У №4 часопису будуть опубліковані такі статті:
ВАЛЕРІЙ ГЕЄЦЬ
Економічна соціалізація на шляху до солідарного конструювання реальності
У статті розглянуто, як в умовах дедалі поглиблюваної у ґлобальних масштабах суперечності між динамікою і структурою економічного зростання, з одного боку, і загрозою кліматичних змін — з іншого, забезпечити повоєнний розвиток економіки України через формування соціального фундаменту на підставі економічної соціалізації. Один із ключових ресурсів соціального оновлення – це сприяння зниженню стресового стану суспільства та забезпеченню суспільної солідаризації, розширюючи можливості для включеності населення у громадське життя та сферу економіки, зокрема ефективного працевлаштування. При цьому працевлаштування розглядається як відповідь на виклик часу, що визначається на основі оцінки тенденцій до переоцінки цінностей та бажання почати «нове життя» серед широких мас населення, що постраждало від війни. Можливість забезпечення працевлаштування повʼязана з процесами конструювання нової реальності в умовах воєнного та, особливо, повоєнного часу, в якій уможливлюється діяльнісна солідаризація населення на засадах економічної соціалізації. Поряд із тим економічна соціалізація розглядається як складова державної політики зайнятості, що має створювати передумови для усвідомлення особистістю, перегляду та зміни власної економічної поведінки, насамперед на ринку праці.
СЕРГІЙ ДЕМБІЦЬКИЙ, ВІКТОР СТЕПАНЕНКО, ОЛЕНА ЗЛОБІНА, ЄВГЕН ГОЛОВАХА, ЛЮБОВ НАЙДЬОНОВА
Психологічні стресори військового часу: поширеність та ефекти серед населення України
Стаття присвячена впливу різноманітних стресорів військового часу на психологічний стан населення України. Останній при цьому аналізується через показники психологічного дистресу.
Здійснено огляд стресорів, які були виокремлені в попередніх дослідженнях, сфокусованих на війні. На цій підставі запропоновано авторський перелік стресорів (усього 28), з якими стикається населення України в умовах війни. Завдяки апробації запропонованих стресорів в емпіричному дослідженні виокремлено 12 більш загальних груп стресорів: 1) досвід перебування в небезпечних ситуаціях; 2) недостатність соціальних (в широкому значенні) послуг; 3) проблеми, пов’язані з переїздом на нове місце проживання на постійних засадах; 4) труднощі матеріального характеру; 5) залишення домівки на тривалий час та розлука із близькими; 6) дискримінація, недостатність підтримки з боку близьких та моральні дилеми; 7) спровоковані війною конфлікти із близькими та оточенням; 8) проблеми зі здоров’ям — власним та близьких; 9) загроза для свого життя та життя близьких як імовірність; 10) масові неґативні ефекти (повідомлення у ЗМІ та проблеми з життєзабезпеченням помешкань); 11) травматичні спогади, зокрема досвід масової паніки; 12) відповідальність за інших.
Завдяки узагальненій аналітичній моделі (для її побудови було використано множинну реґресію: F = 34,8; df = 14; p-value < 0,001; R2 = 14,6%) визначено сім конкретних стресорів, які чинять найбільший вплив на рівень психологічного дистресу респондентів: 1) недостатня підтримка з боку близьких, незважаючи на потребу в ній; 2) необхідність унаслідок складних обставин допускатися вчинків, яких не схвалюєш; 3) дискримінація через належність до певної соціальної групи; 4) пригадування стресового досвіду з минулого та відповідні неґативні відчуття; 5) значні фінансові або матеріальні втрати; 6) проблеми зі здоров’ям, з якими зіткнулися близькі; 7) переживання через почуте і побачене в медіа (радіо, телебачення, інтернет).
