Від самого початку повномасштабної війни рф проти України критично важливою умовою ефективного протистояння агресору стала підтримка західних країн-союзників. Оскільки рішення їхніх урядів про надання допомоги у певних формах і обсягах зумовлені ставленням громадян до ситуації в Україні, актуальним завданням є моніторинг суспільної думки у відповідних країнах, передусім тих, які є нашими ключовими партнерами. Надалі розглянемо як різні об’єктивні показники підтримки України, так і сприйняття її населенням західних країн.

Коло підтримки: основні виміри. Безумовно, будь-яка допомога є зараз цінною для України, проте тут ми окреслимо коло країн, які надають найбільшу за абсолютними і відносними показниками допомогу.

Найочевиднішим з них є розмір підтримки у її абсолютному грошовому вимірі (далі всі грошові показники наведено в євро). За даними The Kiel Institute, на кінець лютого 2024 р. її основними донорами були США (67,07 блн), Німеччина (14,49 блн) та Велика Британія (9,9 блн). Значні обсяги допомоги (29,99 блн) надавали також інституції ЄС (передусім, Міжнародний валютний фонд та Європейський інвестиційний банк). До речі, у складі цих інституцій Німеччина і Франція додатково надали чималі гроші (6,73 блн та 5,75 блн відповідно).

Поряд з абсолютними показниками слід наголосити на відносній вазі цієї допомоги у ВВП окремих країн, адже однакові витрати неоднаково навантажують економічні системи різної потужності. Відповідний рейтинг підтримки 2024 року очолюють балтійські країни — Естонія (1,6%), Литва (1,2%) та Латвія (1,1%), до яких долучається Данія (1,4%). Для порівняння, у США та Британії цей показник становить по 0,3% ВВП, у Німеччини — 0,4%.

Ще одна важлива характеристика — сфери надання підтримки. Так, військову допомогу, яка є найбільшою за обсягами фінансування, виділяли здебільшого США (43,1 блн євро), Німеччина (10 блн), Велика Британія (5,3 блн), Данія (4,8 блн) та Нідерланди (3,8 блн). Фінансова підтримка ґрунтувалася переважно на внесках інституцій ЄС (27,7 блн) та США (21,5 блн), а також Японії, Канади та Великої Британії (4,8 блн, 3,4 блн та 3,3 блн відповідно). Гуманітарна допомога — фінансово менша за обсягом, аніж у двох зазначених вище сферах, надходила передусім від Німеччини (3 блн), США (2,5 блн) та європейських інституцій (2,3 блн).

Примітно, що за даними групи Рейтинг, населення України доволі високо оцінює внесок союзників. Близько 80% опитаних «однозначно чи скоріше» дружніми країнами вважали США, Великобританію, Німеччину, Польщу, Литву та Канаду. Очолюють перелік «однозначно» дружніх країн Литва (51%), Великобританія (49%) та Канада (43%), тоді як замикають його США та Німеччина (35% та 29% відповідно).

Оскільки і за обсягами наданої підтримки, і за сприйняттям її ваги населенням України трійку ключових донорів 2024 року склали США, Великобританія та Німеччина, надалі увагу буде зосереджено на змінах громадської думки щодо російсько-української війни саме у цих країнах.

США: розкол за партійною лінією. Думки населення США про війну в Україні впродовж двох років її розгортання змінювались у бік зменшення підтримки. За даними Pew Research Center, частка тих, хто вважав допомогу Україні недостатньою, зменшилась майже удвічі (з 42% у березні 2022 р. до 24% у квітні 2024-го), водночас частка тих, кому вона здавалась надлишковою, зросла більш як вчетверо (з 7% до 31%). Натомість таке узагальнення не віддзеркалює думку населення загалом: у прибічників демократичної та республіканської партій вона суттєво різниться. Демократи у всіх хвилях опитування зазначали нестачу підтримки, тоді як серед республіканців подібна думка панувала лише на початку вторгнення, змінившись із часом на протилежну (табл.).

Таблиця. Динаміка думок громадян США щодо надання допомоги Україні, 2022-2024 рр. (різниця у відсотках між тими, хто вважає допомогу недостатньою або надлишковою)

Період	Загалом	Республіканці та схильні до республіканців	Демократи та схильні до демократів
березень 2022	-35	-40	-33
квітень 2022	-19	-17	-22
вересень 2022	2	16	-9
січень 2023	6	23	-8
червень 2023	12	30	-5
листопад 2023	13	35	-8
квітень 2024	7	36	-20

Джерело: розраховано на основі даних Pew Research Center.

2024 року партійні розбіжності спостерігалися також з інших важливих питань щодо України. Оцінюючи значення підтримки нашої країни для національної безпеки США, на її помічний характер вказали 49% демократів і 24% республіканців, тоді як на руйнівний — 26% та 47% відповідно. Впевненість у корисності для світового порядку дій Президента України В. Зеленського поділяли 65% демократів і лише 34% республіканців (хоча за рік цей показник зменшився серед прихильників обох партій: у березні 2023 р. серед демократів таких був 71%, серед республіканців — 44%). Та чи є такий розкол у позиціях прибічників двох політичних сил наслідком прихильності республіканців до рф, як мріє російська пропаганда? Жодним чином: дані опитувань вказують на те, що більшість і демократів, і республіканців не довіряють Путіну (91% та 86%), мають негативне ставлення до Росії (по 87%) та розглядають її як ворога (67% та 58% відповідно).

