Анонс № 4, 2023 «Соціологія: теорія, методи, маркетинг»
У № 4 часопису будуть опубліковані такі статті і матеріали:
НАТАЛІЯ КОСТЕНКО
Ідентичності у “posthuman” стані: локальність війни та ґлобальний світ
“Posthuman” розглядають сьогодні як одне з найважливіших понять у сучасній політичній філософії, культурології, теорії літератури та мистецтв, соціології тіла та ідентичності тощо, яке утримує у фокусі розгорнутий дискурс щодо пізнання «стану постлюдства» (Р. Брайдотті, Н. Ґейн, Н.К. Гейлі, Ф. Фукуяма та ін.). Це поняття вже зовсім не обов’язково обмежується образом «кіборґа» як іронічним політичним вимислом, що вправно перевинаходить соціальну реальність і повсякдення у контексті розмивання меж природи та культури, або метафорою, що залишається символічно значущою завдяки етичному імпульсу та соціальній прихильності її автора (Д. Гаравей). І саме ці перехідні стани, потоки, що перетинають кордони, прописані чи то метафорично, чи то інструментально стають об’єктами стратегій контролю не без активації механізмів інформатики панування, іґнорування локального знання у воєнному контексті, здатного зважати на статус часткового пояснення без наполягання на тотальному обґрунтуванні констатацій, висновків і перспектив.
ВІКТОР СТЕПАНЕНКО, ОЛЕНА ЗЛОБІНА, ЄВГЕНІЙ ГОЛОВАХА, СЕРГІЙ ДЕМБІЦЬКИЙ, ЛЮБОВ НАЙДЬОНОВА
Стрес, спричинений війною, та ресурси соціально-психологічної стійкості: огляд теоретичних концептуалізацій
У статті презентовано огляд, аналіз та спробу методологічної адаптації релевантних напрацювань світових соціально-психологічних досліджень щодо проблематики й реалій стресових станів російсько-української війни. Зокрема, йдеться про роль та функції медіативних ресурсів у подоланні та буферизації спричинених війною стресових станів, адаптації та формуванні суспільної психологічної стійкості. Аналізується специфіка стресів під час війни. У рамках соціологічного підходу дослідження стресу та ресурсів щодо його подолання схарактеризовано модель стресового процесу (Stress Process Model) Л. Перліна. Окреслюються й аналізуються головні теоретичні концептуалізації ресурсного підходу щодо стресу С. Гобфола, зокрема ключові ресурсні теорії, інтеґровані ресурсні моделі та теорія зберігання ресурсів. Досліджуються ресурсні механізми та медіативна функція ресурсів у адаптації та доланні стресу. У соціологічній перспективі подальших досліджень стресових станів російсько-української війни відзначається особлива роль соціальних стосунків як психологічного ресурсу і соціального капіталу, що сприяють буферизації стресу.
ОЛЬГА ІВАЩЕНКО
Про війну та суспільство у науковій періодиці України за умов повномасштабного вторгнення РФ в Україну (2022–2023)
У статті викладено реферативний огляд найвагоміших тематичних публікацій у суспільствознавчих періодичних виданнях України з огляду на актуалізацію соціальних проблем, спричинених повномасштабним вторгненням РФ в Україну, — зокрема вимушеної зовнішньої та внутрішньої міґрації громадян України, а також пов’язаних з цією проблемою питань (демографічний та ґендерний аналіз переміщених осіб, прогностичні оцінки та соціальні наслідки найбільшої за всю пострадянську історію міґрації у порівняльній перспективі). Вперше приділено особливу увагу феноменології війни в соціологічному та філософському дискурсах, так само як стану і розвитку української соціології у воєнний та повоєнний періоди з урахуванням актуальності пошуку релевантних теоретичних і методологічних підходів, про що свідчать статті соціологів та філософів країни в академічних періодичних виданнях, як-от: «Український соціум», «Соціологія: теорія, методи, маркетинг», «Демографія та соціальна економіка», «Політичні дослідження», «Філософська думка», «Грані».
МАКСИМ ПАРАЩЕВІН
Релігія як чинник системних змін у суспільстві: особливості сучасного стану
У статті аналізується здатність релігії впливати на соціальні процеси, яка зменшується унаслідок процесів секуляризації. Водночас є достатньо прикладів із різних країн, коли чинник релігії виявляється значущим щодо реалізації соціальних змін, їх напрямів та масштабів. Зокрема, релігійні аґенти долучалися до процесів демократизації (але й підтримували консервативні та авторитарні повороти), сприяли певним змінам цінностей та норм у широких мас населення. Головним чином такий вплив здійснювали релігійні організації та об’єднання. Автор зазначає, що в секуляризованих суспільствах можливості впливу релігійних акторів є достатньо обмеженими як за суб’єктністю (успішними стають випадки комбінації активності світських та релігійних суб’єктів), так і за масштабом (релігійні суб’єкти створюють локальні ефекти змін, зміни в окремих сферах чи сеґментах суспільства) і мають розтягнуту в часі результативність. Звернення держави до релігійних організацій задля сприяння реалізації певних планів суспільних трансформацій є виправданими, але лише за умов обережності в реалізації відповідної політики та використання такої співпраці як частини тривалої стратегії.
