27 грудня 2023 р. Розпорядженням № 1218-р Кабінет Міністрів України схвалив Національну стратегію доходів до 2030 року. Її ухвалення до кінця 2023 року було однією з вимог МВФ до України перед наступним переглядом діючої програми фінансування. Ця подія та положення Національної стратегії не викликали значного суспільного резонансу, хоча їх реалізація, а саме положення, що стосуватимуться зміни оподаткування, матиме вплив та торкнеться значної частини працюючих українців

Варто зазначити, що рівень обізнаності українців про те, як побудоване оподаткування в країні та які податки вони платять, до початку повномасштабної війни знаходилось на дуже низькому рівні, і немає підстав припускати, що з моменту початку повномасштабної війни ситуація змінилась. Як свідчить дослідження 2020 року, яке було проведено КМІС на замовлення ГО CASE Україна, лише близько 10% опитаних змогли правильно відповісти на запитання, яку частку доходів сплачують працівники у вигляді податків, лише близько 20% вірно вказали відповідь на запитання про ПДВ, сплачене із купівель у 1000 грн. На всі п’ять запитань дослідження, які також включали запитання про безоплатність державних послуг, основне джерело наповнення бюджету та найбільшу статтю витрат коштів платників податків, правильно змогли відповісти лише п’ятеро опитаних із двох тисяч.

Низька обізнаність громадян у питаннях податків, бюджету й оплати державних послуг призводить до того, що ставлення громадян до змін в цій сфері формується не на основі аналізу самих змін, а на основі того, як вони позиціонуються та висвітлюються ЗМІ, в кращому випадку – коментуються експертами. У випадку із Національною стратегією доходів на перший погляд все виглядає дуже просто – її ухвалення було однією з умов МВФ. В заяві, з якою виступила директор-розпорядник МВФ Крісталіна Георгієва після завершення консультацій за Статтею IV за 2023 рік та другого перегляду програми в рамках механізму розширеного фінансування (EFF) для України 12 грудня 2023 року, «мобілізація доходів є важливою складовою для задоволення потреб у фінансуванні та підтримки відновлення та соціальних витрат. Пріоритети фіскальної політики мають включати запуск Національної стратегії доходів, уникнення заходів, які розмивають податкову базу, та просування реформ для подальшого зміцнення системи середньострокового бюджетування тощо».

Відповідно прийняття Національної стратегії доходів, яка ще й передбачає мобілізацію (тобто збільшення) доходів – виглядає логічним та закономірним рішенням. Але за рахунок чого передбачається це саме збільшення доходів? Серед близько 150 сторінок документу, що охоплює питання адміністрування, реформу податкової та митниці, підвищення акцизів, податок на надприбутки та нерухомість, окрема увага приділяється реформі спрощеної системи оподаткування (ССО) у 2025–2027 роках. При цьому під «реформою» розуміється скасування спрощеної системи оподаткування для юридичних осіб та суттєва трансформація системи оподаткування для фізичних осіб-підприємців (ФОП), при якій друга та третя групи ССО для ФОП будуть об’єднані в одну групу, для якої створять диференційовану шкалу ставок від 3% (для торговельної діяльності) до 17% для низки послуг. Також для платників цієї групи буде обов’язковим застосування РРО. Зараз для ФОП на третій групі ССО діє ставка податку 5%.

Чи мають збільшити ці зміни надходження до бюджету? Математично так. Але суспільство є складним механізмом, в якому економічні та соціальні процеси є тісно переплетеними і оцінка наслідків тих чи інших рішень вимагає врахування всіх процесів. Саме тому існує економічна соціологія, об'єктом якої є взаємодія економічної і соціальної сфер життєдіяльності суспільства, і, відповідно, соціальних і економічних процесів.

Якщо розглянути запропоновані рішення та їх можливі наслідки саме через призму соціальних процесів, ситуація вже не виглядатиме настільки однозначною. В першу чергу варто звернути увагу на скасування спрощеної системи оподаткування для юридичних осіб. Навіть не вдаючись до спеціалізованих джерел, а просто відкривши Wikipedia можна прочитати, що «Спрощена система оподаткування була запроваджена… з метою стимулювання розвитку малого бізнесу, а також зменшення неформальної діяльності підприємств та неформальної зайнятості». Це здається очевидним, але відмова від спрощеної системи оподаткування і рівність податків для всіх юридичних осіб тоді має означати, що малий бізнес вже не потребує підтримки, а питання неформальної зайнятості якщо не остаточно, то майже повністю вирішене.

