Волонтерський рух виступає одним із значущих феноменів сучасного українського суспільства. У 2003 році він був офіційно визнаний в Україні, коли Верховна Рада України прийняла Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг. Наразі цей документ втратив чинність. У ньому волонтерська діяльність визначалася як «добровільна неприбуткова діяльність фізичних осіб — волонтерів, спрямована на надання допомоги особам, що перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої підтримки».
Проте протягом приблизно десяти років після офіційного визнання волонтерський рух розвивався досить повільно, особливо порівняно з іншими країнами. Ситуація змінилася у 2014 році, коли на розвиток руху вплинули ключові соціально-політичні події. Основними тригерами стали Революція гідності, анексія Криму та війна на Донбасі. На тлі цих подій волонтерський рух стикався з відсутністю ефективних управлінських рішень, обмеженими ресурсними можливостями та необхідністю мобілізувати значні ресурси через загрозу втрати територіальної цілісності держави.
Про це читайте в аналітичному матеріалі к.соц.н. Оксани Жуленьової.