Цей текст є онлайн-версією розвідки «Соціальні чинники індивідуального благополуччя», що готується до публікації в щорічному збірнику «Українське суспільство в умовах війни. Рік 2025». Здебільшого її результати тут викладено для ширшої читацької публіки та без технічних деталей, проте деякі фрагменти дослідження використано у незміненому вигляді. З повною та оригінальною версією можна буде ознайомитися в згаданому збірнику.

«У неї / у нього в житті все добре» – ця добре знайома нам, вкрай лаконічна, але містка формула добре передає значення слова, на пояснення якого у науковців ідуть абзаци, статті та навіть цілі книжки: благополуччя (англ. well-being). Почувши це, ми відразу схоплюємо всю широку палітру сенсів, що не зводиться до самого лише багатства, про яке змушує думати менш штучне, ніж «благополуччя», але звужене за змістовим навантаженням слово «добробут». Добре відомо, що після досягнення суспільством певного порогу матеріальної забезпеченості благополуччя людей перестає зростати з подальшим зростанням доходів (Diener & Seligman, 2004). Тоді ще наочнішою стає роль нематеріальних чинників – стосунків з близькими, наявності цікавих занять, смислів, що їх вкладає у власну діяльність людина, тощо (Helliwell & Putnam, 2004; van der Horst & Coffé, 2012; Thomas et al., 2017; Helliwell, 2007; Li et al., 2025; Ju et al., 2025).

Сáме «соціальне благополуччя», тобто стан взаємин людини з її соціальним оточенням, часто є одним із найвизначальніших чинників того, чи задоволена людина своїм життям, чи почувається вона щасливою. Справді, коли ми почуємо від когось «у неї / у нього в житті все добре», нам зазвичай спадуть на думку, крім забезпеченості, роботи та фізичного здоров’я, «здорові» сімейні стосунки, наявність друзів, відсутність конфліктів і зумовлених ними стресів, загалом «перебування в гармонії» зі своїм оточенням та своєю спільнотою.

У соціальному моніторингу «Українське суспільство», який проводить Інститут соціології НАН України, щороку ставиться запитання про суб’єктивне благополуччя: «Якою мірою Ви задоволені своїм життям загалом?» Відповіді на це запитання даються за п’ятибальною шкалою, де 1 означає «зовсім не задоволений», а 5 – «цілком задоволений». Інше запитання з моніторингу стосується ще одного аспекту благополуччя – оцінки стану власного здоров’я: «Як Ви загалом оцінюєте стан власного здоров’я?» (за п’ятибальною шкалою, де 1 означає «дуже поганий», а 5 – «відмінний»). Середнє відповіді на перше з цих запитань серед усіх опитаних у 2024 році становило 3,19, на друге – 2,97. Відповіді на низку інших запитань моніторингу дають змогу дослідити, які аспекти взаємодії людини з її соціальним оточенням пов’язані з цими двома вимірами індивідуального благополуччя.

Ці зв’язки проілюстровано на графіках 1 і 2, створених за результатами регресійного аналізу масиву даних моніторингу за 2024 рік. Наприклад, на графіку 1 точками позначено те, з якою зміною задоволеності життям в середньому пов’язана зміна статусу людини порівняно з відповідним «дефолтним» статусом. [Винятком є змінна «Готовність до взаємодії з заторкнутими війною»: замість порівняння з «дефолтним» статусом тут застосовується п’ятибальна шкала, що означає кількість категорій населення, з якими готовий взаємодіяти респондент. Точкою позначена середня зміна задоволеності життям при збільшенні значення шкали на 1.] Наприклад, люди, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, в середньому мають на 0,13 пункти (на 5-бальній шкалі) вищу задоволеність життям, ніж люди, які ніколи не були у шлюбі. «Крила» обабіч точок – це довірчі інтервали, тобто діапазон значень, щодо якого ми на 95% впевнені, що на нього припадає зміна, про яку йдеться. Наприклад, ми на 95% впевнені, що для людей у зареєстрованому шлюбі задоволеність життям у середньому вища на 0,04-0,23 порівняно з людьми, які ніколи не були в шлюбі. Менший «розмах крил» означає вужчий діапазон значень і, отже, більш промовисті результати. Схожим чином на графіку 2 зображено середню зміну оцінки власного здоров’я (на 5-бальній шкалі) залежно від аспектів соціального благополуччя.

При цьому така середня зміна значень підрахована для людей зі схожим соціально-демографічним профілем – враховано стать, вік, макрорегіон проживання (Захід, Центр, Південь, Схід), розмір населеного пункту, наявність вищої освіти, наявність роботи та рівень матеріальної забезпеченості. Це важливий момент, тому що від таких характеристик може залежати як задоволеність життям (або оцінка власного здоров’я), так і її досліджуваний чинник, а тому ми можемо отримувати хибне уявлення про зв’язок між ними, якщо не включимо соціально-демографічні характеристики до моделі. Наприклад, розлучені люди або вдови чи вдівці в середньому гірше оцінюють своє здоров’я, але їх також значно більше серед старших людей; якби ми не врахували вік, ми могли би зробити висновок про негативний вплив такого сімейного статусу самого по собі на оцінку власного здоров’я; проте коли ми порівнюємо людей одного віку, ми, як показує графік 2, не спостерігаємо такого негативного зв’язку. Крім того, у моделях з графіку 2, крім соціально-демографічного профілю, було враховано відповідь на запитання про задоволеність життям, тобто тут ідеться про такий вплив на суб’єктивну оцінку здоров’я, що не пов’язаний із впливом на задоволеність життям.

Графік 1. Коефіцієнти соціальних чинників благополуччя з лінійних регресійних моделей, залежна змінна – задоволеність життям, контроль – соціально-демографічні змінні

Графік 2. Коефіцієнти соціальних чинників благополуччя з лінійних регресійних моделей, залежна змінна – оцінка стану власного здоров’я, контроль – соціально-демографічні змінні та задоволеність життям

Про що кажуть результати моделювання, проілюстровані на графіках 1 і 2? Єдиним сімейним статусом, зв’язок якого з задоволеністю життям надійно підтверджений у регресійній моделі, є перебування в зареєстрованому шлюбі. Низка настанов щодо соціальної взаємодії має помітний зв’язок із задоволеністю життям. Насамперед це розрахунок респондента на допомогу сусідів чи громади. Меншою мірою, але також позитивно пов’язані із задоволеністю життям думка, що радше люди самі відповідальні за допомогу одне одному, ніж держава відповідальна за допомогу людям; згода з твердженням про те, що родинні і товариські почуття об’єднують; і згадка серед важливих аспектів життя тих, що стосуються держави та суспільства в цілому, а не самого індивіда (згадка тих аспектів, що стосуються сім’ї та близьких людей, імовірно, також позитивно пов’язана із задоволеністю життям, але меншою мірою і з меншою певністю).

І навпаки, негативні настанови щодо соціальної взаємодії негативно асоційовані з задоволеністю життям. Сюди належить згода з твердженнями «Нікому не довіряти – найбезпечніше» та «Більшість людей в глибині душі не люблять обтяжувати себе заради того, щоб допомогти іншим». На щастя, відсоток респондентів, згодних із цими твердженнями, у 2024 році знизився порівняно з останнім роком перед повномасштабним вторгненням на 5 і 7 відсоткових пунктів відповідно. На підтримку громади менше розраховують бідніші люди, жінки, люди середнього віку та мешканці Півдня. До недовіри більше схильні найменш та найбільш забезпечені респонденти (графік 3) та люди середнього віку.