Варто зазначити, що «рівність» не тотожна «справедливості». Чи доречним є однакове оподаткування для всіх суб’єктва господарської діяльності, і дрібних підприємців, і фінансово-промислових груп? За даними дослідження «Ставлення українців до олігархів», проведеного компанією Active Group в 2021 році, майже половина (47,1%) опитаних вважала «домінування олігархів в політиці та економіці найбільш небезпечним для українського суспільства». І хоча з початку повномасштабної війни перед суспільством постали інші ризики та виклики, наведені результати показують скоріше негативне ставлення до олігархів, адже етап їх первинного накопичення капіталів був досить недавно, а не понад сто років, як в Рокфеллерів чи Дюпонів. І в контексті цього однаковий розмір податкового тягаря для представників малого та середнього бізнесу і для конгломератів, що сприймаються як олігархічні, таких як СКМ, група «Приват» чи EastOne, виглядає вже не настільки закономірним рішенням.

Очевидно, що суттєва трансформація оподаткування фізичних осіб підприємців фактично збільшить податкове навантаження на них. Взагалі і сама спрощена система оподаткування, і умови оподаткування для ФОПів досить часто піддаються критиці. Так, в статті «Чому ФОП мають платити менші податки, ніж інші? Не мають (Точка зору)», яка вийшла в березні 2024 року на Texty.org.ua дуже детально та наочно автори показують, яким саме чином здійснюються податкові нарахування та порівнюється, скільки податків сплачують офіційно працевлаштовані працівники, ФОПи на різних групах (маються на увазі різні групи спрощеної системи оподаткування) та резиденти Дія City. На дуже простих і зрозумілих навіть не економісту розрахунках (маємо віддати належне авторам статті за пропедевтичність матеріалу) автори показують, що офіційно працевлаштовані працівники сплачують суттєво більші у відсотковому значенні податки, ніж ФОПи чи резиденти Дія.City. Так, із зароблених 20 000 грн. ФОП першої групи сплатить 9.3% цієї суми у вигляді податків, другої групи – 14.9%, третьої групи – 12.8%, резидент Дія.City – 14.3%, найманий працівник – 34% (з урахуванням ПДФО та податку, який платить роботодавець).

Очевидно, що спрощена система оподаткування має свої недоліки, основним з яких є те, що крупні компанії використовують ФОП як інструмент оптимізації (фактично уникнення) податків – починаючи від ведення через ФОПів господарської діяльності (що є дуже поширено в роздрібній торгівлі, HoReCa тощо) і закінчуючи прихованим працевлаштуванням (тут пальма першості одностайно в IT компаній). І з цим дійсно можна боротись, якщо ставити за мету максимізацію податкових надходжень. Проте коли у людини з’являється нежить, зовсім не обов’язково відрубати їй голову.

Але аргументуючи рекомендації щодо «єдиного підходу до оподаткування доходу фізичних осіб», який передбачає, що «виплати державі повинні бути однакові незалежно від природи доходу», автори вищезгаданої статті на Texty.org.ua знову ж таки виходять із тези що «однакові податки на доходи для всіх — передумова здорового бізнес-клімату і базовий елемент справедливості». І тут знову потрібно повернутись до диференціації понять «рівність» (чи однаковість) та «справедливість». Рівність – це фактично математичне поняття, яке не передбачає варіативності інтерпретації. В той же час справедливість охоплює об’єктивні відносини і їхню суб’єктивну оцінку відповідно до певного критерію (Лібанова та ін., с. 22). Нажаль у сприйнятті широких верств населення соціальна справедливасть найчастіше співвідноситься із соціальною рівністю. Але наявність об’єктивних відносин та пов’язаних з ними суб’єктивних оцінок призводить до того, що можливим є існування різних концепцій справедливості. Тільки як основні, або найбільш відомі концепції справедливості, чи справедливого розподілу доходів, можна зазначити аж чотири: эгалітаристську, утилітаристську, роулсіанску і ринкову. Егалітариська концепція передбачає, що усі члени суспільства отримують рівні блага, роулсіанська (пов’язана з ім’ям сучасного американського філософа Джона Роулса) – що максимізується корисність найменш забезпечених членів суспільства, утилітарна – що максимізується загальна корисність всіх членів суспільства, а ринкова – що соціальна справедливість встановлюється ринком і його регуляторами.

