Особливості збору та аналізу даних
Метод збору даних – опитування методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assisted telephone interviews, CATI) за випадковою вибіркою мобільних номерів. Польовий етап дослідження тривав з 7 по 11 квітня 2026 року. Статистична похибка вибірки обсягом 506 респондентів при довірчій імовірності 95% та дизайн ефекті 1.1 не перевищує 4.6%.
В основу анкети було покладено шкалу «GSR-5», що призначена для оцінки функціонування держави. В опитуванні також задавалася низка відкритих питань, що доповнювали головну тему. В цьому значенні, даний матеріал слід розуміти у контексті міркувань респондентів про власну державу, а саме – ефективність центральних органів влади, її очікуване майбутнє, пройдений історичний шлях, актуальні умови життя населення та актуальні події.
Усі інтерв’ю були транскрибовані, а отримані текстові дані використані для тематичного та типологічного кодування. В даному матеріалі представлено окремий зріз результатів якісної частини дослідження, які зберігають репрезентативність.
Важливою особливістю даного аналізу є те, що він присвячений темі корупції, яка напряму не піднімалася в опитуванні. Тобто усі згадки респондентів про корупцію під час відповіді на відкриті питання були ініціативою самого респондента – інтерв’юери не спрямовували їх до цих роздумів. Відтак отримані результати є відображення того, наскільки і яким чином тема корупції хвилює респондентів, коли вони міркують про функціонування держави.
Загалом респонденти згадали тему корупції у 189 інтерв’ю (37,4%). Тому варто зауважити, що далі мова йде саме про ці 189 інтерв’ю, які приймаються за 100% тих, хто самостійно підняв тему корупції.
Важливість теми корупції у відповідях на відкриті питання
Передусім треба сказати про відмінність статусу теми корупції у повідомленнях різних респондентів – статус міг бути другорядним, помірним або центральним (див. табл. 1). Характер згадок в даному випадку пов’язаний з вагою, яку має тема корупція серед решти висловлювань респондента.
Таблиця 1. Статус теми корупції у відповідях респондентів
| Статус | Інтерв'ю | % | Що це означає |
|---|---|---|---|
| Другорядний | 66 | 35 | корупція згадана одним словом, мимохідь, серед іншого |
| Помірний | 77 | 41 | повертається кілька разів, але не єдина тема |
| Центральний | 46 | 24 | наскрізна вісь усієї розмови про державу |
Таким чином для трьох чвертей опитаних (76%) корупція не стає головним предметом розмови, а для третини – взагалі залишається лише одним з багатьох фонових моментів. Втім і мети говорити саме про корупцію ми не ставили, як і відповідних сфокусованих запитань респондентам.
Центральною віссю наративу вона стає лише в кожного четвертого респондента серед тих, хто спонтанно прийшов до цієї теми: обурення корупцією є здебільшого фоновим, а не сфокусованим.
Поглянемо як люди розповідають про корупцію в залежності від статусу цієї теми. Почнемо з цитат для повідомлень, що демонструють другорядний статус даної теми (тут і далі – в квадратних дужках зазначений індикатор «GSR-5», за обговорення якого пролунала відповідна цитата):
1) [Оцінка умов життя для більшості населення]
Інтерв'юер: «Що є найгіршим в умовах життя, які зараз склалися?»
Респондент: «Я вважаю, що війна і корупція. Оце дві складові.»
2) [Оцінка ефективності центральних органів влади]
Інтерв'юер: «На вирішення яких проблем влада повинна спрямувати зусилля в першу чергу?»
Респондент: «Ну це понятно всім, що корупція.»
3) [Задоволеність поточними подіями]
Інтерв'юер: «Які актуальні події приходять на думку? Назвіть негативні та позитивні приклади.»
Респондент: «З позитивних – успіхи на фронті, особливо розробка нових технологій, а з негативних – це скоріше про корупційні скандали, про податки для ФОПів.»
Цитати для повідомлень, що демонструють помірний статус:
1) [Задоволеність поточними подіями]
Інтерв'юер: «А які актуальні події приходять на думку?»
Респондент: «Треба щоб діяли закони. Хоч такі, які є, то й то вони не діють… корупція на корупції, зловили, посадили, арештували, судили, але нікого не посадили. А тільки ловлять і судять.»
2) [Оцінка ефективності центральних органів влади]
Інтерв'юер: «На вирішення яких проблем влада повинна спрямувати зусилля?»
Респондент: «Корупція, то саме перше. Корупція, охорона здоров'я, школи… Вони тільки крадуть і нічого не роблять.»
3) [Оцінка здобутків держави на історичному шляху]
Інтерв'юер: «Які найвідчутніші історичні помилки допущено з 91-го?»
Респондент: «Економічна в тому, що ми провели приватизацію… коли нам дали повну свободу, ми провели в інтересах горстки людей.»
