В останній хвилі соціологічного моніторингу «Українське суспільство» (вересень 2025, N = 1835) одне з питань стосувалося характеру взаємодії між державою та суспільством. Формулювання питання наступне: «Що найкраще описує взаємодію між державою та суспільством в нашій країні?». Розподіл відповідей виявився таким:
- Конфлікт через існуючі суперечності (10,1%).
- Уникнення взаємодії завжди, коли це можливо (12,5%).
- Обмін, де кожен думає лише про власні інтереси (39,8%).
- Співпраця, що спрямовується спільними цінностями (27,1%).
- Важко відповісти (10,5%).
Загалом ці результати можна оцінити як прийнятні, оскільки дві третини опитаних обрали обмін або співпрацю. В обох випадках сторони взаємодії можуть досягати своїх інтересів. Відмінність полягає у тому, що в процесі обміну ці інтереси є різними, а в процесі співпраці – співпадають. Але це лише поверхневий погляд, що не обов’язково правильно описує стан громадської думки. Для більш точної інтерпретації наведеного розподілу, поглянемо на результати його аналізу із застосування додаткових параметрів.
Соціально-демографічна нетральність. В процесі аналізу з’ясувалося що соціально-демографічні змінні дуже слабко пов’язанні з цим показником. А саме - стать, рівень матеріального забезпечення, освіта (див. рис. 1-2).
Рис. 1. Погляд на взаємодію між державою та суспільством в залежності від статі та віку
Рис. 2. Погляд на взаємодію між державою та суспільством в залежності від освіти та рівня матеріального забезпечення
Певні відмінності вдалося зафіксували лише за віковими групами. Вони характеризуються трьома особливостями. Перша полягає у тому, що серед респондентів віком до 60 років дещо вищою є частка тих, хто обирає варіанти конфлікту або уникнення, що з очевидністю сигналізують проблемні стани взаємодії між державою та суспільством (найбільше серед молодшої групи – разом 26,9%). Цікавим моментом тут є майже монотонне зниження з віком частки тих, хто поділяє конфліктний погляд на таку взаємодію. Що цілком узгоджується з поглядом на більш бунтівний характер молоді, у порівнянні з іншими віковими групами.
Друга особливість стосується кількості тих, хто обирає варіант співпраці. Спочатку зі зростанням їх кількість зменшується. Цей низхідний тренд завершується в групі респондентів у віці від 40 до 49 років, яка виглядає найбільш скептичною щодо варіанту співпраці. Але вже починаючи з 50 років ситуація щодо співпраці до певної міри покращується і залишається стабільною.
Третя особливість полягає у тому, що з віком поступово збільшується кількість респондентів, яким взагалі важко відповісти на це питання. Якщо серед молоді це трохи більше 3%, то у найстаршій групі – вже більше 18%. Можливим поясненням тут є поступове поширення соціально-політичної апатії, що узгоджується зі зниження ціннісних сил та амбіцій, що відбувається в процесі вікових змін.
І хоча ці вікові відмінності є цікавими, вони не виглядають принциповими з точки зору пояснення поглядів респондентів на взаємодію між державою і суспільством.
Якщо погано, то обмін. Якщо добре, то співпраця. За пошуку релевантних показників, які б дозволили зрозуміти погляди населення на взаємодію між державою та суспільством, дуже допоміжною виявилася категоризація респондентів у відповідності до їх установок щодо функціонування держави (шкала «GSR-5»). Особливість відповідного зв’язку полягає у високій варіативності представленості двох основних варіантів, які описують взаємодію між державою та суспільством, — обміну та співпраці (див. рис. 3). Чим гірші установки щодо функціонування держави, тим частіше респонденти говорять про обмін та тим рідше – про співпрацю. Відповідно, за покращення цих установок картина поступово змінюється на діаметрально протилежну. Інші ж варіанти (конфлікт, уникнення та відсутність вибору) в цьому контексті демонструють несуттєву варіацію.
