Елементи популізму завжди більшою або меншою мірою були присутні в політиці різних країн, зокрема і в політиці виборних демократій. Але останнім часом все більше говорять про те, що популістичні політичні сили та політики-популісти все частіше абсолютно в легальний спосіб, через вибори, приходять до влади і в молодих демократіях і, що здається дивним, в усталених демократіях з досить глибокими та давніми традиціями. Все це створює загрозу як для політики в певних країнах так і для демократії в світі в цілому.

Популізм це складне і досить багатогранне поняття. Є різні підходи до визначення феномену популізму. Відповідно, науковцями в різних країнах світу розроблені різні підходи до оцінювання і вимірювання поширеності популістських орієнтацій в суспільстві. При цьому необхідно зазначити, що в різних суспільствах, в різних країнах, в різних культурах прояви популізму в політиці, як правило, різні. Оскільки саме під час виборів в демократичних суспільствах найбільш активно обговорюють і поточні проблеми і стратегічні плани на майбутнє, то досить часто орієнтація на популізм визначається саме через електоральний вибір. Іншими словами, вважається, що орієнтації на популізм мають ті, хто проголосував на виборах за популістські політичні сили. А хто ж визначає якою мірою та чи інша політична сила є популістською, орієнтованою на популізм? Визначають експерти - соціологи, політологи, журналісти, політики, громадські активісти. Саме вони оцінюють які з політичних сил, що приймають участь у виборах, є популістськими (оцінюють на основі програм, на основі заяв лідерів, на основі політичної діяльності сили тощо).

За результатами виборів, знаючи відсоток (частку) виборців, що проголосували за ті чи інші політичні сили, а також оцінку рівня популізму цих політичних сил соціологи оцінюють рівень популізму в суспільстві. Якщо ж потрібним є визначити популістські орієнтації окремих виборців, то в тих самих опитуваннях після виборів за відповіддю на питання про те, за яку політичну силу або політика респондент голосував, оцінюють рівень орієнтації на популізм цього конкретного респондента.

Недолік такого підходу до вимірювання орієнтацій на популізм полягає в тому, що не завжди є можливість чітко диференціювати за рівнем популістичності політичні сили або політичних акторів. Адже елементи популізму присутні якщо не у всіх, то у багатьох політичних сил та акторів, які в той же час уникають чітких означень власної ідеології, власних дій у випадку перемоги тощо. До того ж орієнтація на популізм пов’язана не тільки з прихильністю до певного типу передвиборчої агітації, але й впливає на сприйняття політичних рішень, реформ, сприйняття політики в багатьох сферах життя та в багатьох її (політики) проявах.

Науковці Інституту соціології НАН України в рамках теми "Популістські орієнтації громадян у перехідному суспільстві: особливості прояву та чинники формування" (керівник – д.соц.н. О.Резнік) розглянули поширеність популістських орієнтацій та настроїв в Україні та як такі орієнтації структурують сучасне українське суспільство. Орієнтації людей на популізм вивчалися в просторі двох вимірів, а саме, ставлення до ролі народу в політиці (так званий «народоцентризм») та недовіри до еліт в політиці (так званий «антиелітизм»). На даних моніторингового опитування Інституту соціології НАНУ за 2024 рік дослідники обчислили для кожного респондента два виміри (два показники) орієнтацій на популізм: індекс народоцентризму та індекс антиелітизму. Діапазон можливих значень для обох індексів становить від 1 (відсутність відповідної орієнтації) до 5 (значна вираженість відповідної орієнтації).

Середні значення цих двох показників для України в цілому не дуже значно, але перевищують "нейтральне" для обох шкал значення 3 (а саме, 3.48 за орієнтацією на антиелітизм та 3.52 за орієнтацією на народоцентризм). З цього можна зробити висновок про те, що в цілому українське суспільство є певною мірою орієнтованим одночасно і на антиелітизм і на народоцентризм, а отже є орієнтованим на популізм.

Але в той же час окремі респонденти можуть характеризуватися різними сполученнями рівнів орієнтації на народоцентризм та на антиелітизм. Тому дослідники розглянули які є варіанти співвідношення цих двох орієнтацій. З цією метою було використано спеціальний метод групування респондентів за їх подібністю у ставленні до народоцентризму та антиелітизму, так званий метод кластерного аналізу.

В результаті було виділено чотири групи (кластери), центри яких, а це усереднені для кожної групи значення показників народоцентризму та антиелітизму, представлені в таблиці нижче.

