Уявлення про те, «хто за що відповідає» в сім’ї, змінюються повільно й нерівномірно, відображаючи глибші соціальні трансформації ‒ від змін на ринку праці до політичних криз і війни. В Україні ці уявлення формувалися під впливом різних чинників: радянської моделі обов’язкової зайнятості жінок та так званого гендерного контракту «матері-працівниці», пострадянських економічних і соціально-політичних зламів та, зрештою, повномасштабної війни. У цьому контексті важливо зрозуміти, як змінюються соціокультурні установки щодо гендерних ролей жінок і чоловіків у сім’ї та поза нею, наскільки ці зміни є стійкими та чи справді вони свідчать про рух у бік більшої гендерної рівності. У цьому матеріали я міркую про те, як змінювалися установки відносно розподілу сімейних ролей жінок і чоловіків у період з 2000 по 2024 роки, якими є гендерні і поколінські особливості цих установок, а також про те, що з ними відбувається під час повномасштабної війни.

Як ми вимірюємо гендерні установки і чому це непросто?

По-перше, відстеження динаміки змін гендерних установок та уявлень про гендерні ролі є утрудненим тому, що опитування проводяться з використанням різних методологій і різних формулювань питань. Через це надзвичайно важко знайти серії досліджень, регулярно здійснених за ідентичною методикою. Цінним у цьому зв’язку є дані авторитетних міжнародних проектів на кшталт Європейського соціального дослідження (ESS) та Світового дослідження цінностей (WVS), проте, участь України у них була нерегулярною. По-друге, використання ідентичних методик формулювання запитань, з одного боку, дає змогу отримувати співставні дані. З іншого боку, такі опитування зазвичай побудовані у форматі тверджень, із якими респондентам пропонується погодитися або не погодитися, причому самі твердження часто мають стереотипне формулювання, наприклад: «Чоловіки є кращими політичними лідерами, ніж жінки». Можна припустити, що подібний спосіб постановки запитань може впливати на результати опитувань. Питання полягає в тому, як саме і наскільки суттєво. Хоча мені не відомі спеціальні методичні експерименти з цього приводу саме в гендерних дослідженнях, загалом ефект фреймінгу в соціологічних опитуваннях є добре вивченим. Наприклад, йдеться про acquiescence bias (ефект згоди) ‒ тип упередження відповідей, за якого респонденти схильні погоджуватися з твердженнями незалежно від власних переконань. Такий ефект виникає насамперед у ситуаціях, коли запитання подаються у формі тверджень, що передбачають вибір між «погоджуюся» та «не погоджуюся». По-третє: і до повномасштабної війни гендерні установки не були стабільними та коливалися. Під час війни як надзвичайної події «волатильність» гендерних установок може бути більш вираженою: лише з часом ми зможемо зробити надійні висновки про тенденції змін та їх вектор.

Зміни гендерних установок: є підстави для (обережного) оптимізму

Цінною є методологія Світового дослідження цінностей (СДЦ), що містить питання про окремі гендерні установки та стереотипи, яке було реалізовано в Україні у 2011 та 2020 роках Українським центром європейської політики (УЦЄП, 2020) у співпраці з провідними соціологічними агенціями. Окремі ідентичні питання гендерного блоку СДЦ були використані у 2002 році Українським інститутом соціальних досліджень імені Олександра Яременка (УІСД) (Український інститут соціальних досліджень, 2003), а у 2022 році – дослідницькою агенцією Info Sapiens (IS) (Волосевич, Прочуханова, Стрельник, 2023). Нижче, на рисунку 1 наведено результати цих досліджень, які свідчать загалом про позитивну динаміку: українське суспільство поступово, хоча і нелінійно, позбувається традиційних (патріархальних) уявлень про гендерні ролі.

