Фото: Світлана Шевченко

Незадовго до другої річниці широкомасштабного вторгнення українські медіа поширили матеріал «Половина українок, які виїхали до Польщі, не збирається повертатися додому». Різні інтернет-видання передрукували найбільш «хайпові» результати цього дослідження, яке було проведене восени 2023 в Кракові. Зокрема, у висновках було написано: «42% мають намір повернутися в Україну, 47% – залишитися в Польщі назавжди або на деякий час». Погодьтеся, що «залишитися на деякий час» - це не зовсім те, що «залишитися назавжди». З прес-релізу незрозуміло, чому дослідники об’єднали разом ці два варіанти. Вочевидь, вони мали на те свої причини. Можливо, вони хотіли порівняти результати осені 2023 р. (час проведення опитування) з даними першої хвилі, яка була проведена ними на самому початку міграційного потоку, навесні 2022 р., коли більшості з утікачів від війни здавалося, що цей від’їзд не триватиме довго. На той момент таке формулювання мало сенс. У другій хвилі опитування формулювання залишилося таким самим. Однакові формулювання – це важлива вимога для вивчення тенденцій та коректного порівняння даних, отриманих на різних етапах дослідження.

У цьому дописі я пропоную вашій увазі два питання. Основна частина матеріалу присвячена основам коректної інтерпретації даних, які дозволять уникати пасток, які створюють клікбейтні заголовки. Кейс міграції до Польщі надає для цього багато цікавого матеріалу. Наприкінці також наведено актуальні дані щодо чисельності та складу українських воєнних мігрантів у Польщі.

1. Що треба враховувати, коли ви читаєте про міграційні настрої українців у Польщі?

Розгляд першого питання слід почати з такого важливого для соціології поняття як репрезентативність. Говорячи дуже спрощено, репрезентативність – характеристика дослідження, яка робить можливим розповсюдження результатів опитування осіб, відібраних до нього (вибірка), на ширшу сукупність людей (генеральна сукупність), яку ці відібрані особи представляють. Наприклад, відібрані в коректний спосіб українські мігранти, які виїхали до Польщі, повинні дати відповіді, які можна з певним рівнем точності розповсюдити на усіх українців, які виїхали до Польщі.

Найбільш надійний спосіб сформувати вибірку – це обрати людей для участі у дослідженні випадковим чином (при цьому випадковим чином не дорівнює як вийде або в будь-який спосіб). Випадковий відбір дає кожній людині з генеральної сукупності однаковий шанс потрапити до вибірки. Як це можна зробити у Польщі? В цій країні кожна людина має унікальний ідентифікаційний номер (PESEL). Громадяни України, які приїхали в Польщу після 24.02.2022 р. (не враховуючи короткотермінові приїзди по безвізу) теж зобов’язані отримати цей документ, із додатковою позначкою UKR. Система PESEL дозволяє провести процедуру дійсно випадкового відбору. Так, якщо отримати до неї доступ, можна провести випадкове жеребкування.

На сайті CBOS (Центр дослідження громадської думки) у розділі «Питання та відповіді» пояснюється, що якщо людина знайшла у своїй поштовій скриньці лист про те, що її випадковим чином обрали для участі в опитуванні, це означає, що CBOS отримав дані з реєстру PESEL і вони були надані дослідниками для цілей опитування. Але такі процедури стосуються громадян Польщі, ніхто не проводить репрезентативних опитувань серед українських воєнних мігрантів. Теоретично це можна зробити на базі даних PESEL UKR, але практично – не має жодного сенсу через складність реалізації, високу грошову вартість, часті переміщення мігрантів та, що саме головне, низьку цінність потенційної інформації. Українські воєнні мігранти часто самі не знають своїх планів (в тому числі й тому, що уряд Польщі не повідомляє завчасно про зміну умов продовження прихистку українців). Отже немає практичного сенсу проводити високовартісні репрезентативні соціологічні дослідження серед українців у Польщі.

