Оцінка рівня медіаграмотності населення України в умовах повномасштабної війни набуває особливого значення, оскільки російська агресія постійно супроводжується потужними кампаніями дезінформації, хвилями агресивної пропаганди та потужними інформаційними маніпуляціями громадської думки, спрямованими на підрив морального духу українців і спотворення реальної картини подій в країні та світі. Водночас, саме війна активізувала розвиток критичного мислення серед українців – зросла увага до якості джерел отримання інформації, перевірки достовірності оприлюднених фактів, усвідомлення ролі якісної журналістської роботи та надання пріоритету у використанні офіційних каналів комунікації.
Наразі в українських медіа відбулося збільшення публікацій щодо проблеми медіаграмотності українців під час війни. В травні 2025 року медіа платформа УКРІНФОРМ, на основі коментарів експертів та численних соціологічних досліджень, опублікувала розгорнуті матеріали, присвячені індексу медіаграмотності українців з початку повномасштабного вторгнення. В основу моделі індексу медіаграмотності було покладено концепцію Лена Мастермана та результати якісного етапу дослідження «Практики медіаспоживання українців: концептуальна розробка індексу медіаграмотності аудиторії», підготовленого ГО «Детектор медіа» (за участі Марти Наумової, к.соц.н., с.н.с. відділу соціології культури та масової комунікації Інституту соціології НАН України). Його вимірювання передбачало розробку індикаторів, релевантних для 4-х субіндексів, які фіксували певні аспекти медіакомпетентності українців, а саме:
- Розуміння медіаконтенту – усвідомлення ролі та глибини медіа впливу на свідомість людини; уявлення про роботу медіаіндустрії та сприйняття українського медіаландшафту; обізнаність у питаннях регулювання медіасередовища та ставлення до суспільного мовлення.
- Використання медіаконтенту – кількість джерел інформації про суспільно-політичні новини, які використовує аудиторія та мотиви використання медіаконтенту.
- Використання цифрових медіа – розуміння особливостей функціонування нових медіа, практиками цифрової безпеки, уміння створювати та розміщувати власний медіаконтент.
- Чутливість до спотвореного медіаконтенту – вміння розпізнавати дезінформацію, фейковий та маніпулятивний медіаконтент, а також вміння перевіряти інформацію на достовірність.
У представлених матеріалах виокремлено два ключових дослідження рівня медіаобізнаності населення України, між якими існують динамічні суперечності – опитування в рамках комплексного 5-річного дослідження ГО «Детектор медіа» та опитування, проведеного соціологічною групою «Рейтинг» у період з 1 до 23 квітня 2025 року на замовлення організації «Львівський медіафорум» та International Media Support.
Загальний рівень медіаграмотності українського населення за останні 5 років було визначено завдяки дослідженню ГО «Детектор медіа». В результаті було встановлено, що з початку повномасштабної війни по 2024 рік рівень загального індексу медіаграмотності значуще змінився. Частка аудиторії з «вищим» та «середнім» рівнями показника медіаграмотності зросла з 55% до 81%, а з низьким – зменшилася з 45% до 29%. Аудиторія з високим рівнем медіаграмотності зросла удвічі в трьох вимірах – розуміння ролі ЗМІ в суспільстві, підвищення цифрової компетентності та чутливості до спотвореного контенту. Виняток становить лише вимір використання медіа, який значуще не змінився. Найбільша частка аудиторії з низьким рівнем компетентності спостерігається за субіндексом цифрової грамотності (15%), однак ця частка суттєво зменшилась за 2023-2024 роки (на 7%) [див. примітку 1].
Глибина розуміння ролі медіа в суспільстві та їхнього впливу на аудиторію зумовлена рівнем освіти, добробуту опитаних, а також регіоном проживання. Найбільш медіаграмотними є молоді люди і люди з вищою освітою та добробутом, тоді як старше покоління, менш освічені та бідніші групи респондентів демонструють нижчі показники. За даними комплексного дослідження ГО «Детектор медіа», особливо високий рівень медіаграмотності за останні 5 років виявився у молоді 18-35 років, а чуттєво низький – серед старшої вікової групи 56-65 років.