ОЛЕНА ЗЛОБІНА
Ресурси психологічної стійкості у протидії стресорам війни
Численні соціологічні дослідження фіксують від початку повномасштабного вторгнення в цілому стабільний психоемоційний стан населення попри постійний неґативний тиск екзистенційних загроз. Аналіз теоретичного доробку, присвяченого дослідженню психологічних ресурсів протидії стресорам, засвідчив різноманітність можливих рішень щодо залучення до аналізу тих або інших ресурсів. Було прийнято рішення орієнтуватися на ті ресурси, роль яких вважають ключовою незалежно від того, на яких теоретичних позиціях стоять дослідники. Відповідно ми зосередилися на визначенні ролі оптимізму, який операціоналізується як позитивні очікування щодо майбутнього; самоефективності, під якою в широкому сенсі розуміють здатність контролювати ситуацію; та емоційній стійкості, під якою розуміють здатність контролювати емоційні реакції на несприятливу ситуацію. Було підтверджено: 1 — роль оптимізму та самоефективності як ключових психологічних ресурсів, що допомагають зберігати стабільність психологічного стану населення в умовах тривалого тиску стресорів воєнної доби; 2 — зв’язок психологічної стійкості з високою діяльнісною активністю та інтенсивним залученням у соціальні зв’язки; 3 — провідну роль самоефективності у зменшенні актуальності неґативного впливу стресорів у групах ризику (жінки та молодь); 4 — важливість емоційної стійкості як предиктора стресорів, пов’язаних із панікою, конфліктами та переживанням через почуте й побачене в медіа.
ДАНІЇЛ КАРАКАЙ, РУСЛАНА МОСКОТІНА
Релігійна залученість у часі: оцінка інваріантності вимірювання шкали релігійної залученості в Україні
У цьому дослідженні розглядається інваріантність вимірювання шкали релігійної залученості (RI scale) в Україні. Використовуючи дані Європейського соціального дослідження (ESS) та всеукраїнського опитування, проведеного безпосередньо перед повномасштабним російським вторгненням у 2022 році, автори надають детальний аналіз шкали в українському контексті.
Попередні дослідження з використанням конфірматорного факторного аналізу еквівалентності в різних групах (MGCFA) мали на меті порівняння країн, однак не фокусувалися на аналізі динаміки релігійності в Україні, особливо після Революції Гідності.
Автори використали MGCFA для перевірки інваріантності шкали релігійної залученості для всіх хвиль ESS, у яких брала участь Україна, а також для опитування 2022 року. З’ясовано, що метрична інваріантність шкали для всіх опитувань не підтверджується. Крім цього, опитування, проведені у 2004 році та після 2014 року, мали дещо відмінні патерни кореляцій між складовими шкали порівняно з іншими хвилями ESS. Автори припускають, що політична динаміка вплинула на соціальні аспекти релігійності в Україні; тож важливо враховувати політичний контекст при оцінюванні релігійної залученості.
ОЛЕНА ДЕНИСЕВИЧ
Релігія як стратегія подолання труднощів українцями на початку російського вторгнення в Україну у 2022 році
Переживання труднощів, пов’язаних з війною, вимагає від людини неабияких емоційних та духовних зусиль. З метою виокремлення стратегій, що допомагають українцям триматися під час важких випробувань, у квітні та травні 2022 року було проведено інтерв’ю із 31 респондентом з різних реґіонів України, а також із вимушеними переселенцями у межах України та за кордоном. У цій статті виокремлено релігійну стратегію подолання як таку, що допомагає у боротьбі з життєвими викликами, спричиненими війною. Дослідження, зокрема, висвітлює духовний досвід римо-католицької спільноти України.
Як українці використовували релігію, щоб впоратися зі страхом і травмами війни? Релігійні механізми подолання передбачають, з одного боку, фізичні дії, такі як вечірня молитва в колі сім’ї та відвідування церковних служб, з іншого боку, метафізичні дії — спілкування з Богом у повсякденному житті або «полишення всього на волю Богові». Дослідження показує, як деякі українці, відчуваючи страх і травму війни, зверталися до релігії як у традиційному, духовному сенсі, так і в ширшому — як до джерела надії, віри у краще майбутнє, у перемогу і сили добра.
