спосіб життя, і «наука», і «мистецтво», які разом поєднуються у форму економічної адаптивності з метою досягнення економічного самозабезпечення.</p>\n<br>\n<p>Повний матеріал див. <a href=\"https://isnasu.org.ua/popsci/030_Siryi_-_Fenomen_pidpryemnyctva.php\">тут</a></p>"
  },
  {
    "id" : "filosofsko-sociologichnyi-dialog-na-berezi-moria",
    "img" : "2025/25_05_05.JPG",
    "video" : null,
    "title" : "ФІЛОСОФСЬКО-СОЦІОЛОГІЧНИЙ ДІАЛОГ НА БЕРЕЗІ МОРЯ",
    "date" : "05 Травня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>Sententiae</strong> – це історико-філософський журнал, що керується принципами відкритого доступу. Його мета – сприяти розвиткові найширшого спектру сучасних дослідницьких підходів, активному їх упровадженню в практику та утвердженню високих стандартів університетського викладання філософських дисциплін на основі досягнень сучасної історії філософії.</p>\n<p>Головний пріоритет – забезпечення емпіричної обґрунтованості історико-філософських концепцій, заснованої на критеріях буквальності, вичерпності, контекстуальності та врахування наявних спекулятивних інтерпретацій. Журнал вважає ці критерії основою методології будь-якого обґрунтованого історико-філософського дослідження.</p>\n<p>Журнал створено Спілкою дослідників модерної філософії (Паскалівським товариством). Заснований 2000 року. Виходить 3 рази на рік, 30 квітня, 30 серпня та 30 листопада. Визнаний фаховим виданням зі спеціальності Філософія постановою Президії ВАК України №5-05/4 від 11.04.2001; наказом Колегії МОН України №1081 від 29.09.2014. З 2015 року індексується в базі анотацій і цитувань рецензованої літератури SCOPUS.</p>\n<p>У свіжому числі цього престижного журналу (Том 44 № 1 (2025)) в рубриці «Діалоги про методологію» опубліковано цікавий матеріал невимушеного за формою, але глибокого за змістом спілкування трьох українських інтелектуалів: Інна Голубович (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, д. філос. н., завідувачка кафедри філософії) та Олена Лісеєнко (Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (Одеса), д. соціол. н., професорка кафедри філософії, соціології та менеджменту соціокультурної діяльності) приймали в рідній Одесі столичного гостя –  д. філос. н., члена-кор. НАН України Євгенія Головаху.</p>\n<p>Матеріал розміщено тут: <a href=\"https://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/1113/916\" target=\"_blank\">https://sententiae.vntu.edu.ua/index.php/sententiae/article/view/1113/916</a></p>"
  },
  {
    "id" : "xxii-mizhnarodna-konferenciya-problemy-rozvytku-sociologichnoi-teorii",
    "img" : "2025/25_05_01.JPG",
    "video" : null,
    "title" : "ХХІІ Міжнародна науково-практична конференція \"Проблеми розвитку соціологічної теорії. Осмислення спротиву, солідарності та миробудування\"",
    "date" : "01 Травня 2025",
    "fullText" : "<p style=\"text-align: center;\">Шановні колеги!</p>\n<p>Запрошуємо взяти участь у фаховій конференції соціологів України, яка\nвідбудеться 30 травня 2025 року.</p>\n<p><strong>ХХІІ Міжнародна науково-практична конференція \"Проблеми розвитку\nсоціологічної теорії. Осмислення спротиву, солідарності та миробудування\"</strong> запрошує науковців з різних країн дослідити ці явища, звертаючись як до українського досвіду, так і до його глобального резонансу. Метою конференції є презентації дослідницьких підходів та результатів щодо еволюції соціологічної теорії у відповідь на сучасні конфлікти та війни, приділяючи особливу увагу Україні. Учасникам пропонується представити теоретичні розробки та дослідження, що спираються на емпіричні дані з України та інших конфліктних зон.</p>\n<p>Ключові теми для обговорення:</p>\n<ul>\n<li>Єднання і конфлікти в умовах затяжної війни;</li>\n<li>Повсякденна реальність і життєві практики українців;</li>\n<li>Медіа та війна: соціологічні аспекти трансформації дискурсу;</li>\n<li>Культурна і освітня витривалість суспільств в умовах глобальної турбулентності;</li>\n<li>Теоретичні та практичні моделі розбудови миру в постконфліктних умовах.</li>\n</ul>\n<p>«Проблеми розвитку соціологічної теорії» – це щорічна міжнародна науково-практична конференція, яку проводить факультет соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (<a href=\"https://sociology.knu.ua/\" target=\"_blank\">https://sociology.knu.ua/</a>) у партнерстві з Інститутом соціології\nНаціональної академії наук України (<a href=\"https://isnasu.org.ua/\" target=\"_blank\">https://isnasu.org.ua/</a>) та Соціологічною асоціацією України (<a href=\"https://sau.in.ua/\" target=\"_blank\">https://sau.in.ua/</a>) з метою наукового обговорення основних тенденцій розвитку українського суспільства та української соціології.</p>\n<p>Конференція відбудеться за підтримки проєкту Erasmus+ “Curriculum Reform to\nPromote Education for Peace in Ukraine, Georgia and Moldova”\n101128854-PeaceEdu-ERASMUS-EDU-2023-CBHE (GA No. 101128854)</p>\n<p>З цього року конференція повертається до свого колишнього часового формату\n- на кінець травня.</p>\n<p><strong>ПОСИЛАННЯ НА ІНФОРМАЦІЮ ЩОДО КОНФЕРЕНЦІЇ ТУТ - <a href=\"https://socknu.wixsite.com/issues2025\" target=\"_blank\">https://socknu.wixsite.com/issues2025</a>.</strong></p>\n<p>Основні дати підготовки до участі у заході:</p>\n<p>21.05.2025 &mdash; крайній термін реєстрації для участі в конференції;</p>\n<p>23.05.2025 &mdash; підтвердження участі;</p>\n<p>26.05.2025 &mdash; оприлюднення та розсилання Програми конференції;</p>\n<p>30.05.2025 &mdash; проведення конференції;</p>\n<p>07.06.2025 &mdash; дедлайн подачі тез.</p>\n<p><em>З повагою, Оргкомітет</em></p>"
  },
  {
    "id" : "naukovo-populiarnyi-material-shevchenko-molod-yak-flagman-pesymizmu",
    "img" : "2025/25_04_30_2.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Науково-популярний матеріал к.соц.н. Світлани Шевченко \"Молодь України як флагман песимізму\"",
    "date" : "30 Квітня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено науково-популярний матеріал к.соц.н. Світлани Шевченко \"Молодь України як флагман песимізму\"</strong></p>\n<p>Молодість зазвичай сприймається як час, коли люди найбільше радіють життю, налаштовані на позитивні зміни та мають позитивні очікування щодо власного майбутнього. Ці уявлення не протирічать здоровому глузду і, в цілому, вони підтверджувалися науковими дослідженнями – аж до повномасштабної війни.</p>\n<p>В якому стані емоційному знаходиться українська молодь на кінець третього року війни? Для відповіді на це питання звернемося до результатів соціологічного моніторингу «Українське суспільство», який Інститут соціології НАН України проводить з 1994 року.</p>\n<br>\n<p>Повний матеріал див. <a href=\"https://isnasu.org.ua/popsci/029_Shevchenko_-_Molod_yak_flagman_pesymizmu.php\">тут</a></p>"
  },
  {
    "id" : "vystup-dyrektora-na-sesii-zagalnyh-zboriv",
    "img" : "2025/25_04_30.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Виступ директора Інституту соціології на Сесії Загальних зборів Відділення історії, філософії та права НАН України",
    "date" : "30 Квітня 2025",
    "fullText" : "<p>29 квітня 2025 року відбулася Сесія Загальних зборів Відділення історії, філософії та права НАН України, присвячена підсумкам наукової діяльності установ Відділення у 2024 році та перспективам розвитку фундаментальних і прикладних досліджень у галузі соціогуманітарних наук.</p>\n<p>З науковою доповіддю на Сесії виступив директор Інституту соціології НАН України, член-кореспондент НАН України Є.І. Головаха.</p>\n<p>У своїй доповіді він, зокрема, наголосив, що російсько-українська війна принесла українському народові величезні страждання, катастрофічні збитки в економіці, інфраструктурі та довкіллі. Водночас ця війна істотно вплинула на соціальні структури й процеси, підтверджуючи думку класика соціології Пітирима Сорокіна про здатність воєнних потрясінь не лише руйнувати, а й сприяти певним позитивним соціальним змінам.</p>\n<p>Так, якщо десять років тому українське суспільство перебувало в стані хаотичної трансформації з невиразним вектором розвитку та відкладеним пострадянським транзитом, то нині, внаслідок спротиву повномасштабній агресії, суспільство чітко визначилося на користь європейського цивілізаційного курсу. Зникла амбівалентність суспільних настроїв, відбулася остаточна делегітимізація радянської спадщини.</p>\n<p>Сформувалася й стала домінуючою національно-громадянська ідентичність. Сьогодні близько 80 % громадян ідентифікують себе передусім як громадяни України, а не як мешканці певних регіонів, поселень і громадян колишнього СРСР. Також понад 80 % опитаних декларують українську мову як мову повсякденного спілкування.</p>\n<p>Відбулися суттєві зрушення в соціальній структурі. Зокрема, зменшено глибоку соціальну прірву між привілейованими верствами («кастою недоторканних») та рештою суспільства — зберігати несправедливо набуті привілеї стає дедалі складніше. Значною мірою подолано регіональні відмінності, які були особливо відчутними до початку війни.</p>\n<p>Подолана безсуб’єктність України. До війни українці часто знецінювали суб’єктність своєї держави у міжнародній політиці. Сьогодні ж Україна є активним гравцем світової політики і сприймається як вагомий і активний її суб’єкт.</p>\n<p>Однією з важливих змін стало також подолання так званої \"східнослов’янської відокремленості\", на яку свого часу вказувала соціолог Н.В. Паніна. Сьогодні Україна соціокультурно дистанціювалася від Росії та Білорусі й стала ближчою до центральноєвропейських слов’янських націй.</p>\n<p>Якщо до війни Україну часто характеризували як «суспільство без довіри», то нині ситуація суттєво змінилася. Соціологічні дослідження фіксують високий рівень довіри до Збройних Сил України, Президента, СБУ, волонтерського руху та церкви. Певною мірою зросла довіра і до інших інститутів. Хоча ми все ще відстаємо за цим показником від розвинених демократій, вже не можна говорити про цілковиту кризу довіри. Як свідчать численні дослідження, рівень довіри напряму корелює з рівнем демократичного розвитку суспільства.</p>\n<p>Чи відбулися б усі ці трансформації без війни? Найімовірніше, що так — але надзвичайно повільно, впродовж життя кількох поколінь. Війна радикально прискорила соціальні зміни.</p>\n<p>Водночас війна призвела до виникнення нових ліній розколу між соціальними групами, які у повоєнний період можуть загрожувати серйозними напруженнями й конфліктами. Ці процеси вже сьогодні потребують уважного аналізу і передбачення, зосередження уваги державних інститутів.</p>\n<p>Французький соціолог Мішель Крозье ввів у науковий обіг поняття «соціологічна інтервенція» — як активне втручання соціології в суспільне життя шляхом критичного осмислення, конструктивної участі та вироблення рішень для подолання соціальних проблем. Сьогодні ми повинні розширити цей концепт і говорити про необхідність <strong>«суспільствознавчої інтервенції»</strong> — активної участі всіх соціогуманітарних наук у складних, суперечливих і динамічних процесах подальшої трансформації українського суспільства.</p>\n"
  },
  {
    "id" : "bibliography-yearbook-2024-available",
    "img" : "2025/25_04_28.JPG",
    "video" : null,
    "title" : "ВАГОМИЙ НАУКОВИЙ ДОРОБОК ВЧЕНИХ ІНСТИТУТУ СОЦІОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ",
    "date" : "28 Квітня 2025",
    "fullText" : "<p>Під егідою Національної академії наук України та Інституту соціології НАН України оприлюднено «Бібліографічний щорічник публікацій 2024» (обсяг 60 стор.), у якому подані «Основні публікації співробітників Інституту соціології НАН України, що вийшли друком у 2024 році».</p>\n<p>В рубриці «Фахові наукові періодичні видання» представлено Науково-теоретичний часопис «Соціологія: теорія, методи, маркетинг», (гол. ред. Степаненко В., 2024). (Київ: Інститут соціології НАН України. ISSN: 1563–3713 (print), 2663–5143 (online). У 2024 році видано чотири номери загальним обсягом 816 с. Журнал включено до наукометричних баз Index Copernicus International з 2019 року та EBSCO з 2020 року. Фаховий журнал категорії Б. Відповідно до рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1006 від 28.03.2024 р. (протокол № 12) журналу «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» присвоєно ідентифікатор друкованого медіа R30-03589. Науковий часопис з проблем теоретичної та прикладної соціології виходить щоквартально.</p>\n<p>В рубриці «Монографії» представлено три видання:</p>\n<ul>\n<li>Резнік, О. (наук. ред.). (2024). Популістські орієнтації в українському суспільстві (165 с.). Київ: Інститут соціології НАН України. ISBN 978-617-14-0293-5;</li>\n<li>Симончук, О. (ред.). (2024). Соціологія Сергія Макеєва: структурні порядки і над- 5 звичайності (384 с.). Київ: Інститут соціології НАН України. ISBN 978-617-14-0278-2.</li>\n<li>Дембіцький, С., Злобіна, О., Костенко, Н. (та ін.); Головаха, Є., Дембіцький, С. (ред.). (2024). Українське суспільство в умовах війни. Рік 2024. (450 с.). Київ: Інститут соціології НАН України, 2024. ISBN 978-617- 14-0292-8.</li>\n</ul>\n<p>В рубриці «Збірники наукових праць» представлено: Смакота, В. В., Іваненко, О. О. (наук. ред.). (2024). Українська соціологічна думка в пошуках шляхів соціально-економічного розвитку. Матеріали соціологічних читань пам’яті академіка НАН України В. М. Ворони (103 с.). Київ: Інститут соціології НАН України.</p>\n<p>Зазначено і Бібліографічний щорічник публікацій — 2023. (2023). Брошура Інституту соціології НАН України (53 с.). Київ: Інститут соціології НАН України.</p>\n<p>Надалі подана бібліографія по відділах ІС НАН України.</p>\n<p>Відповідальна за випуск: Т. Загороднюк Редактор: Н. Мельник.</p>\n<p>Бібліографічний щорічник публікацій 2024 ІС НАН України переконливо засвідчує, що науковці головного академічного соціологічного Інституту країни в складних умовах третього року неоголошеної повномасштабної війни росії проти України наполегливо і плідно працюють, підтримуючи високу планку академічних досліджень і даючи конкретні наукові результати.</p>\n<p>Електронна версія щорічника доступна <a href=\"https://drive.google.com/file/d/1z-WERjGuF_MShcoJlVVdT7LtAsrUU7UR/view?usp=sharing\" target=\"blank\">за посиланням</a>.</p>"
