Головна редакторка онлайн-журналу Sestry Марія Гурська (Варшава) оприлюднила інтерв’ю з директором Інституту соціології Національної академії наук України (ІС НАН України), член-кореспондентом НАН України, д.ф.н. професором Євгеном Головахою під назвою «Гумор рятує українців від розпачу». Хоча гумор – це не головне, про що йшла мова.
Видання цікавило у першу чергу наступне: Як пояснити феноменальну стійкість українців у війні з чисельнішим і більш озброєним ворогом? Чому кількість українців, яка повернеться додому, може бути більшою, ніж в багатьох інших народів з подібним досвідом? Як українці в Україні ставитимуться до своїх співвітчизників, які приїдуть в країну з-за кордону?
Член-кор. НАН України розповів, як українці зберігають стійкість та позитивний настрій в умовах війни. Незважаючи на постійні загрози, втрати та атаки, українці продовжують вірити у перемогу. Соціологічні опитування, у тому числі і проведені Інститутом, показують, що на першому місці серед домінуючих емоцій залишаються надія та оптимізм. Є.Головаха вважає, що це свідчить про високий рівень емоційної стійкості та бажання боротися за свободу.
Він пов'язує стійкість українців з історією їхньої самоорганізації: в умовах частих зовнішніх втручань українці звикли самостійно управляти своїм життям і протистояти небезпекам. Це дозволяє суспільству адаптуватися і мобілізуватися без потреби в сильній владі, як це характерно для Росії. В умовах війни українці активно допомагають один одному, займаються волонтерством і донатять, чи то на батьківщині, чи за кордоном.
Професор, який, окрім серйозних фахових публікацій, має і гумористично-іронічні, також зазначив роль гумору як засобу психологічного захисту. У моменти відчаю та стресу гумор допомагає людям відновити емоційну рівновагу. Ця риса має коріння в козацьких часах, коли насмішка і гумор стали формою морального опору ворогу.
Соціолог також вказав на зрослу роль жінок у суспільстві. Історично в українській культурі жінки мали великий вплив, особливо в сім'ях, де чоловіки часто воювали. Війна лише посилила цю роль: жінки стали активніше брати участь у традиційно чоловічих сферах, виконуючи і виховання дітей, і громадські обов'язки.
На думку Є.Головахи, після війни в Україні зміниться структура еліт та лідерів. Опитування показують, що ключовими фігурами в суспільстві стали військові та підприємці, а не традиційні політики. Соціальні мережі сприяють інтеграції українців, які живуть за кордоном, у загальнонаціональне життя, що зміцнює зв'язок всередині нації та дозволяє підтримувати країну навіть на відстані.
Хоча конфлікт між тими, хто залишився в Україні, і тими, хто покинув країну, існує, більшість українців вважає його незначним. Є.Головаха прогнозує, що близько половини з емігрантів повернеться після війни завдяки прив'язаності до батьківщини та бажанню брати участь у відновленні. Українці високо цінують свої корені і часто не хочуть залишати навіть зони бойових дій.
Є.Головаха наголошує, що для успішного відновлення потрібні будуть довгострокові програми реабілітації та психологічної допомоги. І недарма рекордна кількість українських студентів обрала фах психології, що є важливим для підтримки людей із посттравматичними розладами.
Професор також акцентував на викликах, пов'язаних зі вступом України до ЄС. Незважаючи на підтримку Польщі, можливі конфлікти можуть ускладнити цей процес, і також закликав демократичні країни зосередитися на основних цілях, а не на розбіжностях, відкладаючи другорядні питання на майбутнє.
Резюмуючи, очільник головного академічного соціологічного інституту країни наголосив: «В Україні відбулося прискорене формування сучасної політичної нації. Коли ми побачили, що можемо чинити спротив такій страшній, агресивній машині, як Російська імперія, це викликає захват в найбільш розвинених демократичних країн світу, ми й самі відчули гордість і повагу до своєї країни, яку українці розглядають сьогодні як цінність, на якій варто зосередити своє життя, та вірять в її перспективи. Українське суспільство консолідоване, як ніколи. Переважна більшість людей в усіх регіонах України обрали як політичний вектор шлях до ЄС і НАТО. У нас немає іншого шляху — тільки перемога може нам дати можливість нормально жити. Ми обираємо між свободою і неволею, між незалежністю і розчиненням в Росії і боремося за одне — вільну, незалежну Україну, з власним вибором. Все інше буде просто новим рабством. Розуміння цього надає сили, як і факт того, що наш спротив підтримує найкраща, передова частина людства».
Повністю матеріал див.: https://www.sestry.eu/statti/gumor-ukrayinciv-ce-forma-protistoyannya-zhahu