Рисунок 1. Частка згодних з відповідним твердженням у тому чи іншому ступені, %

Джерела: рисунок побудовано за даними: Український інститут соціальних досліджень, 2003: 112-115; Український центр європейської політики, 2020: 33; Волосевич, Прочуханова, Стрельник, 2023: 27-29)

Як бачимо, динаміка змін гендерних установок в українському суспільстві не є лінійною та супроводжується коливаннями. Водночас дані дозволяють говорити про ознаки послаблення традиційних уявлень про гендерні ролі, хоча ці зрушення є нерівномірними та різноспрямованими. У цій динаміці можна виокремити щонайменше три тенденції.

По-перше, суттєво зросла, особливо впродовж першого десятиліття ХХІ століття, з подальшими коливаннями, частка респондентів, які вважають роль домогосподарки так само прийнятною формою самореалізації жінки, як і оплачувану зайнятість. Це може свідчити про поступову нормалізацію альтернативних уявлень щодо життєвих траєкторій жінок, відмінних від домінантного в радянський період гендерного контракту «матері-працівниці», що передбачав обов’язкову зайнятість жінок і нормативність материнства. По-друге, у довшій перспективі зменшується частка тих, хто розглядає політику і бізнес як «нежіночі» сфери. По-третє, у період з 2002 по 2011 роки суттєво зменшилася частка респондентів, які вважали, що дитині шкодить, якщо її мати працює «заради заробітку». Водночас після 2011 року спостерігається певний «відкат»: у 2020 році частка згоди з твердженням «якщо мати працює заради заробітку, її діти страждають» зросла порівняно з результатами опитування 2011 року. Як зазначає Світлана Оксамитна (2019), поряд із загальними змінами у сфері гендерної культури доцільно враховувати й стан ринку праці. Коли він стає менш сприятливим для професійної та кар’єрної самореалізації жінок, а конкуренція вимагає від них повної віддачі, це може сприяти поширенню негативних очікувань щодо можливостей поєднання оплачуваної зайнятості та сімейних обов’язків.

Гендерні особливості

Чоловіки зазвичай частіше, ніж жінки, мають патріархальні погляди, що повільніше змінюються порівняно з установками жінок. За даними опитування українських чоловіків, проведеного Фондом народонаселення ООН (UNFPA) в Україні у 2018 році, 69% погодилися з твердженням, що «найважливіша роль жінки ‒ піклуватися про сім’ю та готувати їжу для сім’ї», 63% погодилися, що «змінювати підгузки, купати та годувати дітей ‒ це обов’язок матері». Водночас 52% погодилися з твердженням, що «чоловіки мають ділити хатню роботу з жінками порівну» (див. Рисунок 2).

Рисунок 2. Установки щодо розподілу сімейних ролей між жінками та чоловіками, % чоловіків, які погодилися з твердженням

Джерело: дані Фонду ООН, 2018

Погляди жінок є більш егалітарними, однак водночас суперечливими: чимало жінок охоче підтримують, скажімо, рівний розподіл хатньої і доглядової праці між партнерами та водночас вважають, що чоловік передусім має реалізували роль «годувальника». Наприклад, за даними «Рейтинга» 2020 року, гендерні розбіжності в ступені згоди з твердженнями про гендерні ролі жінки і чоловіка відсутні (рисунок 3). Нагадаю, що подібні формулювання питань могли підштовхнути до певних зсувів відповідей з урахуванням «ефекту згоди».

Рисунок 3. Установки жінок і чоловіків щодо розподілу сімейних ролей, % тих, хто погодився з твердженням у тому чи іншому ступені