Отже, за результатами соціологічних опитувань рівень медіаграмотності напряму залежить від рівня освіти. Серед опитаних із загальною середньою освітою частка людей із показником «низьким» і «нижчим за середній» становить 41%, а серед тих, хто має повну й неповну вищу освіту, лише 16%. Серед категорії тих, «кому грошей вистачає лише на їжу» 44% мають нижче за середнє значення показника медіаграмотності. Тим часом, як серед опитаних, яким «вистачає на все», і які «заощаджують кошти», частка людей із низьким рівнем медіаграмотності становить лише 19%.
Єдиний показник, який значуще не змінився за останні роки – найбільш диверсифіковане використання медіа, характерне для аудиторії з вищою освітою та високим/вище середнього рівнем добробуту. Найвищий рівень цифрової компетентності, пов’язаний з інтенсивністю використання інтернету, розумінням особливостей функціонування й термінології нових медіа, практиками цифрової безпеки, володінням сучасними ґаджетами, вмінням створювати та розміщувати власний контент, мають українці віком 18–25 років (85% – вищий за середній і високий показник субіндексу).
Одним із ключових показників медіаграмотності виступає рівень чутливості до неправдивого контенту, або вміння розпізнавати неправдиву інформацію, відокремлювати факти від маніпуляцій та перевіряти їх. Цей рівень залишається стабільно високим серед населення України майже чотири роки повномасштабної війни, в порівнянні з довоєнним періодом. За даними дослідження ГО «Детектор медіа», українці з високим рівнем освіти й добробуту краще розпізнають неправдивий медіаконтент. Серед людей із середньою загальною освітою частка тих, хто має показники чутливості до фейків «вищий за середній» та «високий», становить 57%, а серед осіб із вищою освітою – 80%. Більшість українців визнають проблему наявності дезінформації у ЗМІ, перевіряють джерела отримання та найчастіше пояснюють виявлені спотворення інформації державною політикою або необхідністю приховувати правду в умовах війни.
Безперечно, можна констатувати зростання чутливості до ворожої пропаганди, фейкових матеріалів, маніпулятивного контенту серед української аудиторії. Згідно ГО «Детектор медіа», 68% українців є чутливими до дезінформації, тобто розпізнають спотворену, неправдиву інформацію, особливо це характерно для аудиторії з вищою освітою (77%) та мешканців східних областей країни (73%). Найнижчий показник чутливості до фейків, маніпуляцій та замовних матеріалів у ЗМІ – на заході країни.
Загальна характеристика стану медіаграмотності громадян України з початку повномасштабної війни за даними отриманими Соціологічною групою «Рейтинг» (Rating Group) характеризується низкою суперечливих тенденцій [див. примітку 2].
По-перше, домінування на інформаційному ринку цифрових платформ у структурі споживання інформації. На думку респондентів Telegram є провідним джерелом новин – його регулярно використовують 52% опитаних. Наступні позиції займають YouTube (32%) та Facebook (28%), тоді як перегляд телемарафону «Єдині новини» та активність у Viber-чатах залишаються на рівні чверті від загальної кількості опитаних. В той же час зафіксована втрата традиційними медіа своєї актуальності – 84% респондентів ніколи не читають друкованих видань, а близько 2/3 опитаних не користуються регіональними чи міжнародними онлайн-ресурсами, що відображає поступовий відхід від споживання класичних форм мас-медіа.
По-друге, низький рівень довіри і високий рівень критичного ставлення громадян до інформації оприлюдненою ЗМІ. Вищий рівень довіри мають Telegram – 29% та YouTube-канали – 24%, тоді як міжнародні та українські онлайн-видання отримали лише 16%. Особливо низькі показники демонструє телемарафон – майже 40% респондентів висловили недовіру до нього, ще чверть займають нейтральну позицію.
