Дизайн. Опитування в окремих військових частинах Збройних Сил України щодо актуальних питань соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей в умовах дії правового режиму воєнного стану було проведено з 11 по 16 вересня 2023 року. Збір первинної соціологічної інформації здійснювався шляхом самозаповнення спеціально розробленої анкети (паперова форма), підготовленої представниками Науково-дослідному центру гуманітарних проблем ЗС України. Анкети заповнювалися в присутності організаторів опитування (інтерв’юерів) і збиралися одразу після їх заповнення.

До анкетування всього було залучено 443 військовослужбовця різних категорій. На першому ступені формування вибірки соціологічного дослідження в якості одиниць відбору виступали військові частини. Цілеспрямовано були відібрані військові частини за двома ознаками: знаходження їх на відновленні та належність до різних видів (окремих родів) військ (сил). Всередині визначених військових частин для проведення опитування цілеспрямовано визначалися підрозділи (взвод, рота) з таким розрахунком, щоб вони за належністю представляли бойові підрозділи та підрозділи забезпечення. Визначені підрозділи виступали в якості точок опитування, 3-4 у кожній військовій частині, по 30-40 респондентів. На останньому етапі, умовно можна вважати, що проводилося суцільне опитування військовослужбовців у визначених підрозділах . «Умовність» в даному випадку полягала у тому, що анкетуванням було охоплено не повний списковий склад військовослужбовців підрозділу, а та його частина, яка на даний момент часу перебувала в точці опитування. Частина військовослужбовців підрозділів знаходилась поза їх межами і не була досяжна для опитування з різних причин, зокрема через: залученість до виконання основних функціональних завдань, несення служби, чергувань, відряджень, а також перебування у відпустках, у лікарняних закладах тощо.

Інструмент. Анкета включала, у тому числі, і методику вимірювання психологічного дистресу на 31 індикатор, яка була підготовлена фахівцями Інституту соціології НАН України для загальнонаціонального опитування та в рамках співпраці була надана Науково-дослідному центру гуманітарних проблем ЗС України для використання у військово-соціологічних дослідженнях.

Зазначена методика дозволяє оцінити як загальний психологічний дистрес (без акценту на конкретних вимірах – як неспецифічний емоційно дискомфортний стан), а також сім конкретних вимірів психологічного дистресу (ворожість, міжособистісна сенситивність, соматизація, тривога, параноїдальні ідеї, виснаження, депресія).

Результати: деякі чинники психологічного дистресу. Завдяки проведеному аналізу вдалося виявити чотири чинники, що мають істотний вплив на виразність психологічного дистресу серед військовослужбовців:

• рівень задоволеності психологічною та медико-психологічною реабілітацією;
• досвід зіткнення з порушеннями під час призначення на посади, переміщення по службі, звільнення з неї;
• досвід зіткнення з чергами в медичних установах;
• досвід зіткнення з нестатутними взаємовідносинами.

Якщо перше та третє відноситься до інституціональної складової соціального забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей (Закон України про «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), то решта – це безпосередні порушення в організації військової служби, обумовлені недотриманням статутних та інших нормативних положень.

Разом вони пояснюють більше чверті (26,0%) мінливості загального психологічного дистресу. Так само впливовими перелічені чинники залишаються за оцінки впливу на виразність окремих вимірів психологічного дистресу:

1. ворожості – в значенні імпульсивності та агресивності (пояснюють 18,9% мінливості);
2. міжособистісної сенситивності – в значенні низької самооцінки, сором’язливості і вразливості (пояснюють 9,7% мінливості; тут втрачає свій вплив досвід зіткнення з чергами в медичних установах);
3. соматизації – в значенні тілесного дискомфорту (пояснюють 22,0% мінливості);
4. тривоги – в значенні напруженості, страху і поганого передчуття (пояснюють 23,0% мінливості);
5. параноїдальних ідей – в значенні підозрілості, недовіри і схильності до звинувачення інших (пояснюють 27,7% мінливості);
6. виснаження – в значенні занепаду фізичних і психічних можливостей (пояснюють 24,0% мінливості);
7. депресії – в значенні пригніченості і тужливості (пояснюють 19,4% мінливості).

Ці результати демонструють вплив перелічених чинників як на посилення руйнівного стресу загалом, так і на посилення його специфічних проявів. Останні можуть обтяжувати життя військовослужбовців в найрізноманітніших сферах його прояву. Важливо і те, що психологічні дистресові стани справляють негативний вплив на морально-вольові ресурси, що є запорукою успішного виконання службових і, особливо, бойових завдань.

Результати: ефекти психологічного дистресу. Дослідження також дозволило з’ясувати деякі аспекти негативного впливу психологічного дистресу на морально-психологічну стійкість особового складу Збройних Сил України – оцінки власного бойового (морального) духу та [не]згоду з тим, що військовослужбовці власного підрозділу впевнені у своїх силах та здатності виконати завдання за призначенням.