  },
  {
    "id" : "zgaduemo-oleksandra-vyshniaka",
    "img" : "2025/25_04_17_2.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "ЗГАДУЄМО Олександра ВИШНЯКА",
    "date" : "17 Квітня 2025",
    "fullText" : "<p>На сайті Фастівської міськради опубліковано репортаж із численими фотоілюстраціями під назвою «Видатний соціолог Євген Головаха завітав до Фастова». У ньому повідомляється: «До Фастівської громади завітав один із провідних інтелектуалів сучасності, лідер соціологічної науки України Євген Іванович Головаха, щоб поділитися спогадами та розповісти про свого товариша — відомого українського соціолога, уродженця Фастова, Олександра Івановича Вишняка».</p>\n<p>Соціологічному співтовариству України ім’я Олександра Вишняка (1956-2019) добре відомо. Це знаний вітчизняний соціолог, засновник Центру соціальних та політичних досліджень «Соціовимір», один із засновників електоральної соціології в Україні, автор численних досліджень політичних настроїв українців.</p> \n<p>Зустріч із краянами Олександра Вишняка за участі його брата Віталія відбулася в рамках Клубу елітарних зустрічей у форматі відкритої дискусії, де звучали глибокі запитання про етику в соціології, межу між наукою та політикою, специфіку електоральної соціології, роль соціологічного дослідження в сучасному суспільстві.</p>\n<p>Учасники зустрічі, у тому числі і молодь Фастівського академічного ліцею №1 — саме того навчального закладу, в якому здобував освіту і успішно закінчив Олександр Вишняк – з інтересом вислухали спогади поважного столичного гостя про їх іменитого земляка та ознайомилися з актуальними проблемами сучасної соціологічної науки.</p>\n<p>Під час події, яка пройшла у теплому невимушеному форматі, цінне наукове видання «Філософія життя: соціологія Олександра Вишняка» було передано до Фастівського державного краєзнавчого музею, Фастівської міської бібліотеки, музею та бібліотеки Фастівського академічного ліцею №1.</p>\n<p>Зустріч засвідчила прагнення Соціологічної Асоціації України, керівництва Інституту соціології Національної академії наук України пропагувати імена українських соціологів, їх внесок у розвиток вітчизняної науки, знайомити громадськість, у тому числі і молодь, із науковими здобутками та життєвим шляхом провідних фахівців галузі.</p>\n<p>Більш детально див: <a href=\"http://fastiv-rada.gov.ua/vydatnyj-sotsioloh-ievhen-holovakha-zavitav-do-fastova/?fbclid=IwY2xjawJtzH5leHRuA2FlbQIxMAABHhNgzAFG1vvDJhJmGvTd6s05eTNFAVK1XcWenyZqHf7IET28A5f0y4PcuMaw_aem_qmyKK4-vJczfcq14l7M8aQ\" target=\"_blank\">http://fastiv-rada.gov.ua/vydatnyj-sotsioloh-ievhen-holovakha-zavitav-do-fastova/?fbclid=IwY2xjawJtzH5leHRuA2FlbQIxMAABHhNgzAFG1vvDJhJmGvTd6s05eTNFAVK1XcWenyZqHf7IET28A5f0y4PcuMaw_aem_qmyKK4-vJczfcq14l7M8aQ</a></p>"
  },
  {
    "id" : "zustrich-shchodo-pidgotovky-doktoriv-filosofii",
    "img" : "2025/25_04_17.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Традиційна зустріч, присвячена проблемам підготовки докторів філософії зі спеціальності «Соціологія»",
    "date" : "17 Квітня 2025",
    "fullText" : "<p>17 квітня в Інституті соціології відбулася традиційна зустріч, присвячена проблемам підготовки докторів філософії зі спеціальності «Соціологія». В обговоренні взяли участь: Бакіров В. С. – президент Соціологічної асоціації України, гарант ОНП «Соціологія» Харьківського національного університету ім. В. Н. Каразіна; Горошко О. І. – гарант ОНП «Соціологія» Національного технічного університету «Харківський політехнічний iнститут»; Злобіна О. Г. – гарант ОНП «Соціологія» Інституту соціології НАН України; Скокова Л. Г. – завідувач випускового відділу ОНП «Соціологія» Інституту соціології НАН України; Лобанова А. С. – гарант ОНП «Соціологія» Криворізького державного педагогічного університету; Мальцева К.С. – завідувачка кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія»; Пачковський Ю. Ф. – завідувач кафедри соціології Львівського національного університету ім. Івана Франка; Дейнека А. – заступник декана факультету соціології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.</p> \n<p>Підсумки обговорення та відеозапис зустрічі будуть оприлюднені на сторінці Аспірантура в рубриці Обмін досвідом.</p>"
  },
  {
    "id" : "naukovo-populiarnyi-material-bakirov-zhyty-v-turbulentnomu-sviti",
    "img" : "2025/25_04_14.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Науково-популярний матеріал д.соц.н. Віля Бакірова \"Жити в турбулентному світі\"",
    "date" : "14 Квітня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено науково-популярний матеріал д.соц.н. Віля Бакірова \"Жити в турбулентному світі\"</strong></p>\n<p>На феномен соціальної турбулентності було звернено увагу вже в середині минулого століття. Першим це зробив відомий соціальний психолог Ерік Трист, який вивчав організаційну поведінку. Він назвав «соціальною турбулентністю» стан швидких і непередбачуваних змін, які дестабілізують усталені соціальні системи та інститути, роблять малоефективними традиційні моделі управління і механізми адаптації. З моменту публікації його роботи пройшло майже 30 років. Поглянемо, як упредметнилося це абстрактне визначення в сучасному світі, а також яким може бути реагування на нього.</p>\n<br>\n<p>Повний матеріал див. <a href=\"https://isnasu.org.ua/popsci/028_Bakirov_-_Zhyty_v_turbulentnomu_sviti.php\">тут</a></p>"
  },
  {
    "id" : "nova-knyga-pro-ukrainske-suspilstvo-u-nimechchini",
    "img" : "2025/25_04_13.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Нова книга про українське суспільство вийшла друком у Німеччині. Серед авторів – співробітниці Інституту соціології – Олена Симончук та Олена Стрельник",
    "date" : "13 Квітня 2025",
    "fullText" : "<p>З радістю повідомляємо: у квітні 2025 року у престижному німецькому видавництві <strong>NOMOS</strong> побачила світ книга <strong><em>«Freiheitsschauplatz. Ein Gesellschaftsportrait der Ukraine»</em></strong> (<em>«Сцена свободи. Соціальний портрет України»</em>) за редакцією <strong>Сюзан Воршех</strong> (Susann Worschech).</p>\n<p>Це перше видання в межах започаткованої видавництвом NOMOS серії <strong><em>«Interdisziplinäre Ukraine-Studien»</em></strong> (<em>«Міждисциплінарні українські студії»</em>), яка покликана глибше ознайомити європейських читачів з сучасною Україною.</p>\n<p>В анотації редакторка таким чином розкриває зміст і значення цієї книги:</p>\n<p>«Три революції за три десятиліття, активне громадянське суспільство та надзвичайна стійкість – українське суспільство вражає своєю динамікою й водночас залишається маловідомим у Німеччині. Хто такі українці? Як вони сприймають себе та свою країну в європейському контексті? Як трансформації 1990-х і події після Майдану вплинули на українське суспільство? Яке значення для українців мають інтеграція до Європи та багаторічний конфлікт з Росією? У цій книзі, яка є першим німецькомовним виданням з соціології України, німецькі та українські експерти намагаються комплексно пояснити українське суспільство».</p>\n<p></p>\n<p>Друковану версію книги можна замовити на сайті видавництва:</p>\n<p><a href=\"https://www.nomos-shop.de/de/p/freiheitsschauplatz-gr-978-3-8487-7577-4\" target=\"_blank\">https://www.nomos-shop.de/de/p/freiheitsschauplatz-gr-978-3-8487-7577-4</a></p>\n<p>Гарна новина – електронна версія книги є у відкритому доступі:</p>\n<p><a href=\"https://www.nomos-elibrary.de/de/10.5771/9783748937128/freiheitsschauplatz?page=1\" target=\"_blank\">Freiheitsschauplatz - Nomos eLibrary</a></p>\n<p></p>\n<p>Серед авторів цієї колективної монографії – дві співробітниці відділу соціальних структур Інституту соціології НАН України – <strong>Олена Симончук та Олена Стрельник.</strong></p>\n<p>Simonchuk, E. (2025). Sozialstruktur der Ukraine von der postsowjetischen zur Nachkriegszeit (Соціальна структура України: від пострадянського періоду до повоєнного). Im S. Worschech, <em>Freiheitsschauplatz. Ein Gesellschaftsportrait der Ukraine</em> (s. 163–185). Baden-Baden: NOMOS. <a href=\"https://www.nomos-elibrary.de/de/10.5771/9783748937128-163/8-sozialstruktur-der-ukraine-von-der-postsowjetischen-zur-nachkriegszeit?page=0\" target=\"_blank\">8 Sozialstruktur der Ukraine von der postsowjetischen zur Nachkriegszeit - Nomos eLibrary</a></p>\n<p>Strelnyk, O. (2025). Gender & Transformation in der Ukraine seit 2014: Ein Pfad zur Europäischen Integration (Гендер і трансформації в Україні після 2014 року: шлях до європейської інтеграції). Im S. Worschech (Ed.), <em>Freiheitsschauplatz Ein Gesellschaftsportrait der Ukraine</em> (s. 187–212). Baden-Baden: NOMOS. <a href=\"https://www.nomos-elibrary.de/de/10.5771/9783748937128-187/9-gender-transformation-in-der-ukraine-seit-2014-ein-pfad-zur-europaeischen-integration?page=1\" target=\"_blank\">9 Gender & Transformation in der Ukraine seit 2014: Ein Pfad zur Europäischen Integration - Nomos eLibrary</a></p>\n<p>Маємо надію, що це видання зацікавить німецькомовну аудиторію та сприятиме глибшому розумінню українського суспільства в Європі.</p>"
  },
  {
    "id" : "povni-teksty-statey-u-vidkrytomu-dostupi-2025-1",
    "img" : "2025/25_04_05.JPG",
    "video" : null,
    "title" : "Вийшло у світ свіже число журналу «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» (2025, №1)",
    "date" : "5 Квітня 2025",
    "fullText" : "<p>Інформуємо, що вийшло у світ свіже число журналу «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» (2025, №1). Зміст:</p>\n<p></p>\n<p><strong>СТАТТІ</strong></p>\n<p><em>Дембіцький, С. (Київ), Бурова, О. (Київ), Гломозда, Д. (Київ), Соболєва, Н. (Київ), Буров, І. (Київ), Мариніч, І. (Київ)</em></p>\n<p>Вплив стресових станів на ціннісно-мотиваційну сферу українців під час війни</p>\n<p></p>\n<p><em>Самчук, Г. (Київ), Безрукова, О. (Київ)</em></p>\n<p>Соціологія геноциду: український досвід та виклики осмислення</p>\n<p></p>\n<p><em>Резнік, О. (Київ)</em></p>\n<p>Політичні наслідки травматичного досвіду українців у широкомасштабній війні</p>\n<p></p>\n<p><em>Гетман, Ю. (Київ)</em></p>\n<p>Інституціоналізація громадсько-політичної онлайн-активності українців за умов великої війни</p>\n<p></p>\n<p><em>Савельєв, Ю. (Київ), Багацька, О. (Київ)</em></p>\n<p>Наративи замість сценаріїв: що було не так із прогнозуванням повномасштабного російського вторгнення в Україну?</p>\n<p></p>\n<p><em>Храбан, Т. (Київ), Храбан, М. (Київ)</em></p>\n<p>Ґендерний аналіз: принципи та концептуальні схеми</p>\n<p></p>\n<p><em>Шульга, М. (Київ)</em></p>\n<p>Уяви та очікування в образах майбутнього</p>\n<p></p>\n<p><em>Отрешко, Н. (Київ)</em></p>\n<p>Мікро-макро синтез на прикладі теорій соціальних практик у соціології</p>\n<p></p>\n<p><em>Pryshva, R. (Kyiv)</em></p>\n<p>Ukrainian society between cabinet war and total war</p>\n<p></p>\n<p><strong>НАУКОВЕ ЖИТТЯ</strong></p>\n<p><em>Горошко, О. (Харків)</em></p>\n<p>16-та конференція Європейської соціологічної асоціації: «Напруженість, довіра і трансформація» (Порту, Португалія, 27– 30 серпня, 2024)</p>\n<p></p>\n<p><strong>СОЦІОЛОГІЧНІ ВИДАННЯ: РОЗДУМИ, РЕЦЕНЗІЇ</strong></p>\n<p><em>Бурлачук, В. (Київ)</em></p>\n<p>Король-наратор, сюжет існування та війна. Деякі думки з приводу книжки Дм. Бикова «VZ. Портрет на тлі нації»</p>\n<p></p>\n<p><strong>ДИСКУСІЇ</strong></p>\n<p>Дискусія “Час і темп у роботі українських дослідниць: «повільна» vs «швидка» наука”</p>\n<p></p>\n<p>З повними версіями статей можна ознайомитися за наступним посиланням: <a href=\"https://stmm.in.ua/archive/issue.php?issue=2025-1\" target=\"blank\">https://stmm.in.ua/archive/issue.php?issue=2025-1</a></p>"
  },
  {
    "id" : "analitychnyi-material-dembitskiy-volia_ukrainciv_do_sprotyvu",
    "img" : "2025/25_03_31.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Аналітичний матеріал д.соц.н. Сергія Дембіцького \"Воля українців до спротиву: психологічні vs соціальні фактори\"",
    "date" : "31 Березня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено аналітичний матеріал д.соц.н. Сергія Дембіцького \"Воля українців до спротиву: психологічні vs соціальні фактори\"</strong></p>\n<p>Унікальність української ситуації полягає в тому, що жодній європейській державі після Другої світової війни не доводилося вести таку виснажливу, тривалу міждержавну війну проти ворога, який значно перевищує його можливості та ресурси, намагається здійснити окупацію значної частини територій та позбавити суверенітету. У цьому контексті розгляд волі цивільного населення протистояти повномасштабному вторгненню є принциповим аспектом розуміння національної стійкості України.</p>\n<p>В наступному матеріалі пропонуються результати аналізу того, якою мірою психологічні та соцієтальні фактори впливають на волю цивільного населення України до спротиву зовнішній воєнній агресії.</p>\n<br>\n<p>Повний матеріал див. <a href=\"https://isnasu.org.ua/analytics/006_Dembitskiy_-_Volia_ukrainciv_do_sprotyvu.php\">тут</a></p>"
  },
  {
    "id" : "ukraino-polska-konferenciya-socialna-stijkist-i-solidarnist",
    "img" : "2025/25_03_26.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Україно-польська науково-практична конференція «Соціальна стійкість та солідарність під час війни: досвід України та Польщі» 21-22 березня 2025 р.",
    "date" : "26 Березня 2025",
