Молодість зазвичай сприймається як час, коли люди найбільше радіють життю, налаштовані на позитивні зміни та мають позитивні очікування щодо власного майбутнього. Ці уявлення не протирічать здоровому глузду і, в цілому, вони підтверджувалися науковими дослідженнями – аж до повномасштабної війни.
В якому стані емоційному знаходиться українська молодь на кінець третього року війни? Для відповіді на це питання звернемося до результатів соціологічного моніторингу «Українське суспільство», який Інститут соціології НАН України проводить з 1994 року.
Якщо орієнтуватися на результати вказаного моніторингового дослідження, то до початку широкомасштабного вторгнення у 2022 році респонденти молодого віку (18-29 років) загалом вирізнялися вищим рівнем задоволеності життям та більш оптимістичним баченням майбутнього. А станом на 2024 рік молодь вже мала більш песимістичні установки порівняно з іншими віковими групами. Не менш важливим є і те, що серед молоді зафіксовано тривожну тенденцію спаду показника громадянської ідентичності.
Задоволеність власним життям. До 2022 року фіксувався стійкий зворотній зв’язок між віком та рівнем задоволеності життям – зі зростанням віку погіршувалося задоволеність власним життям. В 2024 році цей зв’язок змінився на протилежний. Якщо раніше серед молоді незадоволених життям було приблизно вдвічі менше, ніж серед людей старшого віку, то тепер частка незадоволених складає близько чверті в усіх групах, натомість частка задоволених серед молоді впала до 41,7%, а серед середнього та старшого віку зросла до 46,0% та 47,2% відповідно.
Розподіл відповідей у різних вікових групах на запитання «Якою мірою Ви задоволені своїм життям загалом? (%)
| Рік* | Ступінь задоволеності своїм життям загалом** | 18-29 років | 30-55 років | 56 років і старші |
|---|---|---|---|---|
| 2020 | Не задоволені | 21,5 | 30,4 | 46,2 |
| Важко сказати | 28,9 | 29,3 | 25,4 | |
| Задоволені | 49,5 | 40,3 | 28,5 | |
| 2021 | Не задоволені | 20,6 | 29,7 | 43,6 |
| Важко сказати | 28,2 | 29,0 | 27,7 | |
| Задоволені | 51,2 | 41,3 | 28,7 | |
| 2024 | Не задоволені | 25,4 | 24,9 | 25,4 |
| Важко сказати | 32,9 | 29,0 | 27,4 | |
| Задоволені | 41,7 | 46,0 | 47,2 |
* У 2022 та 2023 роках це питання не ставилося.
** До групи «задоволених» віднесено осіб, які обрали варіанти «скоріше задоволені» та «цілком задоволені», до групи «не задоволених» – тих, хто обрав варіанти «скоріше не задоволені» та «зовсім не задоволені».
Впевненість у перемозі. В умовах війни задоволеність життям тісно пов’язана із очікуваннями майбутнього, конкретно – впевненістю у перемозі. Цей показник значно вище у старших респондентів, а відтак їхній рівень задоволеності життям теж вище, ніж у молоді. Поширеність надії на перемогу зростає із віком, тоді як уникання відповіді більше притаманне молоді та людям середнього віку, а частка молоді, котра не впевнена у перемозі, складає майже чверть – 24% (Рис. 1).
Рисунок 1. Впевненість у перемозі серед різних вікових груп, %
Стійкі позитивні та радикально негативні очікування. Вікові особливості позначаються не тільки в очікуванні перемоги, а й в готовності терпіти труднощі на шляху до неї. На запитання про те, чи готове оточення респондента терпіти труднощі війни, відповідь «Готові терпіти теперішні та майбутні проблеми стільки, скільки буде потрібно, до перемоги України у війні» дало 42,8% респондентів, «Готові терпіти теперішні та майбутні проблеми, але лише обмежений час» – 25,8%, «Не готові терпіти ці труднощі вже зараз» – 14,3%, решта 17,0% вагалися з відповіддю.
Враховуючи відповіді на це запитання, а також на запитання про впевненість у перемозі, ми розділили всіх респондентів на три категорії, і ось як це виглядає:
- Ті, хто вірять в перемогу та готові терпіти скільки потрібно, – це люди, які мають стійкі позитивні очікування, підкріплені готовністю терпіти проблеми. Їх більше третини – 36,4%.
- Ті, хто не вірять в перемогу та не готові терпіти труднощі вже зараз, – це люди, які мають радикально негативні очікування, їх 4,9%.
- Більшість людей, як завжди, вагається (будь-яка інша комбінація відповідей, крім тих, що вказані в двох попередніх пунктах), тобто має ту чи іншу проміжну позицію, або не висловлює її чітко – мова йде про 58,7%.
Важливо, що ці позиції дуже нерівномірно розповсюджені серед різних вікових груп, і, знов-таки, молодь найчастіше демонструє песимізм. Три чверті молоді мають невизначену позицію, а стійкі позитивні очікування – лише 18,8%. В середній віковій групі стійкі позитивні очікування демонструє вже 31,8%, а серед старших респондентів – більше половини (53,2%).
Рисунок 2. Поширеність стійких позитивних та радикально негативних очікувань серед різних вікових груп, у %
В групі респондентів до 30 років відмінності фіксуються також між представниками різної статі – серед молодих чоловіків стійкі позитивні очікування має лише 12,9%, а серед молодих жінок вдвічі більше – 26,4% (у інших вікових груп різниця між чоловіками та жінками не є істотною).