Графік 3. Розподіл згоди з твердженням «Нікому не довіряти – найбезпечніше» за доступністю покупок

Чи не найпарадоксальнішим результатом може здаватися те, що ідентичність населеного пункту – обрання респондентами відповіді «мешканцем села, району чи міста, в якому Ви живете» на запитання «Ким Ви себе перш за все вважаєте?» – має відчутний негативний зв’язок із задоволеністю життям. Адже, здавалося б, саме власний населений пункт є осередком спільноти, із якою людина взаємодіє найбільш безпосередньо (Maricchiolo et al., 2021). Правдоподібне пояснення цього парадоксу може полягати в тому, що респонденти не могли обрати кілька ідентичностей (свого села/району/міста, або України, або Європи, або світу тощо) одночасно – їм треба було визначитися з виключною самоідентифікацією. Тож ідеться про асоціацію власної задоволеності життям не з людьми, які ідентифікують себе з власним селом чи містом, а з людьми, які ідентифікують себе з власним селом чи містом більше, ніж з іншими спільнотами. Під час війни, у 2024 році, частка таких респондентів суттєво зменшилася – якщо у 2021 році кожен п’ятий респондент ідентифікував себе найперше з власним населеним пунктом, то 2024 року лише 8% респондентів обрали цю опцію. Крім того, лише під час війни з’явилася відмінність у схильності не довіряти іншим людям між локальною самоідентифікацією та іншими самоідентифікаціями: 2024 року 64% респондентів з ідентичністю населеного пункту і лише 50% респондентів з іншими самоідентифікаціями були згодні з твердженням «нікому не довіряти – найбезпечніше». У світлі цього можна припустити, що в цій категорії йдеться про респондентів, схильних відокремлювати себе від національно-громадянського проекту, і тому таких, що почуваються «на узбіччі», «поза мейнстримом», а це не додає задоволеності життям. Тут може йтися і про зворотний причиново-наслідковий зв’язок – від меншої задоволеності життям до такої «протестної» самоідентифікації.

Помітний негативний вплив на задоволеність життям мають несприятливі події, що стосуються близьких людей або стосунків із ними: тяжка хвороба або смерть близьких, конфлікти з оточенням, зневіра в людях. З досвідом розчарування в людях (респонденти, яким доводилось «зневіритися в людях, стикаючись із підлістю, зрадництвом» протягом останнього року) частіше стикалися менш забезпечені та молодші люди. Загалом відповідна частка респондентів зменшується з віком (графік 4). Стабільність тренду дає більше підстав говорити про ефект віку, а не про відмінності між поколіннями. Логічним поясненням могло би бути те, що зневіра в людях часто сприймається як унікальна подія в житті, а поведінка, яка вперше викликала зневіру, вдруге вже не сприймається як дещо, що викликає здивування та зміну картини світу. Згідно з цим припущенням, старші люди часто «більше не зневірюються, бо вже все знають», тоді як молодші люди переживають зневіру, вперше зіткнувшись із відповідним негативним соціальним досвідом. Щодо конфліктів із соціальним оточенням, то про них повідомляла відносно невелика частка респондентів (близько 5%). Найбільшою вона була у наймолодшій групі респондентів (12% у віковій категорії від 18 до 34 років), а серед старших опитаних такий досвід узагалі вкрай рідкісний (1,5% у віковій категорії 65 років і старше). Тут може йтися про зменшення кількості соціальних контактів (насамперед менш близьких) з віком, що, відповідно, робить конфлікти менш імовірними.

Графік 4. Частка респондентів, що протягом останнього року «зневірилися в людях, стикаючись із підлістю, зрадництвом», за віковою групою

Останні чотири чинники на графіках 1 і 2 стосуються так званої «просоціальності», тобто безкорисливих вчинків, дій, які люди вчиняють задля блага інших людей або суспільства, не очікуючи винагороди. Всі чотири вказані види просоціальної поведінки, імовірно, позитивно асоційовані з задоволеністю життям, хоча з найбільшою впевненістю про це можна говорити у випадку переказів на ЗСУ. Цікаво, що волонтерство та участь у заходах онлайн або започаткування таких заходів змінюють знак, коли йдеться про їхній зв’язок із оцінкою стану здоров’я, хоча довірчі інтервали й змушують до обережних висновків. Це може пояснюватися тим, що вони, на відміну від фінансової допомоги, вимагають більших часових витрат, а це може призводити до зміщення балансу роботи та життя (Windsor et al., 2008).

