Ринкові трансформації в Україні супроводжувалися скороченням участі держави в управлінні економікою і соціальною сферою, що мало наслідком зниження рівня життя більшості населення. Через обмежене фінансування і забезпечення державних видатків за залишковим принципом скорочувалися соціальні програми та здійснювалися спроби введення страхових основ пенсійного забезпечення і надання послуг охорони здоров’я та освіти на ринковій основі. Пандемія COVID-19 і повномасштабна війна призвели до подальшого занепаду соціальної сфери, а відтак це погіршило умови життя населення і зробило громадян ще вразливішими в теперішній загрозливій ситуації.

Основні соціальні стандарти (до яких належать прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата і пенсія, а також похідні від них розміри соціальних виплат) сьогодні є вкрай низькими; їх аналіз свідчить, що вони не можуть гарантувати людині забезпечення навіть базових потреб (таблиця 1). У 2025 році закріплений офіційно розмір прожиткового мінімуму в Україні становив 2920 грн. на особу щомісячно, що дорівнює 70 доларам (59,5 євро), тобто 2,3 долара на добу, що є нижче прийнятого порога бідності навіть для небагатих країн. Для України з європейськими цінами на основні харчові продукти і комунальні послуги така сума грошей не забезпечує навіть фізіологічне виживання і залишає взагалі беззмістовною розмову про забезпечення культурних і соціальних потреб. Додамо, що Світовий банк поновив індикатори бідності, згідно з якими межа бідності зараз становить 8,3 долара на добу в країнах з доходами вище середнього рівня, до яких зараховано й Україну. Відповідний показник, перерахований у національній валюті, більш ніж втричі перевищує розмір офіційного прожиткового мінімуму. Ближче до цього значення є розрахований Мінсоцполітики розмір фактичного прожиткового мінімуму для працездатних осіб в цінах травня 2025 року, який становить 11259 грн. (270 доларів / 230 євро). Цей соціальний індикатор також більш ніж втричі перевищував розмір офіційного прожиткового мінімуму для осіб працездатного віку (3028 грн. чи 72,6 долара / 61,6 євро) і мінімальної пенсії за віком – 2361 грн. (57 доларів / 48 євро) для працюючих пенсіонерів, або 3038 грн. (73 доларів / 62 євро) для незайнятих пенсіонерів. Навіть наведене Пенсійним фондом України середнє значення пенсії 6341,11 грн. (152 долари / 129 євро) становить трохи більше ніж половина міжнародного індикатора бідності.

Таблиця 1

Розмір прожиткового мінімуму, заробітної плати і пенсії в Україні (2025 р.)

Показник	Значення показника, грн. на особу щомісяця
Загальний показних прожиткового мінімуму	2920
Прожитковий мінімум для працездатних осіб	3028
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність	2361
Прожитковий мінімум для дітей до 6 років	2563
Прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років	3196
Мінімальна заробітна плата	8000
Мінімальна пенсія пенсіонерів, які ще працюють	2361
Мінімальна пенсія пенсіонерів безробітних	3038
Фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (за розрахунками Мінсоцполітики у цінах травня 2025 р.)	11259
Середня заробітна плата (перший квартал 2 025 р., за даними Державної служби статистики та Моніторингу Міністерства економіки України)	23460
Середня пенсія (квітень 2025 р., за даними Пенсійного фонду України)	6341,11

Джерела: Прожитковий мінімум в Україні 2025 (Мінфін). Укрінформ.

Фактичний розмір прожиткового мінімуму і міжнародна межа бідності помітно, майже в півтора раза, перевищували й законодавчо закріплену мінімальну заробітну плату українських працівників, яка становить зараз 8000 грн. (192 долари / 163 євро). Порівняно з європейськими країнами, мінімальна заробітна плата в Україні більш ніж вдвічі відставала від мінімальної заробітної плати в Албанії (408 євро), де вона була найнижчою в Європі (таблиця 2). Навіть середнє значення заробітної плати в I кварталі 2025 року, за даними Державної служби статистики та Моніторингу Міністерства економіки України, становить 23460 грн. (562 долари / 478 євро) і є нижчим за мінімальну заробітну плату навіть в не самих багатих європейських країнах.

Таблиця 2

Мінімальна заробітна плата в країнах Європейського Союзу (2025 р.)

Країна	Розмір мінімальної заробітної плати, євро	Країна	Розмір мінімальної заробітної плати, євро	Країна	Розмір мінімальної заробітної плати, євро
Албанія	408	Естонія	886	Словенія	1278
Болгарія	551	Мальта	961	Іспанія	1381
Чорногорія	670	Греція	968	Франція	1802
Угорщина	670	Хорватія	970	Бельгія	2070
Латвія	740	Кіпр	1000	Німеччина	2161
Румунія	814	Португалія	1015	Нідерланди	2193
Словакія	816	Литва	1038	Ірландія	2282
Чехія	826	Польща	1091	Люксембург	2638

Джерела: Monthly minimum wages in European countries 2025|Statista

В схваленій 27 червня 2025 року урядом України Бюджетній декларації на 2026-2028 рр. заплановано підвищення з 1 січня 2026 року розміру основних соціальних стандартів на 8,6% і їх подальше поступове щорічне збільшення (таблиця 3). Це є необхідним заходом, але недостатнім, оскільки воно навіть не компенсує зростання цін за 2024-2025 рр., коли соціальні стандарти не підвищувалися. Недостатність соціальних стандартів, їх невідповідність реальній вартості найнеобхідніших товарів і послуг не викликає заперечень у спеціалістів. Це також визнають і представники влади. Так, 4 липня голова комітету Верховної Ради України з фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев зазначив: «Ви знаєте, наприклад, що за підрахунком споживчого кошика, дитині-підлітку передбачається на три роки одна куртка зимова і на три роки одна куртка демісезонна. Жінці передбачається два костюми чи два плаття на сім років. І вони з цього обраховують фактичний прожитковий мінімум. Ну, ми розуміємо, що він не відповідає дійсності, і це якийсь космос, який може бути тільки в уяві чиновника. З іншого боку, ми не популісти, і ми розуміємо, що грошей немає на це».