Що роблять в цих умовах науковці? Вочевидь, проводять інші, нерепрезентативні дослідження, виходячи зі своїх дослідницьких задач та наявних ресурсів. Відсутність репрезентативності не означає, що дослідження погане або що отриманими даними не можна користуватися. Можна, при чому можна отримати цікаві результати навіть опитавши невелику кількість осіб. Але некоректно впевнено поширювати отримані результати на усіх українських мігрантів у Польщі. Так, в згаданому на початку матеріалу дослідженні з 466 респонденток три чверті проживають у Польщі у великих містах (500 000 і більше жителів). Якщо поглянемо на дані польської статистики по базі PESEL UKR, то виявляється, що сукупно тільки 24% (одна чверть, а не три) мешкає в п’яти найбільших містах Польщі (500 000 і більше мешканців). Чому такі розходження? Саме через те, що відбір респонденток не був випадковим. Відповідно, отримані результати не можна поширювати на усіх жінок-мігранток. Ймовірно, перекіс у вибірці обумовлений тим, як респонденток залучали до опитування: їх рекрутували на мовних курсах, серед відвідувачок інтеграційних занять, а також в соцмережах. Такий підхід зумовив непропорційне збільшення частки жительок великих міст у вибірці. Саме там є мовні курси, інтеграційні заняття від різних НУО і т.д.. Більш того, жінки, які в такий спосіб частіше потрапляли до вибірки, належать до більш освічених та заможних. Вони мають бажання та можливість вчити мову на курсах, а не змушені, наприклад, працювати 12-годинні зміни на фабриці.

Але проблеми з вибіркою не єдині, які можуть погіршити якість результатів дослідження. Для дослідників та журналістів не менш важливо зважати на проблему соціально бажаних відповідей. Вона полягає у тому, що люди можуть давати більш прийнятну, з точки зору широкого загалу, відповідь, в той час як їхня справжня позиція є іншою. Тобто респондент не повідомляє своєї думки, а підлаштовується під те, що схвалюється іншими. У питанні повернення в Україну соціально бажаною є позитивна відповідь щодо повернення, а не навпаки, і при дослідженні, яке проводить українська компанія в інших країнах серед воєнних мігрантів, скоріше за все, буде спостерігатися збільшення соціально схвальних відповідей. При цьому мені важко сказати, чи буде відчувати респондент тиск протилежного характеру, коли дослідження проводить польська сторона, адже все одно запитання та варіанти відповідей перекладаються українською мовою. Я особисто стикалася під час проведення глибинних інтерв’ю серед українських мігранток з тим, що людину потрібно було запевнити в анонімності її відповідей (адже вона була налаштована не повертатися).

Також маємо зважати і на те, що люди можуть давати невірні відповіді через те, що вони дійсно не в змозі планувати своє подальше майбутнє, або через те, що їх наміри дуже швидко змінюються. Багато з тих, хто ніколи не виїздив з України (крім тижневого відпочинку в єгипетському чи турецькому готелі), тепер думають, куди ж поїхати далі, якщо ситуація зміниться, причому обираючи не тільки культурно близьку Польщу, а й розглядаючи, наприклад, країни Скандинавії або ще якісь віддалені (як фізично, так і культурно) місця. Наприклад, про те, що плани та дії дещо відрізняються, відомо із дослідження, проведеного УВКБ ООН серед українських воєнних мігрантів у різних країнах, в якому була можливість спілкуватися з одними й тими самими людьми впродовж тривалого часу (т.зв. лонгітюдні дослідження). Так, було виявлено, що майже кожен десятий (8%) хоча й повідомляв про плани щодо повернення в Україну впродовж трьох місяців, врешті решт цього не зробив. Це вказує на наявність значного розходження між декларованими планами та подальшими діями, а також на складнощі планування в поточній ситуації. Важить також момент опитування, поточний новинний контекст. В першій половині 2023 р. очікування вдалого контрнаступу підживлювало оптимізм щодо більш-менш швидкого повернення, а зараз настрої змістилися до усвідомлення довготривалої війни.

