Політики, урядовці, громадські діячі, журналісти і науковці постійно зауважували чималі соціальні розмежування українських громадян за їхнім ставленням до статусу російської мови та до геополітичного європейського або євразійського вибору України. Російська воєнна агресія, що почалася 2014 року, а 2022 року вилилася в повномасштабну загарбницьку війну Росії проти України, збігається в часі з великими змінами мовних і геополітичних уподобань українців. На підставі даних соціологічного моніторингу Інституту соціології НАН України* найбільші такі зміни спостерігаються в розподілах думок українців щодо необхідності статусного вивищення російської мови (рис. 1).
Рисунок 1. Динаміка розподілу відповідей на запитання «Чи вважаєте Ви за необхідне надати російській мові статусу офіційної в Україні?», % до кількості опитаних
Статус офіційної мови може розумітися опитуваними як статус державної мови, статус регіональної мови, статус мови національної меншини або статус мови міжнаціонального спілкування. Різні опитувані могли мати на увазі усі ці різні статуси мови, коли відповідали ствердно або заперечували. Але відповіді опитуваних у підсумку показують, що будь-яке підвищення статусу російської мови в Україні відповідає або суперечить їхнім бажанням.
Найбільше зростання відсотків неприйняття підвищення статусу російської мови в Україні спостерігається у 2014–2015 і 2021–2024 роках, тобто одразу після радикальних ескалацій російської агресії проти українців. Ці кількісні зрушення зафіксовані після окупації росіянами територій АР Крим у 2014, частин Донецької та Луганської областей у 2014 і 2022 роках, а також частин Запорізької та Херсонської областей у 2022 році. На цих окупованих територіях локалізувалася значна частина українських громадян, здебільшого схильних підтримувати надання російській мові статусу офіційної в Україні**. Зазначені групи українських громадян цілком або почасти не репрезентовані в генеральній сукупності та вибірці моніторингового опитування Інституту соціології НАН України після втрати українською державою контролю над зазначеними вище територіями їхнього проживання. У підсумку спостережуваний розподіл мовних уподобань українців докорінно змінився.
Подібним чином зазначені воєнні обставини неминуче відбилися й на геополітичних уподобаннях українських громадян. Спостерігаються значною мірою синхронні тенденції в динаміці розмежування громадянської спільноти України за ставленням до вступу України до Європейського Союзу і НАТО (рис. 2 і 3).
Рисунок 2. Динаміка розподілу відповідей на запитання «Як Ви ставитесь до вступу України до Європейського Союзу?», % до кількості опитаних
Рисунок 3. Динаміка розподілу відповідей на запитання «Як Ви ставитесь до вступу України до НАТО?», % до кількості опитаних
Найбільше зростання позитивного ставлення громадян до інтеграції України в ці західні економіко-політичну та військово-безпекову регіональні міждержавні організації теж спостерігається після 2014 і 2022 років. Саме в ці роки Росія окупувала чимало щільно заселених територій АР Крим, почасти Півдня та Сходу України, населенню яких до їх окупації найменшою мірою були притаманні європейські прозахідні геополітичні уподобання***. Отже, окупаційне вилучення з-під контролю української держави значної частини цих громадян, а також негативний вплив агресії Росії на масову свідомість решти громадян на неокупованих територіях найімовірніше зумовили спостережувані великі зміни у співвідношеннях відсотків позитивних / негативних ставлень до вступу України до Європейського Союзу і НАТО.
Вартими уваги є також альтернативні євразійські геополітичні орієнтації в Україні до повномасштабного російського вторгнення у 2022 році (рис. 4).
Рисунок 4. Динаміка розподілу відповідей на запитання «Як Ви ставитесь до iдеї приєднання України до союзу Росії й Білорусі?», % до кількості опитаних
Кардинальна зміна ставлення до євразійської геополітичної інтеграції України теж спостерігається після початку російської агресії проти української держави у 2014–2015 роках. У цей час відсоток громадян, прихильних до євразійського напряму геополітичної інтеграції України, зменшився удвічі, а відсоток неприхильних до нього громадян натомість зріс удвічі. Тут передусім теж далася взнаки російська окупація територій АР Крим у 2014 році, яка вилучила із генеральної сукупності та вибірки моніторингового опитування Інституту соціології НАН України частку українських громадян-кримчан із переважною євразійською геополітичною зорієнтованістю****. Внаслідок захоплення та контролю проросійськими сепаратистами окремих районів Донецької та Луганської областей значна частина донеччан і луганців, що населяли їх, з 2015 року теж не репрезентується у генеральній сукупності та вибірці цього моніторингового опитування. А цим громадянам у попередні роки теж було притаманне здебільшого позитивне ставлення до ідеї євразійської інтеграції України*****.