    "fullText" : "<p>21-22 березня у Києві пройшла україно-польська науково-практична конференція «Соціальна стійкість та солідарність під час війни: досвід України та Польщі». Організаторами конференції виступили Інститут соціології НАН України і польська Фундація Стефана Баторія, яка запросила у Київ польських колег-соціологів із Університету соціальних та гуманітарних наук у Варшаві, Варшавського університету, Ягелонського університету у Кракові та інших наукових центрів Польщі. Конференція стала практичною і успішною реалізацією тривалих професійних комунікацій та обговорень щодо взаємної співпраці директора Інституту соціології НАН України, член-кореспондента НАН України Євгенія Головахи і директора Фундація Ст. Баторія Едвіна Бендика.</p>\n<p>Тема соціальної стійкості та солідарності України та Польщі має багато спільних і особливих досвідів українського і польського суспільств, починаючи від епохи пост-авторитарних революцій і уроків польського руху «Солідарності» до сучасних драматичних обставин війни, в якій Україна захищає свою незалежність і ідентичність проти російських загарбників. В цій війні Польща як країна-сусідка демонструє багато прикладів справжньої соціальної та політичної солідарності щодо України, підтримуючи соціальну стійкість нашої країни і також формуючи свій національний мобілізаційний досвід.</p>\n<p>Президент Української соціологічної асоціації В.Бакіров у своєму вітальному слові підкреслив актуальність тематики конференції для обох суспільств, а також непересічність самої події – міжнародної науково-практичної соціологічної конференції у форматі офлайн в умовах війни. Виступи і презентації учасників конференції були присвячені багатьом важливим аспектам проблематики соціальної стійкості та солідарності в Україні та Польщі, зокрема таким як: цивілізаційне значення української національної стійкості (В.Бакіров), вимір воля до боротьбі українців в психологічних та соцієтальних вимірах (С.Дембіцький), соціальні розмежування у Польщі та їх наслідки для солідарізації (М.Філічак та М.Чесник), громадянське суспільство в Україні як фактор соціальної стійкості (В.Степаненко), історичні метаморфози ідей руху «Солідарність» у Польщі (Я.Колтан), тема соціальної динаміки, солідарності та конфліктів в Україні (О.Симончук, О.Клименко, Г.Чепурко), динаміка відношення до українських біженців у Польщі (П.Марчевський), соціально-економічні аспекти соціальної стійкості в Україні (І.Соколовський), корупція як загроза національній стійкості (О.Бурова) та інші важливі презентації українських та польських учасників. Професори Є.Головаха та В.Паніотто у своїх виступах представили свої міркування щодо розвитку української академічної соціології та досвіду соціології у проведенні емпіричних досліджень у період війни.</p>\n<p>Результатом конференції стане не лише підготовка до публікації збірки текстів виступів учасників. Українські і польські колеги також висловили свою впевненість у необхідності продовження подальшою взаємної наукової співпраці. І сама ця конференція вбачається її організаторами та учасниками як перший необхідний крок і пролог для такої співпраці. Безумовно і те, що україно-польський дослідницький діалог є необхідним для осмислення та розвитку важливого соціального досвіду солідарності та соціальної стійкості обох країн під час війни та у повоєнній перспективі.</p>\n<p></p>\n<span><img class=\"align-self-center align-content-center align-items-center img-fluid\" src=\"../assets/img/news/2025/25_03_26/1.jpg\" alt=\"Photo 1\"></span>\n<span><img class=\"align-self-center align-content-center align-items-center img-fluid\" src=\"../assets/img/news/2025/25_03_26/2.jpg\" alt=\"Photo 2\"></span>\n<span><img class=\"align-self-center align-content-center align-items-center img-fluid\" src=\"../assets/img/news/2025/25_03_26/3.jpg\" alt=\"Photo 3\"></span>"
  },
  {
    "id" : "sociolog-pro-nas-i-ukrainske-suspilstvo",
    "img" : "2025/25_03_16_02.png",
    "video" : null,
    "title" : "Соціолог про нас і українське суспільство",
    "date" : "16 Березня 2025",
    "fullText" : "<p>На платформі ЮТУБ оприлюднено інтерв’ю журналістки Юлії Бориско з людиною, яку вона назвала великим українцем – і представила як соціолога, психолога, філософа – з директором Інституту соціології НАН України, д.ф.н., член-кореспондентом НАН України Євгеном Головахою.</p>\n<p>Почала розмову журналістка зі своєрідної «розминки» біля улюбленої кав’ярні гостя, під час якої він згадав свою студентську молодість, відповів на питання про свою професійну ідентичність – що вважає себе в першу чергу науковцем,  а потім вже соціологом, психологом, директором, відповідальним за стан справ своєї установи і значною мірою усієї галузі, зазначив, що йому близька позиція стоїків – головне, не втрачати людську гідність.</p>\n<p>Після чого журналістка з гостем неспішно попрямували до студії вулицями Києва, продовжуючи спілкування. На питання – коли науковцю було страшно – Євген Головаха згадав три моменти: паніку масового від’їзду українців в перші дні повномасштабного вторгнення Росії,осягнення у 2023 році, що партнери свідомо недодають нам допомогу, щоб ми не виграли і той стан невизначеності, який ми спостерігаємо після перемоги Трампа, при каденції якого для України можливі три сценарії майбутнього – гірший, кращий і середній.</p>\n<p>Підтвердивши психологічні діагнози, які неодноразово фігурували в світових ЗМІ – що російський очільник є садистом, начисто позбавленим емпатії, а Трамп – імпульсивною нарцисичною особистістю – соціолог пояснив соціально-історичні і психологічні витоки сучасної турбулентності у світі.</p>\n<p>А в студії розмова почалася з теми аморальної більшості. Відзначивши, що Євгена Головаху часто цитують гості студії різних фахів, яких запрошували, пані Юлія попросила розшифрувати цей термін. Тож соціолог пригадав свої дослідження з 2002 року, які так і назвав їх; «Феномен аморальної більшості в українському суспільстві». Відповідаючи на питання, респонденти переважною мірою висловлювались, що на їх думку більшість інших людей не зовсім моральні. Коли більшість говорить про більшість, то це виходить самооцінка цієї більшості. Хоча сам пан Євген вважає, що більшість все-таки моральна, притримується прийнятних норм. Все це можна виміряти шкалою соціального цинізму. Але не можна людей питати про них самих, якщо це стосується їх моралі, честі і т.п. Люди оцінюють себе значно поблажливіше. При цьому люди освічені не менш цинічні, просто вони можуть краще знаходити виправдання своїм вчинкам.</p>\n<p>Коментуючи актуальні політичні теми вчений відзначив посилення авторитарних тенденцій в світовій політиці, зміцнення ультраправих політиків та диктаторських режимів і втрату впливовості демократичних поглядів. Виявилося, що саме Україна – і це її велика перемога, на думку гостя – нині стала передовим бастіоном захисту демократичного світу проти агресивних сил тиранії і активізувала мобілізацію європейських демократичних країн.</p>\n<p>Посилаючись на дослідження, Є. Головаха наголосив, що лише 6% українців згодні поступитися окупантам, а більшість все-таки готова терпіти заради перемоги і не згодна на втрату територій.</p>\n<p>Розмова виявилася цікавою. Вчений прокоментував декілька відомих психологічних концепцій, показав, як вони працюють в соціальній реальності, проаналізував взаємозв’язок матеріально-технічного прогресу та суспільних криз.</p>\n<p>Констатував, що цінності самовираження в нашому суспільстві все ще поступаються так званим цінностям виживання і показав, як по різному діють люди в житті, в залежності від того, яка у них  мотивація: на успіх чи на уникання невдач.</p>\n<p>Україна нині потерпає від ординських імперських сил, у яких фантомні болі від втраченої імперії та ресентимент визначать агресивні мотиви та дії.</p>\n<p>Відповідаючи на запитання журналістки, науковець пояснив, як працює в житті кожної людини концепція каузометрії, яку Євген Головаха разом із колегою висунув і обґрунтував багато років тому. Без конструювання майбутнього наш розвиток гальмується, тому треба мріяти і планувати.</p>\n<p>На завершення цієї цікавої і різнопланової розмови очільник академічної соціології України підкреслив важливість того, що видатний соціолог Еміль Дюркгейм називав органічною солідарністю – як всередині країни, так і з міжнародними партнерами України.</p>\n<p>Повністю див. тут:</p>\n<p><iframe width=\"100%\" height=\"360\" src=\"https://www.youtube.com/embed/XKJEKtjYzxk?rel=0&amp;showinfo=0\" frameborder=\"0\" allowfullscreen></iframe></p>"
  },
  {
    "id" : "naukovo-populiarnyi-material-rakhmanov-o-zanepad-oligarhii",
    "img" : "2025/25_03_16.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Науково-популярний матеріал д.соц.н. Олександра Рахманова \"Зародження, розквіт та занепад олігархії в Україні: погляд соціолога\"",
    "date" : "16 Березня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено науково-популярний матеріал д.соц.н. Олександра Рахманова \"Зародження, розквіт та занепад олігархії в Україні: погляд соціолога\"</strong></p>\n<p>Посткомуністичні трансформації в Україні призвели до того, що клас великих власників набув надмірної політичної суб’єктності. Відбулася повномасштабна олігархізація політичної влади, коли нечисленне коло олігархів зуміло взяти під контроль всі гілки державної влади. При чому олігархізація пронизувала не лише центральні гілки влади, але й проявлялася на локальному рівні.</p>\n<p>Олігархію традиційно визначають як систему контролю небагатьох соціальних акторів політичної сфери. Відтак, олігархізацію політичної влади можна визначити як нелегітимний процес захоплення держави обмеженим колом соціальних акторів, які, володіють масштабними матеріальними та фінансовими ресурсами.</p>\n<p>Слід почати з того, що , олігархи і власники великого капіталу – поняття схожі, але не тотожні. Не всі великі власники є олігархами, але всі олігархи є великими власниками.</p>\n<br>\n<p>Повний матеріал див. <a href=\"https://isnasu.org.ua/popsci/027_Rakhmanov_O_-_Zarodzhennia_rozkvit_ta_zanepad_oligarhii_v_Ukraini.php\">тут</a></p>"
  },
  {
    "id" : "pamjati-kolegy-pryvalov-yu-o",
    "img" : "2025/25_03_14.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "ПАМʼЯТІ ЮРІЯ ПРИВАЛОВА",
    "date" : "14 Березня 2025",
    "fullText" : "<p class=\"text-center\">Шановні колеги!</p>\n<p class=\"text-center\">З глибоким сумом повідомляємо, що у віці 71 року помер кандидат філософських наук, старший науковий співробітник відділу соціальної експертизи Інституту соціології НАН України</p>\n<p class=\"text-center\"><strong>ПРИВАЛОВ ЮРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ</strong></p>\n<p></p>\n<p class=\"text-center\">Прощання відбудеться у неділю 16 березня 2025 року о 12:00 на Байковому кладовищі міста Києва.</p>\n<p></p>\n<p>Привалов О.Ю. народився 22 вересня 1953 року. Закінчив факультет філософії Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1982) та аспірантуру цього ж закладу (1988). Захистив кандидатську дисертацію «Просторові визначеності як передумови людської свідомості» за спеціальністю: Філософські науки. 09.00.01 – Онтологія, гносеологія, феноменологія.</p>\n<p>З 1990 року і дотепер Привалов Ю.О. працював у Інституті соціології НАН України, обіймаючи посаду старшого наукового співробітника і очолюючи команди фахівців у галузі соціології в установах Благодійного Фонду «Інтелектуальна перспектива» та «Центру соціальних експертиз імені Ю.Саєнка» Інституту соціології НАН України. Юрій Олексійович багато років вкладав знання і душу в соціологічну науку, постійно зростав як фахівець, був керівником масштабних соціологічних досліджень, результати яких привнесли багато корисного в життєдіяльність українського суспільства.</p>\n<p>З 1996 року Юрій Олексійович здійснив ефективне керівництво понад 100 дослідницькими та науково-просвітницькими соціологічними проєктами національного та регіонального рівнів. У рамках цих проєктів він тісно співпрацював як з різними державними структурами, так і з міжнародними й українськими неурядовими, благодійними організаціями, разом змінюючи світ на краще. Замовниками проєктів виступали урядові структури України та міжнародні організації, зокрема ООН, USAID, Світовий Банк, ЮНІСЕФ, ІПЕК, Міжнародний фонд «Відродження», Єврокомісія, DESPRO (Швейцарсько-український Проєкт підтримки децентралізації України), МОП, Freedom House, МФ «Альянс громадського здоров’я», Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров’я України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Міністерство соціальної політики України, Міністерство молоді та спорту України, Державний комітет з питань телебачення і радіомовлення України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, КМДА, посольства Голландії, США, Канади та ін.</p>\n<p>Основними напрямами наукових інтересів Привалова Ю.О. були соціальна свідомість, соціальне конструювання, соціологія ризиків, місцеве самоврядування в Україні, політичне лідерство, свобода, демократія, модернізація, дискримінація та стигматизація уразливих груп населення; поведінкові дослідження серед ризикованих груп щодо ВІЛ/СНІДу та ІПСШ тощо. Він активно працював над проблемами державного управління, розвитком демократії, модернізацією українського суспільства. Серед основних наукових праць Юрія Олексійовича такі: <em>«Свобода як цивілізаційний принцип» (у двох книгах), «Популізм: теорія і практика, історія та сучасність» (у двох книгах), «Соціальний діалог і трансформаційні зміни в Україні», «Цивілізаційний вибір українського соціуму: координати – ризики – перспективи», «Політичне лідерство», «Модернізація українського суспільства в глобалізаційному світі».</em></p>\n<p>Загальна кількість наукових праць Привалова Ю.О. – 150.</p>\n<p>З 1998 він обирався членом Вченої ради Інституту соціології НАН України. З 2000 року є членом Соціологічної асоціації України. З 2004 р. – член Консультаційної Ради UNDP HIV/AIDS. Набув специфічного досвіду у зарубіжних країнах: США (жовтень 1999), Великій Британії (грудень 1999 та червень 2006).</p>\n<p>Особистісні риси Юрія Олексійовича – людяність, відповідальність, повага, витримка, справедливість, піклування – завжди знаходили вдячний відгук колег і друзів, а його професійна думка, поради та зауваження сприймалися ними й експертним середовищем як вагомі та авторитетні.</p>\n<p>Привалов Ю.О. отримав відзнаку Національної академії наук України –нагороджений медаллю «За професійні здобутки» за визначні наукові досягнення та у зв'язку з 70-річчям.</p>\n<p></p>\n<p><center>Висловлюємо глибоке співчуття родині Юрія Олексійовича Привалова, близьким, колегам і всім, хто знав його і працював разом з такою непересічною особистістю.</center></p>\n<p><center>СВІТЛА ПАМ'ЯТЬ ШАНОВАНОМУ НАУКОВЦЕВІ, АВТОРИТЕТНОМУ КЕРІВНИКОВІ, ДОРОГОМУ КОЛЕЗІ ТА ДРУГОВІ!</center></p>\n<p class=\"text-end\"><em>Адміністрація, колектив і відділ соціальної експертизи\n Інституту соціології НАН України</em></p>"