Рис. 3. Установки щодо функціонування держави та погляд на взаємодію між державою та суспільством
Це наводить, принаймні, на дві думки. По-перше, такі формати взаємодії як конфлікт та уникнення є або вигадливо-маргінальним поглядом на те, що відбувається в країні, або автономними індивідуальними стратегіями, що байдужі до показників функціонування держави та базують на інших міркуваннях. Аналіз даного питання є доволі цікавим як з академічної, так і з практичної точки зору. Втім, він виходить за межі даного матеріалу.
По-друге, «холодний», тобто сфокусований на власних інтересах обмін (як для держави, так і для суспільства) має негативні конотації в контексті погляду українців на соцієтальну динаміку. Іншими словами, держава, яка думає лише про власні інтереси, – це, скоріше за все, погано функціонуюча держава з позиції респондента. Неочевидним висновком тут є те, що така незадовільно функціонуюча для суспільства держава цілком може виявитися добре функціонуючою для самої себе, або тих соціальних груп, що її контролюють. Звісно ця логіка спрацьовує і в зворотному напрямі – про байдуже до держави суспільство, яке тим не менше постійно з нею взаємодіє.
На щастя для нас, цей «холодний» погляд на українську соцієтальну динаміку демонструють далеко не всі. Друга за величиною група у суспільстві перебуває у ціннісному порозумінні з власною державою або принаймні це декларує. А відтак переважно позитивно оцінює її функціонування. Ключовою точкою «зламу» тут є проміжні оцінки функціонування держави: у відповідній групі кількість респондентів, які говорять про співпрацю, починає переважати над кількістю тих, хто говорить про обмін. Дещо спрощуючи, проміжні установки щодо функціонування держави характеризують респондентів, які майже за усіма індикаторами шкали «GSR-5» зупиняються на поміркованих відповідях, які відповідають ситуації типу «не добре і не погано». Власне, це той соцієтальний стан, за якого може початися зародження ціннісного консенсусу між державою та суспільством.
Суспільство – це також частина проблеми. Хоча апеляція до держави – це завжди безпрограшний варіант для представника суспільства, але в парадигмі «холодного» обміну присутня й інша сторона – суспільство, що опікується лише собою. Відповідно, слід перевірити, чи виявляє себе у даних цей смисловий акцент. З цією метою можуть бути використані два питання моніторингу:
1) «Чи згодні Ви з тим, що більшість людей здатна піти на нечесний вчинок заради вигоди?» Варіанти та розподіл відповідей – «Не згодні» (23,6%), «Не знаю» (22,0%), «Згодні» (54,4%).
2) «Що можна сказати про підтримку звичайними українцями одне одного?». Варіанти відповідей – «Зовсім не підтримують» (6,6%), «Підтримують, але недостатньо» (64,5%), «Підтримують достатньою мірою» (28,9%).
Як ми бачимо, абсолютна більшість респондентів не надто позитивно дивиться на суспільство – фактично, на самих себе. Так, згідно з домінуючими уявленнями, в суспільстві переважать люди, готові піти на нечесні вчинки, а взаємна підтримка хоча й присутня, але є недостатньою. Така картина цілком узгоджується з поглядом на взаємодію між державою та суспільством, що описується егоїстичним обміном. Звісно, серед респондентів є й певна частка тих, хто не погоджується з потенційною нечесністю більшості та говорить про достатню взаємну підтримку. Тому можна говорити і про соціальну базу, що орієнтована на співпрацю. Для перевірки цих міркувань поглянемо, чи присутній між відповідними змінними емпіричний зв’язок (див. рис.4-5).
