МАСШТАБНЕ ОСМИСЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО СЬОГОДЕННЯ
Інститут соціології НАН України (ІС НАН України) опублікував глибоке дослідження: «Українське суспільство в умовах війни. Рік 2023»: Колективна монографія / С. Дембіцький, О. Злобіна, Н. Костенко та ін.; за ред. член.-кор. НАН України, д. філос. н. Є. Головахи, д. соц. н. С. Макеєва. Київ: Інститут соціології НАН України, 2023. 343 с.
Воно складається із Вступу, 10 розділів, у кінці наведені Таблиці з результатами опитувань(М. Паращевін). Художнє оформлення обкладинки Вікторії Головахи-Хікс.
У Вступі «Cоціологічні розвідки в Інституті соціології НАН України у 2023 р.» його автори Є. Головаха, та С. Макеєв наголошують, що основну частину дослідження становлять узагальнення та висновки щодо масштабних і суперечливих змін у станах і соціальних процесах, у оцінках, настроях, прагненнях, політичних уподобаннях і пріоритетах громадян, які зроблені у структурних підрозділах Інституту соціології НАН України й ґрунтуються переважно на емпіричних матеріалах моніторингу за змінами у структурах і повсякденному житті населення країни у 2022‒2023 рр. і проведених інтерв’ю в рамках виконання планових науково-дослідних робіт. Однак така робота активно проводиться й у рамках Соціологічної асоціації України та її регіональних відділень.Мета авторського колективу полягала у з’ясуванні того, як модифікується суспільство в умовах війни і наскільки точно це фіксується наявним методологічним та методичним інструментарієм. Або, інакше, якою є та нова реальність, що поступово / раптово проступила в сьогоденні, і чи мають у своєму розпорядженні дослідники набір концепцій і методів, що забезпечують отримання достовірного знання. У Вступі стисло викладена сутність кожного із розділів монографії.
У розділі 1. «Особливості громадської думки та її вивчення в Україні під час війни» С. Дембіцький узагальнив результати застосування власної методики визначення індексу сприйняття громадянами образу держави, підкресливши, що через війну відбулися кардинальні зміни у сприйнятті власної держави, а також завершилося утвердження громадянської ідентичності. Важливим свідченням адаптації громадян України до вимог воєнного часу є зсув уявлень про терміни закінчення війни. У той же час зафіксовано набір проблем у існуванні суспільства, на шляху подолання яких громадянський етос повинен вийти на якісно новий, вищий, рівень свого розвитку. Така постановка питання в соціально-політичній площині висуває також і методологічні завдання, без вирішення яких соціологічний моніторинг «Українське суспільство» не зможе повною мірою відстежувати статус динамічної рівноваги між побудовою сучасної громадянської держави та реакційним спротивом патрональних мереж, що наразі домінують в українській політиці: це два першочергових завдання методологічного характеру – розширення інструментарію моніторингу за рахунок інструментарію для фіксації стану та ефектів національно-громадянської фрагментації, яка, за своєю суттю, представляє помірно-деструктивну форму соціальної неоднорідності. Не менш важливим завданням є розробка методик, які б оцінювали існуючу соціально-культурну домінанту, її суспільний статус та альтернативи у просторі громадської думки.
У розділі 2 «Війна й українська соцієтальна спільнота: динаміка легітимації та солідаризації» В. Резнік операціоналізує поняттям «соцієтальна спільнота», залучаючи до аналізу дані тридцятирічного моніторингу за станом українського суспільства і фіксуючи як односпрямовані, так і зворотні коливання в оцінках національної та державної самоідентифікації.
О. Резнік і О. Козловський (розділ 3 «Політична свідомість суспільства, що воює») доводять, що в новітніх і традиційних медіа, у виступах посадових осіб і народних депутатів різного рівня й, як наслідок, у політичній свідомості населення зростають популістські настрої та очікування. У повоєнній відбудові, з її неодмінними труднощами й конфліктами, не виключена подальша актуалізація простих політичних рішень складних соціально-економічних проблем.
Три наступні розділи виконані на даних як кількісних, так і якісних обстежень. О. Симончук (розділ 4) започаткувала проєкт «Соціальна нерівність: моніторинг в умовах війни», згідно з отриманою емпіричною інформацією якого наслідком першого року повномасштабної війни є оптимістичний тренд – пом’якшення сприйняття українцями соціальної нерівності, що фіксується вперше за 30 пострадянських років. Н. Костенко і Л. Скокова (розділ 5 «Від жертовності до проєкції перемоги: тематизація громадянського дискурсутв Україні») обґрунтовано показують, що в гуманітарному дискурсі громадських активістів явно й латентно присутні цінності свободи, індивідуальної та колективної безпеки. О. Злобіна (розділ 6 «Психоемоційний стан населення на тлі війни: від мобілізації ресурсів до поляризації оцінок»), порівнюючи дані різноманітних досліджень, фіксує тенденцію як до мобілізації населенням психологічних ресурсів спротиву й захисту, так і до утвердження контрастної, на кшталт «біле – чорне» перцепції громадянами подій і процесів. У той же час мінливість психоемоційних станів є доволі високою, тому, попри відносну стійку тенденцію до збереження психологічної стійкості, оцінити її потенціал у тривалій перспективі складно, не виключено стрімке зростання негативних переживань та оцінок. Варто також констатувати брак досліджень, які б забезпечували постійний моніторинг психоемоційних станів, що створює суттєву небезпеку втрати інформації про реальний стан справ щодо здатності населення до психологічного спротиву. Нагальною є необхідність підтримки такого моніторингу принаймні на рівні академічних досліджень.
О. Стегній (розділ 7 «Екологічний контекст сучасної війни») розглядає війну як наймасштабнішу екологічну катастрофу, яка має негативний безпосередній та віддалений вплив на умови існування людей. Г. Чепурко, О. Клименко, О. Трофименко (розділ 8 «Соціально небезпечні хвороби: сучасний стан, фактори поширення та їх профілактика») на великому масиві первісних даних відзначають обмеженість можливостей протидіяти поширенню соціально небезпечних хвороб внаслідок руйнування багатьох медичних закладів в останні два роки і неможливості забезпечення хворих необхідними лікарськими засобами. В. Смакота, І. Соколовський, Н. Толстих (розділ 9) простежують позитивні й негативні трансформації ринку праці в умовах війни, пов’язані з цифровізацією багатьох процесів у виробництві та урядуванні. В. Бакіров і І. Рущенко (розділ 10 «Російсько-українська війна і зміна парадигми національної безпеки») пропонують нову парадигму національної безпеки. Її базовий принцип полягає у проходженні населенням військової підготовки згідно зі станом здоров’я й фізичним статусом, а сила спротиву зовнішній агресії зростатиме мірою колективної готовності та індивідуальної відповідальності за якість набутої при цьому військової компетенції.
Пропонована читачам ґрунтовна колективна монографія дає можливість академічній спільноті, суспільствознавцям і гуманітаріям знайти для себе корисну інформацію та твердження, що заслуговують на довіру.
Повний текст колективної монографії доступний за адресою: https://isnasu.org.ua/assets/files/books/2023/Maket_Ukr_suspilstvo_2023.pdf