Методологія. Соціологічний моніторинг «Українське суспільство» проводиться з 1994 року. Інструментарій дослідження розроблений Інститутом соціології НАН України. У 2024 році збір даних для Інституту соціології НАН України виконала Соціологічна група «Рейтинг» на замовлення Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Розмір вибірки - 4101 респондента. Польовий етап дослідження тривав з 27 червня по 6 липня 2024 року.
Вступ. Індивідуальні та масові очікування майбутнього можуть бути помітним чинником формування життєвих стратегій та тактик, прийняття рішень щодо дій в різноманітних ситуаціях. Адже будь-які плани базуються на уявленнях про те, що буде в майбутньому, якими будуть особисті обставини та зовнішні умови, і як все це впливатиме на можливість чи неможливість досягнення бажаного. Відповідно фіксація поширених в суспільстві очікувань може сприяти прогнозуванню майбутніх дій людей, та поточних суспільних настроїв (які формуються не лише на базі наявних реалій, а й на основні уявлень про майбутнє).
Очікування можуть бути різного рівня та масштабу. Вони можуть відрізнятися за часовим горизонтом (від найближчого часу, до віддаленого часу, місяців чи й років), за тим, яких «полів» вони стосуються (очікування від інших людей у міжособистісних взаємодіях, очікування змін в якихось локальних сферах, наприклад податкової політики чи умов проживання в певному місці, або й очікування глобального рівня, тобто подій в країні чи суспільстві загалом). Саме до розгляду останнього рівня ми й звернемося.
Результати. В цілому думки наших співгромадян щодо майбутнього країни виявилися не дуже оптимістичними. Відповідаючи на запитання «Що ви думаєте про майбутнє України?» лише близько 25% опитаних висловили сподівання, що ситуація буде покращуватися. Ще близько чверті опитаних виходили з того, що змін ані в кращу, ані в гіршу сторону не буде. Цих людей можна вважати умовними оптимістами, але навіть в такому разі позитивні очікування поділяє менше половини (близько 49%) опитаних. Водночас не фіксується й однозначного песимізму, оскільки погіршення ситуації очікують близько 31% респондентів (решта 20% не змогли визначитися в цьому питанні).
При цьому має місце помітне погіршення оцінок порівняно з попередніми двома роками. В опитуванні 2022 року фіксувався дуже високий рівень оптимізму, коли покращення ситуації очікували близько 76% опитаних. В 2023 році цей показник трохи зменшився – до близько 66%. В цьому ж році має місце зменшення поширеності оптимістичних сподівань більш ніж в 2,5 рази; також збільшилася частка песимістично налаштованих осіб, і за цим показником відбулося повернення до рівня 2021 року (див. рис. 1).
Рис. 1 Динаміка очікувань щодо майбутнього України, %
Можна припустити, що зазначені коливання визначаються загальними настроями, пов’язаними із війною. В 2022-2023 роках сформувалася та підтримувалася висока міра оптимізму щодо успіху у війні, і це відбивалося й на поглядах щодо майбутнє країни. На сьогодні це джерело оптимізму частково втратило свою силу, і знову уявлення про майбутнє формується під впливом інших чинників.
Хоча не можна сказати, що очікування щодо майбутніх успіхів/невдач у війні зовсім втратили вплив на очікування майбутнього країни. Загалом більша міра впевненості у перемозі поєднується з більш оптимістичними очікуваннями щодо покращення ситуації в країні. Але варто зазначити, що зв’язок тут більшою мірою визначається зв’язком за негативними оцінками. Адже якщо серед тих респондентів, які не впевнені у майбутній перемозі, 70% вважають, що ситуація в нашій країні загалом буде погіршуватися (тобто песимістичні очікування за обома ознаками переважно співпадають), то серед тих респондентів, які відзначили свою впевненість у перемозі лише 34% водночас очікували на покращення загальної ситуації в країні.
Крім очікувань щодо змін в країні загалом в опитуванні вимірювалися й очікування щодо змін економічної ситуації, змін щодо формуванням чесної та компетентної влади, та змін у власному житті респондентів. Ці додаткові дані дозволяють зробити декілька важливих висновків.
По-перше, є значні відмінності у частці невизначених, коли найменшою (близько 20%) така частка є за оцінками майбутнього України, більшими ці частки є щодо думок про зміни економічної ситуації та ситуації з чесною та компетентною владою (близько 29% та 34% відповідно), і найбільшою (близько 40%) – щодо очікувань власного майбутнього. Подібні показники свідчать про більшу абстрактність очікувань та сподівань щодо майбутнього країни. Зрозуміло, що майбутнє завжди є невизначеним та важко прогнозованим, особливо в ситуації вже традиційної соціальної та економічної нестабільності, та дії нового чинника великої війни. Тож цілком зрозуміло, коли велика частина респондентів зважаючи на існуючі умови не наважується прогнозувати, що буде з їх власним життям. Але рівень невизначеності щодо майбутньої економічної ситуації, чи майбутнього загального стану країни є такий самий, чи й навіть більший (зважаючи на більшу кількість можливих чинників, що визначають це майбутнє). І незважаючи на це за цими більш загальними та віддаленими від респондентів сферами змістовних відповідей значно більше. На нашу думку це свідчить про те, що до оцінки безпосередньо не пов’язаного із собою майбутнього респонденти підходять значно менш критично, з меншим розрахунком, на підставі необґрунтованих віри та сподівань.