  },
  {
    "id" : "naukovyi-forum-pamyati-vorony",
    "img" : "2025/25_03_11.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Науковий форум пам’яті академіка В.Ворони",
    "date" : "11 Березня 2025",
    "fullText" : "<p>5 березня 2025 р. в Інституті соціології НАН України відбулися вже традиційні (другі) читання, присвячені пам’яті академіка НАН України Валерія Михайловича Ворони. Темою цьогорічної дискусії було обрано визначення напрямів подальшого розвитку України в контексті змін у глобальному просторі, а саме: «УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО В УМОВАХ ПОЛІКРИЗИ».</p>\n<p>Теми доповідей учасників відрізнялись за напрямками аналізу, але всі без винятку були глибокими, багатогранними та цікавими.</p>\n<p>Відкрив читання з вітальним словом директор Інституту соціології НАН України, доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАН України Є.І. Головаха. Він поділився спогадами про роботу під керівництвом В.М. Ворони, нагадав про значні досягнення Інституту у цей період.</p>\n<p>Модератор конференції, к.соц.н. В.В. Смакота, навела дані щодо виникнення та розповсюдження терміну «полікриза» у науковому та політичному просторі; д.соц.н. В.С. Резнік нагадав про внесок В.М. Ворони у розвиток сучасної української соціологічної думки та становлення молодих науковців в інститутському середовищі; д.соц.н., член-кореспондент НАН України С.С. Дембіцький продемонстрував результати емпіричних досліджень Інституту соціології щодо стійкості та волі до перемоги українських громадян в умовах полікризи; д.соц.н. Е.А. Афонін розповів про своє бачення стану українського суспільства в критичні історичні моменти та поділився прогнозом щодо майбутніх змін в громадській думці під впливом полікризових процесів; д.соц.н. М.В. Туленков та д.соц.н. А.С. Лобанова розкрили сутність аgile-менеджменту та напрямки його застосування у полікризовому суспільстві; д.соц.н. О.А. Рахманов виступив з доповіддю про процеси (де)олігархізації влади в Україні та їх вплив на політичне, економічне та соціальне життя українського суспільства; д.соц.н. М.А. Паращевін представив погляд на глобальні соціокультурні процеси сьогодення та їхнє відображення у суспільній свідомості; д.соц.н. Є.В. Сірий проаналізував наявні та майбутні загрози для сталого розвитку України внаслідок війни; д.соц.н. Е.Г. Позднякова-Кирбят’єва і к.соц.н. Ю.В. Мосаєв запропонували власну концепцію реінтеграції ветеранів воєнних дій, побудовану на багаторічному досвіді реабілітації та емпіричних соціально-психологічних дослідженнях; к.соц.н. М.С. Широкова здійснила соціологічний аналіз становлення сучасної економічної культури в українському суспільстві та розглянула основні труднощі, які виникали в процесі її формування; к.соц.н. Н.О. Майструк описала основні проблеми довіри науковим установам у зв’язку із розвитком нових технологій в умовах полікризи; к.соц.н. А.А. Бова представив результати власних досліджень емоційних реакцій, через які визначається бачення українськими громадянами власного майбутнього.</p>\n<p>Дискусія проходила у традиційному (офлайн) та цифровому (онлайн) форматах і охопила міста України (Київ, Запоріжжя, Кривий Ріг) і закордон (м. Дублін). Зі стислим оглядом доповідей, представлених на конференції, можна буде ознайомитися у №2 журналу «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» у рубриці «Наукове життя». За підсумками Других соціологічних читань також планується видання збірки матеріалів у цифровому форматі (з'явиться на сайті Інституту) та у паперовому виді.</p>\n<p>Оргкомітет висловлює вдячність всім учасникам зустрічі та сподівається на подальше співробітництво. Очікуємо побачити вас знову 5 березня 2026 року!</p>\n"
  },
  {
    "id" : "anons-nomera-2025-1",
    "img" : "2024/24_05_06_2.PNG",
    "video" : null,
    "title" : "Анонс №1 часопису «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» (2025 рік)",
    "date" : "04 Березня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>У №1 часопису будуть опубліковані такі статті і матеріали:</strong></p>\n<p></p>\n<p><strong>СЕРГІЙ ДЕМБІЦЬКИЙ, ОЛЬГА БУРОВА, ДМИТРО ГЛОМОЗДА, НАТАЛЯ СОБОЛЄВА, ІГОР БУРОВ, ІРИНА МАРИНІЧ</strong></p>\n<p><strong>Вплив стресових станів на ціннісно-мотиваційну сферу українців під час війни</strong></p>\n<p>Статтю присвячено впливу руйнівного психологічного стресу на ціннісно-мотиваційну сферу населення України під час війни. Для концептуалізації ціннісно-мотиваційної сфери використано системний підхід до соціологічного вивчення цінностей. Цей підхід виокремлює тринадцять індивідуальних цінностей, що поділяються на три ціннісні сфери: базових потреб, успіху та універсальних орієнтирів.</p>\n<p>Для вимірювання ціннісно-мотиваційних станів використано експериментальну методику «Індекс життєвих сил та амбіцій», що спрямована на оцінювання ціннісної апатії, ціннісного виснаження, ціннісної фрустрації та ціннісної сили щодо кожної з індивідуальних цінностей — фізичного здоров’я, психологічного комфорту, міжособистісних стосунків, особистої свободи, моральності, багатства, краси, домашнього комфорту, влади, статусу, дозвілля, знання, самореалізації. Руйнівний психологічний стрес досліджено за допомоги семи шкал: ворожості, депресії, соматизації, міжособистісної сензитивності, тривожності, виснаженості, параноїдальних ідей.</p>\n<p>Досліджено комплексний вплив руйнівного психологічного стресу в різних його проявах на окремі цінності за такими ціннісно-мотиваційними станами, як апатія, виснаження, фрустрація та сила (дані 2023 року, вибірка репрезентативна для дорослого населення України). З’ясовано, що в контексті взяття до уваги ціннісних сил та амбіцій одразу за усіма цінностями найсуттєвішими чинниками є міжособистісна сензитивність, соматизація, депресія та виснаженість як стресові стани, що пригнічують ціннісно-мотиваційну сферу, а також ворожість як стресовий стан, що її активізує.</p>\n<p>Виявлено, що руйнівні стресові стани порівняно слабко впливають на ціннісні сили та амбіції трьох «ціннісних стовпів» українців під час війни — міжособистісних стосунків, моральності та знання. Така особливість є однією із запорук того, чому вони зберігають високий потенціал реалізації у складних умовах військового часу.</p>\n<p></p>\n<p><strong>ЮЛІЯ ГЕТМАН</strong></p>\n<p><strong>Інституціоналізація громадсько-політичної онлайн-активності українців за умов великої війни</strong></p>\n<p>Спочатку COVID-19, а потім повномасштабна війна в Україні значно вплинули на громадсько-політичну онлайн-активність українців. Адже з огляду на обмеження традиційних форм громадсько-політичної активності громадяни почали активно використовувати онлайн-інструменти. Цифрова публічна сфера стала головним простором для громадсько-політичної залученості, що дало змогу підтримувати національний спротив, ініціювати волонтерські рухи, збирати кошти на потреби армії та розв’язувати суспільно-політичні питання через петиції тощо. Таким чином виникли передумови для інституціоналізації громадсько-політичної онлайн-активності, дослідження якої видається надзвичайно актуальним в умовах цифрових трансформацій сучасного суспільства.</p>\n<p>У статті проаналізовано теоретичні аспекти інституціоналізації громадсько-політичної онлайн-активності, зокрема крізь призму неоінституційного підходу, який акцентує увагу на рівноправності формальних і неформальних норм, що реґулюють поведінку громадян у цифровій публічній сфері.</p>\n<p>Також було розглянуто досвід емпіричних досліджень громадсько-політичної онлайн-активності в Україні за 2013–2019 роки, що допомагає зрозуміти тенденції інституціоналізації такої активності. Для з’ясування її особливостей за умов війни було застосовано методику вимірювання громадсько-політичної онлайн-активності в моніторинговому опитуванні Інституту соціології НАН України. Використовуючи концепцію транзакційних витрат, вдалося визначили основні форми онлайн-активності. А для порівняння поширеності їх серед різних соціальних груп було включено такі соціально-демографічні характеристики, як стать, вік, освіта, матеріальне становище й тип населеного пункту.</p>\n<p>З’ясувалося, що цифрова публічна сфера справді дає змогу різним соціальним групам реалізовувати свої інтереси, виходячи із власних соціальних та психологічних ресурсів. Однак матеріальна депривація, нерівний доступ до освіти, розрив між містом і селом у доступі до інтернету значно знижують онлайн-активність і загалом сповільнюють процес її інституціоналізації.</p>\n<p></p>\n<p><strong>ТЕТЯНА ХРАБАН, МИХАЙЛО ХРАБАН</strong></p>\n<p><strong>Ґендерний аналіз: принципи та концептуальні схеми</strong></p>\n<p>Кожен конкретний соціальний контекст має різні ґендерні диспропорції та проблеми щодо забезпечення ґендерної рівності, тому не існує універсальної моделі для впровадження ґендерного підходу. Мета цієї статті — виявити й осмислити всі потенційно значущі концептуальні засади ґендерного аналізу. Розуміння переваг та/або обмежень використання певних концептуальних схем ґендерного аналізу може допомогти дослідникові чітко сформулювати дослідницькі гіпотези або завдання, а також отримати надійні результати, на підставі яких можна робити висновки та ухвалювати рішення. Матеріалом для статті послужили звіти за результатами проведення ґендерних аудитів, а також публікації, які надають практичні настанови щодо проведення ґендерного аналізу або використовують ґендерний аналіз як основний метод наукового дослідження. Відправною точкою для врахування ґендерної проблематики на макрорівні, мезорівні та мікрорівні є ґендерний аналіз. Це поєднання різноманітних підходів і методів, які використовуються для розуміння та дослідження наслідків наявних відмінностей між соціальними ролями, які відіграють жінки та чоловіки, зокрема: різний обсяг ресурсів (повноваження та представництво у політиці та процесі ухвалення рішень, вільний час, фінанси, репутація, персональні якості тощо), їхні різноманітні потреби, обмеження та можливості, вплив цих відмінностей на їхнє життя. У конкретному контексті залежно від актуалізації різнопланових аспектів існування ґендерної нерівності можуть бути використані різні підходи до ґендерного аналізу. Існує кілька концептуальних схем для проведення ґендерного аналізу, адаптованих до різних потреб і пріоритетів: Гарвардська концептуальна схема; схема 4R; схема, що має в основі соціальні відносини; схема потрійних ролей; Матриця ґендерного аналізу; схема «мережа інституціоналізації»; схема, що ґрунтується на концептах потенціалу та вразливості. Кінцевою метою всіх підходів до ґендерного аналізу є розроблення ґендерно-чутливих стратегій для просування ґендерної рівності.</p>\n<p></p>\n<p><strong>ОЛЕКСАНДР РЕЗНІК</strong></p>\n<p><strong>Політичні наслідки травматичного досвіду українців у широкомасштабній війні</strong></p>\n<p>У статті розглядається потенціал застосування поняття соціальної травми щодо політичних наслідків для України у контексті російської аґресії, що триває. Концептуалізація соціальної травми виокремила два типи травм. Колективна травма є здебільшого онтологічною та формується через періодичну взаємодію серед тих, хто її безпосередньо пережив. Політичні наслідки колективної травми залежать від перебігу та результатів війни, яка триває. Натомість культурна травма більше стосується повоєнного періоду та відображає символічну інтерпретацію трагічних подій і формується через колективну ідентичність, яку можуть поділяти без соціальної взаємодії. Внаслідок російської аґресії 2014 року та війни низької інтенсивності відбулося зростання підтримки українцями євроатлантичного курсу, зміцнення їхньої національної ідентичності та зниження реґіональної поляризації. Водночас це несуттєво позначилося на ідеологічних переконаннях, коли близько половини населення зберігало свою ідеологічну невизначеність. За умов широкомасштабної війни, особливо на початковому етапі, відтворився феномен «згуртованості навколо прапора», зросла довіра до державних інституцій та відбулася радикалізація політичної свідомості через суттєве зростання підтримки правих ідеологій та зниження невизначеності. Емпіричні дані свідчать про те, що люди, які безпосередньо зазнали травм, втратили свій бізнес або втратили близьких, частіше ідентифікують себе як націонал-демократи та націоналісти. Політична радикалізація саме цих соціальних груп свідчить про те, що соціальні травми українців, спричинені тривалою війною, поступово набувають колективного змісту, коли саморефлексія соціального болю стосується переважно жертв, які безпосередньо зазнали знищення основ своїх соціальних відносин.