По-третє, присутність амбівалентних тенденцій – попри високий рівень інформаційного споживання, залишається низьким рівень стійкості респондентів до інформаційних маніпуляцій. Аналіз практик перевірки інформації, виявлених в дослідженні Соціологічна група «Рейтинг», показав, що близько 40% опитаних взагалі не здійснюють верифікацію інформації, тоді як лише 18% роблять це систематично. Найбільш критичними до аналізу отримуваної інформації виявились молодь, особи з вищою освітою та військові. Основні механізми перевірки – звернення до власної інтуїції й досвіду (34%) та співставлення кількох авторитетних джерел (25%). Інформаційний тест виявив високу вразливість респондентів до дезінформації – 59% громадян не змогли коректно відрізнити маніпулятивні повідомлення від реальних. Для цієї групи характерні нижча підтримка євроатлантичної інтеграції, пасивність у споживанні суспільно-політичних новин та низький рівень довіри до ЗМІ. Водночас вони суб’єктивно оцінюють свою здатність розрізняти «правду» й «неправду» на такому ж рівні, як і менш уразливі громадяни, проте здебільшого покладаються на власний досвід та інтуїцію, що знижує ефективність перевірки. Тож, рівень стійкості населення до маніпуляцій залишається нерівномірним – найбільш уразливими до дезінформації є російськомовні та двомовні українці похилого віку і, жителі прифронтових територій, а також менш забезпечені та менш освічені верстви населення.
Узагальнюючи результати аналізу низки соціологічних досліджень, можна зробити висновок, що рівень медіаграмотності українського суспільства в умовах повномасштабної війни зазнав суттєвих змін, проте характеризується суперечливими тенденціями. З одного боку, відбулося помітне зростання загального індексу медіаграмотності, особливо серед молоді, людей із вищою освітою та більш забезпечених груп. Значно підвищилась чутливість до дезінформації, маніпулятивного та фейкового контенту, що свідчить про формування критичного мислення і посилення здатності суспільства протидіяти ворожим інформаційним впливам. З іншого боку, зберігаються проблеми, пов’язані з нерівномірністю розвитку медіакомпетентностей. Найбільш уразливими до дезінформації залишаються російськомовні українці старшого віку, жителі прифронтових територій, а також менш освічені та соціально незахищені верстви населення.
Водночас спостерігається домінування цифрових платформ (Telegram, YouTube, Facebook), що посилює залежність громадян від алгоритмізованого контенту, часто неконтрольованого з точки зору якості й достовірності. Незважаючи на зростання довіри до цифрових платформ, загальний рівень довіри до ЗМІ залишається низьким, що відображає критичне ставлення суспільства до медіа та потребу у більшій прозорості й професіоналізації української журналістики. Значна частка населення, або взагалі не перевіряє достовірність інформації, або обмежується інтуїтивними методами, що створює умови для поширення маніпуляцій.
Отже медіаграмотність відіграє критичну роль в умовах війни, захищаючи суспільство від дезінформації, паніки та маніпуляцій, допомагаючи розрізняти фейки від правдивих новин, критично оцінювати джерела інформації та не поширювати чутливі дані, що можуть нашкодити обороні країни, що підвищує стійкість громадян у когнітивній війні та дозволяє формувати об'єктивну картину світу.
Примітки:
- Кількісні дослідження з метою визначення індексу медіаграмотності українців були проведені з 2021 по 2025 роки громадською організацією «Детектор Медіа». У дослідженнях 2021-2025 років брали участь респонденти з усіх регіонів України, окрім тимчасово окупованих територій АР Крим, Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.
- Опитування рівня чутливості українців до дезінформації було проведено дослідницькою групою «Рейтинг» на замовлення громадської організації «Львівський медіафорум» та International Media Support, у квітні 2025 року. У дослідженні взяли участь 2000 респондентів віком від 18 років з усіх областей України, окрім тимчасово окупованих територій АР Крим, Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.