Таблиця 1. Центри кластерів за результатами К-means кластерного аналізу в просторі двох компонентів популістських орієнтацій

	Кластер				Загалом
	1	2	3	4
Орієнтація на народоцентризм	2.00	4.47	2.96	4.00	3.52
Орієнтація на антиелітизм	2.30	4.26	3.48	2.90	3.48

Кластер 1 (розміром 16.7%) інтерпретується як група «орієнтованих на еліту». Положення центру цієї групи за орієнтацією на народоцентризм менше ніж загальне середнє (3.52) та менше ніж центральне значення шкали народоцентризму (3), що інтерпретується як відсутність впевненості в тому, що політичні рішення має приймати народ, тобто як негативна орієнтація на народоцентризм. Положення центру кластера за орієнтацією на антиелітизм знаходиться також нижче ніж середнє по вибірці (3.48) та нижче ніж центральне значення шкали антиелітизму (3), що інтерпретується як незгода з недовірою до еліти в політиці, як негативна орієнтацію на антиелітизм. В поєднанні, негативна орієнтація на народоцентризм та негативна орієнтація на антиелітизм була інтерпретована як орієнтація на еліту.

Кластер 2 (розміром 37.1%) інтерпретується як група «орієнтованих на популізм». Ця група є орієнтованою на народоцентризм (значення координати центру кластера за ставленням до народоцентризму є більшим за середнє по вибірці та більше за центр шкали народоцентризму) і одночасно є орієнтованою на антиелітизм (значення координати центру кластера за ставленням до антиелітизму є більшим за середнє по вибірці та більше за центр шкали антиелітизму).

Кластер 3 (розміром 30.4%) інтерпретується як група «без визначеної орієнтації», тобто без виразної орієнтації як на народоцентризм (оскільки значення координати за ставленням до народоцентризму центра кластера є близьким до центрального значення шкали) так і на антиелітизм (значення координати за ставленням до антиелітизму центра кластера є більшим до центрального значення шкали але є близьким до середнього значення по всій вибірці).

Кластер 4 (розміром 15.8%) інтерпретується як група «орієнтованих на народ». Ця група виразно орієнтована на народоцентризм (значення координати за ставленням до народоцентризму центра кластера більше за середнє по вибірці та більше за центру шкали народоцентризму) та не має виразної орієнтації стосовно антиелітизму (значення координати за ставленням до антиелітизму центра кластера є близьким до центрального значення шкали).

Група орієнтованих на популізм є найбільш чисельною і за розміром перевищує більше ніж в два рази групу орієнтованих на еліту, що в певному сенсі за орієнтаціями протистоїть орієнтованим на популізм. Досить чисельною також є група тих, хто не має визначених орієнтацій.

Дослідників цікавила в першу чергу група орієнтованих на популізм, її особливості, її представленість в різних соціальних групах українського суспільства. За результатами подальшого аналізу даних з'ясувалося, що орієнтації на популізм однаково представлені серед чоловіків та жінок (гендерної специфіки немає), однаково представлені в різних регіонах (регіональних особливостей немає). Фактор вимушеної зміни місця проживання в Україні не вплинув на рівень популістських орієнтацій. Орієнтації на популізм не пов'язані із мовою спілкування та ставленням до статусу російської мови.

В той же час популістські орієнтації порівняно більше представлені серед людей старшого віку, серед людей без вищої освіти, серед жителів невеликих міст, сіл та селищ. Популістські орієнтації порівняно частіше зустрічаються серед незадоволених власним фінансовим станом, тих хто потерпають від матеріальної депривації, не мають оплачуваної роботи, мають порівняно нижчий рівень соціального самопочуття, характеризуються більш високим рівнем цинізму, менше задоволені своїм життям.

Орієнтовані на популізм, в цілому, не виділяються за ставленням до демократії, але порівняно нижче оцінюють економічну ситуацію в країні, більш схильні до авторитарного правління та, очікувано, більш скептично ставляться до політичних еліт в країні. Орієнтовані на популізм не вирізняються у ставленні до вступу України до ЄС, але дещо більш скептично (хоча, в цілому, все таки позитивно) ставляться до вступу до НАТО.

Про популізм часто говорять в контексті політичних виборів різного рівня. Але популістські орієнтації можуть мати вплив не тільки на електоральну поведінку. Орієнтовані на популізм не обов’язково будуть голосувати однаково. Громадян, виборців з цієї групи можуть турбувати різні проблеми, що існують в суспільстві на момент голосування. В той же час знання особливостей ставлень саме цієї групи потенційних виборців до різних аспектів життя, до різних проблем може бути використано, і використано не тільки в ході виборів. Адже орієнтації на популізм можуть також впливати і на сприйняття поточної політики. При цьому звернення стосовно певної проблеми до громадян з популістськими орієнтаціями буде більш ефективним, якщо таке звернення буде відбуватися з урахуванням специфіки відповідної групи та з позицій популізму, зокрема з позицій протиставлення народу і еліт.

За таких обставин виокремлення такої вразливої до популістської риторики групи може бути корисним як для доброчесних політиків, що бажають підвищити ефективність власної комунікації, так і, на жаль, для політичних маніпуляторів. Саме тому моніторинг поширення популістських орієнтацій в суспільстві має не тільки академічну, але і досить яскраво виражену практичну, прикладну цінність.