На платформі ЮТУБ оприлюднено відео, в якому науковий співробітник Інституту соціології НАН України Іван Соколовський на основі даних соціального моніторингу, що здійснюється Інститутом більше трьох десятиліть, проаналізував проблему задоволеності українців своєю роботою протягом останніх 30-ти років.
Порівнюючи дані 1994 і 2024 років, І.Соколовський підкреслив, що за цей час задоволеність роботою виросла практично вдвічі – від 33% до 60%. Навіть із врахуванням усіх складнощів періоду повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
Щодо доступності працевлаштування за фахом і з достатнім заробітком, то 70-тьом % опитаних з 2002 по 2021 рр. було важко знайти таку роботу.
Соціолог відзначив. що побоювання українців втратити роботу є стабільним страхом багатьох: у 1994 р. їх було 60%, а у 2021 р. – 70%. Парадоксально, що у 2024 р. таких було значно менше – 39.6%, можливо тому, що у період війни на перший план вийшли набагато більші страхи. Та й багато українців під час війни за межі країни виїхали і звільнили вакансії.
Тож склалася така ситуація, що, з одного боку, зростає задоволеність українців не тільки роботою, але і життям, а з іншого боку багатьом важко знайти роботу за кваліфікацією і з достойною оплатою і в уяві постійно маячить страх безробіття.
Топ задоволених має такий вигляд:
- ФОП – 75%
- Офіційно працевлаштовані – 63%
- Фрілансери – 48%
- Працівники за договором – 42%
Цифровізація, диджиталізація економіки розширила можливості гнучких варіантів працевлаштування і роботи, проте у багатьох випадках позбавила працівників звичних «підпорок» патерналістського штибу, властивих класичним формам роботи минулого, на кшталт рідного роду соціальних гарантій працівникам від держави, роботодавців тощо.
Відхід від патерналістських моделей і готовність працівників брати на себе відповідальність є не тільки ознакою втрати комфорту, але і ознакою їх дорослішання та більшої готовності активно діяти у сфері працевлаштування.
Соціологи ІС НАН України продовжують тримати руку на пульсі суспільних процесів і готові надавати допомогу політикам і державі у формуванні оптимальної внутрішньої політики.
Повністю див. тут: