Фото: ЮНІСЕФ / А.Скиба for The Globe and Mail
Запропоновані вашій увазі результати аналізу базуються на даних, які були зібрані в межах дослідного проекту Інституту соціології НАН України «Стресові стани населення України в контексті війни: розповсюдженість, групи ризику та шляхи компенсації». Польові роботи на замовлення Інституту соціології виконала Соціологічна група «Рейтинг» у жовтні 2023 року.
Дизайн опитування: mixed mode із застосуванням Computer Assisted Telephone Interviewing (CATI) для рекрутинга респондентів та Computer Assisted Web Interviewing (CAWI) для відповідей респондентів за основним блоком анкети. Вибірка, що була використана для фінального аналізу, включає 2767 респондентів і репрезентує жителів України у віці від 18 до 69, які користуються смартфоном (орієнтовно – 74% дорослого населення України). Вибірка не включає українців, які на той момент перебували за межами Україні. Похибка вибірки з довірчою імовірністю 0,95 та врахуванням дизайн-ефекту становить ±2,1%. Коефіцієнт досяжності респондентів – 9,5%.
Переходячи до власне результатів аналізу слід нагадати, що війна – це перш за все досвід перебування у зоні бойових дій. Напередодні широкомасштабного вторгнення близько 18% населення України у віці від 18 до 69 років мали досвід проживання у зоні бойових дій. Подальша агресія Російської Федерації збільшила кількість таких людей майже до 44%:
Досвід проживання у зоні бойових дій, %
| Чи жив респондент в зоні бойових дій? | До 2022 | Після 24.02.2022 |
|---|---|---|
| Так, і брав участь у війні зі зброєю в руках | 2,8 | 6,6 (+3,8) |
| Так, і допомагав військовим | 3,9 | 11,4 (+7,5) |
| Так, і не брав участі у військових діях | 11,5 | 25,5 (+14,0) |
| Ні, не жив | 81,8 | 56,4 |
Для того, щоб оцінити негативний вплив такого досвіду на психологічне самопочуття, ми використали показники психологічного дистресу, який є унікальним емоційно дискомфортним станом, що його відчуває людина у відповідь на специфічні стресори або сильну потребу в чому-небудь і який призводить до тимчасових або постійних негативних наслідків. Для оцінки психологічного дистресу була використана тестова методика SCL-9-NR.
Враховуючи істотні відмінності між представниками різної статі з точки зору психологічної реакції на досвід проживання в зоні бойових дій, розглянемо його роздільно для чоловіків та жінок:
Зв’язок між досвідом війни та психологічним дистресом серед чоловіків, %
| Досвід проживання в зоні бойових дій | Рівень психологічного дистресу, % | ||
|---|---|---|---|
| Нормальний | Підвищений | Високий | |
| Так, жили і брали участь у війні зі зброєю в руках (10,3) | 75,6 | 15,3 | 9,2 |
| Так, жили і допомагали військовим в зоні бойових дій (11,9) | 74,3 | 14,5 | 11,2 |
| Так, жили і не брали участі у військових діях (19,9) | 75,5 | 17,4 | 7,1 |
| Ні, не жили (57,9) | 75,7 | 18,2 | 6,1 |
Зв’язок між досвідом війни та психологічним дистресом серед жінок, %
| Досвід проживання в зоні бойових дій | Рівень психологічного дистресу, % | ||
|---|---|---|---|
| Нормальний | Підвищений | Високий | |
| Так, жили і брали участь у війні зі зброєю в руках (2,2) | 48,5 | 30,3 | 21,2 |
| Так, жили і допомагали військовим в зоні бойових дій (9,4) | 53,9 | 28,4 | 17,7 |
| Так, жили і не брали участі у військових діях (27,0) | 65,5 | 21,6 | 12,9 |
| Ні, не жили (61,4) | 64,0 | 24,1 | 11,9 |
Отже, серед чоловіків досвід проживання в зоні бойових дій майже не впливає на психологічне самопочуття. Тут можна вказати лише на дещо меншу частку тих, хто має високий рівень психологічного дистресу, серед чоловіків, які не приймали ніякої участі в бойових діях.
Серед жінок характер зв’язку є зовсім іншим: чим більшою була залученість до практик війни, тим вищими є показники психологічного дистресу. Особливо показовою є ситуація серед жінок, які брали участь у військових діях зі зброєю в руках – серед них абсолютна більшість демонструє підвищений або високий рівень психологічного дистресу.
