На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено науково-популярний матеріал д.соц.н. Віктора Степаненка "Українська суспільна самоорганізація як воєнний ресурс".
Будь-яка війна, і нинішня російсько-українська не є виключенням, є не лише військово-технічним зіткненням держав та армій, але й протистоянням суспільств, їх соціально-психологічних та організаційних можливостей, стійкості, витримки та ресурсів внутрішньої солідарної взаємодії. Основою такої суспільної взаємодії у період війни є смисли та мотивація воювати. У випадку України ці смисли правдиві та справедливі – захист країни від зовнішньої агресії у реальній загрозі існуванню нації та країни. Причому це не вигадані мотиви або інформаційні фейки на кшталт російських пропагандистських страшилок про «лабораторії НАТО» чи «заражених комарів», а жорстка реальність окупованих українських територій та трагічний досвід мільйонів співгромадян, чиї життя та долі вже понівечені війною. Водночас, окрім мотивації, солідарна суспільна взаємодія потребує практичну здатність та навички суспільства до консолідації та самоорганізації. І саме це – важливий ресурс і водночас цінна перевага українського суспільства над російським у цій війні.
Повний матеріал див. тут