ЛЮБОВ БЕВЗЕНКО
Аґенти соціальних змін в інституційному полі медицини
Метою статті є вивчення аґентної активності, спрямованої на зміни в медичному інституційному полі за умови високої соціальної нестабільності. Пропонується авторський погляд на процеси соціальних змін, що концептуалізуються як процес зміни соціального порядку. Останній, своєю чергою, розглядається як сукупність усіх практик соціальних взаємодій, актуально присутніх у суспільстві. Ключовим моментом у цій концепції є твердження про наявність двох принципово відмінних механізмів соціальних змін — організаційного та самоорганізаційного. Наголошується, що саме висока соціальна нестабільність збільшує вагу самоорганізаційної складової змін, яка може відходити на другий план у відносно стабільні періоди. Накладаючи цю теоретичну рамку на процеси в інституційному полі медицини, ми отримуємо модель відповідних змін, де як організаційна (формальні правила гри, закони, урядові постанови), так і самоорганізаційна (неформальний, спонтанно утворені правила повсякденних взаємодій у цьому інституційному полі) складові виявляються однаково важливими.
ІВАН СОКОЛОВСЬКИЙ
Ринок праці України через півтора роки повномасштабної війни: нестандартна зайнятість та цифровізація
Стаття описує результати дослідження поширеності нестандартної зайнятості в Україні та зв’язок між нестандартною зайнятістю та цифровізацією в Україні. Пандемія COVID-19 та повномасштабне військове вторгнення радикальним чином вплинули на ринок праці та поширення нестандартної зайнятості. Через півтора року після початку повномасштабної війни частка непрацюючих скоротилась, а деякі дослідники та фахівці вже почали говорити про «кадровий голод» в певних сферах та галузях. Проте, незважаючи на активізацію ринку праці, роботу лише 30% українців можна ідентифікувати як стандартну зайнятість. Більше того, повернення до стандартного формату зайнятості де-факто не спостерігається. Ще одним з чинників, що сприяє поширенню нестандартних форм зайнятості, є цифровізація. Подальше поширення інтернетизації та цифровізації (інформаційно-аналітичних рішень та платформ) може стати одним із драйверів нестандартної зайнятості, яка буде трансформуватись у звичну соціально-трудову реальність.
МАКСИМ КАСЯНЧУК
Нелінійні зміни громадської думки стосовно ЛҐБТ в Естонії та Україні
Протягом кількох останніх десятирічь становище лесбійок, ґеїв, бісексуальних і трансґендерних людей (ЛҐБТ) суттєво покращилося, а ставлення до цих упосліджених соціальних ґруп стало більш сприятливим, проте дискримінація ЛҐБТ, мова ворожнечі та злочини на ґрунті ненависті залишаються поширеними. Ґрунтуючись на корпусі отриманих упродовж 1991–2023 років даних повторюваних репрезентативних міжнародних і національних досліджень, проаналізовано зміни громадської думки щодо ЛҐБТ у двох пострадянських країнах. Показано, що попри численні відмінності естонського та українського суспільства, різне законодавче поле та інші чинники, динаміка ставлення до ЛҐБТ-проблематики в обох країнах має чимало спільних рис (початковий період стабільно низької суспільної підтримки ЛҐБТ змінюється швидким її зростанням, що, своєю чергою, переходить у період стабільно високої підтримки), а процес змін громадської думки в часі може бути описаний лоґістичним рівнянням. Описаний у статті характер змін громадської думки є властивим більшості розглянутих даних, а тривалість початкового періоду стабільно низької підтримки (у середньому 11 років для Естонії та близько 20 років для України) є зіставною з періодом, що розділяє два покоління. Застосована математична модель дає підстави спрогнозувати, що максимум суспільної підтримки ЛҐБТ може бути досягнутий в Естонії наприкінці 2020-х років, а в Україні — на початку 2030-х.
УСНА ІСТОРІЯ СОЦІОЛОГІЇ
Діалог соціологів двох поколінь
Наприкінці вересня 2023 року головному науковому співробітникові Інституту соціології НАН України, докторові соціологічних наук, професорові, члену-кореспондентові НАН України Миколі Олександровичу Шульзі виповнилося 80 років. Редакція вітає ювіляра!
З такої нагоди ми запропонували йому ретроспективно поглянути на шлях до соціології і в соціології у діалозі із сином як представником молодого покоління соціологів — доктором соціологічних наук Олександром Миколайовичем Шульгою.