В минулий четвер співробітники Інституту соціології НАН України Сергій Дембіцький та Ольга Бурова презентували окремі дані соціологічного моніторингу "Українське суспільство" в Northwestern University. Враховуючи обмежені часові рамки заходу (близько години), ідея полягала більшою мірою в розгляді стабільності та варіативності громадської думки за допомогою кейсів (див. слайди) у турбулентний історичний час, яким є і період війни рф проти України.
Хоча зроблені висновки є загалом описовими, їх можна розглядати в якості нарисів відповідної типології:
По-перше, низка аспектів громадської думки повертається до свого звичайного стану після адаптації населення до перших мобілізаційних ефектів війни. Прикладами тут є фінансові домагання та установки щодо функціонування держави.
По-друге, в окремих випадках війна змінює контекст оцінки, що призводить до очікуваних чи навпаки неочевидних на перший погляд змін. Прикладами таких є оцінки економічної ситуації, погляд на єдність та важливі соціальні групи у суспільстві, а також зміна ідеологічних переваг(1).
По-третє, війна може бути каталізатором тривалих історичних змін. Прикладами є динаміка громадянської ідентичності та мова спілкування у сім'ї.
По-четверте, війна залишає місце для стійких домінуючих станів. До таких можна віднести погляди на цинізм у суспільстві.
По-п'яте, спостерігаються природні зміни, пов'язані з виснаженням від затяжної війни. Приклади - віра у перемогу, оцінка міжнародної допомоги та готовність терпіти труднощі війни.
Примітка:
1. На графіках, що зображують ідеологічні переваги респондентів, показані дані вже після змін. Ідея у тому, що до широкомасштабного вторгнення до націоналістичних поглядів зверталося 3-4%, після - 18-19%. Ці зміни не відображені візуально, але зазначалися під час виступу.