Відмінності у партійних поглядах, вочевидь, мають глибокий і системний характер, стосуючись й інших військових конфліктів. В опитуваннях щодо війни між Ізраїлем і Хамас республіканці частіше за демократів толерують спосіб дій Ізраїлю (59% проти 22%) та висловлюються на користь надання йому військової допомоги для боротьби з Хамас (50% проти 25%). Водночас негативне ставлення до Хамас властиве переважній більшості як республіканців, так і демократів (90% і 84% відповідно).

Загалом, прихильники двох партій мають різне бачення зовнішньої політики США: протягом останніх п’яти років більшість республіканців (54–71%) висловлюються за зосередженість на внутрішніх проблемах, тоді як демократи — за проактивну позицію у світових справах (60–65%).

Британія: непохитна підтримка. Сприйняття мешканцями Туманного Альбіону повномасштабної військової агресії з боку рф лишалося доволі стабільним увесь період її розгортання. Згідно з даними YouGov EuroTrack + US study 2023 року, 53% респондентів висловлювалися за підтримку України до повного виходу рф з її території на противагу 23% прибічників мирних переговорів навіть ціною втрати частини території нашої країни; 2024 року це співвідношення лишилося практично незмінними — 50% проти 25% відповідно. Стабільно високим зберігався і відсоток тих, для кого мало значення, хто виграє війну (76% та 70%), при цьому респонденти здебільшого бажали перемоги саме Україні (81% та 79%).

Оцінюючи дії західних країн щодо недопущення виграшу рф у війні, британці проявляли значний скептицизм: у березні 2022-го недостатність цих дій відзначали 67% опитаних, надалі частка невдоволених поступово зменшувалась, досягши мінімального значення (52%) у лютому 2023-го, проте за рік цей показник знову підвищився до 57%. Для порівняння: серед громадян США у 2024-му невдоволених діями західних країн було суттєво менше (46%). Щоправда, частка охочих підтримати ініціативу щодо збільшення допомоги Україні серед британців була на тому ж — не надто високому — рівні, що і у США (25% та 23%). Проте у цих країнах суттєво різнились частки тих, хто тяжів до збереження обсягів підтримки чи до їхнього скорочення: 44% та 11% — у Британії, 33% та 26% — у США.

Німеччина: стабільна амбівалентність. Ставлення населення Німеччини до підтримки України є найбільш контроверсійним з-поміж трьох аналізованих країн-союзниць. З одного боку, Німеччина надає значні обсяги гуманітарної допомоги і зараз там перебуває близько 1,2 млн біженців. З іншого боку, згідно з даними YouGov EuroTrack + US study, частки прибічників остаточного витіснення військ країни-агресора з території України та прибічників перемовин навіть ціною втрати частини території у лютому 2023 р. складали 40% та 35%, а у вже лютому 2024 р. вони модифікувалось у 35% та 38%. Фактично, у громадській думці Німеччини наявні два сценарії завершення війни, які мають приблизно рівну популярність.

Оцінюючи зусилля західних країн для уникнення перемоги рф у війні, 2024 р. 44% німецьких респондентів вказують на їхню недостатність, натомість 26% вважають, що для цього робиться достатньо або й більше, тобто їхнє співвідношення подібне до США. Необхідність зменшити допомогу Україні декларує 34% опитаних, за збереження актуального рівня допомоги виступає 30%, а за її збільшення — 20%. Зазначимо, що рік тому розподіл думок був подібним (28% 34% та 22% відповідно). Водночас інтерес громадян Німеччини до того, хто виграє у війні, є стабільно високим — у 2023 і 2024 роках це питання тією чи іншою мірою турбувало 63–65% німців, при цьому перемоги рф у війні хотіли лише 13% респондентів.

Перелік основних форм урядових дій з протидії російській агресії, що їх найбільше підтримує населення трьох аналізованих країн, збігається — це, передусім, продовження актуальних санкцій, введення нових економічних санкцій і надання додаткових озброєнь. Однак рівень підтримки цих форм дій помітно різниться: на початок 2024 р. він був найвищим у Британії (73%, 70% та 62% відповідно), дещо нижчим — у США (69%, 64% та 54%) і найменшим, але все одно доволі значним — у Німеччині (52%, 46% та 46%). Надсилання натівських військ до України є найменш популярною формою допомоги: схвально до неї поставились лише 23% британців, 21% американців та 13% німців.

Замість післямови. Отже, загалом рівень підтримки, який громадяни США, Британії та Німеччини висловлюють Україні у її спротиві загарбникам, впродовж двох років дещо послабився, проте лишається доволі високим. Більшість мешканців цих країн небайдужі до того, хто вийде з цієї війни переможцем і їхні симпатії на боці нашої країни; крім того, вони сприймають рф як ворожу силу. Однак, поряд із переважно схваленням курсу дій урядів західних країн, простежується й певна втома від потреби надання вагомої допомоги.

Але якою б не була зовнішня ситуація, ключовим ресурсом українського суспільства були і залишаються наші власні сили та бажання перемоги. Розмірковуючи про долю держави, митрополит Андрій Шептицький писав: «Ключ до перетворення України знаходиться в ній самій. Нам важко змінити зовнішні обставини, проте в нашій волі змінити себе», — ці пророчі слова уже неодноразово справджувались і мають стати дороговказом на майбутнє.