Джерело: дані з Соціологічна група «Рейтинг», 2020: 37

Поколінські відмінності

Загалом молодь України демонструє більш прогресивні погляди та вищу чутливість до питань гендерної рівності. Водночас навіть у молодіжному середовищі погляди часто залишаються суперечливими та з чималою часткою тих, хто має патріархальні погляди. Зокрема, дані опитування Соціологічної групи «Рейтинг» (2021 р.) свідчать, що респонденти віком 18–35 років частіше, ніж старші вікові групи, не погоджуються зі стереотипними твердженнями на кшталт: «Успішна кар’єра важливіша чоловіку, ніж жінці», «Чоловік має повністю забезпечувати свою сім’ю», «Жінка несе більшу відповідальність за небажану вагітність, ніж чоловік». Водночас щодо низки інших тверджень поколінські розбіжності відсутні. Йдеться, зокрема, про такі стереотипи, як: «У жіночому колективі зазвичай більше сварок, ніж у чоловічому», «Чоловіча дружба міцніша за жіночу», «Жінка повинна слухатися чоловіка». Останнє твердження – виразно патріархальне – переважна більшість респондентів не підтримує, проте частіше з ним погоджуються чоловіки, а серед чоловіків віком 18–35 років рівень підтримки є найвищим (Соціологічна група «Рейтинг», 2021: 32–35). Інші дослідження підтверджують цю тенденцію та дозволяють припустити, що молоді чоловіки частіше висловлюють традиційні гендерні установки не лише порівняно з молодими жінками, а й у порівнянні з чоловіками старших вікових груп.

Наприклад, дослідження Info Sapiens осені 2022 року, що включало питання Світового дослідження цінностей, показує еклектичний характер гендерних установок молоді: частка стереотипно налаштованих респондентів представлена переважно молодими чоловіками. Наприклад, із твердженням про те, що чоловіки краще керують бізнесом, ніж жінки, погодилися загалом 27% опитаних серед усіх вікових груп та 31% опитаних юнаків віком 15-25 років (Волосевич, Прочуханова, Стрельник, 2023: 28-29).

Ця тенденція характерна і для інших країн: молоді чоловіки демонструють більш гендерно-стереотипні погляди не лише порівняно з молодими жінками, а й порівняно зі старшими чоловіками, вони також частіше голосують за ультраправі політичні партії (Off, Alexander & Charron, 2025; Milosav et al, 2025).

Зміни під час війни

Опитування групи «Рейтинг» (березень 2023 року), проведене на замовлення Українського ветеранського фонду, показало, що порівняно з 2021 роком зменшилася частка тих, хто вважає, що «чоловіки кращі керівники, ніж жінки» (з 43% до 24%), а також тих, хто погоджується з твердженням, що «головне покликання жінки — народити дітей» (з 64% до 59%). За даними Info Sapiens (листопад 2022 р.), у порівнянні з 2018 роком частка згодних із твердженням, що «чоловік у будь-якому разі має бути головою сім’ї», зменшилася з 56% до 19%, а з твердженням, що «кожна жінка має бути передусім дружиною та матір’ю» — з 67% до 52% (Волосевич, Прочуханова, Стрельник, 2023: 54–55).

У цій динаміці звертає на себе увагу дві тенденції. Перша: виразне зменшення тих, хто вважає чоловіків кращими керівниками та тих, хто вважає, що чоловік має бути головою сім’ї. Можна припустити, що така виразна динаміка значною мірою зумовлена саме війною: мобілізація чоловіків та перерозподіл ролей у вимушено розділених сім’ях, кинули виклик традиційним уявленням про ролі чоловіка та жінки. Водночас не можна виключати, що цей ефект має тимчасовий характер. Як зазначалося вище, дослідження, проведені у мирний час, демонструють мінливість гендерних установок, часом доволі виразну. Під час війни, що триває, ці коливання можуть бути ще більш значними: поступова адаптація суспільства до викликів війни може призвести до часткової стабілізації традиційних гендерних установок та до їх повернення до довоєнних показників. У цьому сенсі показовою є думка соціологів: «На гранично короткій дистанції спостережень у 2022 році достовірність суджень та констатацій постійно перебуває під сумнівом через високу динаміку ситуації екстраординарності; дійсний пізнавальний статус підтвердження чи спростування достовірності виявиться лише пізніше» (Головаха, Дембіцький, Макеєв, 2022), що цілком справедливо і для гендерних досліджень.