</p>\n<p></p>\n<p><strong>НАТАЛІЯ ОТРЕШКО</strong></p>\n<p><strong>Мікро-макро синтез на прикладі теорій соціальних практик у соціології</strong></p>\n<p>У статті досліджено концепції соціальних практик у підходах П’єра Бурдьє та Ентоні Ґіденса; акцентовано їхній внесок у мікро-макро синтез сучасної соціології. Мікро-макро синтез прагне об’єднати аналіз соціальних явищ на двох рівнях: індивідуальних дій (мікро) та ширших соціальних структур і систем (макро). Концепція практик у поєднанні з мікро-макро синтезом пропонує багатовимірний підхід до вивчення соціальних явищ, зосереджуючи увагу як на діях індивідів, так і на впливі структурних умов. Такий підхід дає змогу зрозуміти, як індивідуальна поведінка формує суспільство, і як соціальні структури, своєю чергою, впливають на поведінку окремих осіб.</p>\n<p>Бурдьє визначає практику як продукт історичного розвитку, структури та габітусу, що інтеґровані у соціальну реальність. Для Бурдьє практики реґулюються не раціональністю, а ефективністю дій у повсякденних ситуаціях, яка забезпечується узгодженістю індивідуального габітусу зі структурою наявних ресурсів. На противагу цьому, Ґіденс у своїй теорії структурації не вирізняє практику як окрему сферу; він аналізує повсякденне життя як форму соціальної практики, зосереджуючись на процесі рутинізації. За Ґіденсом, саме через рутинізацію індивідуальні форми поведінки поступово перетворюються на стійкі соціальні структури.</p>\n<p>Автор також розглядає питання обмеження активності аґентів у соціальному просторі крізь призму теорій соціальних практик. Підходи Бурдьє та Ґіденса сприяють глибшому розумінню того, як соціальні структури впливають на індивідуальну поведінку, формуючи рамки людської активності.</p>\n<p></p>\n<p><strong>ЮРІЙ САВЕЛЬЄВ, ОЛЕКСАНДРА БАГАЦЬКА</strong></p>\n<p><strong>Наративи замість сценаріїв: що було не так із прогнозуванням повномасштабного російського вторгнення в Україну?</strong></p>\n<p>У статті на підставі аналізу медіаповідомлень у січні–лютому 2022 року (до 24.02.22) з’ясовується, які прогнози щодо можливості повномасштабного російського вторгнення переважали напередодні. Кількісний та якісний аналіз заяв та інтерв’ю 54 українських і відомих в Україні російських медіаосіб, політичних діячів та експертів, дав змогу визначити достовірність їхніх прогнозів і виявити головні використані ними арґументи та наративи.\nЯкщо загалом оцінки медіаповідомлень на початку 2022 року характеризувалися максимальною невизначеністю, то розбіжність прогнозів залежала від позиції в політичному ландшафті та ідеології медіаперсон. Представники української влади переважно уникали чіткої відповіді щодо можливості початку широкомасштабного російського наступу. Це доповнювалося активним запереченням імовірності подальшої російської аґресії з боку спікерів Кремля і прокремлівських ЗМІ, яке значною мірою було підтримане в медіаповідомленнях з боку проросійських політичних сил в Україні. Переважно слушно передбачали перебіг подій українські незалежні експерти й коментатори та російські радикальні націоналісти.\nАрґументи, що їх використовували у формуванні прогнозів, у тому числі наданих фаховими експертами, ґрунтувалися на популярних наративах, а не результатах сценарного аналізу. Деякі наративи були спільними для різних груп медіакоментаторів, які могли мати протилежні ідеологічні позиції. Якість прогнозу була б, імовірно, вищою, якби замість наративів медіакоментатори приділяли увагу розгляду можливих сценаріїв.\n</p>\n<p></p>\n<p><strong>МИКОЛА ШУЛЬГА</strong></p>\n<p><strong>Уяви та очікування в образах майбутнього</strong></p>\n<p>Без розуміння того, що таке час, які його види вирізняють, не можна розібратися в наших очікуваннях щодо майбутнього. Тому першою чергою у статті йдеться про час як специфічне явище, про уявлення про майбутній час, а також розглядаються особливості майбутнього соціального часу, зокрема майбутнього в майбутньому, майбутнього в сьогоденні та майбутнього в минулому. Уявлення того, що буде попереду, набувають форм образів майбутнього. Проаналізовано, які бувають образи майбутнього за рівнем достовірності, за узагальненим змістом можливих подій, за часовим горизонтом. Розглянуто принципові відмінності між образами далекого та близького майбутнього. Показано, що головними елементами образів далекого майбутнього є уяви, а образів близького майбутнього — очікування.</p>\n<p></p>\n<p><strong>ГАННА САМЧУК, ОЛЬГА БЕЗРУКОВА</strong></p>\n<p><strong>Соціологія геноциду: український досвід та виклики осмислення</strong></p>\n<p>У статті розглядається соціологія геноциду як новий і важливий напрям соціологічних досліджень, що виник у відповідь на численні виклики, пов’язані з масовим насильством, гуманітарними кризами, мовою ненависті та їхнім згубним впливом на сучасні суспільства. Особливу увагу в статті приділено українському контексту, зокрема досвіду сучасної війни Росії проти України, яка супроводжується численними злочинами, що можуть бути класифіковані як акти геноциду.</p>\n<p>Автори аналізують причини недостатньої розробленості цієї тематики в українській науці. Серед ключових факторів відзначаються колоніальна спадщина, яка десятиліттями обмежувала розвиток гуманітарних наук; травматичність таких досліджень, що ускладнює роботу науковців; а також брак міждисциплінарного підходу, необхідного для всебічного осмислення цього явища.</p>\n<p>Одним із ключових елементів статті є модель Г. Стентона, що описує десять етапів організації геноциду — від класифікації до заперечення, яке є заключним етапом цього процесу. Автори зазначають, що ця модель є не лише засобом для аналізу історичних подій, але й потужним інструментом для запобігання злочинам проти людяності, оскільки вона дозволяє ідентифікувати небезпечні тенденції ще на ранніх стадіях. Водночас у статті визначаються й недоліки цієї моделі.</p>\n<p>У статті також обговорюються можливі постгеноцидні зміни в суспільствах, які зазнали катастрофічних втрат, та важливість їх подолання. Важливим аспектом тут є подолання колективної травми, відновлення соціальних зв’язків, боротьба з наслідками маргіналізації груп жертв та розробка політик меморіалізації, які сприяють збереженню пам’яті про ці трагедії. Особливе значення надається концепції соціальної смерті Клаудії Кард, що дозволяє ширше осмислити вплив геноциду на ідентичність, культурну пам’ять та життєві перспективи майбутніх поколінь.</p>\n<p>Автори наголошують на важливості глибокого вивчення геноциду в українському контексті для розробки ефективних політик примирення, захисту прав вразливих груп, формування сильної національної ідентичності, збереження історичної пам’яті та відкриття шляху до подальшого розвитку соціології геноциду й поглиблення наукових дискусій.</p>\n<p></p>\n<p><strong>РОДІОН ПРИШВА</strong></p>\n<p><strong>Українське суспільство між кабінетною і тотальною війною <em>(подано англійською мовою)</em></strong></p>\n<p>У статті розглядається стан тріади Клаузевіца в періоди кабінетних і тотальних війн, а також під час російсько-української війни. Досліджується проблема постановки військових цілей у зазначених війнах крізь призму теорії типів соціальних дій Макса Вебера. Розглядається стан військової системи таких війн у рамках класичних військових теорій Гайнриха Йоміні, Ганса Дельбрюка, Базила Лідела Гарта, Джона Фулера та Джозефа Вайлі. Викладено спробу дати загальний теоретичний опис способів поділу праці в період вказаних війн шляхом використання теорії Еміля Дюркгайма. Зроблено висновки щодо характеру російсько-української війни, яка тяжіє до кабінетних конфліктів XVIII століття. У статті піддано критиці політику військових цілей урядів України та Росії, а також пропоновано загальний опис принципів домінувальної позиційної системи ведення війни. Висунуто гіпотези щодо можливих дій нової американської адміністрації, яка може забезпечити введення раціонального елемента в розвиток російсько-української війни й тим самим створити умови для сталого миру.</p>\n<p></p>\n<p>В розділі <strong>«СОЦІОЛОГІЧНІ ВИДАННЯ: РОЗДУМИ, РЕЦЕНЗІЇ»:</strong></p>\n<p><strong>ВІКТОР БУРЛАЧУК</strong></p>\n<p><strong>Король-наратор, сюжет існування та війна. Деякі думки  з приводу книжки Дм. Бикова «VZ. Портрет на тлі нації»</strong></p>\n<p>Автор рецензії розмірковує про зміст книги Дм. Бикова «VZ. Портрет на тлі нації», що вийшла друком наприкінці минулого року в незалежному криворізькому видавництві Freedom Letters. У книзі йдеться  про політичну біографію Володимира Зеленського. Проте своєрідне бачення письменника дає підстави рецензентові вийти за межі цієї біографії у ширший смисловий контекст – не лише політичний, а й цивілізаційний.</p>\n<p></p>\n<p>В розділі <strong>«НАУКОВЕ ЖИТТЯ»:</strong></p>\n<p><strong>ОЛЕНА ГОРОШКО</strong></p>\n<p><strong>16-та конференція Європейської соціологічної асоціації: «Напруженість, довіра і трансформація» (Порту, Португалія, 27– 30 серпня, 2024) <em>(подано англійською мовою)</em></strong></p>\n<p>Метою конференції було розглянути сучасні суспільні виклики, зокрема пандемію COVID-19, зміну клімату, соціальну нерівність та політичну нестабільність. Вона надала соціологам платформу для обговорення цих питань та вивчення трансформаційного потенціалу соціологічних досліджень у різноманітних соціальних сферах, підкреслила важливість соціологічних досліджень для розуміння та подолання сучасних ґлобальних викликів, стимулюючи дискусії про напруженість, довіру і трансформацiю.</p>\n<p>В розділі <strong>«ДИСКУСІЇ»:</strong></p>\n<p><strong>Дискусія “Час і темп у роботі українських дослідниць: «повільна» vs «швидка» наука” (модераторка Олена Стрельник)</strong></p>\n<p>Дискусія, що відбулася 28 листопада 2024 року, була присвячена обговоренню концепту «повільної науки» в контексті роботи українських дослідниць, зокрема в умовах війни. В обговоренні взяли участь представниці української дослідницької мережі UNET (Ukraine Research Network) та Das Zentrum für Osteuropa — und internationale Studien (ZOiS, Berlin), що підтримується Федеральним Міністерством освіти та наукових досліджень Німеччини.</p>\n<p>Під час зустрічі було розглянуто проблеми різних темпів наукової діяльності— «швидкої» науки, що відповідає на актуальні запити, та «повільної», що зосереджена на довгострокових процесах і ретельному дослідженні. Поряд із тим ішлося також про альтернативні формати публікацій наукових результатів та необхідність розвитку нових індикаторів для оцінювання наукової роботи та підтримання розвитку української наукової спільноти.</p>"
  },
  {
    "id" : "olena-strelnyk-nevydyma-turbota",
    "img" : "2025/25_03_03_2.JPG",
    "video" : null,
    "title" : "Олена Стрельник про виклики в організації сімейної турботи про літніх людей: колонка у виданні «Українська правда. Життя»",
    "date" : "03 Березня 2025",
    "fullText" : "<p>Старіння населення – найбільш виразна демографічна тенденція у розвинених суспільствах. Станом на 1 січня 2022 р. частка осіб у віці 60 років і старше становила в Україні 24,8%.  Під час війни переважно молоді люди та люди середнього віку виїхали за кордон, відтак, частка осіб літнього населення в Україні, ймовірно, зросла, а підтримка цієї групи стає ще більшим викликом для багатьох українських сімей, громад і суспільства в цілому.</p> \n<p>Весь спектр щоденної турботи про членів сім’ї, які потребують догляду – дітей, літніх людей, людей з інвалідністю називають неоплачуваною доглядовою працею. Якщо тема, наприклад, материнства і догляду за дітьми, останніми роками поступово стає все більш обговорюваною, особливо в контексті демографічної кризи та пошуку рішення її подолання, то становище літніх людей, турботи про них і потреб тих, хто про них дбає, є невидимою і непопулярною темою. Люди, які стикаються з викликами щоденного догляду за близькими людьми поважного віку, часто відчувають себе самотніми і не знаходять достатньої підтримки від близьких, роботодавців, держави і суспільства.</p> \n<p>Пропонуємо до вашої уваги колонку докторки соціологічних наук, старшої наукової співробітниці відділу соціальних структур Олени Стрельник у виданні «Українська правда. Життя». У цій публікації висвітлено результати репрезентативного опитування, проведеного за авторською методикою, щодо викликів в організації сімейної турботи про літніх людей.</p>\n<p></p>\n<p>Повний текст інтерв’ю див.: <a href=\"https://life.pravda.com.ua/columns/nevidima-turbota-shcho-kazhut-sociologichni-dani-pro-simeyniy-doglyad-za-litnimi-lyudmi-v-ukrajini-306635/\" target=\"_blank\">https://life.pravda.com.ua/columns/nevidima-turbota-shcho-kazhut-sociologichni-dani-pro-simeyniy-doglyad-za-litnimi-lyudmi-v-ukrajini-306635/</a></p>"
  },
  {
    "id" : "vi-vseukrayinska-mizhgaluzeva-naukovo-praktichna-onlayn-konferenciya-ukrayinske-suspilstvo",
    "img" : "2025/25_03_03.png",
    "video" : null,
    "title" : "Запрошуємо на конференцію",
    "date" : "03 Березня 2025",