По-друге, особливості зв’язків між цими параметрами дозволяють припустити, що в тих випадках, коли раціональні міркування таки мають місце, більш значущими для загальних уявлень про майбутнє країни є очікуваннями щодо економічної ситуації (тут зв’язок є найтіснішим), хоча інші предметні очікування поступаються в цьому аспекті не сильно.
По-третє, якщо не враховувати респондентів, які не могли визначитися щодо своїх очікувань, можемо бачити, що очікування щодо власного майбутнього значно кращі, ніж очікування і щодо ситуації в країні в цілому, і щодо економічної сфери, і щодо сфери управління (див. рис. 2). Тобто для значної частини наших співгромадян зміни власного життя існують окремо від загальних змін в країні. Хоча необхідно відзначити, що такий розрив має місце не щодо всього можливого континууму, а головним чином щодо позитивної його частини. Тобто очікування погіршення власного життя переважно співпадають з очікуванням погіршення майбутнього України (таке поєднання фіксується у 67% респондентів), проте серед тих респондентів, які очікують покращення свого власного життя, лише 41% водночас очікують покращення ситуації в країні загалом.
Рис. 2 Очікування щодо майбутнього України, майбутніх економічних змін, змін в сфері управління, у власному житті (%, 2024 р.)
Погляди на майбутнє України мало різняться у чоловіків та жінок, та у мешканців різних регіонів, проте важливим чинником є вік респондентів. При цьому зв’язок тут є протилежним до того, який можна було очікувати. Зазвичай більш молоді особи краще сприймають різноманітні труднощі, та більш оптимістично налаштовані щодо сьогодення та майбутнього (що вочевидь пов’язано з кращим здоров’ям, кращим матеріальним забезпеченням, та більшим запасом психологічної міцності молоді порівняно зі старими людьми). Проте в даному випадку фіксується протилежна залежність, коли оптимістичні оцінки майбутнього України більш поширені саме серед старших вікових груп (50-59 років, та 60 і більше років), натомість в групах респондентів до 50 років більш поширені песимістичні очікування (див. рис. 3).
Рис. 3 Уявлення про майбутнє України в різних вікових категоріях (%, 2024 рік)
Можна припустити, що причиною такої флуктуації є стан війни, коли саме молодші вікові групи знаходяться під загрозою безпосередньої участі в ній, що й відбивається на настроях та орієнтаціях. Така ситуація є доволі тривожною, з огляду на те, що песимізм щодо майбутнього країни може ставати чинником прийняття рішення щодо переїзду до інших країн. І це стосуватиметься найбільш соціально та економічно активної частки населення, і саме в той час, коли потреба в них в України в умовах повоєнної відбудови буде найбільшою.
Сприйняття майбутнього України також має чітку залежність від нинішньої життєвої ситуації респондентів, коли респонденти більш задоволені своїм життям більш схильні до кращих оцінок перспектив країни (див. рис. 4).
Рис. 4 Залежність очікувань щодо майбутнього України від загальної задоволеності життям (%, 2024 р.)
Тут фіксуються такі ж особливості сприйняття, які вище відзначалися стосовно зв’язку очікувань щодо майбутнього країни та очікувань щодо власного життя – більш сильний зв’язок між негативними очікуваннями, та слабкіший за очікуваннями позитивними. Тобто вочевидь має місце більша схильність наших громадян поширювати негатив з одних сфер на інші (коли поганий стан в одній сфері автоматично «забарвлює» негативом інші сфери), тоді як позитивне сприйняття є більш диференційованим, точковим.
Крім цього варто відзначити, що особливості масових очікувань помітно залежать від користуванням різними джерелами інформації. Адже частка тих, хто очікує погіршення ситуації в країні є помітно більшою серед тих респондентів, які при отриманні інформації про актуальні новини в Україні та світі віддають перевагу невеликим YouTube або Телеграм каналам, що подають незалежну аналітику актуальних подій. Зокрема серед прихильників таких каналів близько 37% очікують на майбутнє погіршення ситуації в Україні, тоді як серед тих, хто орієнтується на телемарафон «Єдині новини» відповідна частка складала близько 22%, серед тих, хто орієнтується на інші великі телеканали – близько 21%, серед тих, хто орієнтується на великі новинні Інтернет-сайти – близько 25%, а серед тих, хто орієнтується на великі YouTube канали, що спеціалізуються на представлені думок експертів – близько 29%. І навпаки, серед аудиторії останніх каналів інформації близько 30-31% очікує на покращення ситуації в країні, натомість серед аудиторії невеликих аналітичних YouTube або Телеграм каналів «оптимісти» складають лише близько 18%.
Загалом орієнтація на невеликі аналітичні YouTube або Телеграм канали є помітно більшою серед молодших вікових груп, тож можна було б припустити, що зазначені відмінності є наслідком саме вікових особливостей аудиторії, а не впливу самих каналів. Проте якщо ми порівняємо уявлення аудиторії різних каналів в різних вікових категоріях, то особливості поглядів аудиторії невеликих YouTube або Телеграм каналів збережуться. Тобто в усіх вікових групах ті, хто орієнтується саме на ці канали, налаштовані більш песимістично щодо майбутнього України. І такі особливості аудиторії різних джерел інформації також свідчить про значну міру нераціональних елементів у формуванні очікувань щодо майбутнього країни, та про високу міру маніпулятивності цих очікувань.