Щодо оцінки стану власного здоров’я, то з графіку 2 видно, що лише незначна кількість розглянутих чинників має вплив на нього, який би не був асоційований із соціально-демографічними відмінностями або впливом на задоволеність життям. Зі значною впевненістю можна говорити хіба що про позитивний ефект розрахунку на допомогу сусідів чи громади та згоди щодо більшої відповідальності людей за допомогу одне одному і про негативний ефект тяжкої хвороби або смерті близьких та зневіри в людях, а також згоди з твердженням про те, що люди неохоче обтяжують себе допомогою.

У тлумаченні результатів слід враховувати, що когнітивні настанови, такі як згода або незгода з певними твердженнями, визначення пріоритетів у цінностях, очікування щодо допомоги, можуть бути пов’язані з об’єктивними характеристиками мережі соціальних контактів людини, що не вимірювалися в опитуванні. Наприклад, можна припустити, що на підтримку сусідів чи громади частіше розраховують ті, хто має більше зв’язків серед сусідів і у громаді і частіше спілкується з такими людьми. Якщо це так, то, якби дані про мережу контактів були доступними і цей чинник було би включено до моделі, ми побачили би його вплив на задоволеність життям. Проте можна доволі впевнено стверджувати, що такі когнітивні настанови або самі впливають на аспекти індивідуального благополуччя (позитивні – позитивно, а негативні – негативно), або є важливим симптомом соціальних контактів людини, які можуть значною мірою визначати те, як людина почувається в житті або просто почувається.

Джерела

• Diener, E., & Seligman, M. E. P. (2004). Beyond money: Toward an economy of well-being. Psychological Science in the Public Interest, 5(1), 1–31. https://doi.org/10.1111/j.0963-7214.2004.00501001.x
• Helliwell, J. F. (2007). Well-being and social capital: Does suicide pose a puzzle? Social Indicators Research, 81(3), 455–496. https://doi.org/10.1007/s11205-006-0022-y
• Helliwell, J. F., & Putnam, R. D. (2004). The social context of well-being. Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences, 359(1449), 1435–1446. https://doi.org/10.1098/rstb.2004.1522
• Ju, E., Qi, H., Zhao, L., Luo, Y., Li, Y., & You, X. (2025). The longitudinal relationship between adolescents’ prosocial behavior and well-being: A cross-lagged panel network analysis. Journal of Youth and Adolescence. https://doi.org/10.1007/s10964-025-02137-4
• Li, R., Xu, W., Nie, H., & Zhang, W. (2025). The longitudinal relationship between close friendship and subjective well-being: The chain mediation model of interpersonal trust and perceived social support. Behavioral Sciences, 15(4), 480. https://doi.org/10.3390/bs15040480
• Maricchiolo, F., Mosca, O., Paolini, D., & Fornara, F. (2021). The mediating role of place attachment dimensions in the relationship between local social identity and well-being. Frontiers in Psychology, 12, 645648. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2021.645648
• Thomas, P. A., Liu, H., & Umberson, D. (2017). Family relationships and well-being. Innovation in Aging, 1(3), igx025. https://doi.org/10.1093/geroni/igx025
• van der Horst, M., & Coffé, H. (2012). How friendship network characteristics influence subjective well-being. Social Indicators Research, 107(3), 509–529. https://doi.org/10.1007/s11205-011-9861-2
• Windsor, T. D., Anstey, K. J., & Rodgers, B. (2008). Volunteering and psychological well-being among young-old adults: How much is too much? The Gerontologist, 48(1), 59–70. https://doi.org/10.1093/geront/48.1.59