Як ніколи раніше важливою є сімейна динаміка. Якщо в мирний (або частково мирний, 2014-2022 рр.) час дослідження щодо міграційних намірів носять дещо спекулятивний характер, то в умовах, коли мільйони сімей дійсно опинилися розділеними по різні боки кордону, розмаїття варіантів сімейних стосунків та їхнього впливу на рішення щодо повернення є величезним. Зазвичай великі соціологічні опитування враховують наявність партнера в Україні як драйвер повернення для жінок-мігранток, але ж крім партнерів є ще батьки, неповнолітні та повнолітні діти тощо. Іноді партнер може бути, навпаки, не драйвером, а бар’єром повернення, коли саме ситуація раптової міграції змусила до перегляду сімейних стосунків та подальшого розлучення. В переліку альтернатив в анкетах часто немає варіанта, який описує певні особливості сімейних відносин, в той час як для деяких жінок раптова міграція стала можливістю позбавитися від домашнього насильства, а для деяких – чоловік, що залишився один, є вагомим стимулом повернення, адже він може «дістатися» якійсь іншій жінці.

Сімейна конфігурація української воєнної міграції в Польщі має свої особливості. Можна припустити, що саме в Польщі частка розділених сімей (коли виїхали тільки жінки, або жінки з дітьми, а чоловіки залишилися в Україні) є меншою, ніж в інших країнах, адже до 24.02.2022 р. велика кількість українських чоловіків вже працювало в Польщі. Частина з них повернулася в Україну і приєдналася до ЗСУ, натомість частина залишається у Польщі, а їхні жінки і діти приєдналися до них. Якою є кількість таких сімей, наразі невідомо, бо статистика видачі номерів PESEL UKR таких даних не містить, і не може містити, оскільки номер PESEL UKR видають лише особам, що перетнули кордон після початку вторгнення, а дослідження воєнних мігрантів, якщо і включають питання про сімейний стан та місцезнаходження партнера, є, як вже пояснювалося вище, нерепрезентативними.

2. Статистичні дані стосовно українських воєнних мігрантів у Польщі.

Всього за два роки було видано близько 1 млн 750 тис номерів PESEL UKR, натомість станом на лютий 2024 р. в країні перебувало 952 тис. українських воєнних мігрантів. Ті майже 800 тис. осіб, які отримали PESEL UKR, але наразі не проживають у Польщі, це люди, щодо яких справедливий якийсь із наступних варіантів: 1) повернулися в Україну; 2) повернулися в Україну на термін більше місяця, потім знов приїхали до Польщі, але ще не поновили статус тимчасового прихистку; 3) виїхали в іншу країну; 4) легалізувалися в Польщі у інший спосіб (шлюб, дозвіл на перебування у зв’язку з роботою і т.д.); 5) померли.

Статево-віковий розподіл українських воєнних мігрантів у Польщі, за даними бази PESEL UKR, наведено нижче у таблиці. Серед неповнолітніх хлопців та дівчат приблизно порівну, серед повнолітніх майже три чверті (72%) складають жінки.

Таблиця. Кількість українських воєнних мігрантів у Польщі, розподіл за статтю та віком, у тисячах осіб, станом на лютий 2024 р.

	ДО 18 РОКІВ	18 – 59 РОКІВ	60+ РОКІВ	ВСЬОГО
ЧОЛОВІКИ	198	140	16	354
ЖІНКИ	188	359	51	598
ВСЬОГО	386	499	67	952

Джерело: розраховано за даними польської державної статистики станом на лютий 2024 р.

Підсумки пропоную читачам та читачкам у формі FAQ.

ПИТАННЯ	ВІДПОВІДЬ
• Скільки всього українських воєнних мігрантів у Польщі? Скільки там дітей, жінок, чоловіків?	Станом на лютий 2024 р. – близько 950 тис., з яких 41% - діти віком до 18 років. Серед повнолітніх чоловіки складають чверть.
• Чи є точними дані стосовно планів мігрантів повернення?	Ні, через цілу низку причин, названих вище, дані щодо планів повернення не можуть бути точними.
• Чи є дослідження мігрантів репрезентативними? А якщо їх проводить велика міжнародна організація?	Ні, наразі репрезентативні дослідження серед воєнних мігрантів не проводяться (принаймні в Польщі). Українські компанії також не в змозі забезпечити репрезентативну вибірку мігрантів.
• Виходить, що не можна довіряти даним соціологічних досліджень серед українських воєнних мігрантів?	Довіряти можна (за умови професійного підходу дослідницької компанії до проведення опитування), але треба обережно підбирати формулювання для заголовків, розуміти обмеження, що є в кожному дослідженні, зважати на те, чи є дослідження окремим проєктом, чи черговою хвилею (в такому разі потрібно дивитися на динаміку).