В цілому, за рахунок кращої ситуації серед тих, хто не приймав ніякої участі у бойових діях (навіть якщо жив у зоні бойових дій), можна констатувати певний зв’язок між досвідом зіткнення з бойовими діями та погіршенням психологічного самопочуття. Втім, серед чоловіків він є мінімальним, а серед жінок про такий досвід повідомляють 12% у віці від 18 до 69 років.
Ці результати підтверджують стереотип, згідно з яким війна – це справа чоловіків. Показовим є й те, що зараз, під час війни, жінки загалом характеризуються гіршим психологічним самопочуттям у порівнянні з чоловіками. Останнє вказує на більший руйнівний вплив широкомасштабної війни на повсякденне життя жінок порівняно з чоловіками, незалежно від конкретного досвіду зіткнення з військовими діями.
Ще одним очевидним наслідком широкомасштабних військових дій є масова вимушена міграція населення. За нашими даними після 24 лютого 2024 року місце проживання змінило 15,9% чоловіків та 18,3% жінок у віці від 18 до 69 років. Негативний психологічний ефект від цього простежується серед представників обох груп за статтю:
Зв’язок між зміною місця проживання та психологічним дистресом серед чоловіків та жінок, %
| Чи змінив респондент місце проживання після 24.02.2022 | Рівень психологічного дистресу | ||
|---|---|---|---|
| Нормальний | Підвищений | Високий | |
| Так | 71,9 | 18,2 | 9,9 |
| Ні | 76,2 | 17,1 | 6,7 |
Зв’язок між зміною місця проживання та психологічним дистресом серед жінок, %
| Чи змінив респондент місце проживання після 24.02.2022 | Рівень психологічного дистресу | ||
|---|---|---|---|
| Нормальний | Підвищений | Високий | |
| Так | 54,9 | 26,7 | 18,3 |
| Ні | 64,9 | 23,3 | 11,7 |
Незважаючи на те, що серед жінок негативні психологічні наслідки через міграцію є не такими відчутними як наслідки від участі у бойових діях, вони все одно залишаються значними. А серед чоловіків негативний ефект від вимушеної міграції хоча і є меншим, але однозначно вказує на погіршення психологічного самопочуття.
Звісно проживання в зоні бойових дій та вимушена міграція не вичерпують усіх проблемних ситуацій, які обумовлюються війною і можуть вести до погіршення психологічного самопочуття населення. Так, аналіз отриманих нами даних дозволив виявити дві великі групи стресорів військового часу.
Перша група включає проблеми за такими напрямами: 1) робота та державні послуги; 2) зміна місця проживання; 3) сім’я, домівка та фінанси; 4) соціальна напруженість. Загалом їх об’єднує тема руйнування звичного укладу життя через специфічні негативні ефекти, викликані війною. В той же час такі проблеми можуть знайти вирішення, нехай і не остаточне, навіть під час війни. Така можливість здолання стресорів війни забезпечується, перш за все, тими оборонними успіхами, які продемонстрували і продовжують демонструвати Збройні сили України. Саме це створює безпекову основу спільного життя в середині країни, в умовах якого проблеми можуть вирішуватися.
Нижче наведено перелік ключових стресорів цієї групи (ці стресори були виокремлені серед інших за результатами статистичного аналізу), їх актуальність, тобто поширеність серед населення, та вплив на психологічне самопочуття у вимірі психологічного дистресу.
Головні представники першої групи стресорів війни, %
| Стресори | Актуальність | Рівень психологічного дистресу | ||
|---|---|---|---|---|
| Нормальний | Підвищений | Високий | ||
| Недостатня підтримка з боку близьких, незважаючи на потребу в ній | 17,3 | 54,5 | 24,6 | 20,9 |
| Необхідність внаслідок складних обставин робити вчинки, які не схвалюєш | 20,1 | 55,1 | 24,5 | 20,4 |
| Дискримінація через Вашу приналежність до певної соціальної групи | 12,1 | 56 | 24,4 | 19,6 |
| Значні фінансові або матеріальні втрати | 51,6 | 62,1 | 25,1 | 12,7 |
Друга група стресорів об’єднує універсальні небезпеки війни: 1) загрози здоров’ю та життю загалом; 2) інформаційні виснаження, обумовлені повідомленнями ЗМІ, особливостями власної пам’яті та усвідомлення крихкості життєзабезпечення в часи військових випробувань. Ця група стресорів окреслює загальну специфіку життя широких верств населення в умовах війни, що визначається спільними загрозами. Для багатьох українців такі загрози носять більшою мірою гіпотетичний, або імовірнісний характер. Вони створюють особливий формат існування, позбавлений стабільності та безпеки мирного часу. Як і для попередньої групи, ми виокремили ключові стресори цієї групи, визначили їх актуальність та психологічні ефекти.