Проте повернемось до прикладних аспектів рівності та справедливості. В щомісячному національному опитуванні Омнібус, яке було проведене компанією Info Sapiens 19-25 вересня 2023 року (N = 1000, метод сбору - САТІ), був включений блок запитань щодо зайнятості респондентів, якій серед іншого включав питання щодо того, яким чином оформлені відносини респондента з роботодавцем на основній роботі. Варіанти відповіді включали в себе такі альтернативи як «Офіційно працевлаштований (на) (в штаті, із трудовою книгою)», «Робота за цивільно-правовим договором (не в штаті, без трудової книги)», «Неофіційно працевлаштований (без укладання будь-яких договорів та без трудової книги)», «Зареєстрований як ФОП (фізична особа-підприємець)», «Інше». Перехрещення даного запитання та запитання щодо фінансового становища сім’ї дозволяє зробити висновок про те, що серед респондентів, які зареєстровані як ФОП, вищим є відсоток осіб з високим матеріальним становищем – які можуть собі дозволити дорогі покупки або взагалі будь-які покупки.

На мою думку, не можна відкидати чинник того, що на відміну від найманих працівників фізичні особи-підприємці ризикують та несуть відповідальність власним майном та коштами, що має передбачати певну «премію за ризик» (яка власне і відображена на графіку), хоча ця теза і є дискусійною. Але наведені дані підтверджують, що саме у випадку з фізичними особами підприємцями можливим є збільшення податкового навантаження – в принципі математично логічний висновок. Але реальне життя є більш складним зв своїми довгостроковими ефектами, і прогнози не можна будувати на основі популярного припущення «за інших рівних умов». Безпосередньо в цьому випадку доречно буде врахувати такий аспект як мобільність.

За даними Управління верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН, UNHCR), станом на лютий 2024 року в Європі було зафіксовано близько шести мільйонів українських біженців, а загальна кількість біженців сягає шести з половиною мільйонів (не враховуючи тих українців, що виїхали до росії та білорусі, бо по ним коректна статистика відсутня). Серед них в Польщі, наприклад, станом на лютий 2024 перебувало 952 тисячі українців.

І при цьому в 2023 році кожен десятий зареєстрований в Польщі ФОП реєстрували українці, як зазначає на основі офіційної статистики «Rzeczpospolita». В Польщі для ФОП (JDG — jednoosobowa działalność gospodarcza) доступними є три типи оподаткування: ogólne zasady – система оподаткування на загальних підставах, podatek liniowy (т.зв. flat tax) — лінійна система; ryczałt (т.зв. lump tax) — спрощена система оподаткування. І так, в Польщі рівень податків для фізичних осіб-підприємців є вищим, ніж зараз в Україні. І навіть при цьому українці починають відкривати все більше бізнесів у Польщі. Але реалізація «Національної стратегії доходів до 2023 року» може призвести до того, що розмір податкового навантаження в Україні для ФОПів стане дуже подібним до польського. І що Україна зможе запропонувати окрім збільшених податків? Захист від свавілля силових структур і корупціонерів на всіх рівнях? Прозоре та чесне судочинство? Високі соціальні стандарти? І чи вартий ефект короткочасного збільшення податкових надходжень подальшої втрати не просто найбільш економічно активного населення, а населення, яке здатне брати на себе відповідальність та ризики в економічній сфері? Безперечно, на мікрорівні кожен громадянин України, чи то найманий працівник, чи то фізична особа-підприємець, чи власник / керівник компанії малого чи середнього бізнесу прийматиме індивідуальне рішення, чи залишатись в країні, чи ні, але для подальшого розвитку та відбудови України вкрай потрібно, щоб при прийнятті державою рішень, які формуватимуть образ країни в майбутньому, приймались до уваги і можливі соціальні наслідки таких рішень.