Рис. 4. Установки щодо функціонування держави та реакція на твердження, що більшість людей готова піти на нечесний вчинок заради вигоди
Рис. 5. Установки щодо функціонування держави та думка про підтримку звичайними українцями один одного
В обох випадках ми спостерігаємо схожу до попередньої (мається на увазі характер зв’язку між установками щодо функціонування держави та поглядом на взаємодію між державою і суспільством) картину – основна варіативність спостерігається саме у варіантах обміну та співпраці. Так само для негативних варіантів відповідей переважаючою є модель обміну, для позитивних – співпраці. Відмінність же проявляється у тому, що за проміжних варіантів відповіді («Не знаю», «Підтримують, але недостатньо») більш поширеною є орієнтація на обмін.
Власне, тут ми також отримаємо підтвердження, але вже на рівні взаємодії в середині суспільства: за відсутності бажаного (чесності або підтримки) респонденти з більшою імовірністю будуть вести мову про «холодний» обмін, при наявності – про співпрацю, що базується на спільних цінностях.
Чи працює це все разом? Останнє аналітичне завдання полягає у перевірці того, чи пояснюють установки щодо функціонування держави, погляд на (не)чесність інших за досягненя вигоди та оцінка підтримки українцями одне одного переконання респондентів щодо специфіки взаємодії між державою та суспільством, якщо розглядати їх разом, а не окремо. При цьому я звузив поле аналізу двома ключовими типами взаємодії – обміном та співпрацею, оскільки саме щодо них перелічені фактори демонструють свою релевантність. Відтак, результати цієї перевірки стосуються 64,8% респондентів.
Для отримання відповіді використано бінарну логістичну регресію. У залежній змінній обмін закодовано як 0, а співпраця як 1. Також слід додати, що змінна про установки щодо функціонування держави використана у формі відповідних латентних значень, а не категорій (шкала «GSR-5» оперує обома формами значень). За результатами аналізу можна зробити однозначний висновок про те, що усі три незалежні змінні статистично значимо пов’язанні з імовірністю вибору співпраці на противагу обміну (див. рис. 6).
Рис. 6. Результати бінарної логістичної регресії, що пояснює вибір між варіантами обміну та співпраці
Тест на мультиколінеарність підтверджує незалежність пояснювальних факторів (GVIF для будь-якого з них не перевищує 1,03). Значення псевдо R2 є вищим за 10%:
- Hosmer and Lemeshow R2 – 0,11
- Cox and Snell R2 – 0,14
- Nagelkerke R2 – 0,18
Як можна побачити з діаграми розмахів, найнадійнішим предиктором моделі є установки щодо функціонування держави, далі йдуть думки про потенційну нечесність інших у питаннях досягнення вигоди, а оцінка взаємної допомоги в суспільстві займає в цьому аспекті останню сходинку. Така послідовність цілком узгоджується зі смисловим навантаженням цих змінних – мірою віддалення від роздумів про державу, довірчий інтервал збільшується. Так, установки щодо функціонування держави цілковито стосуються держави, оцінка потенційної нечесності заради досягнення вигоди вже має універсальну спрямованість (тут адекватними є роздуми як про державу, так і про суспільство), а думки про взаємну підтримку в суспільстві цілком переводять фокус з держави на суспільство.
Короткі висновки. Аналізуючи результати вивчення громадської думки, передусім слід зробити висновок про суттєве переважання парадигми обміну над парадигмами конфлікту та уникнення за оцінки взаємодії між державою та суспільства. Важливо додати, що тут я розумію обмін широко, тобто від включає як описаний в цьому матеріалі «холодний», або егоїстичний обмін, так і співпрацю, що спрямовується спільними цінностями. І вже в контексті оцінки власне характеристик обміну між державою та суспільством слід вказати на переважання його гіршого різновиду, що полягає у недостачі уміння (а можливо і прагнення) створювати спільні смисли та орієнтири.
Також результати аналізу наводять на думку, що така взаємна байдужість між державою та суспільством співвідноситься зі станом самого суспільства, в якому більшість побоюється бути ошуканим та не надто розраховує на достатню підтримку.