Головні представники другої групи стресорів війни, %
| Стресори | Актуальність | Рівень психологічного дистресу | ||
|---|---|---|---|---|
| Нормальний | Підвищений | Високий | ||
| Пригадування стресового досвіду з минулого та відповідні негативні відчуття | 44,4 | 57,2 | 26,5 | 16,3 |
| Проблеми зі здоров’ям, з якими стикнулися Ваші близькі | 57 | 64,8 | 23,1 | 12 |
| Переживання через почуте і побачене в медіа (радіо, телебачення, інтернет) | 80,8 | 65,4 | 23,1 | 11,5 |
Особливе значення серед цих стресорів мають травматичні спогади. Це не просто події, які відбулися з індивідами, а больові точки, що повертають їх до дійсності війни й тих її реалій, які в психологічному вимірі руйнують бажану для людини нормальну повсякденність. Пригадування стресового досвіду формує внутрішній неповторний формат індивідуальної психологічної травми, що надає війні статус постійного супутника-кривдника людини, який переслідує її у суб’єктивному вимірі.
Респондентам, які зазначили травматичні спогади в якості стресору, було поставлене додаткове питання з проханням конкретизувати, що саме їх викликає. В результаті були з’ясовані такі спогади негативного характеру:
Травматичні спогади українців, %
| Різновид спогадів | Актуальність | Рівень психологічного дистресу | ||
|---|---|---|---|---|
| Нормальний | Підвищений | Високий | ||
| Війна 2014 року та її наслідки | 0,8 | 40,9 | 27,3 | 31,8 |
| Артикульована відмова конкретизувати | 2,7 | 50,0 | 33,8 | 16,2 |
| Переживання за близьких, розлука | 2,2 | 54,8 | 30,6 | 14,5 |
| Втрата близької людини | 5,0 | 55,5 | 25,5 | 19,0 |
| Декілька спогадів | 3,7 | 55,9 | 27,5 | 16,7 |
| Матеріальні проблеми | 0,6 | 56,2 | 25,0 | 18,8 |
| Окупація | 1,4 | 56,4 | 20,5 | 23,1 |
| Складні стосунки з близькими | 2,0 | 56,4 | 32,7 | 10,9 |
| Мобілізація та участь у війні | 0,8 | 57,1 | 23,8 | 19,0 |
| Респондент пропустив це питання | 7,3 | 57,2 | 25,9 | 16,9 |
| Ракетні обстріли | 1,9 | 58,5 | 20,8 | 20,8 |
| Небезпека, викликана бойовими діями | 4,8 | 58,3 | 28,0 | 13,6 |
| Початок війни та порятунок | 4,6 | 59,4 | 25,8 | 14,8 |
| Війна та її наслідки загалом | 2,7 | 67,6 | 20,3 | 12,2 |
Незважаючи на різноманітність спогадів, зазначених у відповідях, майже всі вони пов’язані зі значним погіршенням психологічного самопочуття.
Важливо прийняти до уваги і те, що кожен десятий респондент у вибірці, хоча й зазначив актуальність травматичних спогадів, вирішив при цьому не конкретизувати його: або прямо заявив про таке небажання в анкеті (2,7%), або просто пропустив відповідне питання (7,3%). При цьому саме ті, хто заявили про таке небажання прямо, характеризуються одним з найвищих рівнів психологічного дистресу серед опитаних усіх опитаних.
Підводячи підсумки цього короткого аналізу, хотілося б сказати про загальну динаміку психологічного самопочуття українців під час війни та раціональний напрям колективних дій у цьому контексті. Так, станом на жовтень 2023 року ситуація, якщо дивитися на показники психологічного дистресу, була співставна з другою половиною 2020 року, коли населення України знаходилося в очікуванні чергової хвилі коронавірусу. Так, близько 69% опитаних продемонстрували нормальний рівень психологічного дистресу, 21% - підвищений, 10% - високий. Хоча це не найкращі показники, але точно і не найгірші. Особливо в умовах кривавої та виснажливої війни. Більш того, ці показники дозволяють припустити, що психологічне почуття українців покращується, а не погіршується.
Це дозволяє нам припустити, що за рахунок збереження Збройними силами України значної частини соціального ареалу існування українці, у своїй більшості, мають достатні ресурси психологічного відновлення, а також отримують захист від найтяжчих стресорів війни. Отже, громадяни України повинні бути свідомі щодо постійної підтримки Збройних сил України, які захищають їх від найстрашнішого.
Принциповим є і те, щоб ми самі не ставали джерелом стресу для нашого оточення, а навпаки підтримували тих, хто цього потребує.