Для розуміння перспектив післявоєнної політичної структури українського суспільства важливим є з’ясування того, як війна та завдані нею травми можуть впливати на політичну свідомість та подальшу демократизацію країни. Адже війна зумовила потребу населення мати сильну та рішучу владу, що часто схиляє людей до переваг авторитаризму. Авторитарна свідомість відтворює схильність цінувати конформізм, слухняність і авторитет влади, готовність підтримувати «сильних» лідерів навіть якщо це означає пожертвувати деякими особистими свободами чи правами, відкидати альтернативні точки зору всупереч критичному мисленню та відкритості.

З початком ведення визвольної війни українці зіштовхнулися з викликом вимушеного обмеження повноцінного та звичного для них політичного життя з плюралізмом мас-медіа та конкуренцією в електоральній площині. Потреба у сильному лідерстві спричинила ефект «згуртування навколо прапора». Водночас, через мобілізаційний ефект у низці загальнонаціональних опитувань було зафіксовано суттєве зростання підтримки українцями демократії та демократичного устрою. З початком великої війни та впродовж наступних драматичних років соціологічні служби намагалися перевірити ставлення українців до бажаного політичного врядування та аспектів, які заторкують авторитарні установки. Застосування різних методик вимірювання цих установок спричинили відмінні результати, які потребують відповідного пояснення.

Показник, який віднедавна застосовується у моніторинговому дослідженні Інституту соціології НАН України, дає змогу відстежити раціонально-оцінні пріоритети українців щодо бажаного суспільно-політичного устрою країни до і впродовж великої війни (табл. 1). Варіанти відповідей чітко позначають перевагу демократії або ж авторитаризму, то того ж респондентам дається можливість продемонструвати свою нігілістичну позицію. Саме через мобілізаційний ефект було зафіксовано суттєве зростання підтримки українцями демократичного устрою після повномасштабного вторгнення. Відповідно зменшилася підтримка як авторитарного врядування, так й індиферентного ставлення. Однак результати обстеження 2025 року фіксують певне зниження підтримки демократичного врядування та повернення підтримки авторитаризму до того рівня, який був до великої війни.

Таблиця 1

Динаміка відповідей населення України на запитання «З яким із наступних тверджень Ви найбільше погоджуєтеся?», %

	2021	2024	2025
Демократія – найкращий політичний устрій для будь-якої сучасної держави	53,6	73,1	60,9
Для таких, як я, неважливо, чи є у нас демократичний чи недемократичний режим	28,1	3,7	11,7
За певних обставин авторитарний уряд типу «сильної руки» буде кращим	17,1	8,0	16,6
Важко відповісти / Не відповіли	1,2	15,2	10,8
ЗАГАЛОМ	100,0	100,0	100,0

Примітка. У моніторинговому дослідженні Інституту соціології НАН України за 2021 рік у даному показнику був відсутній варіант відповіді «Важко сказати».

Попри очевидну підтримку українцями демократичного устрою, слід також враховувати феномен «соціально прийнятної відповіді» респондентів. Адже суспільному дискурсі поняття «демократія» та «авторитаризм» вже набули певних позитивних і негативних конотацій. Тому важливо було проаналізувати ті показники, які відображають певний аспект авторитарної свідомості, не наголошуючи на загальновідомих поняттях. У моніторинговому дослідженні Інституту соціології НАН України є показник, який відображає авторитарні настрої, не акцентуючи на поняттях демократії чи авторитаризму (табл. 2). Динаміка відповідей на це запитання свідчить, що рівень декларативної авторитарності масової свідомості у 1990-х роках ще не досягав половини населення і був збалансований за рахунок тих, хто не визначився. А вже починаючи із середини 2000-х років кількість «авторитаристів» зросла до майже двох третин населення. Це була реакція суспільства на тривалий посткомуністичний транзит на тлі безпорадного плюралізму та очікування певного «впорядкування». І лише напередодні широкомасштабного вторгнення ця частка дещо знизилася. Попри триваючу війну суттєвих змін не відбулося: авторитарні настрої залишаються визначальними, хоча й простежується певне зростання частки незгодних з цим твердженням.

