У №2 часопису будуть опубліковані такі статті і матеріали:
OLGA KUTSENKO
Framing War: The Evolution of the Social Perception of war in Ukraine
Дослідження аналізує еволюцію сприйняття війни в українському суспільстві у період з початку 2022 до 2025 року, простежуючи його трансформацію через п’ять ключових психологічних і соціополітичних фаз. Початковий шок та масова мобілізація поступово змінилися адаптивною ейфорією, за якою настали усвідомлення затяжного характеру війни, втома від неї, а згодом — рутинізація надзвичайних умов та довготривалий спротив. Дослідження базується на емпіричних даних провідних українських соціологічних центрів та простежує зміни в суспільних настроях, стратегічних очікуваннях і процесах формування національної ідентичності.
Порівняльний аналіз історичних випадків оборонних і затяжних воєнних конфліктів, зокрема Першої та Другої світових війн, а також війни у В’єтнамі, засвідчує як загальні закономірності сприйняття війни — ефект національної консолідації, втому від війни, соціальну стійкість, так і специфічні особливості сучасного конфлікту XXI століття, що формується під впливом ґлобалізованих інформаційних потоків, міжнародної допомоги та цифрового простору війни.
KATERYNA MALTSEVA
Social determinants of health in biocultural research: a review of evidence
Здоров’я людини є біокультурним явищем. Поміж викликів, які постають перед сучасними соціальними науковцями, виділяється потреба в розумінні, вимірюванні та поясненні впливу культури на фізіологічні стани людини. Сучасні біокультурні дослідження звертаються до різноманіття тем і застосовують чимало різних інтелектуальних підходів. Це відносно новий дослідницький шлях. Соціально-епідеміологічні дослідження надають подальший ґрунт для розуміння чинників ризику, що асоціюються з цими детермінантами, а також каналів, через які опосередковується вплив соціальних обставин на наслідки у сфері здоров’я.
НІКОЛАС ГАЙОЗ, ВІКТОР СТЕПАНЕНКО
Соціальна організація війни: українське та російське суспільства, мобілізовані на війну
Автори проаналізували те, як аґресивна війна Росії проти України змінила українське та російське суспільства. Розглянуто соціальну організацію війни й те, як Україна та Росія адаптуються і змінюються в умовах воєнного часу. Поєднуючи політологічний та соціологічний підходи, автори інтерпретують війну в організаційному та комунікативному аспектах у контексті протилежних політичних режимів: диктаторської автократії в Росії та демократії в Україні.
Суспільства у стані війни слід відрізняти від організованого і високомілітаризованого суспільства війни, такого як Росія, яка нав’язала своєму сусідові військові, організаційні та ідеологічні обмеження, на які Україна повинна відповісти власною мілітаризацією та організацією війни і воєнних дій. Соціальна організація війни розуміється як складна багаторівнева взаємодія різних інституційних акторів і сфер (держава, армія, неурядові організації, бізнес, медіа, публічна і приватна сфери тощо). Водночас військова мобілізація в обох суспільствах має різні організаційні та комунікаційні ефекти, а також різні, часто протилежні політичні, культурні та соціальні наслідки.
ЛЮДМИЛА КАЛАШНІКОВА, ОЛЕНА ЛІСЕЄНКО, ЯНА БАРІНОВА
Українська міґрація до Австрії: виклики та особливості соціальної адаптації
У статті здійснено спробу окреслення специфіки міґрації українців до Австрії на підставі узагальнення офіційних даних Міністерства закордонних справ України щодо кількості українських громадян, які перебували на консульському обліку в Австрії, а також даних Управління Верховного комісаріату ООН у справах біженців. Узагальнення результатів емпіричного соціологічного дослідження, проведеного компанією Ipsos.SA на замовлення Управління Верховного комісаріату ООН з використанням методу онлайн-анкетування у січні–березні 2023 року серед 1500 громадян України, які представляють 553 домогосподарства, що вимушено міґрували до Австрії від початку війни, дало змогу окреслити наявні тренди соціальної адаптації українців до австрійського суспільства. Суб’єктивним показником адаптивності міґрантів став рівень задоволеності організацією їхнього життя та рівнем наданої підтримки з боку країни-реципієнта.
ОЛЕКСАНДР РАХМАНОВ
Цифровізація економічного життя та соціальне розшарування в Україні: особливості взаємозв’язку
У статті проаналізовано взаємовплив цифровізації економічного життя та соціального розшарування в Україні. З’ясовано потенціал теорій соціальної стратифікації у поясненні цифрових нерівностей. На підставі даних моніторинґового дослідження Інституту соціології НАН України 2024 року проаналізовано показник використання цифрових засобів на робочому місці в зіставленні з матеріальним становищем, статусом зайнятості, самооцінкою щодо статусної позиції та об’єктивною класовою належністю. Отримані з використанням пояснювальних можливостей класичних теорій соціальної стратифікації результати аналізу вказують на існування кількох тенденцій. Той факт, що кваліфіковані робітники активніше використовують цифрові пристрої та технології, ніж представники рутинної нефізичної праці, є доволі близьким до функціоналістських пояснень цифрової нерівності, коли відмінні запити на ринку праці реґулюють та відбирають необхідних людей з відповідними навичками. Попри залежність цифровізації від рівня матеріального становища та суб’єктивного соціального статусу, зафіксовано дещо менше використання цифрових засобів серед найзаможніших респондентів порівняно із заможними та серед тих, хто позиціював себе на найвищих сходинках, порівняно з тими, хто розмістив себе посередині. Це явище пояснюється веберівським трактуванням, за яким престижність перебування на найвищих щаблях соціальної ієрархії полягає не стільки у володінні цифровою кваліфікацією, скільки у реалізації владних повноважень.
