Які тенденції в нашому суспільстві у відчутті сенсу життя? Більшість із нас втратили його під час війни? Чи вдається нам втілювати в життя те, що вважаємо важливим? Чи навпаки – має місце розрив між тим, чим змушені займатися щодня, і тим, що сповнило б наше життя сенсом? Деякі відповіді на ці запитання ми можемо знайти в даних всеукраїнського опитування 2024 року, проведеного спільно дослідницькою агенцією «Info Sapiens» (Україна) та дослідницьким центром «Voluntas» (Данія). [Примітка: Опитування респондентів було проведене методом телефонних інтерв’ю за номерами мобільних телефонів протягом 1−12 квітня 2024 року. Обсяг вибірки − 758 респондентів. До опитування запрошували респондентів віком 18 років і старше. Дані опитування зважені за соціально-демографічними даними Державної служби статистики України станом на 1 січня 2022 року. Теоретична похибка не перевищує 3,6% за довірчої імовірності 95%. Висловлюємо вдячність Нікласу Педерсену (Voluntas) та Дмитру Савчуку (Info Sapiens) за реалізацію цього опитування в Україні та надання можливості роботи з його даними.]

Респондентам опитування запропонували оцінити за десятибальною шкалою, наскільки вони погоджуються з такими твердженнями: [Примітка: «Будь ласка, вкажіть, наскільки Ви погоджуєтеся або не погоджуєтеся з таким твердженням: …»]

• «Я маю сильне відчуття сенсу свого життя»;
• «Я знаю, яка моя життєва мета»;
• «Те, як я живу зараз, відповідає тому, що я вважаю метою мого життя».

Запрошуємо читачів подумки відповісти на кожне з цих запитань за шкалою від 1 до 10, де «1» означає, що ви абсолютно не згодні з цим твердженням, а «10» − абсолютно згодні. Як ви вважаєте, більшість нашого суспільства обирає відповіді, подібні до ваших, чи інакші? Ствердні чи заперечні?

Українське суспільство (принаймні станом на 2024 рік) виразно тяжіє до позитивного спектру відповідей щодо сильного відчуття сенсу життя та знання життєвої мети (див. графіки 1 і 2).

• Майже половина респондентів обрали максимально високі оцінки згоди (9 і 10 з 10 можливих) щодо сильного відчуття сенсу свого життя (48,8%) та щодо знання своєї життєвої мети (45,9%).
• Менше 5% вибрали крайні негативні оцінки (1 і 2 із 10 можливих) як щодо сильного відчуття сенсу життя (3,9%), так і щодо знання життєвої мети (4,2%).
• Близько 80% респондентів обрали оцінки позитивного спектру (з 6 до 10): 80,6% висловили згоду з твердженням, що мають сильне відчуття сенсу свого життя, і 80,0% − що знають свою життєву мету.
• Якнайвищу оцінку (10 із 10) на обидва запитання дали 19,9% респондентів. Тобто п’ята частина нашого суспільства висловлюють максимальну згоду як із твердженням, що мають сильне відчуття сенсу життя, так і з твердженням, що знають свою життєву мету.
• Найвищі оцінки (9 і 10 з 10) на обидва запитання обрали 34,9% респондентів, тобто приблизно третина українського суспільства.

Варто зауважити, що запитання про відчуття сенсу життя та знання життєвої мети були поставлені респондентам не поспіль (між ними було складне запитання, у якому просили проранжувати важливість чотирьох факторів для досягнення осмисленого життя). А отже, подібність у відповідях навряд чи могла бути спричинена «автоматичним повторенням» відповіді на схожі запитання. Натомість є виразний зв’язок в оцінках відчуття сенсу життя й знання життєвої мети: респонденти схильні оцінювати їх подібним чином, хоча й не обов’язково однаково. [Примітка: Показник кореляції Пірсона для цих змінних становить 0,648 і статистично значимий на рівні 0,01. Отже, у більшості випадків, чим сильніше людина відчуває сенс життя, тим упевненіше вона декларує, що знає свою життєву мету (і навпаки). Однак, водночас немає повної або майже повної відповідності між емотивним («відчуваю») і когнітивним («знаю») компонентами.]

Суттєво нижчий рівень згоди респонденти висловили із твердженням «Те, як я живу зараз, відповідає тому, що я вважаю метою мого життя» (див. графік 3). Таким чином, результати опитування показують наявність розриву між тим, що ми знаємо про мету свого життя, і тим, як ми зараз живемо.