Таблиця 2

Динаміка відповідей населення України на запитання «Чи згодні Ви з тим, що декілька сильних керівників можуть зробити для нашої країни більше, ніж усі закони та дискусії?», %Динаміка відповідей населення України на запитання «Чи згодні Ви з тим, що декілька сильних керівників можуть зробити для нашої країни більше, ніж усі закони та дискусії?», %

	1994	1996	1998	2000	2006	2008	2010	2012	2014	2015	2016	2017	2018	2020	2021	2024
Не згоден	17,0	17,2	14,5	21,4	18,7	20,8	19,6	20,6	16,0	23,1	24,4	16,8	23,2	23,4	23,5	28,9
Не знаю	41,7	40,8	36,1	19,8	15,6	16,7	16,8	17,8	20,7	15,3	13,1	18,9	18,7	20,4	19,1	15,7
Згоден	40,5	42,0	49,3	58,7	65,7	62,4	63,5	61,2	63,0	58,5	62,5	63,9	58,2	56,0	56,9	55,4
Не відповіли	0,8	0,0	0,1	0,1	0,0	0,1	0,1	0,4	0,3	3,1	0,0	0,4	0,0	0,2	0,4	0,0
ЗАГАЛОМ	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0

Двовимірний розподіл на основі двох вище зазначених показників моніторингового дослідження Інституту соціології НАН України за 2024 рік показує, що лише третина з тих, хто вважає демократію найкращим політичним устроєм, не погодилася з авторитаристським твердженням, натомість більше половини прихильників демократії – згідні із принципом, який суперечить народовладдю (табл. 3). Очікувано, що серед прихильників авторитарного уряду виявилося абсолютна більшість тих, хто погодився з авторитаристським твердженням – 73,2%.

Таблиця 3

Розподіл українців за їхніми політичними преференціями щодо ставлення до авторитаристського твердження, % (2024)

З яким із наступних тверджень Ви найбільше погоджуєтеся?	Декілька сильних керівників можуть зробити для нашої країни більше, ніж усі закони та дискусії			ЗАГАЛОМ
	Не згоден	Не знаю	Згоден
Демократія – найкращий політичний устрій для будь-якої сучасної держави	33,3	13,4	53,4	100,0
Для таких, як я, неважливо, чи є у нас демократичний чи недемократичний режим	25,0	15,5	59,5	100,0
За певних обставин авторитарний уряд типу «сильної руки» буде кращим	13,9	13,0	73,2	100,0
Важко відповісти	16,7	28,6	54,7	100,0

Застосування показників, які відображають емоційно-оцінні судження щодо певної політичної системи, фіксують високий рівень декларативного схвалення як демократії, так і авторитаризму. Зокрема, динаміка загальнонаціональних опитувань Центру Разумкова свідчить про те, що абсолютна більшість громадян України позитивно як до, так і після повномасштабного вторгнення оцінює демократичний тип політичної системи (табл. 4).

Таблиця 4

Динаміка відповідей населення України на запитання «Наскільки такі типи політичних систем хороші для нашої країни? Демократична політична система», (Центр Разумкова), %

Варіанти відповіді	Березень 2017 р.	Вересень–жовтень 2022 р.	Травень 2023 р.	Вересень 2025 р.
Дуже хороша	35,8	53,9	56,7	46,6
Швидше хороша	50,7	36,0	36,1	43,4
Швидше погана	10,3	8,7	5,3	6,3
Дуже погана	3,0	1,2	1,2	2,3
Не відповіли	0,2	0,8	0,8	0,9
Загалом	100,0	100,0	100,0	100,0