СВІТЛАНА ШЕВЧЕНКО
Українські воєнні міґранти в Польщі: життя підлітків та їхніх матерів
У статті описано методологію та результати проведеного авторкою якісного дослідження українських воєнних міґрантів у Польщі по двох роках після початку повномасштабної війни. Цільова група: підлітки 14–18 років та їхні матері, які виїхали до Польщі після вторгнення і зараз проживають у Варшаві. Методом очного напівструктурованого глибинного інтерв’ю (N = 25) проаналізовано 12 сімей (12 матерів та 13 їхніх дітей-підлітків). Термін проведення дослідження — січень–березень 2024 року. Основним обмеженням дослідження є зміщення в бік більш благополучних сімей, адже важко було залучити до дослідження тих, в кого складна життєва ситуація та / або дуже травматичний досвід. Сценарії інтерв’ю з жінками та підлітками базово були однаковими, за винятком того, що тему «робота» в розмові з жінками заміняли темою «навчання» в бесідах з підлітками. Проведене дослідження дало змогу доповнити наявні дані та покращити розуміння життєвого шляху українських воєнних міґрантів у Польщі. По двох роках практично у всіх жінок оточення залишається українським, соціальні зв’язки з поляками — слабкими, а інтеґрація практично не відбувається. Натомість у підлітків інтеґрація через освіту проходить більш успішно, вони дають раду зі встановленням соціальних зв’язків з польськими однолітками (за винятком тих, хто планує повернутися в Україну найближчим часом). Наміри щодо повернення, а також соціальні очікування дуже різняться у жінок та підлітків. Також різними виявилися чинники сприяння адаптації та бар’єри для неї.
НАЗАР ЛІСОВИЙ
Використання технік шкалювання та багатовимірного аналізу для оцінювання тиску соціокультурних норм маскулінності на психосоціальний добробут студентів чоловічої статі (на прикладі вибірки з НаУКМА)
Дослідження, проведене в Києві навесні 2024 року, мало на меті розглянути зміст та виміряти комплексний вплив соціокультурних норм, пов’язаних із конструктом маскулінності, на психосоціальний добробут молодих чоловіків на прикладі вибірки студентів-чоловіків НаУКМА (N = 215). З використанням технік шкалювання та багатовимірного аналізу було розроблено формалізований інструмент, що дає змогу оцінити консенсуальність різних норм щодо маскулінності та вивчити їхні взаємозв’язки із психологічним добробутом респондентів. Результати демонструють, що більша вираженість рис, які маркуються як маскулінні, є предиктором вищого суб’єктивного добробуту, більш вираженого почуття соціальної належності, більш позитивного світогляду та більш конструктивного сприйняття життєвих подій. Важливо контекстуалізувати маскулінність у культурних і ціннісних мережах суспільства. Зокрема, конґруентність з культурно-бажаними соціально-нормативними образами може сприяти формуванню почуття відповідальності, розумінню власної ролі в суспільстві, а також розвитку рішучості.
Круглий стіл «Солідаризація українського суспільства у війні та перспективи збереження солідарного соціального потенціалу»
Дискусію, зорганізовану Інститутом соціології НАНУ, проведено 19 листопада 2024 року як складову науково-дослідницької роботи за конкурсною тематикою НАН України «Соціологічні дослідження потенціалу солідарних суспільних взаємодій» у рамках цільового міждисциплінарного наукового проєкту «Солідаризація українського суспільства у війні та перспективи збереження і відтворення солідарного соціального потенціалу у повоєнному розвитку країни». В обговоренні взяли участь В. Степаненко (модератор), Є. Головаха, С. Дембіцький, О. Злобіна, М. Паращевін, В. Резнік, О. Резнік, О. Симончук, В. Смакота, Н. Соболєва, Г. Чепурко.