Цитати для повідомлень, що демонструють центральний статус:
1) [Модель взаємодії між державою та суспільством, додатковий індикатор поза шкалою «GSR-5»]
Інтерв'юер: «Що найкраще описує взаємодію між державою та суспільством?» (закрите питання з варіантами)
Респондент: «Четверте можна? Корупція, корупція. Все. Сама головна біда у нас… із тих, що ви мені сказали, немає нічого, одне тільки актуально — це просто корупція. Не буде корупції — або хоча б за цим будуть слідкувати…» (варіанту відповіді про корупцію в питанні не було)
2) [Оцінка ефективності центральних органів влади]
Інтерв'юер: «Окрім законів, можливо ще щось турбує?»
Респондент: «Те, що корупція у нас сумасшедша, конечно. Вони там собі гребуть, а народ сидить на копійках, пенсіонери на копійках сидять. Все піднімається, ціни ростуть.»
3) [Оцінка ефективності центральних органів влади]
Інтерв'юер: «На вирішення яких проблем влада повинна спрямувати зусилля?»
Респондент: «Корупція. Це саме головне. І все. І більше нічого. Якщо не буде корупції, тоді і буде все чотко.»
Слід додати, що тема корупції зрідка звучить ізольовано. В абсолютній більшості інтерв'ю (66%) тем декілька – тема корупції поєднується з темами війни, зубожіння, мобілізацію тощо. В 27% випадків респонденти говорять про корупцію крізь призму явища влади. Решта 7% припадають на інші окремі теми, що також поєднуються з темою корупції (соціальні проблеми, війна). Відповідно, в цьому аспекті корупція постає здебільшого як одна з важливих складових більш комплексного явища соціального неблагополуччя.
Втім, саме тема влади корелює зі статусом проблеми корупції: серед повідомлень з другорядним статусом тема корупції лише у 20% випадків звернена передусім до влади, серед повідомлень з помірним статусом – 21%, серед повідомлень з центральним статусом – 48%. Отже коли корупція набуває статусу головної проблеми, людина з більшою імовірністю перестає бачити багатоаспектну картину та фокусується на владі.
Так само з посиленням статусу теми корупції збільшується частка повідомлень, які робляться від першої особи, з позиції власного досвіду: 18% серед повідомлень з другорядним статусом, 26% серед повідомлень з помірним статусом, 43% серед повідомлень з центральним статусом. Додатковою характеристикою, що пов’язана зі статусом теми корупції також є стиль спілкування респондентів – з підвищенням статусу теми корупції він все менше є аналітико-розсудливим і все більше критично-емоційним.
Тематичний аналіз спонтанних згадок про корупцію
Корупційна тематика варіюється більшою мірою категоріально, меншою – кількісно. Тобто на рівні з домінантними дифузними міркуваннями про те, що «всі крадуть», існує низка відчутно менш представлених, але якісно відмінних та цікавих тем.
Чотири з п'яти інтерв'ю містять генералізоване, безадресне «всі крадуть» – без схем, сум та фігурантів. Це не аналіз, а рефлекторний ярлик, який часто і є усією згадкою про корупцію: «всі крадуть безбожно», «вони ж токо крадуть і крадуть... бандитам треба руки одрубувать, хто краде... за границею строять собі котеджі», «влада все краде, розкрадає... корупція поїдає все государство».
Крім таких генералізованих стереотипних згадок можна виокремити ще 8 тем (див. табл. 2): розкрадання, збагачення еліт, безкарність, корупція в історичному вимірі, хабарі, нажива на війні, інституційні вади, зловживання законами.
Таблиця 2. Результати тематичного аналізу спонтанних згадок корупції
| Тема | n | % | Цитата |
|---|---|---|---|
| Стереотипне «всі крадуть» | 152 | 80 | Треба щоб був хазяїн у домі, да був порядок, да менше оцього розкрадання було. Да що ж вони? Вони ж токо крадуть і крадуть і крадуть, а скільки можна красти? |
| Розкрадання | 33 | 17 | Вони ворують всьо. Ворують і розворовують воєнний фонд. |
| Збагачення еліт | 30 | 16 | Те, що ніхто нічого не робить, щоб це все завершити, а всі набивають кармани. Це робиться для того, щоб деякі могли покращити свій фінансовий стан. |
| Безкарність | 19 | 10 | Ситуація покращиться, якщо будуть карати за хабарі. Бо дивіться, почалась повномасштабка, скільки хабарів вєздє. Ну, кого-небудь посадили? Та й би не посадили, чому не можна ввести смертну кару для отаких? Для чиновників. Це чиновники всі крадуть. |
| Корупція в історичному вимірі | 14 | 7 | Владу взяли банди в руки, все продали, те що було до 91-го року, найбагатша країна була світу Україна до 91-го року. Все роздербанили, олігархи все покрали, приватизували все, люди лишилися бідні. |
| Хабарі та побори | 13 | 7 | Взяточничество. Взятки и судовая гилка щоб працювала. Щоб суди не рассматривали каждое дело по 15 лет, а потому что это просто до абсурда доходит. |
| Нажива на війні | 9 | 5 | Напевно корупція, корупція в нас так само зашкалює і наживаються і на війні, і на крові, блін, ну таке. |
| Інституційні вади | 9 | 5 | Побороти корупцію і поміняти систему цю, яка пронизала корупцію: правоохоронні органи, Міністерство внутрішніх справ, прокуратура. Ну, всі зв'язані так, що їх без автомата, навєрно, не розв'яжеш. |
| Зловживання законами | 5 | 3 | Корупція, вони ж все-таки під себе, всі закони пишуться під себе і все під себе пишуться, но не для народа. Як казав, відповідальність для народа, а пільги всі для них. |
Отже, за домінантним дифузним «всі крадуть» (80%) проступає низка значно менш поширених, але якісно відмінних тем, що вишиковуються в чітку ієрархію. Найближчий ешелон – розкрадання конкретного (заводи, армія, воєнний фонд; 17%) та збагачення еліт «набивають кишені» (16%): тут уже з'являються об'єкт і адресат. Далі йде безкарність (10%), що виступає емоційним жалом теми: обурює не саме крадійство, а те, що «ловлять і не садять». Найрідші грані – корупція крізь історію та приватизацію (7%), хабарі й побори (7%), нажива на війні (5%), інституційні вади (5%) і зловживання законами (3%) – належать аналітичній меншості, що називає механізм, інституцію чи історичну генезу. Прикметно, що корупційна мова здебільшого фіксує, хто наживається (морально-адресний фокус), а не як це влаштовано: системно-інституційне та правове прочитання трапляється найрідше.