Водночас вагома частка українців позитивно ставиться й до авторитарного типу політичної системи (табл. 5). Хоча слід зазначити, що підтримка системи, яка передбачає «сильного лідера, незалежного від парламенту та виборів», відчутно скоротилася: якщо у 2017 році сумарно 79,9% респондентів позитивно оцінювали авторитарну систему, то у рік повномасштабного вторгнення таких виявилося вже 67,7%, а у 2025 році ця частка зменшилася до 61,7%, що істотно поступається підтримці демократичної системи. Втім, характерно, що у 2025 році 55,6% опитаних одночасно вважають хорошими обидві системи – демократичну та авторитарну, парадоксально не вбачаючи суперечності між своїми оцінками. Так чи інакше, ключовим також є те, що за умов повномасштабної війни збільшилася частка негативного сприйняття авторитарної моделі відносно України (з 20% у 2017 році до 37% у 2025 році).

Таблиця 5

Динаміка відповідей населення України на запитання «Наскільки такі типи політичних систем хороші для нашої країни? Сильний лідер, незалежний від парламенту і виборів», (Центр Разумкова), %

Варіанти відповіді	Березень 2017 р.	Вересень–жовтень 2022 р.	Травень 2023 р.	Вересень 2025 р.
Дуже хороша	35,0	30,3	26,2	23,8
Швидше хороша	44,9	37,4	36,0	37,9
Швидше погана	14,3	21,1	26,4	23,1
Дуже погана	5,7	10,9	10,6	13,9
Не відповіли	0,2	0,3	0,8	1,3
Загалом	100,0	100,0	100,0	100,0

Таким чином, збільшення підтримки демократичного устрою країни відображає прагнення населення відповідати нормативно бажаним критеріям цивилізаційного вибору, яким у випадку з українцями стала європейська інтеграція. Водночас доводиться констатувати існування амбівалентної політичної свідомості, коли значна частина українців не вбачають суперечностей в одночасній підтримці демократичних та авторитарних цінностей. Очікувана потреба громадян України у сильному лідерстві під час війни у поєднанні з масовою підтримкою демократичного устрою відтворює ті тенденці політичної культури, які склалися задовго до широкомасштабного вторгнення. Більшість населення сприймає поверхнево принципи функціонування плюралістичної демократії. Тому вони щиро бажають зміцнення політичного лідерства за рахунок демократичних процедур, вважаючи, що це підсилить державні інститути. Після багатьох років неефективного та часто корумпованого парламентаризму цей політичний інститут в їхніх очах є знеціненим.

Брак ґрунтовного, послідовного та вичерпного пояснення того, як функціонує демократія, та подеколи відсутність розуміння її переваг штовхає людей до підтримки плебісцитарної політики та персоналізації влади, які, на їхню думку, є більш ефективними на противагу складним та незрозумілим представницьким процедурам. Прагнучи одночасно демократії та сильного лідерства, необмеженого парламентом та процедурами, люди формують сприятливе ціннісно-нормативне тло не стільки для встановлення авторитаризму, скільки для відтворення підтримки популістського та персоналістського режиму. Разом з тим, впродовж років великої війни поступово зростає частка тих, хто сприймає негативно авторитарні принципи врядування. З часом це може призвести до формування вагомого соціального підґрунтя для повноцінного функціонування демократії в Україні, заснованої на основі цілісного та узгодженого набору цінностей і принципів.

Зрозуміло, що результати дослідження впливу травматичних наслідків російської агресії на політичну свідомість українців під час тривання самої війни не дають підстави робити остаточні висновки. Лише за умов закінчення великої війни (або її інтенсивної фази), коли зникне мобілізаційний ефект та відновиться повноцінне політичне життя, з’явиться можливість точнішого обстеження зраненого суспільства та його політичних прагнень. Адже зникнення мобілізаційної «анестезії» загострить соціальний «біль» постраждалих груп населення, що дасть змогу отримати більш об’єктивні відповіді для розуміння політичної свідомості післявоєнного суспільства.