    "fullText" : "<p>Під егідою НАН України, НАПН України та ще семи високоповажних наукових інституцій, у тому числі ІС НАН України, 26–28 березня 2025 року в межах ХVІ Міжнародної виставки «Сучасні заклади освіти–2025» відбудеться VІ Всеукраїнська міжгалузева науково-практична онлайн-конференція «Українське суспільство у перспективах розвитку: історичний, соціально-політичний, освітньо-педагогічний аспекти».</p>\n<p>Тематичні напрями: Повернення «вкраденого» історичного минулого заради майбутнього; Соціально-політичні виклики війни; Освітньо-педагогічні тенденції у національному просторі; Новітні напрями розвитку педагогіки обдарованості.</p>\n<p>Ключові спікери конференції: Кремень Василь Григорович, доктор філософських наук, професор, академік НАН України, академік НАПН України, президент Національної академії педагогічних наук України, Пирожков Сергій Іванович, доктор економічних наук, професор, академік НАН України, віцепрезидент НАН України, Рафальський Олег Олексійович, доктор історичних наук, професор, академік НАН України, академік НАПН України, віцепрезидент НАН України, директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса, Довгий Станіслав Олексійович, доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України, академік НАПН України, президент Національного центру «Мала академія наук України» Саух Петро Юрійович, доктор філософських наук, професор, академік НАПН України, академік-секретар відділення вищої освіти Національної академії педагогічних наук України, Головаха Євгеній Іванович, доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАН України, директор Інституту соціології НАН України, ряд інших шановних вчених.</p>\t\n<p>Конференція відбудеться в онлайн-режимі на платформі Zoom, з трансляцією на YouTube-каналі. Покликання на підключення буде надіслано на електронну скриньку учасника, вказану в реєстраційній формі Участь у заході – безкоштовна! Для участі в роботі конференції необхідно до 21 березня 2025 р. (для слухачів до 25 березня, включно) заповнити реєстраційну форму учасника заходу <a href=\"https://forms.gle/MP5ZgiqH43h8hdbr8\" target=\"_blank\">https://forms.gle/MP5ZgiqH43h8hdbr8</a></p>\n<p>ВИМОГИ ДО ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ КОНФЕРЕНЦІЇ Публікації, обсягом до 10 сторінок, написані українською або англійською мовою, оформлені в текстовому редакторі Microsoft Office Word надсилати до 25 березня 2025 р. на адресу <a href=\"mailto:2275423@ukr.net\">2275423@ukr.net</a> з темою листа «Публікація. Конференція 26–28.03.25».</p>\n<p>Вимоги до оформлення: формат сторінки А4, усі поля – 2,0 см, шрифт Times New Roman, кегль 14, міжрядковий інтервал 1,0; з вирівнюванням праворуч Прізвище та ініціали автора жирним шрифтом, з нового рядка курсивом – науковий ступінь, вчене звання, посада та назва установи/навчального закладу, електронна адреса автора; наступний рядок, по центру, НАЗВА СТАТТІ великими літерами жирним шрифтом. У наступному рядку курсивом з вирівнюванням за шириною – анотація та ключові слова українською та англійською мовами. Після пропуску одного рядка, текст статті, після якого, ЛІТЕРАТУРА (список використаних джерел); посилання в тексті на літературу та інтернет-джерела записуються у квадратних дужках)</p>\n<p>Контакт з проблематики конференції: Ткаченко Лідія Іванівна (067) 491-11-39, tkachenko.lidiya@gmail.com Контакт з організаційних питань і розміщення публікацій: Шульга Валентина (067) 729-94-01, <a href=\"mailto:nov@iod.gov.ua\">nov@iod.gov.ua</a>, <a href=\"mailto:2275423@ukr.net\">2275423@ukr.net</a></p>\n<p>Більш детально див. <a href=\"https://drive.google.com/file/d/1_YYzIPZhWTlINiGGieJSVq_cC6lZR0ZR/view?usp=sharing\" target=\"_blank\">інформлист конференції</a></p>\n<p>Запрошуємо доєднатися!</p>"
  },
  {
    "id" : "sociolog-pro-try-roky-povnomashtabnoi-vijny",
    "img" : "2025/25_03_02.png",
    "video" : null,
    "title" : "Соціолог про три роки повномасштабної війни",
    "date" : "02 Березня 2025",
    "fullText" : "<p>На Ютуб-каналі в програмі відомого журналіста Ігоря Яковенка оприлюднене інтерв’ю з директором Інституту соціології НАН України (ІС НАНУ), член-кореспондентом НАН України, д.ф.н. проф. Євгеном Головахою.</p>\n<p>Інтерв’юер розпочав з теми можливих виборів в Україні. Професор дав стислу характеристику експозиції перед ймовірними подіями цього плану, підкресливши, що суспільні настрої схиляються до необхідності політичного перезавантаження в країні. Проте він чітко підкреслив ризики, які можуть виникнути в процесі виборів у ситуації, коли країна воює, а фронт стоїть у щоденних боях.</p>\n<p>У більшості «старих» вітчизняних політиків попри певну підтримку високі показники недовіри. Реально бачаться 2 кандидати – Залужний і Зеленський, хоча перебіг подальших подій внесе свої корективи.</p>\n<p>Щодо ймовірності настання миру в поточному році, то вчений висловив велику стриманість і обережність. Пікантність обговорення цієї проблеми, разом з темою угоди про рідкоземельні метали полягала в тому, що інтерв’ю відбулося напередодні, але ще до завершення візиту президента В. Зеленського в США і скандалу в Овальному кабінеті Білого дому. Тож і думки та оцінки співрозмовників, їх очікування були більш оптимістичними, ніж це відбулося насправді внаслідок гострої дискусії між главою української держави і американськими господарями, яка унеможливила підписання рамкової угоди і покращення україно-американських відносин.</p>\n<p>Цікавим був фрагмент розмови про політичну психіатрію і небезпеку її більшого впровадження в суспільне життя в різних країнах, включно і з СРСР. Це вивело розмову на проблему політичного поправіння електорату в багатьох країнах, що матеріалізувалось в результатах виборів в ряді країн, у тому числі США, Німеччини і т.п.</p>\n<p>Соціолог відповів, що в Україні відсоток тих, хто підтримує політиків правого спрямування, зокрема націоналістів, збільшився до 17%, хоча націонал-демократів підтримують поки що більше, як і лібералів. Війна загострює в умах людей бінарні опозиції. Ми в Україні вибираємо демократію і радикальні політики не мають у нас значної підтримки, хоча війна накладає свій відбиток. Хоча політики-симулякри подекуди мають успіх, але реальність їх може заземляти.</p>\n<p>Журналіст подякував вченого і висловив сподівання, що в подальшому буде звіряти своє розуміння з думкою очільника української соціології.</p>\n<p>Повністю матеріал див. тут:</p>\n<p><iframe width=\"100%\" height=\"360\" src=\"https://www.youtube.com/embed/EtkWNA9ETRE?rel=0&amp;showinfo=0\" frameborder=\"0\" allowfullscreen></iframe></p>"
  },
  {
    "id" : "analitychnyi-material-dembitskiy-indyvidualna-cinnist-vlady",
    "img" : "2025/25_03_01.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Аналітичний матеріал д.соц.н. Сергія Дембіцького \"Індивідуальна цінність влади: грані розуміння\"",
    "date" : "01 Березня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено аналітичний матеріал д.соц.н. Сергія Дембіцького \"Індивідуальна цінність влади: грані розуміння\"</strong></p>\n<p>Викладений нижче матеріал базується на результатах тематичного аналізу змісту глибинних інтерв’ю (N = 16), що були присвячені дослідженню розуміння людьми індивідуальних цінностей. Дослідження було проведено в межах наукового проекту «Системний підхід до соціологічного вивчення індивідуальних цінностей: емпіричні імплікації» на грант НАН України дослідницьким лабораторіям/групам молодих вчених НАН України 2021-2022рр.</p>\n<p>Загалом обговорювалося 13 різних цінностей з людьми різного віку, статі та з різним професійним досвідом. Але представлений аналітичний матеріал присвячено найменш затребуваній з них серед українців – індивідуальній цінності влади.</p>\n<br>\n<p>Повний матеріал див. <a href=\"https://isnasu.org.ua/analytics/005_Dembitskiy_-_Indyvidualna_cinnist_vlady.php\">тут</a></p>"
  },
  {
    "id" : "yevghen-golovakha-pro-suspilni-nastroyi-2025",
    "img" : "2025/25_02_20.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Євген Головаха про суспільні настрої та емоційний драматизм 2025 року",
    "date" : "20 Лютого 2025",
    "fullText" : "<p>Фонд імені Фрідріха Еберта, заснований рівно 100 років тому, є найстарішим політичним фондом Німеччини, відданим ідеалам та цінностям, таким як свобода, справедливість та солідарність. Реалізуючи свій принцип надання платформи для обміну ідеями та стратегіями серед політиків, експертів, Фонд запросив висловитися директора Інституту соціології НАН України, член-кореспондента НАН України, д.ф.н., проф. Євгена Головаху і опублікував обширне інтерв’ю з ним під заголовком ««2025-й стане для України роком емоційного драматизму».</p>\n<p>Журналістка Олександра Горчинська, згадавши, що візаві називав 2022 рік періодом нереалістичного оптимізму і такого першого шокового ентузіазму, 2023-й – роком поміркованого оптимізму, 2024-й – роком суворого реалізму, поцікавилася: яким буде для України 2025 рік?</p>\n<p>На що вчений, застосовуючи метод екстраполяції, гіпотетично передбачив, що поточний рік мав би стати роком емоційного драматизму, тобто зміни переважно позитивних емоцій, які відчувають українці у зв’язку з майбутнім країни, на достатньо скептичні оцінки. Більшість українців все ж таки живуть з надією на краще майбутнє України, з вірою у нашу перемогу в цій страшній війні, з оптимізмом, оскільки стійкість українців, яка нині є однією з найпопулярніших категорій у соціології, виявилася дуже високою: вже три роки ми долаємо ті труднощі, які у нас є. А важливими складовими стійкості як такої є емоційний стан, здатність до консолідації з іншими людьми, здатність до дії. Проблеми маємо, але й уміння триматися українці демонструють, що і підтверджують дані досліджень флагмана академічної соціології України – нашого Інституту соціології (ІС НАН України) та інших соціологічних центрів.</p>\n<p>Однак соціолог застеріг, що зовнішні обставини, особливо партнери та вороги, можуть суттєво вплинути на ситуацію в Україні як в той, так і в інший бік.</p>\n<p>Журналістка зазначила, що зараз в Україні активно розгортаються кампанії, спрямовані на підтримку психічного здоров’я, наприклад, Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?», започаткована за ініціативи першої леді Олени Зеленської, також працюють гарячі лінії, як-от при МОЗ або при громадських організаціях і поцікавилася у співрозмовника: «Наскільки розвиненою, на вашу думку, сьогодні в Україні є культура роботи з психологами, психотерапевтами?».</p>\n<p>На це питання Євген Головаха, який за базовою освітою є психологом, зі знанням справи констатував: «У нас, на жаль, ще із радянських часів історично не склалася система масової роботи з людьми в тому, що стосується корекції психологічного стану… Тож сьогодні в Україні дуже зросла потреба у психологічних службах. Одне з наших досліджень демонструє, що до повномасштабної війни у нас було 12 відсотків людей, які перебували у стані дистресу. Зараз – 27 відсотків. На жаль, з кожним роком питома вага таких людей, ймовірно, зростатиме. Українці втрачають житло, роботу, близьких людей, змушені емігрувати. І мігранти – це ті, хто насамперед потребує психологічної допомоги.</p> \n<p>Тож зараз в трендах – психологія.</p>\n<p>Інтерв’юерка поцікавилась: «Як стреси і травми, пов’язані з війною, впливають на загальну працездатність і продуктивність населення? Учений підкреслив, що, оскільки людина у стані дистресу втрачає працездатність, можливості долати реальні труднощі, то ця соціальна проблема має вирішуватися на рівні держави.. Це стосується також армії, бо служба капеланів, яка там нині є – це добре, проте у сучасному егалітарному світі більшість людей потребують все-таки допомоги саме фахівців – психологів.</p> \n<p>Те ж саме зачіпає і дітей. Професор згадав свій досвід комплексного дослідження стану здоров’я і психологічного стану дітей, які були народжені за рік та через рік після катастрофи на Чорнобильській АЕС. Діти з родин, евакуйованих з Чорнобильської зони, з точки зору психологічного стану відрізнялися від дітей, які жили у стабільних умовах. Вторинний досвід мав на них великий вплив – не настільки великий, щоб заважав їм жити, коли вони виросли, але він позначався на їхньому психологічному стані. А чимало дітей в Україні сьогодні мають вторинний досвід війни: вони можуть жити у містах і селах, де не було активних бойових дій, проте чують розмови інших, бачать втрати. Вони споживають інформацію через телебачення, інтернет – всі події навкруги чинять на них великий вплив. І це не кажучи вже про тих дітей, які зазнали прямого впливу війни, втратили своїх рідних тощо – це страшна травма. Тут також потрібна робота психологів.</p>\n<p>Фонд цікавить – чи дійсно українське суспільство можна оцінювать як скоріше роз’єднане, поляризоване? Спираючись на дослідження ІС НАН України і ширше – вітчизняних соціологічних центрів – очільник Інституту наголосив: «До 2022 року в Україні було багато факторів, які потенційно роз’єднували населення у політичних поглядах, культурних преференціях тощо. Але цікаво і те, що саме 2022-й призвів до того, що нашу головну розбіжність – орієнтацію на західний або ж східний вектор розвитку України – було подолано. А почала ця розбіжність долатися з 2014 року.</p> \n<p>Дуже важливим фактором консолідації українців став остаточний вибір вектора для розвитку: тепер наше суспільство точно знає, куди треба йти. 2022-му Україна почала сприйматися як країна, яка здатна на дуже серйозні соціальні прориви. Навіть нашу економіку українці стали оцінювати вище, ніж до війни, хоча на той час втратили вже майже її третину. В дослідженнях виявилося, що Україна – більш соціально потужна, ніж самі українці вважали раніше.</p> \n<p>Щодо потенційних ліній для розколу країни соціолог зауважив: «Наші дослідження не демонструють такого рівня напруженості за цими лініями потенційного розколу, які могли б призвести до суспільних конфліктів. Хоча питання і щодо мобілізації, і щодо прояву так званої вертикальної солідарності, коли представники еліти першими йдуть захищати Вітчизну, безумовно є.</p>\n<p>Довіра до президента та інших гілок влади через понад 5 років їх обрання, попри певне зниження, залишається все ще достатньо високою. А це для України – рідкісне явище.</p> \n<p>Щодо прогнозованої демографічної кризи, соціолог висловив власне припущення: після війни в Україну можуть повернутися від 30-ти до 50-ти відсотків біженців. Але цей відсоток залежатиме від державної програми. В Україні вже існує Міністерство національної єдності, яке має перейматися безпосередньо цією проблемою.</p>\n<p>Ще один фактор, який штовхає українців ідеологічно вправо, – ідея збереження своєї національної ідентичності. Звідси й такі напрямки політичного життя, як націонал-демократія і націоналізм. Якщо до початку повномасштабної війни націоналізм в Україні підтримували 3 – максимум 4 відсотка населення, то зараз це вже 17 відсотків. В умовах війни це природно. Та найбільш популярною все одно залишається націонал-демократична течія – такої позиції дотримується майже чверть населення країни. Лібералів суттєво додалося в Україні – близько 10 відсотків. На мій погляд, сказав Є.Головаха, це добре, адже такі показники наближають нас до розвинених демократичних держав.</p>\n<p>Фонд подякував очільнику академічної соціології України за розмову і високо оцінив системну наукову діяльність вітчизняних фахівців в складних умовах трирічної війни.</p>\n<p>Повністю матеріал див. тут: <a href=\"https://www.ipg-journal.io/ua/rubriki/intervju/2025-i-stane-dlja-ukrajini-rokom-emociinogo-dramatizmu-2437/\" target=\"_blank\">https://www.ipg-journal.io/ua/rubriki/intervju/2025-i-stane-dlja-ukrajini-rokom-emociinogo-dramatizmu-2437/</a></p>\n"