Щодо оцінок власного бойового духу загальний психологічний дистрес пояснює 20,6% їх мінливості, а спільне використання окремих вимірів психологічного дистресу (значимими тут залишаються міжособистісна сенситивність, виснаження та депресія) – 26,2%.

У випадку думок про можливості власного підрозділу загальний психологічний дистрес пояснює 13,9% їх мінливості, в той час як з окремих вимірів психологічного дистресу релевантним залишається лише виснаження, яке пояснює 12,6%.

Модель та рекомендації. У найбільш загальному вигляді модель інституційних та організаційних чинників виснаження морально-психологічної стійкості військовослужбовців є такою:

Хоча представлена модель є інтуїтивно очікуваною та цілком зрозумілою, варто врахувати той факт, що досліджувався широкий спектр чинників, які можуть посилювати психологічний дистрес (див. додатки 1 та 2). Але найвпливовішими в контексті психологічного самопочуття виявилися саме прогалини в інституційному забезпеченні медико-психологічної реабілітації та порушення в організації військової служби. Отже це напрям, що потребує обов’язкового реагування задля зменшення руйнівних стресових станів й, відповідно, посилення морально-психологічної стійкості особового складу ЗС України.

Рекомендації:

1. Дослідити досвід ефективних установ медико-психологічної реабілітації військовослужбовців (множинне кейс-стаді) з метою виявлення найкращих практик надання відповідних послуг.
2. Дослідити причини відхилення від найкращих практик в інших установах медико-психологічної реабілітації (множинне кейс-стаді) та запропонувати заходи інституційних змін.
3. Звернути увагу посадових осіб органів військового управління, командирів (начальників) усіх рівнів на недопустимість порушень під час призначення особового складу на посади, переміщення його по службі та звільнення з неї, дотримання виключно статутних взаємовідносин між військовослужбовцями, організацію окремих аспектів військової служби відповідно до чинного законодавства України та положень діючих керівних документів.
4. Розробити методичні рекомендації щодо роботи з різними проявами психологічного дистресу серед військовослужбовців.

Додаток 1

Складові соціального захисту, які досліджувалися

1. Продовольче забезпечення.
2. Речове забезпечення.
3. Медична допомога.
4. Психологічна та медико-психологічна реабілітація.
5. Грошове забезпечення.
6. Сповідування будь-якої релігії або не сповідування жодної.
7. Визначення тривалості службового часу і часу відпочинку.
8. Отримання відпусток.
9. Отримання грошової допомоги на оздоровлення.
10. Безоплатний проїзд.
11. Звільнення від штрафних санкцій та пені за невиконання зобов’язань.
12. Вибір місця проживання та виїзд за кордон.
13. Можливість отримувати освіту.
14. Пенсійне забезпечення.
15. Отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
16. Отримання правової допомоги.
17. Забезпечення житлом.
18. Можливість оскарження неправомірних дій та рішень.
19. Дотримання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
20. Отримання статусу учасника бойових дій.
21. Догляд за дитиною.
22. Отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або отримання поранення (контузії, травми або каліцтва).

Додаток 2

Соціальні проблеми, які досліджувалися

1. Порушення під час призначення на посади, переміщення по службі, звільнення з неї.
2. Несвоєчасне та неповне продовольче забезпечення.
3. Несвоєчасне та неповне речове забезпечення.
4. Заборгованість з виплати щомісячного грошового забезпечення.
5. Невиплата додаткової грошової винагороди за виконання бойових завдань.
6. Відсутність інформування та роз’яснення стосовно прав, пільг та гарантій військовослужбовців та членів їх сімей.
7. Невиплата одноразової грошової допомоги у зв’язку з отриманням поранення (контузії, травми чи каліцтва).
8. Порушення справедливості при розподілі службового навантаження та часу для відпочинку.
9. Відмова у наданні медичної допомоги.
10. Створення перепон для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК).
11. Прояви дискримінації, сексуальних домагань, насильства за ознакою статі.
12. Неможливість пройти психологічну реабілітацію.
13. Відмова в отриманні або зволікання у наданні документів, які підтверджують участь в бойових діях, поранення, втрату працездатності та інших ушкоджень здоров’я.
14. Неповага до особистості, хамство у спілкуванні з боку старших командирів (начальників).
15. Не надання статусу учасника бойових дій.
16. Черги в медичних установах.
17. Відсутність правової допомоги.
18. Неможливість продовжити отримання освіти.
19. Не надання відпустки.
20. Не надання відпустки за сімейними обставинами.
21. Несвоєчасне реагування на скарги, звернення.
22. Відсутність комунікації військових частин із сім’ями військовослужбовців.
23. Відсутність взаємодії військової частини з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (колишніми військкоматами), органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями.
24. Прояви нестатутних взаємовідносин.