Волонтерський рух виступає одним із значущих феноменів сучасного українського суспільства. У 2003 році він був офіційно визнаний в Україні, коли Верховна Рада України прийняла Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг [Верховна Рада України, 2003]. Наразі цей документ втратив чинність. У ньому волонтерська діяльність визначалася як «добровільна неприбуткова діяльність фізичних осіб — волонтерів, спрямована на надання допомоги особам, що перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої підтримки».
Проте протягом приблизно десяти років після офіційного визнання волонтерський рух розвивався досить повільно, особливо порівняно з іншими країнами. Ситуація змінилася у 2014 році, коли на розвиток руху вплинули ключові соціально-політичні події. Основними тригерами стали Революція гідності, анексія Криму та війна на Донбасі. На тлі цих подій волонтерський рух стикався з відсутністю ефективних управлінських рішень, обмеженими ресурсними можливостями та необхідністю мобілізувати значні ресурси через загрозу втрати територіальної цілісності держави [Horielov & Korniievskyi, 2015].
У 2022 році після повномасштабного вторгнення росії волонтерський рух в Україні набув загальнонаціональних масштабів. Про це свідчить звіт британської благодійної організації World Giving Index [Charities Aid Foundation, 2022], згідно з яким Україна посіла десяте місце серед 119 країн за показниками благодійної діяльності та залученості до волонтерства. У 2023 році Україна вже перебувала на другому місці (Charities Aid Foundation, 2023). У 2024 році країна опустилася на п’ять позицій та посіла сьоме місце, але водночас входила до п’ятірки держав, де рівень благодійності зріс найбільше за останнє десятиліття [Charities Aid Foundation, 2024]. За даними CAF, у 2024 році серед дорослого населення 77% допомагали незнайомцям, 67% робили донати, а 27% займалися волонтерством.
Емпірична база
Сьогодні важко уявити українське суспільство без волонтерської допомоги армії та постраждалим від війни. Волонтерство стало важливою опорою у захисті та підтримці країни. Цю тезу підтверджують результати щомісячного національного репрезентативного опитування «Омнібус», проведеного дослідницькою агенцією Info Sapiens у серпні 2025 року (з 12 по 22 серпня) серед 1 000 респондентів віком від 16 років, які проживають на підконтрольній Україні території. Метод збору даних – телефонне інтерв’ю (CATI).
Результати опитування показали, що респонденти високо оцінюють роль волонтерів у захисті держави та демонструють готовність допомагати армії й людям, які постраждали від війни. Понад 83% опитаних вважають, що волонтери відіграють важливу роль у захисті та підтримці держави (рис. 1).
Рисунок 1. Роль волонтерів у захисті та підтримці держави
Дещо менше респондентів — 73,2% — погодилися з твердженням, що допомога країні через волонтерські ініціативи є громадянським обов’язком (рис. 2). Таке визнання ролі волонтерів свідчить про високий рівень громадянської відповідальності. Воно також відображає формування волонтерської культури, яка сприяє підтримці армії та постраждалих у часи війни.
Рисунок 2. Якою мірою ви погоджуєтесь чи не погоджуєтесь з наступними твердженнями? Я відчуваю громадянський обов’язок допомагати країні через волонтерські ініціативи
Разом із визнанням волонтерства як громадянського обов’язку респонденти демонструють і реальну готовність діяти. Так, 70,8% опитаних наразі долучаються до волонтерської допомоги армії та постраждалим від війни, а 78,9% декларують готовність робити це навіть у разі, якщо війна триватиме понад п’ять років.
Однак, варто враховувати ймовірність соціально бажаних відповідей, адже готовність до тривалої волонтерської участі може сприйматися респондентами як соціально схвальне твердження. Тому отримані результати варто радше розглядати як загальний ціннісний орієнтир, ніж як точний показник довгострокової залученості. Попри це, виявлені тенденції свідчать про значний мобілізаційний потенціал волонтерського руху в українському суспільстві (рис. 3).
Рисунок 3. Я особисто долучаюсь до волонтерської допомоги армії або людям, які постраждали внаслідок війни / Я буду допомагати армії/людям, які постраждали від війни якщо війна буде тривати більше 5 років
Разом із тим, на тлі потенціалу розвитку волонтерства не можна ігнорувати й ті проблеми, які обмежують сталість волонтерської діяльності. До основних труднощів належать:
- Зниження обсягів допомоги з боку населення
- Відсутність належної координації між волонтерами
- Загрози безпеці волонтерів
- Недостатнє законодавче регулювання волонтерської діяльності
- Консерватизм державних структур та інерція системи
- Брак взаєморозуміння і співпраці з органами державної влади, зокрема у сфері підтримки військових та зміцнення обороноздатності країни
- Зниження мотивації та емоційне вигорання волонтерів
- Діяльність псевдоволонтерів і випадки зловживань, що негативно впливають на оцінку чесності та прозорості волонтерської діяльності.
