Висвітлені далі емпіричні знахідки з проблематики стресових станів, на мою думку, мають важливе концептуальне значення для вивчення феномену психологічного дистресу. Вони, разом з іншими результатами, були отримані у перебігу виконання науково-дослідної роботи «Стресові стани населення України в контексті війни: розповсюдженість, групи ризику та шляхи компенсації», що була профінансована за конкурсною тематикою НАН України «Наукові і науково-технічні (експериментальні) роботи за пріоритетним напрямом “Українське суспільство в умовах війни, повоєнної трансформації та європейської інтеґрації” на 2023–2024 рр.» (державний реєстраційний номер: 0123U100793).

Фактично, далі наведено мої ТОП-5 головних результатів, які можна розглядати і як фундаментальні здобутки нашого проекту, і як основу для подальших прикладних напрацювань. Більш докладно вони (і не лише вони) описані у нашій спільній з Євгеном Головахою та Віктором Степаненко науковій монографії «Стресові стани населення України в контексті війни: досвід соціологічного вивчення». Сподіваюся, найближчим часом ми презентуємо її для усіх охочих.

Отже мій ТОП-5:

1. Стресори воєнного часу. Загалом стресори воєнного часу поділяються на дві великі групи. Перша група походить від ситуації руйнування звичного укладу людського життя внаслідок специфічних негативних ефектів, спричинених війною. До цієї групи належать стресори, пов’язані з роботою та державними послугами, зміною місця проживання, сім’єю, житлом та фінансами, а також соціальною напруженістю. Ці стресори створюють проблеми, які потребують першочергових дій з метою їх вирішення. І, незважаючи на війну, нівелювання стресорів цієї групи є цілком можливим.

Друга група стресорів пов’язана з універсальними небезпеками війни – загрозами життю та здоров’ю, а також інформаційним виснаженням, що зумовлене повідомленнями медіа, особливостями людської пам’яті та усвідомленням нестабільності енерго- та ресурсозабезпечення. Перелічені стресори визначають загальний контекст життя країни в умовах війни. Незважаючи на те, що відповідні проблеми стосуються передусім потенційних ситуацій, їх очікування створює особливий модус існування, позбавлений стабільності та безпеки мирних часів.

Особливе місце серед стресорів цієї групи посідає пригадування стресового досвіду. Це не просто події, які відбулися з індивідами, а больові точки, що повертають їх до дійсності війни й тих її реалій, які в психологічному вимірі руйнують бажану для особи нормальну повсякденність. Пригадування стресового досвіду формує внутрішній неповторний модус індивідуальної психологічної травми, що надає війні статусу постійного супутника-кривдника людини, який переслідує її у суб’єктивному вимірі.

2. Структура стресових станів. З огляду на ефекти психологічного дистресу щодо ціннісно-мотиваційної сфери слід виокремити дві групи стресових станів – першого та другого порядків. До стресових станів першого порядку належать ворожість, депресія, соматизація та міжособистісна сензитивність. Вони впливають на ціннісно-мотиваційну сферу безпосередньо. Депресія, соматизація та міжособистісна сензитивність пригнічують її, а ворожість – стимулює (при цьому слід пам’ятати, що ворожість пов’язана додатними зворотними зв’язками з іншими стресовими станами).

Стресові стани другого порядку не впливають на ціннісно-мотиваційну сферу безпосередньо, але підсилюють стресові стани першого порядку. До стресових станів другого порядку належать тривога, загальна виснаженість та параноїдальні ідеї.

Позначення на графіку: tre – тривога, par – параноїдальні ідеї, ist – загальна виснаженість, vrg – ворожість, sns – міжособистісна сензитивність, som – соматизація, dpr — депресія, valTot – узагальнений ціннісний потенціал.

Рисунок 1. Прямі та опосередковані впливи стресових станів на узагальнений ціннісний потенціал

Якщо стресові стани другого порядку пов’язані з параметрами взаємодії із середовищем існування індивіда, то стресові стани першого порядку вказують на конкретні його предметні психологічні проблеми, які стають першочерговими бар’єрами на шляху досягнення життєвих цілей.

Цікавішими в контексті інтепретації є стресові стани другого порядку. Тривога та параноїдальні ідеї переважно описують характер очікувань індивідів щодо зовнішнього світу; якщо конкретніше – до якої міри такі очікування є негативними. При цьому тривога має подієву спрямованість, а параноїдальні ідеї – соціальну. На відміну від них стресовий стан загальної виснаженості має результативну природу та характеризує співвідношення між витратою зусиль та відновленням. Відтак тривога та параноїдальні ідеї є важливими елементами формування уявлень про параметри середовища існування, а загальна виснаженість вказує на психофізіологічний потенціал докладання зусиль у цьому середовищі.

3. Найсуттєвіші стресові стани. Враховуючи силу безпосереднього впливу стресових станів на індивідуальні цінності зі сфер базових потреб, успіху та універсальних орієнтирів, найсуттєвішими є депресія та соматизація. Остання пригнічує усі 13 індивідуальних цінностей, які ми досліджували. Депресія – усі, крім цінності краси.

Але беручи до уваги структуру стресових станів (тобто її поділ на перший і другий порядки), а відтак і необхідність урахування непрямого впливу на ціннісно-мотиваційну сферу, до соматизації та депресії слід додати також тривогу. Значущість цього стресового стану, серед іншого, пов’язана з тим, що за значної поширеності тривога демонструє важкість, що є вищою, ніж слід було б очікувати (зв’язок між поширеністю та важкістю стресових станів можна описати експоненційною залежністю).

Рисунок 2. Середня поширеність і середня важкість різних стресових станів

4. Ціннісні стовпи воєнного часу. Знову ж таки, аналізуючи ефекти стресових станів щодо ціннісно-мотиваційної сфери, варто вказати й на ті індивідуальні цінності, які найменше підпадають під їхній негативний вплив. До таких належать цінності міжособистісних стосунків, моральності та знання. Сили та амбіції реалізації зазначених цінностей узагалі виглядають, порівняно з іншими, найменш залежними від психологічної сфери – як у негативних, так і в позитивних її проявах.

Розглядаючи позитивні прояви психологічної сфери, можна вказати на психологічні ресурси (загальна активність, оптимізм, відчуття контролю та емоційна стійкість). Вони так само найменше пов’язані з ціннісними силами і амбіціями щодо міжособистісних стосунків, моральності та знання. З огляду на це перелічені цінності можна розглядати як орієнтири індивідуальної стійкості у складних історичних обставинах, які потребують спільної діяльності задля самозбереження.

5. Психологічні ресурси як медіатор. Звісно, психологічні ресурси самі по собі є важливим позитивним чинником, що визначає стан ціннісно-мотиваційної сфери. Особливо важливим серед них виявилася впевненість у можливості вирішити свої особисті проблеми. Але особливої уваги з точки зору вивчення феномену психологічного дистресу заслуговує їхня роль як медіативного ресурсу між стресовими станами та ціннісними силами і амбіціями.

Прямий пригнічуючий вплив на психологічні ресурси має лише два стресових стани – депресія та міжособистісна сензитивність. Таким чином вони діють на ціннісно-мотиваційну сферу як безпосередньо, так і опосередковано – через психологічні ресурси. Решта стресових станів першого порядку (ворожість і соматизація) не демонструють такого опосередкованого впливу. Останнє щодо соматизації свідчить про потенційну ортогональність психологічного та біологічного виміру людського буття – навіть за умов тілесних утруднень людина зберігає можливість накопичення та конструктивного використання психологічних ресурсів.

Позначення на діаграмі: vrg – ворожість, som – соматизація, dpr – депресія, sns – міжособистісна сензитивність, psiRes – психологічні ресурси, valTot – узагальне- ний ціннісний потенціал.

Рисунок 3. Загальні та прямі ефекти між стресовими станами, психологічними ресурсами та узагальненим ціннісним потенціалом

Якщо міжособистісні стосунки, моральність та знання є цінностями, що найменшою мірою залежать від психологічних ресурсів, то найтісніші зв’язки з ними притаманні індивідуальним цінностям самореалізації, влади, особистої свободи, психологічного комфорту та багатства. Перелічені цінності представляють усі ціннісні сфери – базових потреб, універсальних орієнтирів та успіху. Більше того, у цьому переліку присутні «представники» кожної зони, які входять до сфери успіху: багатство (зона приватності), влада (зона домінування) та самореалізація (зона взаємодії з навколишнім світом). Звісно, тут можна застосувати і зворотну логіку: за вичерпання або обмеження психологічних ресурсів найвідчутніше постраждають ціннісні сили та амбіції саме щодо п’яти наведених цінностей.