Друга тенденція у цій динаміці ‒ це позитивні, але повільні та незначні зміни у ставленні до материнських ролей жінок: більшість українців і українок досі вважають сімейні обов’язки ключовими для жінок. Попри очевидний прогрес, українське суспільство виявляє більшу відкритість до ідеї ширшого представництва жінок у публічній сфері, ніж до перегляду їхніх ролей у приватній, особливо коли йдеться про материнство.

Висновки

Отже, упродовж досліджуваного періоду динаміка змін соціокультурних уявлень про гендерні ролі в сім’ї в Україні має нерівномірний і коливальний характер. Водночас на основі наявних даних можна говорити про ознаки послаблення патріархальних уявлень і гендерних стереотипів, хоча ці зміни не є лінійними й не охоплюють усі сфери однаковою мірою. Важливо, що навіть у контексті повномасштабної війни ця динаміка не була перервана. Разом із тим українське суспільство демонструє більшу готовність до розширення участі жінок у публічній сфері, зокрема в політиці та на ринку праці, ніж до переосмислення їхніх ролей у приватній сфері, насамперед у контексті материнства й сімейної відповідальності. В оцінці цих трансформацій простежуються як гендерні, так і поколінські відмінності. Чоловіки та представники старших поколінь загалом частіше, ніж жінки й молодь, поділяють традиційні погляди на гендерні ролі. Водночас серед молодих чоловіків консервативні уявлення про гендерні ролі також залишаються доволі поширеними, що вказує на складний і суперечливий характер сучасних змін гендерних установок.

Джерела

1. Волосевич, І., Прочуханова, О., & Стрельник, О. (2023). Гендерні стереотипи очима молоді: до та після початку повномасштабної війни. Info Sapiens. https://www.sapiens.com.ua/ua/publication-single-page?id=257
2. Головаха, Є., Дембіцький, С., & Макеєв, С. (2022). Вступ. Соціологія надзвичайності. У Є. Головаха, & С. Макеєв (Ред.), Українське суспільство в умовах війни: Рік 2022 (сс. 15–24). Київ: Інститут соціології НАН України.
3. Оксамитна С. (2019). Жінки і кар’єра: власна чи чоловікова? Інша оптика: гендерні виклики сучасності. Київ. «Смолоскип», 101-116.
4. Соціологічна група «Рейтинг». (2020). Роль жінок в українському суспільстві.
5. Соціологічна група «Рейтинг». (2021). Гендерні ролі та стереотипи в Україні. https://ratinggroup.ua/research/ukraine/gendernye_roli_i_stereotipy.html
6. Соціологічна група «Рейтинг». (2023, березень). Дискримінація різних соціальних груп у ЗСУ: погляди військових та цивільних громадян. https://veteranfund.com.ua/analitics/social-group-discr/
7. Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка. (2003). Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства. 2-е вид. Київ
8. Український центр європейської політики (УЦЄП). (2020). Світове дослідження цінностей 2020 в Україні. https://ucep.org.ua/wp-content/uploads/2020/11/WVS_UA_2020_report_WEB.pdf
9. Фонд народонаселення – Україна. (2018). Сучасне розуміння маскулінності: ставлення чоловіків до ґендерних стереотипів та насильства щодо жінок. https://ukraine.unfpa.org/sites/default/files/pub-pdf/%D0%A1%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B5%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D1%81%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%97%D0%B2%D1%96%D1%82%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.pdf
10. Off, G., Alexander, A., & Charron, N. (2025). Is there a gender youth gap in far-right voting and cultural attitudes?. European Journal of Politics and Gender (published online ahead of print 2025). Retrieved Dec 4, 2025, from https://doi.org/10.1332/25151088Y2025D000000077
11. Milosav, Ð., Dickson, Z., Hobolt, S. B., Klüver, H., Kuhn, T., & Rodon, T. (2025). The youth gender gap in support for the far right. Journal of European Public Policy, 1–25. https://doi.org/10.1080/13501763.2025.2481181