Таблиця 3

Прогнозовані розміри прожиткового мінімуму, заробітної плати і пенсії в Україні (2026-2028 рр.), грн

Показник	2026	2027	2028
Прожитковий мінімум (загальний розмір)	3171	3358	3536
Мінімальна заробітна плата	8688	9374	10059
Мінімальна пенсія	2564	2715	2859

Джерело: Про схвалення Бюджетної Декларації на 2026-2028 роки Кабінет Міністрів України

Наведені вище дані свідчать про вкрай низький рівень основних соціальних стандартів в Україні, їх невідповідність реальній вартості основних продуктів і послуг, що робить необхідним їх суттєве підвищення. Крім того, невисокий розмір середніх значень заробітної плати та пенсій ілюструють неможливість запровадження комерційних засад фінансування соціальної сфери, впровадження страхових механізмів соціального страхування і перекладання витрат на майбутні пенсії, охорону здоров’я та освіту переважно на самих громадян, які навіть якщо є бажання не мають достатніх коштів для інвестицій в приватні фонди соціального забезпечення. Низький розмір показників мінімальної та середньої заробітної плати в Україні порівняно з заробітною платою в інших, зокрема європейських країнах, обумовлює відтік туди кваліфікованої та мобільної робочої сили, а особливо молоді, що може позбавити країну можливостей повоєнного відновлення й успішного соціально-економічного розвитку.

Необхідність реформування сфери соціального забезпечення постійно супроводжує економічні перетворення в Україні, і зараз в умовах війни ця проблематика лише загострилася. Пошук напрямів поліпшення соціального забезпечення є вкрай актуальним і в інших країнах, де стрімкі технологічні зміни призводять до зростання безробіття, мобільності населення, поширення малозабезпеченості, і у разі поглиблення соціальних протиріч можуть призвести до зростання соціальної напруги в суспільстві. Навіть за обмеженості бюджетів уряди країн потроху приходять до доцільності впровадження базової безумовної допомоги та скорочення тривалості робочого часу без зниження заробітної плати. Наприклад, в Польщі стартує експериментальний проєкт переходу на чотириденний робочий тиждень, що дозволить працівникам уникати професійного вигорання, збалансує роботу і відпочинок, дозволить більше часу присвячувати самоосвіті та саморозвитку, і таким чином підвищувати не тільки власний рівень професійних знань, але й трудовий потенціал країни, який в сучасному світі є основою економічного зростання. Безумовний базовий дохід стане необхідною частиною державної соціальної політики в різних країнах в недалекому майбутньому через вивільнення значної чисельності працівників через впровадження штучного інтелекту, який замінить не тільки зайнятих рутинною роботою, але й висококваліфікованих робітників.

Реформування сфери соціального забезпечення в України має враховувати основні невирішені зараз проблеми. По-перше, необхідним є не тільки підвищення розміру основних соціальних стандартів, але й доповнення їх статтями, що розширюють пізнавальні можливості сучасної людини, а конкретно – витрати на ремонт житла, сучасний зв’язок, оновлення технічних засобів, змістовний відпочинок, професійні курси тощо. По-друге, важливим стає розширення переліку гарантованих державою безоплатних для громадян якісних послуг охорони здоров’я та освіти всупереч орієнтації на подальше впровадження комерційних засад в цих сферах. По-третє, доречними навіть в таких надскладних умовах, в яких знаходиться зараз Україна, будуть спроби впровадження нових видів соціальної допомоги, але тільки в тому випадку, коли вони підтримують і розширюють вже наявні, а не замінюють їх. Доречно буде тут зробити застереження щодо впровадження з наступного року в Україні базової соціальної допомоги, величина для розрахунку якої становитиме 4500 грн. В тестовому режимі її буде введено з другого півріччя цього року; вона надаватиметься особам, які отримують виплати в рамках програм підтримки малозабезпечених верств населення. Держава виплачуватиме громадянам різницю між їхніми доходами та цією сумою. Це дещо підвищить доходи малозабезпечених верств, але має загрозу скасування інших видів допомоги, які навпаки треба зберегти й підвищувати їх розмір; тобто введення нових видів соціальної допомоги має доповнювати, а не скорочувати перелік видів допомоги та напрямів роботи держави з підвищення добробуту громадян.

Підвищення соціальних стандартів є найважливішою функцією державного регулювання. Обмежені фінансові можливості держави унеможливлюють зараз реальне суттєве підвищення основних соціальних індикаторів, що не має бути приводом для відмови в пошуку джерел фінансування соціальної сфери. Реформування соціальної сфери є необхідним для збереження і розвитку людського і трудового потенціалу як основи відновлення і розвитку економіки.