Донори, виконавці та партнери
Дослідження виконано в межах участі Інституту соціології НАН України в діяльності Міжнародної асоціації з дослідження громадської думки.
Опитування, результати якого лягли в основу цього звіту, було проведене Центром соціологічних опитувань Інституту соціології НАН України у перебігу реалізації науково-дослідного проєкту "Національна стійкість України під час російсько-української війни: суспільні конфігурації". Фінансування отримано від Національної академії наук України за напрямом використання бюджетних коштів «Підтримка пріоритетних для держави наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок» бюджетної програми КПКВК 6541230.
Презентацію підготовлено заступником директору Інституту соціології НАН України, д.соц.н. Сергієм Дембіцьким. Представлення та обговорення результатів опитування за участі представників державної влади та громадського сектору підготовлено та проведено Інститутом фронтиру.
Технічну підтримку (доступ до IP-телефонії) було надано партнером Інституту соціології НАН України дослідницькою агенцією «Research UA».
Параметри дослідження
Інструментарій дослідження розроблений дослідниками з GRIT Committee Міжнародної асоціації з дослідження громадської думки. Для врахування української специфіки міграційних процесів окремі питання додані Сергієм Дембіцьким та Ольгою Буровою (Інститут соціології НАН України).
Результати опитування репрезентують доросле населення України (від 18 років і старше), за виключенням АР Крим і тимчасово окупованих територій Півдня та Сходу України.
Опитування здійснювалося методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assisted telephone interviews, CATI) за випадковою вибіркою мобільних номерів.
Польовий етап дослідження тривав з 4 по 17 грудня 2025 року.
Статистична похибка вибірки обсягом 1007 респондентів при довірчій імовірності 95% та дизайн ефекті 1.1 не перевищує 3.2%.
Ключові знахідки
1. Абсолютна більшість українців вважає, що виїзд людей з України приносить країні деяку (26%) або значну (34%) шкоду. В той же час доволі великою є і група тих, хто не бачить ані користі, ані шкоди через виїзд українців за кордон (22%).
Коли ж оцінюються наслідки від приїзду людей для життя в Україні, то респонденти переважно говорять про користь. У випадку людей з інших країн (НЕ українців) мова значно частіше іде про деяку (42%), ніж про значну (14%) користь. Що стосується українців, які повертаються назад, то оцінки є виразно позитивними – дві третини усіх опитаних (67%) бачать у цьому значну користь і ще 22% говорять про деяку користь.
2. Серед головних причин, через які українці залишають країну, респонденти називають відсутність безпеки (51%) економічні (23%) та політичні (15%) обставини. Загалом як економічні, так і політичні обставини в нинішніх умовах теж є похідними від ситуації війни (тобто відсутності безпеки).
Що стосується іноземців, які приїжджають жити в Україну, то на думку респондентів ця імміграція обумовлена переважно економічними обставинами (37%), возз’єднанням з родиною (20%) та політичними обставинами (11%). В даному випадку причинно-наслідковими ланцюгами з упевненістю можна пов’язати перту та другу причини.
3. За оцінки явища міграції у цілому респонденти переважно погоджуються з важливістю проблеми міграції у сучасному світі (58%) та з тим, що мігранти стикаються зі зростаючими труднощами (64%). В той же час дуже мало опитаних вважає, що Україна перешкоджає в’їзду мігрантів (13%). Отже, українське суспільство схиляється до того, що незважаючи на існування проблемних аспектів міграції у глобальному вимірі, Україна не є частиною цієї проблеми, коли мова ведеться про прийняття іммігрантів.
4. Суттєва увага у дослідженні була приділена імміграції та іммігрантам в Україні. Оцінюючи імміграцію загалом респонденти переважно погоджуються з тим, що в Україні добре ставляться до іммігрантів (70%), а також з тим, що імміграція буде зростати (61%). Показово при цьому, але і очікувано те, що значно менша кількість респондентів (22%) погодилася з твердженням, що в Україну легко іммігрувати без документів. Останнє узгоджується як із ситуацією війни в країні, так і є можливим індикатором вибіркового ставлення українців до осіб, які будуть прийняті нашою країною.
В контексті сприйняття іммігрантів крізь призму позитивних і негативних стереотипів, більшість українці повністю або скоріше поділяють позитивні стереотипи (від 56% до 63%), меншість – негативні (від 30% до 42%).
Категоризація респондентів одночасно за їх згодою та незгодою з різними стереотипами щодо іммігрантів, дозволяє виокремити 3 широкі групи: з позитивним ставленням до іммігрантів (52%), змішаним ( 27%) та негативним (21%). Серед них 43% тих, хто поділяє позитивні стереотипи та не поділяє негативні, та 15% тих, хто дотримується діаметрально протилежних поглядів.
5. Незважаючи на дуже розповсюджені серед респондентів уявлення про поширений виїзд українців в інші країни для проживання (86%), серед них лише близько 10% заявляє про власні плани залишити країну у найближчі три роки. Але їх кількість суттєво варіюється в залежності від статево-вікової групи. Якщо серед молодих чоловіків (18-29 років) їх кількість дорівнює 23%, то серед чоловіків похилого віку (56 років та старше) – лише 3%. Вікова варіація спостерігається і серед жінок, але вона є значно меншою (при цьому найбільший показник не перевищує 12%).
Повна презентація тут.