  },
  {
    "id" : "naukovo-populiarnyi-material-reznik-o-ideologichni-orientacii",
    "img" : "2025/25_02_17.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Науково-популярний матеріал д.соц.н. Олександра Резніка \"Ідеологічні орієнтації українців та перспектива електоральних преференцій у післявоєнний час\"",
    "date" : "17 Лютого 2025",
    "fullText" : "<p><strong>На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено науково-популярний матеріал д.соц.н. Олександра Резніка \"Ідеологічні орієнтації українців та перспектива електоральних преференцій у післявоєнний час\"</strong></p>\n<p>У розвинутих країнах світу електоральні баталії зазвичай зосереджені навколо таких тем, як економічна політика, міграція, зміна клімату, гендерна проблематика та захист меншин. До цього також слід додати питання зовнішньої політики з огляду на актуальну геополітичну ситуацію. Звичайно пріоритет певних питань може залежати від історичного контексту та конкретного виборчого циклу, однак загальною і ключовою темою залишається економічна політика, а саме дебати щодо рівня державного регулювання, оподаткування та заходів подолання економічних криз. Власне, саме на цьому базувалися традиційні поділи політичних партій на ліві та праві. Зазвичай ліві партії, прагнучи знайти підтримку серед електорату, пропонують збільшити роль держави в регулюванні економіки. Вони акцентують увагу на розширенні державних послуг у галузях освіти та охорони здоров’я, соціального захисту вразливих груп населення за рахунок оподаткування заможних верств. Натомість партії, які сповідують праву ідеологію, закликають мінімізувати державне втручання, віддають перевагу ринковим механізмам та приватному сектору. Ця ідеологія більше до вподоби тим, хто вважає, що добробут кожного залежить від його власних вмінь та зусиль. Звичайно, що останнім часом такі ідеологічні відмінності є менш виразними, оскільки на практиці багато політичних партій займають помірковані позиції, комбінуючи елементи обох ідеологічних підходів.</p>\n<br>\n<p>Повний матеріал див. <a href=\"https://isnasu.org.ua/popsci/026_Reznik_O_-_Ideologichni_orientacii_ukrainciv.php\">тут</a></p>"
  },
  {
    "id" : "sociolog-ochyma-zhurnalista",
    "img" : "2025/25_02_07.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "СОЦІОЛОГ ОЧИМА ЖУРНАЛІСТА",
    "date" : "07 Лютого 2025",
    "fullText" : "<p>Ми уже повідомляли про вечір, що відбувся у у Блакитній вітальні Будинку кіно, на якому провідні українські соціологи Євген Головаха (безпосередньо зі сцени), і Володимир Паніотто (у відеоформаті) провели презентацію своїх двох книжок – «Альтернативна соціологія» авторства Євгена Головахи та Соціологія в анекдотах» Володимира Паніотто.</p>\n<p></p>\n<p>На цій зустрічі був присутній журналіст однієї із кращих вітчизняних газет –\n«День» - Ігор Сюндюков, який на сторінках свого видання поділився з численними читачами своїми враженнями. Для такої високоінтелектуальної газети інтерес до проблем соціології та думок вітчизняних соціологів є багаторічним усвідомленим пріоритетом. Ось і тепер вони це підтвердили у матеріалі під назвою «Соціологія: про факти і жарти», констатувавши, що соціологія «котра вивчає реальний, а не очікуваний або омріяний кимось стан суспільства, дає змогу точно прогнозувати майбутнє цього суспільства».</p>\n<p>У виступі директора Інституту соціології НАН України, члена-кореспондента НАН України, д.ф.н. професора Євгена Головахи, який був представлений як постійний і багаторічний автор газети «День», журналіст виділив декілька базових положень, або, як він їх назвав, «вузлів», а саме:</p>\n<p></p>\n<p>- Вузол перший. Соціологія та влада. Соціологічна ідея, якщо вона суперечить уявленням тих, хто перебуває біля керма влади, сприймається ними не як об’єкт пізнання, а як чийсь злий намір. Можливо, саме тому й досі часто трапляється таке явище, коли влада та ЗМІ побоюються (або не вважають за потрібне) давати слово соціологам із сучасним знанням. Це небезпечно для суспільства.</p>\n<p></p>\n<p>- Вузол другий. Для соціологів найскладнішим об’єктом дослідження є людські спільноти та суспільні інституції. Причому в соціології є базова, визначальна категорія – це сукупність правил і норм, за якими живуть люди; до того ж слід мати на увазі, що навіть погані правила кращі, ніж відсутність правил. Дуже важливою категорією є легітимність влади, пов’язана з довірою до неї (законність влади – то дещо інше, це з юридичною площини).</p>\n<p></p>\n<p>- Вузол третій. Діє закон соціальної інерції – реалії змінюються, але через інерцію значна частина суспільства блокує зміни. Це може привести до революцій з абсолютно непередбачуваними наслідками. Я особисто, зазначив Євген Іванович, є прихильником соціальної еволюції, а це (знову жарт) – «шлях соціальних змін, прихильники яких помирають своєю, природньою смертю».</p>\n<p>На відміну від багатьох революціонерів! Сучасна Росія цей шлях не пройшла, що значною мірою і пояснює її агресивність, кошмари та трагедії.</p>\n<p></p>\n<p>(Тут журналіст до слова згадав, що Євген Іванович має особистий досвід (це було в часи перебудови) «навчання» майбутніх високопосадовців Росії, зокрема віце-прем’єра РФ Міхаїла Полтораніна та теперішнього мера Москви Сєргєя Собяніна, основам демократії, в тому числі політичній етиці. Ця розповідь пана Євгена увійшла до книги «Детокс» серії «Бібліотека газети «День» (стор. 407-411). Зацікавлений читач може з нею ознайомитися.)</p>\n<p></p>\n<p>- Вузол четвертий. Нам зараз дуже важко. Але я побоююся, і підстави є, зауважив пан Євген, що після завершення війни на нас чекають ще тяжчі випробування. Адже буде  суттєве розшарування суспільства, бо з’явилося дуже багато груп і прошарків, чиї інтереси ними сприймаються як пріоритетні, надважливі – без урахування інших груп (звідси – «тріщини» у світогляді й поведінці). Йдеться про багато груп і прошарків, яких, по суті, не було до війни. Це – зовнішні та внутрішні мігранти; бійці, які повертаються з фронту (і, з іншого боку, ті, хто на фронті не був); ті, хто втратив під час війни рідних та близьких, житло, взагалі все майно. Усе це може вихлюпнутися після війни. Нас чекають вкрай серйозні проблеми.</p>\n<p></p>\n<p>- Вузол п’ятий. Є реальна небезпека, що наша молодь буде поглинута соціальними мережами, «потоне» в них. Але значно більшу, просто страшну небезпеку я особисто, сказав промовець, вбачаю у неймовірно стрімкому, глобальному поширенні Штучного Інтелекту (ШІ). Вже зараз ШІ часто пише наукові статті (а то й художні тексти) не гірше, а то й краще за людину. Поки що ШІ служить нам. А що буде завтра? Адже небезпека тут у тому, що компоненти ШІ будуть навчатися не у людини, а один в одного. Чого вони будуть навчатися? Конструювати шляхи на Марс, проникати у людську свідомість чи створювати жахливі знаряддя війни? Цього не знає ніхто – і це величезна загроза цілому людству.</p>\n<p></p>\n<p>Підводячи підсумки, журналіст назвав аудиторію цієї надзвичайно корисної та цікавої зустрічі світоглядними однодумцями, відзначив великий інтерес і увагу слухачів і відзначив хороший настрій та задоволення присутніх, процитувавши також завершальні слова Євгена Головахи: «Без прямого спілкування з аудиторією, з людьми вчений втрачає зацікавленість у своїй діяльності. Ось ми з вами зустрілися, і в мене одразу покращився настрій».</p>\n<p>Ілюструючи висновок про обопільний хороший настрій, журналіст навів декілька професійних жартів соціологів з презентованих книг обох авторів.</p>\n<p>Зазначимо, що увага такої авторитетної газети як «День» є показником поваги високоінтелектуального видання з масовою аудиторією до діяльності українських соціологів, як серйозної, так і з доречним професійним гумором.</p>\n<p></p>\n<p>Повністю матеріал див. тут: \n<a href=\"https://day.kyiv.ua/article/den-ukrayiny/sotsiolohiya-pro-fakty-i-zharty\" target=\"_blank\">https://day.kyiv.ua/article/den-ukrayiny/sotsiolohiya-pro-fakty-i-zharty</a></p>"
  },
  {
    "id" : "serhii-dembitskyi-dav-interview-telegraf",
    "img" : "2025/25_02_06.webp",
    "video" : null,
    "title" : "Заступник директора Інституту соціології НАН України Сергій Дембіцький дав інтерв'ю виданню Телеграф",
    "date" : "06 Лютого 2025",
    "fullText" : "<p>Заступник директора Інституту соціології НАН України Сергій Дембіцький дав інтерв'ю виданню Телеграф. Якої справедливості направду не вистачає суспільству? Чому у ЗСУ найвищий рейтинг довіри серед українців, а ТЦК – об’єкт хейту? І чи є загроза розпалювання громадянського протистояння на темі мобілізації?</p>\n<p>Про це та інше читайте за <a href=\"https://news.telegraf.com.ua/ukr/ukraina/2025-02-06/5896957-chi-isnue-spravedliva-mobilizatsiya-ta-chomu-ukraintsi-ne-viryat-ttsk-na-gostri-pitannya-vidpoviv-sotsiolog?fbclid=IwY2xjawIRfSdleHRuA2FlbQIxMQABHU44q5GVUfpDDO9r8ULk4JjWbFKkySNvDcllQV9NEE3uerydqvwqr582Mw_aem_0B5qdDDOjLBbCGcu7mC1pw\" target=\"_blank\">посиланням</a>.</p>"
  },
  {
    "id" : "vidkryta-zustrich-z-nazyavo-25-02-10",
    "img" : "2025/25_02_04.png",
    "video" : null,
    "title" : "Відкрита зустріч з експертами НАЗЯВО під час проведення акредитаційної експертизи освітньо-наукової програми підготовки докторів філософії зі спеціальності 054 «Соціологія». 10 лютого 17.15-17.45",
    "date" : "04 Лютого 2025",
    "fullText" : "<p>Шановні колеги! Запрошуємо усіх бажаючих прийняти участь у відкритій зустрічі з членами експертної групи НАЗЯВО, які проводять акредитаційну експертизу освітньо-наукової програми підготовки здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти за спеціальністю 054 «Соціологія». Зустріч відбуватиметься 10 лютого з 17.15 до 17.45.</p>\n<p>Підключитись до конференції Zoom: <a href=\"https://us05web.zoom.us/j/89568337625?pwd=ckNP6NjfLObWpSzXBiOcI2kT2RsTqg.1\" target=\"_blank\">https://us05web.zoom.us/j/89568337625?pwd=ckNP6NjfLObWpSzXBiOcI2kT2RsTqg.1</a></p>\n<p>Ідентифікатор конференції: 895 6833 7625</p>\n<p>Пароль: 2025</p>"
  },
  {
    "id" : "drugi-sociologichni-chytannia-pamyati-v-m-vorony",
    "img" : "2025/25_02_02.JPG",
    "video" : null,
    "title" : "Другі соціологічні читання пам’яті академіка В.М.Ворони",
    "date" : "02 Лютого 2025",
    "fullText" : "<p style=\"text-align: center;\">ШАНОВНІ КОЛЕГИ!</p>\n<p style=\"text-align: center;\">Інститут соціології НАН України</p>\n<p style=\"text-align: center;\">відділ економічної соціології</p>\n<p style=\"text-align: center;\">запрошує Вас до участі у</p>\n<p style=\"text-align: center;\"><strong>Других соціологічних читаннях пам’яті академіка НАН України В.М.Ворони</strong></p>\n<p style=\"text-align: center;\"><strong>«Українське суспільство в умовах полікризи*»</strong></p>\n<p>5 березня 2025 р. о 12.00</p>\n<p>Інститут соціології НАН України (вул. Шовковична, 12)</p>\n<p></p>\n<p>Основні вимоги:</p>\n<ul>\n<li>Кінцевий строк реєстрації та подачі тез – 1 березня</li>\n<li>Можлива участь у дистанційному режимі</li>\n<li>Тривалість доповіді – не більше 15 хвилин</li>\n<li>Участь у конференції безоплатна</li>\n</ul>\n<p>Заявку на участь можна заповнити за посиланням: <a href=\"https://forms.gle/T9D2G8rPEECcPAD38\" target=\"_blank\">https://forms.gle/T9D2G8rPEECcPAD38</a></p>\n<p></p>\n<p>За підсумками читань буде опублікована збірка тез.</p>\n<p>Вимоги до текстів: обсяг – до 10 тис. знаків (українською чи англійською), шрифт – Times New Roman 14, абзацний відступ – 1,25 см, вирівнювання – за лівим краєм, міжрядковий інтервал – 1,5, ORCID.</p>\n<p>Приклад оформлення: <a href=\"https://stmm.in.ua/archive/ukr/2024-2/12.pdf\" target=\"_blank\">https://stmm.in.ua/archive/ukr/2024-2/12.pdf</a>. Список використаних джерел оформлюється згідно зі стилем Американської психологічної асоціації (APA).</p>\n<p>Надіслані тексти перевірятимуться на плагіат системою Turnitin.</p>\n<p>Доповіді направляти на електронну пошту організаторів: <a href=\"mailto:chytannia.2@gmail.com\">chytannia.2@gmail.com</a></p>\n<p>Тези доповідей учасників у скороченому вигляді (до 6 тис. знаків) публікуватимуться в  часописі «Соціологія: теорія, методи, маркетинг», у рубриці «Наукове життя».</p>\n<p>Більше інформації <a href=\"https://drive.google.com/file/d/1ofBMHZDNbmqiQJqsiEYczrUaYUqzERtB/view?usp=sharing\" target=\"_blank\">за посиланням</a>.</p>"
  },
  {
    "id" : "prezentaciya-knyg-z-kreatyvnoi-sociologii",
    "img" : "2025/25_01_31.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Презентація книг з креативної соціології",
    "date" : "31 Січня 2025",