Зведена типологія респондентів за результатами їх міркувань про корупцію
Запропонована далі типологія спирається на чотири аспекти, що проявляються за міркування (або згадки) про корупцію: 1) голос респондента (суспільний або особистий); 2) конкретність об'єкта (генералізоване «всі крадуть» або конкретні механізм/сума/інституція/історичні обставини); 3) тон повідомлення (критик / аналітик / скаржник тощо); 4) статус теми корупції у повідомленні (другорядний / помірний / центральний).
Процедура визначення типу реалізовувалася за принципом за принципом ієрархічного спадання пріоритету типологічних ознак. Останні перевірялися в порядку, що наведений вище:
- Чи базується згадка про корупцію на особистому досвіді (своя пенсія/хвороба/втрата роботи/мобілізація близьких/переміщення як джерело міркувань)? Якщо так, тип «Особистий досвід».
- Якщо особистий досвід не згадується, то чи названо конкретні механізм / суму / інституцію / історичні обставини в помірковано-аналітичному стилі? Якщо так, тип «Аналітичний діагноз».
- Якщо не перше і не друге, то чи присутнє адресне моральне обвинувачення, що базується на протиставленні «влада/еліти» та «народу»? Якщо так, тип «Моральне обвинувачення».
- Для решти випадків (узагальнена згадка без механізму й адресата) тип «Фоновий штамп».
Розглянемо ці типи більш детально за спаданням представленості:
1) Фоновий штамп (46%)
Визначальна ознака: корупція названа узагальнено, без механізму, суми, адресата й власного досвіду. Реакція, а не позиція.
Типові характеристики: формула «всі крадуть / скрізь корупція» одним-двома реченнями (часто це вся згадка); другорядний статус; тон нейтральний або коротка констатація без розгорнутого обурення; голос суспільний; об'єкт генералізований.
2) Особистий досвід (28%)
Визначальна ознака: міркування про корупцію походять із власного досвіду респондента – своя нужда / хвороба / втрата / мобілізація близьких є джерелом, а не ілюстрацією.
Типові характеристики: перша особа як джерело («вони мільярди покрали — а я з пенсії виживаю»; зіткнення з корупцією в контексті перебування близьких на фронті; власний випадок з життя про хабар); особистий голос; статус помірний або центральний.
3) Моральне обвинувачення (17%)
Визначальна ознака: адресне обвинувачення на контрасті «верхівка vs народ», з обуренням.
Типові характеристики: дисонанс «вони жирують/гребуть — народ виживає/гине»; критичний тон з чітким адресатом; помірний або центральний статус теми; об'єкт може бути як узагальненим («набивають кишені»), так і прив'язаний до війни («на крові»), але головне – моральна претензія й адресат, а не механізм; голос переважно не особистий – від суспільства.
4) Аналітичний діагноз (10%)
Визначальна ознака: конкретна згадка механізму (хабарі/відкати/застава), суми, інституції (МВС, прокуратура, суди), історичних обставин (приватизація, Кравчук) в аналітичній манері.
Типові характеристики: конкретний об'єкт (схеми, суми, назви інституцій, генеза); аналітичний тон («систему треба міняти, бо вона пронизана…»); центральний статус теми; голос переважно не особистий – від суспільства.
Ці чотири типи не є взаємовиключними. Одне інтерв'ю може мати ознаки кількох, а фінальний тип присвоювався у відповідності до більш значимих ознак, у відповідності до того, як людина переважно говорила про корупцію.
Короткий підсумок
Отже, у спонтанних міркуваннях про державу корупція постає як одна з універсальних категорій мови невдоволення: вона широко присутня й емоційно заряджена, але здебільшого неконкретна. Предметність і глибина трапляються радше як виняток, ніж правило.