• Оцінюючи те, як живуть зараз, максимально високі оцінки згоди (9 і 10 з 10 можливих) обрали вже не половина респондентів, а вдвічі менше (23,1%).
• Оцінки позитивного спектру (з 6 до 10) обрали вже не 80%, а приблизно половина учасників опитування (54,8%).
• Крайні негативні оцінки (1 і 2 із 10 можливих) зазначили вже не менше 5%, а одна п’ята респондентів (20,7%).
• Якщо зіставити відповіді на запитання про знання своєї життєвої мети та відповідній їй життя, можна побачити, що лише 9% опитаних поставили 10 балів із 10 у відповідях на обидва ці запитання. 18,7% обрали дві найвищі відповіді (9 і 10 із 10) як щодо знання життєвої мети, так і відповідності їй життя.

На основі даних, зібраних у різних країнах, фундація «Voluntas» визначила чотири суб’єктивні фактори, які мають високий вплив на відчуття сенсу життя [Примітка: Voluntās Foundation. (2024). Global meaningfulness index 2024. https://globalmeaningfulness.report/wp-content/uploads/2024/11/Global-Meaningfulness-Index-24.pdf]: відчуття свого призначення або своєї мети, приналежності до групи чи спільноти, присутності наставника в житті, особистого та професійного розвитку. Відповідно респондентам було запропоновано проранжувати важливість кожного з цих факторів для осмисленого життя (життя, наповненого сенсом) [Примітка: Англійською «meaningful life», що в українському опитуванні було перекладене як «осмислене життя». Іншим перекладом могло б бути «життя, сповнене сенсу» або «життя, наповнене сенсом».]: «Будь ласка, оцініть відповідно до того, наскільки важливим, на вашу думку, є кожен фактор для досягнення осмисленого життя (перший - найважливіший):

• призначення (ваше відчуття свого призначення/мети);
• приналежність (ваше відчуття приналежності до групи чи спільноти);
• лідерство (ваше відчуття того, що ви маєте наставника у своєму житті); [Примітка: Англійською «Leadership (Your sense of having guidance in life)».]
• особистісне зростання (ваше відчуття особистого та професійного розвитку)».

Що вважають найважливішим для осмисленого життя в українському суспільстві, коли вибір обмежений такими чотирма чинниками?

• Серед таких чотирьох факторів найбільшої ваги респонденти надали відчуттю власного призначення/мети (див. таблицю 1). Перший ранг цьому фактору дали половина респондентів (51,1%). 78,5% надали йому перший або другий ранг.
• Другим за значенням є відчуття особистого та професійного розвитку, перший ранг якому надали майже третина опитаних (29,3%). 59,1% надали йому перший або другий ранг.
• 13,4% вважали найважливішим для осмисленого життя відчуття належності до групи чи спільноти. 40,3% надали йому першої або другої важливості.
• Лише 5,8% надали найбільшої ваги серед запропонованих чотирьох факторів наявності наставництва у їхньому житті. 22,2% надали йому першої або другої важливості.

Варто зауважити, що надання меншої ваги певному фактору, порівняно з іншими, не означає, що він не є важливим для людини загалом або в контексті відчуття, що її життя сповнене сенсу. Тобто низькі відносні оцінки не означають, що респонденти надавали б малої ваги фактору, якби могли оцінити його безвідносно до інших.

Таблиця 1. Ранжування важливості для осмисленого життя відчуття призначення, розвитку, приналежності до спільноти та наявності наставника

Наскільки важливим, на вашу думку, є кожен фактор для досягнення осмисленого життя (Ранг 1 − найважливіший)	Середнє значення рангу	Ранг				Разом
		1	2	3	4
Призначення (ваше відчуття свого призначення/мети)	1.8	51.1%	27.4%	12.5%	9.0%	100.0%
Особистісне зростання (ваше відчуття особистого та професійного розвитку)	2.3	29.3%	29.8%	19.0%	21.9%	100.0%
Приналежність (ваше відчуття приналежності до групи чи спільноти)	2.7	13.9%	26.4%	34.2%	25.6%	100.0%
Лідерство (ваше відчуття того, що ви маєте наставника у своєму житті)	3.2	5.8%	16.4%	34.3%	43.5%	100.0%
Разом		100.0%	100.0%	100.0%	100.0%

Отже, завдяки даним цього опитування ми бачимо кілька важливих тенденцій в оцінках відчуття сенсу в нашому суспільстві станом на 2024 рік.

Сильне відчуття сенсу свого життя та знання своєї життєвої мети притаманне переважній більшості українського суспільства. 10 років війни (2014−2024 роки) та зокрема два роки повномасштабного вторгнення (2022−2024) не призвели до масового відчуття втрати сенсу в Україні. Однак, далеко не всім вдається в умовах війни реалізовувати те, що вважають метою свого життя.

Вибираючи між чотирма можливими факторами відчуття наповненості життя сенсом, менше ваги надають наявності наставництва та належності до спільноти, а натомість більше – особистісному та професійному розвиткові й відчуттю власного призначення. Однак, це не означає, що належність до спільноти чи наявність наставництва не є важливими.