За даними опитування «Омнібус» 2025 року, незважаючи на визнання ролі волонтерства у захисті та підтримці держави та високий рівень залученості до допомоги армії й постраждалим від війни з росією, оцінка чесності та прозорості діяльності волонтерів є значно стриманішою. Лише 46,8% респондентів погоджуються з твердженням, що волонтери діють чесно та прозоро, тоді як понад третина опитаних (36,3%) займає нейтральну позицію (рис. 4).
Рисунок 4. Якою мірою ви погоджуєтесь чи не погоджуєтесь з наступними твердженнями? Волонтери зазвичай діють чесно та прозоро
На такі оцінки респондентів можуть впливати як конкретні дії окремих недоброчесних волонтерів, так і загальна зневіра в чесності та прозорості будь-яких форм організованої діяльності людей в умовах поширеної корупції. Навіть визнаючи волонтерів одними з найбільш надійних суб’єктів громадського життя та демонструючи традиційно високий рівень довіри (Центр Разумкова, лютий–березень 2025, рівень довіри до волонтерів становив 80%) [Центр Разумкова, лютий–березень 2025], громадяни проектують скепсис щодо прозорості будь-яких організованих форм діяльності, особливо там, де залучені фінанси. [Примітка: опитування проводилося методом face-to-face лише на тих територіях, що контролюються урядом України та на яких не ведуться бойові дії. Опитано 2018 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.]
Тому в межах конкретних соціологічних вимірів щодо прозорості волонтерської діяльності респонденти виявляють стриманість у своїх оцінках.
Іншою важливою проблемою є зниження мотивації та емоційне вигорання волонтерів. Існування цієї проблеми визнають 51,6% респондентів, нейтральної позиції дотримуються 20,9%, а 17,9% зазначили, що їм важко відповісти на це питання (рис. 5). Разом узяті нейтральні та невизначені відповіді становлять 38,8%, що може свідчити про недостатнє усвідомлення проблеми емоційного вигорання серед волонтерів у суспільстві. Водночас ця проблема може суттєво вплинути на волонтерську активність у довгостроковій перспективі.
Рисунок 5. Якою мірою ви погоджуєтесь чи не погоджуєтесь з наступними твердженнями? Проблема емоційного вигорання є поширеною серед волонтерів
Зазначені проблеми становлять суттєвий виклик для подальшого розвитку волонтерського руху та підтримки держави в умовах війни з росією. Ігнорування цих труднощів може мати негативні наслідки для стійкості руху та обмежувати здатність волонтерів ефективно виконувати свої завдання.
Водночас активність і стійкість волонтерського руху мають важливе значення не лише з точки зору ресурсного забезпечення спротиву України та об’єднання громадськості у боротьбі із спільним ворогом. Волонтерство також виконує функцію трансляції соціально значущих цінностей — співчуття, милосердя, права на свободу та незалежність, відстоювання інтересів і прав — які слугують підґрунтям для консолідації суспільства та розвитку демократичних цінностей.
У цьому контексті державна та громадська підтримка волонтерського руху на рівні інституційних, ресурсних та психологічних компонентів є важливою передумовою його подальшого розвитку. Забезпечення стійкості руху в умовах війни є складним, але критично важливим завданням.
Попри наявні виклики, волонтерський рух в Україні зберігає потенціал для розвитку. Його ефективність може підвищуватися завдяки державній та громадській підтримці, належному законодавчому регулюванню, координації дій і психологічному супроводу волонтерів.
Джерела
1. Верховна Рада України. (2003). Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг [Закон України № 1895-2003-п]. Офіційний вебсайт Верховної Ради України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1895-2003-%D0%BF#Text
2. Horielov, D. M., & Korniievskyi, O. A. (2015). Volonterskyi rukh: svitovyi dosvid ta ukrainski hromadianski praktyky [Volunteer movement: world experience and Ukrainian civic practices]: Analitychna dopovid. Natsionalnyi instytut stratehichnykh doslidzhen. [in Ukrainian]
3. Charities Aid Foundation. (2023). World Giving Index. https://www.cafonline.org/docs/default-source/updated-pdfs-for-the-new-website/world-giving-index-2023.pdf
4. Charities Aid Foundation. (2024). World Giving Index. https://www.cafonline.org/docs/default-source/inside-giving/wgi/wgi_2024_report.pdf
5. Центр Разумкова. (2025, лютий–березень). Оцінка ситуації в країні, довіра до соціальних інститутів, політиків, посадовців та громадських діячів, ставлення до виборів під час війни, віра в перемогу. https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/otsinka-sytuatsii-v-kraini-dovira-do-sotsialnykh-instytutiv-politykiv-posadovtsiv-ta-gromadskykh-diiachiv-stavlennia-do-vyboriv-pid-chas-viiny-vira-v-peremogu-liutyiberezen-2025r