    "fullText" : "<p>В Будинку кіно з успіхом відбулася презентація книг провідних вітчизняних соціологів Євгена ГОЛОВАХИ («Альтернативна соціологія: Словник для неслужбового користування», вид-во «Дух і літера», 2024) та Володимира ПАНІОТТО «Соціологія в анекдотах» («Дух і літера», 2022). Модератором зустрічі був відомий кінодіяч, екс-голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач, який детально і схвально представив аудиторії як книги, так і обох авторів. Судячи з реакції аудиторії, яка заповнила залу, автори були їй добре знайомі та симпатичні.</p>\n<p>Євген Головаха, котрий попри суто наукову роботу давно пише короткі художні тексти та афоризми в жартівливо-іронічному стилі, розкрив деякі секрети своєї майстерні, згадав, коли і як він захопився створенням лаконічних афористичних висловів і зачитав декотрі з них, що викликало дружну сміхову реакцію присутніх.</p>\n<p>Володимир Паніотто, який на той час був у службовому відрядженні, звернувся до присутніх з відеопривітанням. Свою збірку пан Володимир охарактеризував як книжку для всіх, а твір Євгена Головахи, до якої В.Паніотто написав післямову, – як книжку для інтелектуалів, бо, щоб її розуміти, треба добре знати соціологію. До того ж Є. Головаха сам придумує свої афоризми і анекдоти, а він, Паніотто, їх збирає. Він згадав, що багато років тому вів рубрику «Соціологічний гумор» і помітив, що деякі анекдоти стисло і влучно змальовують певну ситуацію, яку суто науковою мовою треба було б довго і нудно описувати. Причому анекдоти тематично можуть бути віднесені до багатьох соціологічних галузей і проблем. Скажімо, анекдот про контрольну групу: У чоловіка народилась двійня. Священник йому каже: «Приносьте обох, похрестимо». На що батько відповідає: «Ні, принесу одного. Другий нехай буде контрольною групою».</p>\n<p>Посміявшись з цього обачного батька-соціолога, із задоволенням відзначимо: обидва шановних автори – і Євген Головаха, і Володимир Паніотто – «контрольної групи» не потребують, бо обидва успішно проживають своє творче життя, обидва є лідерами вітчизняної соціології, добре відомими в Україні і далеко за межами. Сполучаючи наукове і художнє мислення, вони багато років поспіль креативно створюють і успішно реалізують численні проекти. Про два з них – художніх за формою і наукових за змістом – і йшла розмова на даній веселій і серйозній презентації.</p>\n<p>Придбати обидва видання можна на сайті видавництва «Дух і літера», а, якщо пощастить, то із автографами авторів.</p>\n<p>На світлині: момент презентації.</p>\n<p></p>\n<span><img class=\"align-self-center align-content-center align-items-center img-fluid\" src=\"../assets/img/news/2025/25_01_31.jpg\" alt=\"Presentation\"></span>"
  },
  {
    "id" : "analitychnyi-material-strelnyk-genderna-nerivnist",
    "img" : "2025/25_01_30.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Аналітичний матеріал д.соц.н. Олени Стрельник \"Гендерна (не)рівність в умовах війни: виклики та можливості для українського суспільства\"",
    "date" : "30 Січня 2025",
    "fullText" : "<p><strong>На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено аналітичний матеріал д.соц.н. Олени Стрельник \"Гендерна (не)рівність в умовах війни: виклики та можливості для українського суспільства\"</strong></p>\n<p>Усі війни впливають на наявні в суспільстві гендерні ідеології та відносини, розподіл гендерних ролей, на соціальне становище жінок і чоловіків. Цей вплив був у центрі уваги багатьох (переважно англо-саксонських та північно-європейських) гендерних і феміністичних досліджень війни та безпеки, починаючи з 1980-х років, конвенційним підсумком яких є те, що війни зазвичай посилюють гендерну нерівність і драматично погіршують становище жінок. Стверджують, зокрема, що війни, мілітаризація та патріархат тісно взаємопов’язані; гендерні ідеології будуються під час війни на основі ідей про те, що чоловіки є «захисниками», а жінки тими, «кого захищають»; гендерні ролі внаслідок воєн стають дуже поляризованими, а гендерна нерівність поглиблюється.</p>\n<p>Водночас ці висновки потребують ревізії через унікальний характер повномасштабної війни Росії проти України. З цією метою я сфокусувала увагу на трьох вимірах впливу війни на гендерні (не)рівності. Законодавчий вимір пов’язаний з воєнним станом, де найбільш виразно відтворюється традиційний (патріархатний) гендерний порядок, у якому під час війни чоловікам відводиться роль захисників держави, що також впливає і на жінок, та є негативним чинником гендерної рівності. (Гео)політичний аспект пов’язаний із євроінтеграційними процесами, що є важливим фактором сталості політики гендерної рівності. Соціокультурний вимір пов’язаний із позитивною динамікою суспільного сприйняття розподілу гендерних ролей, а також ставлення до прав ЛГБТ-людей у контексті війни.</p>\n<p>Результати дослідження презентовано далі у трьох частинах: перша стосується закону про воєнний стан, який є викликом для гендерної рівності через цементування традиційного розподілу гендерних ролей, а друга і третя частини присвячені позитивному контексту впливу війни на можливості для подальшого руху українського суспільства до гендерної рівності ‒ на рівні політичних рішень та на рівні соціокультурних змін.</p>\n<br>\n<p>Повний матеріал див. <a href=\"https://isnasu.org.ua/analytics/004_Strelnyk_-_Genderna_nerivnist_v_umovah_viyny.php\">тут</a></p>"
  },
  {
    "id" : "instytut-ogoloshue-konkurs-na-zamishennia-naukovoi-posady-sichen-2025",
    "img" : "2025/25_01_23.JPG",
    "video" : null,
    "title" : "Інститут соціології НАН України оголошує конкурс на заміщення вакантної наукової посади",
    "date" : "23 Січня 2025",
    "fullText" : "<center><h4>НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ</h4>\n<strong><h2>ІНСТИТУТ СОЦІОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ</h2></strong>\n<p></p>\n<h1>ОГОЛОШУЄ КОНКУРС</h1>\n\n\n<h3>на заміщення вакантної наукової посади:</h3>\n\n<em><h3>завідувача наукового Центру соціологічного моніторингу при Інституті соціології НАН України</h3></em>\n\n<p></p>\n<p>На заміщення вакантної посади завідувача наукового підрозділу може претендувати: доктор наук, або доктор філософії (кандидат наук), який має досвід наукової роботи та не менше 10 публікацій за останні десять років з тематики відповідної до напряму роботи підрозділу.</p>\n<p>Претенденти на заміщення вакантних посад подають такі документи: письмову заяву на ім’я директора про участь у конкурсі; копію документа, що засвідчує особу; заповнену особову картку встановленого зразка; автобіографію; копію трудової книжки (за наявності); копії документів про вищу освіту, підвищення кваліфікації, присудження наукового ступеня, присвоєння вченого звання, військового квитка (для військовослужбовців або військовозобов’язаних); перелік наукових праць, опублікованих у вітчизняних та/або іноземних (міжнародних) рецензованих фахових виданнях; письмову згоду на обробку персональних даних.</p>\n<p>Документи для участі в конкурсі подаються протягом 30 днів від дня опублікування оголошення, з 23 січня по 21 лютого 2025 року включно до відділу кадрів Інституту особисто, або надсилаються поштою на адресу: 01021, Київ, вул. Шовковична 12, к.303; тел.: 255-70-30.</p>"
  },
  {
    "id" : "youtube-pidsunky-roku",
    "img" : null,
    "video" : "https://www.youtube.com/embed/vEHms4TDvzo?rel=0&amp;showinfo=0",
    "title" : "ЮТуб: «Підсумки року з Євгеном Головахою»",
    "date" : "07 Січня 2025",
    "fullText" : "<p>На відеохостингу YouTube в програмі відомого політолога та громадського діяча Ігоря Яковенка, що знаходиться у відкритій опозиції до Кремля і перебуває в еміграції, оприлюднено його інтерв’ю з директором Інституту соціології НАН України, членом-кореспондентом НАН України, д.ф.н., професором Євгеном Головахою.</p>\n<p>Цікава розмова почалася з того, що, озираючись на минулий 2024 рік, професор вказав на факт, який його чи не найбільше здивував: дані порівняльного дослідження групи Рейтинг засвідчили доволі високий рівень оптимізму українців у порівнянні з даними по інших європейських країнах. Більше половини українців відчувають надію, хоча й і з тривогою. Дослідження Сергія Дембіцького, проведені в нашому Інституті, показали, що рівень дистресу підвищився і складає уже 27%. Але більшість тримається. Це засвідчує доволі високий рівень життєстійкості  нашого суспільства.</p>\n<p>Далі співбесідники обговорили процес вирівнювання позицій населення різних регіонів України щодо ключових геостратегічних орієнтацій на інтеграцію в ЄС, рух до НАТО, ставлення до мови тощо. Хоча певна різниця в даних по регіонах все ж існує. Практично вся Україна вже три роки під ракетно-дроновими ударами і це також впливає на масові умонастрої.</p>\n<p>Є. Головаха сказав, що його певним чином дивує високий рівень сподівань багатьох українців  на можливі зусилля Трампа у припиненні гарячої фази війни.</p>\n<p>Це є такий собі нереалістичний оптимізм. Соломинка, за яку чіпляються в очікуванні «чорного лебедя», тобто несподіваної події, яка може радикально змінити ситуацію.</p>\n<p>Соціолог також констатував, що в опитуваннях стає менше позитивних відповідей, але при цьому не зростає значно негативність, тому що багато хто йде у позицію невизначеності своє думки і позиції.</p>\n<p>Обговорили співбесідники також проблеми недовіри до опитувань в росії. відсоток відмов респондентів відповідати, орієнтацію частки опитаних на більш прийнятну точку зору, ряд інших цікавих проблем на кшталт спіралі мовчання, ймовірні сценарії розвитку подій тощо.</p>\n<p>Насамкінець очільник ІС НАН України висловив глибоке занепокоєння тим, що росія роками розкладає людську цивілізацію, постійно застосовуючи, у тому числі і на міжнародній арені, підкупи, шантаж, провокації, вбивства діячів опозиції, масовану дезінформацію, наклепи, фальсифікації, інші негідні дії, придушення в своїй країні свободи слова та свободи наукового дослідження, у тому числі і соціологічного.</p> \n<p>Інтерв’юер подякував українському соціологу за цікаву розмову і висловив сподівання на наступні зустрічі, щоб «звіряти годинники». Судячи з моментів під цим відео, розмова глядачам сподобалася і вони високо оцінили об’єктивний аналіз і позицію вченого.</p>\n<p>Повністю див. тут:</p>\n<p><iframe width=\"100%\" height=\"360\" src=\"https://www.youtube.com/embed/vEHms4TDvzo?rel=0&amp;showinfo=0\" frameborder=\"0\" allowfullscreen></iframe></p>"
  },
  {
    "id" : "naukovo-populiarnyi-material-golovakha-peregovory-vybory-zaluzhnyi",
    "img" : "2025/25_01_04.jpg",
    "video" : null,
    "title" : "Оригінальний соціологічний мальопис від УП та Євгена Головахи \"Переговори, вибори, Залужний, \"чорні лебеді\", Трамп та запас стійкості українців. Прогнози на 2025 рік у картинках\"",
    "date" : "04 Січня 2025",
    "fullText" : "<p>Комікси українською – мальовничі описи, або мальописи. У всьому світі це надзвичайно розвинений специфічний жанр масової культури, який вже має своїх класиків та сотні тисяч, а то й мільйони назв видань за минулі майже півтори сотні років. Історія українських мальописів набагато коротша, але і у нас в країні вони встигли сформуватися в окремий жанр, що бурхливо розвивається, правда переважно в художній формі. Однак наукових мальописів вкрай мало, бо це ще незвіданий інструмент поширення наукових знань.</p>\n<p>Тож «Українська правда» за допомогою Рустема Халілова, Михайла Кригеля, ChatGPT та Pixton ризикнули створити чи не перший соціологічний мальопис разом з директором Інституту соціології НАН України, член-кореспондентом НАН України, д.ф.н. професором Євгеном Головахою, озаглавивши його «Прогнози на 2025 рік у картинках».</p>\n<p>Науковець зізнався, що героєм коміксу йому ще не доводилося бути, хоча учасником ряду науково-документальних фільмів прийшлося.</p>\n<p>І перше питання до соціолога, як на початок року, було логічним: чи вистачить нашої життєстійкості на 2025 рік? Спираючись на результати досліджень рідного інституту, його директор впевнено відповів: вистачить, навіть і на 2026 рік. Хоча й зафіксував певне зниження: наприкінці першого року повномасштабного вторгнення 12% опитаних були у дистресі (стан сильного стресу), через два роки – уже 27%, тож можна передбачати, що цьогоріч наших співгромадян з дистресом побільшає.</p>\n<p>Щодо ставлення суспільства до питання перемовин з росією, то станом на сьогодні третина співвітчизників готова сприйняти перемовини без попередніх умов, цей показник, ймовірно, протягом року збільшиться, проте він не складатиме більшості. Так само більшість поки що проти виборів в умовах війни, що ознаки пожвавлення політичного життя в країні помітні. А нові обличчя в політику можуть прийти з двох найбільш шанованих суспільством соціальних груп – військових та волонтерів.</p>\n<p>Професор сказав, що у 2025 році можна очікувати на один консервативний і два радикальних сценарії. Перший – попри заяви новообраного президента США, якщо не вдасться принципово змінити ситуацію, нас очікують виснажливі оборонні бої, втрати частини територій та погіршення психологічного стану населення і ймовірність його може бути 50%. Радикально-драматичний сценарій – якщо позиція керівництва США полягатиме в тому, щоб форсувати завершення війни – ймовірно може завершитися на користь росії. Радикально-ейфоричний – якщо кремль буде опиратися домовленостям – може завершитися значним посиленням поставок зброї Україні та збільшенням санкцій проти росії. Ймовірність цих двох сценаріїв – по 25%.</p> \n<p>Українці мають схильність до екстернальності, тобто сподіваються на дію факторів, що прийдуть ззовні, звідси сподівання частини суспільства на «чорних лебедів» - подій, що можуть трапитися зненацька і кардинально змінити ситуацію. Хоча для користі розвитку суспільства треба було б посилювати інтернальність, сподівання на власні сили і дії.</p>\n<p>Окрім змістовної частини цього оригінального проекту «Української правди» даний мальопис має цікаві графічні елементи, серйозні і жартівливі. Загалом можна сказати, що цей експеримент вдалий – через таку трохи полегшену форму читачам, особливо молодим, краще «заходить» серйозний зміст. Можна вітати прагнення ІС НАН України та його керівництва не тільки проводити глибокі серйозні дослідження, але й невтомно пропагувати соціологічні знання серед громадськості, навіть ось в таких креативних формах.</p>\n<p>Повністю див. <a href=\"https://www.pravda.com.ua/cdn/cd1/comic/\" target=\"_blank\">на сайті \"Української правди\"</a> та <a href=\"https://isnasu.org.ua/popsci/025_Golovakha_-_Peregovory_vybory_Zaluzhnyi.php\" target=\"_blank\">в розділі науково-популярних матеріалів</a> на сайті Інституту соціології НАН України</p>"
  }
]