ЛЮБОВ БЕВЗЕНКО
Соціологія очікуваного майбутнього у вітчизняних реаліях — в пошуку епістемологічного підґрунтя (частина перша)
Більшість праць соціології майбутнього, представлених переважно на теренах західної соціології, ґрунтуються на епістемології методологічного індивідуалізму і теорії раціонального вибору. Це означає, що очікуваний образ власного майбутнього є лише власним проєктом, здійснення якого у вигляді життєвої траєкторії відбувається завдяки очікуваним власним ресурсам (людському, освітньому капіталові), а також завдяки очікуваним ресурсам, які можна позначити як соціальний капітал. Можливі відхилення від обраної життєвої траєкторії можуть кориґуватися завдяки традиційно визначеній аґентності як усвідомленого і раціонального вибору оптимального виходу з ситуації. Але ця епістемологія не працює в ситуації масштабної макрокризи, коли системна стабільність більше не є ресурсом здійснення життєвого проєкту. В цьому разі в якості альтернативної епістемології можуть працювати ті методологічні установки й інтеґративні моделі соціальних змін, які дає поєднання основних положень критичного реалізму і парадигми складності.
КАТЕРИНА БАТАЄВА
Вища освіта у прифронтовому місті під час російсько-української війни: кумулятивні ефекти пролонґованого онлайн-навчання
У статті розкриваються особливості онлайн-навчання в університетах у прифронтовому місті (на прикладі Харкова) під час російсько-української війни; вивчаються ефекти пролонґованого онлайн-навчання студентів. Емпірична частина статті ґрунтується на результатах дослідження, яке було проведено у листопаді–жовтні 2024 року методом глибинного напівструктурованого інтерв’ю із дванадцятьма експертами у галузі вищої освіти (завідувачами/-ками кафедр, деканами та професорами з шести харківських університетів). Кумулятивні ефекти тривалого онлайн-навчання студентів у прифронтовому місті Харкові виявилися у погіршенні якості та результатів навчання студентів; виникненні труднощів з їхньою академічною соціалізацією та залученням до науково-дослідної співпраці з викладачами. Така тривалість онлайн-навчання також неґативно вплинула на задоволення викладачів своєю професійною діяльністю в ситуації відсутності живого спілкування зі студентами в університетських аудиторіях. Одначе попри неґативні ефекти онлайн-навчання в університетах Харкова важливим є часткове збереження онлайн-навчання (в контексті змішаного навчання) і після завершення війни, що сприятиме розвитку та підтриманню професійних контактів з українськими викладачами/дослідниками-міґрантами та збагаченню соціального капіталу університетів прифронтових міст України.
НАТАЛІЯ БОЙКО
Довіра до різних джерел інформації в умовах війни: соціологічний аналіз українського досвіду
Війна різко підвищила попит українців на отримання новин та актуальної інформації. Ситуація активного споживання інформації в умовах війни актуалізувала проблему достовірності тієї інформації, яку сьогодні отримують українці, та їхньої реакції на різні джерела інформації в сучасному інформаційному полі. У статті аналізуються особливості довіри до різних джерел інформації в сучасному українському суспільстві. Аналіз ґрунтується на результатах всеукраїнського соціологічного опитування дорослого населення України, проведеного на початку серпня 2024 року в межах міжнародного проєкту «Медіаграмотність та доступ до достовірної інформації під час війни в Україні».
СЕРГІЙ ЄВДОКИМОВ
Феномен віртуальної реальності в контексті трансформацій сучасних соціокультурних процесів
Стаття присвячена комплексному аналізу феномену віртуальної реальності як інноваційного соціокультурного утворення, що суттєво змінює способи людського буття, сприйняття, комунікації та взаємодії у цифрову епоху. Віртуальна реальність розглядається не лише як технологічне досягнення, а й як простір нових соціальних практик, у якому формуються альтернативні моделі досвіду, мислення та взаємодії. Приділяється особлива увага тому, як віртуальне середовище перетворює структуру культури, переосмислює освітні та мистецькі процеси, трансформує медичну практику та відкриває нові можливості для психологічної реабілітації.
В розділі «НАУКОВЕ ЖИТТЯ»:
Українське суспільство в умовах полікризи: Другі соціологічні читання пам’яті академіка НАН України В.М. Ворони (короткий звіт)
Другі соціологічні читання пам’яті академіка НАН України Валерія Михайловича Ворони відбулися, за традицією, 5 березня 2025 року у приміщенні Інституту соціології НАН України. Звичним також стає змішаний формат конференції, коли кількість онлайн-учасників у кілька разів перевищує кількість тих, хто бере участь у традиційному оф-лайн спілкуванні. Втім, цифрові технології сприяють розширенню географії читань: цього разу серед доповідачів та слухачів були науковці Києва, Кривого Рогу, Запоріжжя, Харкова, Дубліна.