Почуття щодо майбутнього. Важливим індикатором настроїв у суспільстві є ті почуття, які виникають у людей, коли вони замислюються про своє майбутнє чи майбутнє країни. Респонденти відповідали на два запитання: «Які почуття виникають у Вас, коли Ви думаєте про своє майбутнє?» та «Які почуття виникають у Вас, коли Ви думаєте про майбутнє України?». Якщо ми подивимося на відповіді українців в цілому, то в 2021 році негативні почуття (Тривога, Песимізм, Байдужість, Розгубленість, Страх, Безвихідність) щодо майбутнього країни переважали над позитивними (Надія, Оптимізм, Інтерес, Упевненість, Радість, Задоволеність), а в 2024 р. загальний баланс зсунувся в бік позитивних почуттів. Попри війну, зросли надія та оптимізм, зменшилося почуття розгубленості, безвихідності, тривоги та страху. Щодо власного майбутнього, навпаки, баланс незначно змістився в бік негативу, що є досить очікуваним. Тобто загальна картина (населення в цілому) показує стійкість та оптимізм населення навіть в умовах війни.
Баланс позитивних та негативних почуттів (розраховувався як різниця між загальною сумою виборів позитивних та негативних почуттів) щодо власного майбутнього та майбутнього України в 2021-2024 рр. серед різних вікових груп представлено на Рис.3.
Якщо ми розглянемо окремо молодь, то картина буде зовсім іншою. В 2021 р. люди молодше 30 років були налаштовані найбільш оптимістично порівняно з іншими віковими групами – як щодо власного майбутнього (де у старших респондентів баланс зміщався в бік негативу), так і щодо майбутнього країни (де негативний баланс був у старших респондентів, а також у респондентів середнього віку). В 2024 р. молодь була налаштована найбільш песимістично порівняно з іншими віковими групами – і щодо власного майбутнього, і щодо майбутнього країни. Якщо до війни баланс між позитивними і негативними почуттями був позитивний, то в останньому дослідженні, навпаки, – негативним.
Рисунок 3. Баланс позитивних та негативних почуттів щодо власного майбутнього та майбутнього України, 2021-2024 рр., серед різних вікових груп, у %
Громадянська ідентичність. Під час широкомасштабної усвідомілення цінності власної держави посилилося. Це, серед іншого, вплинуло і на самоідентифікацію себе як громадянина. Вибір відповідної альтернативи (громадянин України) на питання «Ким Ви себе перш за все вважаєте?» у 2022-2023 рр. зріс до найвищих значень за всі роки вимірювань – майже до 80%. Але у 2024 р. заміри показали падіння відповідей за цим варіантом до 73,8%.
Характерно, що серед молоді (18-29) відсоток відповідей за відповідним варіантом відповіді завжди був найвищим порівняно з іншими віковими групами. Однак, в 2024 році він виявися вже найнижчим і склав 62,2% (падіння на 20% пунктів порівняно з 2023 р.). Якщо подивитися на відмінності між чоловіками та жінками, то відмінності почали спостерігатися з 2023 році (77,7% серед чоловіків та 86,5% серед жінок). В 2024 році воно посилилося – 54,6% серед чоловіків та 71,8% серед жінок.
Частка тих, хто вважає себе перш за все громадянином України, серед різних статево-вікових груп, 2014-2024 рр., у %
| Рік | 18-29 років | 30-55 років | 56 років і старші | Серед усіх | ||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | Жінки | Разом | ||||
| 2014 | 75,6 | 73,5 | 74,5 | 65,1 | 64,3 | 66,7 |
| 2015 | 62,4 | 60,7 | 61,4 | 58,3 | 53,5 | 57,5 |
| 2016 | 62,6 | 69,0 | 66,1 | 61,8 | 53,6 | 60,1 |
| 2017 | 58,7 | 62,0 | 60,5 | 57,7 | 53,6 | 57,0 |
| 2018 | 59,1 | 60,3 | 59,7 | 60,0 | 56,0 | 58,6 |
| 2019 | 63,3 | 59,3 | 61,4 | 62,8 | 55,5 | 60,0 |
| 2020 | 68,5 | 67,5 | 68,0 | 64,5 | 54,5 | 61,8 |
| 2021 | 67,1 | 70,4 | 68,8 | 65,6 | 55,9 | 62,6 |
| 2022 | 83,2 | 78,2 | 80,8 | 81,5 | 75,1 | 79,1 |
| 2023 | 77,7 | 86,5 | 82,0 | 80,1 | 77,5 | 79,5 |
| 2024 | 54,6 | 71,8 | 62,2 | 74,6 | 78,1 | 73,8 |
Підсумки. Позитивні очікування обумовлюють зростання рівня задоволеності життям. На даному етапі такі позитивні оцінки притаманні респондентам старшого віку, у яких надія на перемогу переноситься на загальне відчуття задоволеності життям, незважаючи на складні обставини воєнного часу. Для молоді очікування майбутнього більш негативні, що позначається і на інших важливих показниках їх громадської думки.
Загалом старші когорти населення України сьогодні демонструють більшу стійкість, витримку та готовність терпіти поточні складнощі, ніж молодь. Частково це можна пояснити тим, що чоловіки 60+ не підлягають мобілізації, частково тим, що представники середнього та старшого покоління вже проходили крізь різноманітні соціальні катаклізми (хоча й меншого масштабу, ніж війна), частково тим, що старші когорти перед війною мали менше позитивних сподівань на майбутнє, ніж молодь. В будь-якому разі саме молодь зараз є найбільш вразливою категорією в тому, що стосується очікувань від майбутнього.