За умов повномасштабної російської агресії доречніше вимірювати прихильність до ідеї зовнішньополітичного нейтралітету України як своєрідну альтернативу євроатлантичним геополітичним уподобанням (рис. 5).
Рисунок 5. Розподіл відповідей на запитання «Як Ви ставитесь до iдеї неприєднання України до будь-яких міждержавних союзів чи об’єднань?», 2024, % до кількості опитаних
Частка (половина) громадян України, які негативно налаштовані стосовно її можливого нейтралітету, є на 20% меншою за частку (понад дві третини) громадян, які водночас позитивно ставляться до вступу України до НАТО (рис. 3). Тобто цим 20% громадян притаманна певна непослідовність або й навіть неоднозначність їхніх геополітичних уподобань. Цю особливість увиразнює двовимірний розподіл відсотків за показниками ставлення до iдеї неприєднання України до будь-яких міждержавних союзів чи об’єднань та ставлення до вступу України до НАТО (табл. 1).
Таблиця
Зв’язок ставлення до iдеї неприєднання України до будь-яких міждержавних союзів чи об’єднань та ставлення до вступу України до НАТО, 2024, %*
| Як Ви ставитесь до вступу України до НАТО? | Як Ви ставитесь до iдеї неприєднання України до будь-яких міждержавних союзів чи об’єднань? | Загалом | ||
|---|---|---|---|---|
| Скоріше позитивно | Важко сказати | Скоріше негативно | ||
| n = 813 | n = 1090 | n = 2198 | N = 4101 | |
| Скоріше негативно | 27,8 | 12,7 | 7,9 | 13,1 |
| Важко сказати | 19,1 | 35,0 | 6,6 | 16,6 |
| Скоріше позитивно | 53,1 | 52,3 | 85,5 | 70,3 |
| Загалом | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 |
*Міри зв’язку: χ2 = 695,973; df = 4; p < 0,001; коефіцієнт Гамма = 0,514 (p < 0,001; асимптотична середньоквадратична помилка = 0,020).
Серед громадян із позитивним ставленням до нейтралітету України водночас половина їх позитивно, а близько третини негативно ставляться до її вступу у військовий блок НАТО. Натомість абсолютна більшість громадян із негативним ставленням до нейтралітету України є послідовною у своєму позитивному ставленні до її вступу в НАТО. Можна порівняти частки цих і деяких інших категорій опитуваних, виокремлених у табл. 4, обраховані в межах загальної національної вибірки (N = 4101):
45,8% (n = 1880) становлять опитувані із послідовними євроатлантичними геополітичними уподобаннями: негативним ставленням до нейтралітету України та позитивним ставленням до її інтеграції в НАТО;
13,9% (n = 570) – опитувані із радше євроатлантичним геополітичними уподобанням: невизначеним ставленням до нейтралітету України та позитивним ставленням до її інтеграції в НАТО;
10,5% (n = 432) – опитувані із суперечливими (амбівалентними) геополітичними уподобаннями: негативним ставленням до нейтралітету України та позитивним ставленням до її інтеграції в НАТО;
9,3% (n = 382) – опитувані із неідентифікованими геополітичними уподобаннями: невизначеними ставленнями до нейтралітету України та її інтеграції в НАТО;
5,5% (n = 226) – опитувані із послідовним геополітичним уподобанням нейтралітету: позитивним ставленням до iдеї неприєднання України до будь-яких міждержавних союзів чи об’єднань та негативним ставленням до її вступу до НАТО.
Загалом ідея зовнішньополітичного нейтралітету України наразі є набагато менш популярною серед її громадян, ніж ідея військово-політичної євроатлантичної інтеграції, яка користується доволі послідовною осмисленою підтримкою близько половини громадянської спільноти. Водночас чимало громадян не мають визначеної позиції з цього питання, і їхнє можливе самовизначення у ньому з часом може змінити баланс відповідних альтернативних думок.
Війна неминуче впливає на соціальні розмежування в українському суспільстві. Вона структурно змінює активну громадянську спільноту в Україні. Внаслідок російської окупації низки українських територій їх населення значною мірою вилучається із соціально-політичного простору України. Змінюється чисельне співвідношення різних груп українських громадян, соціально розмежованих через відмінні мовні та геополітичні вподобання. У суспільстві втрачають потенціал одні та нарощують його інші соціальні розмежування.
Примітки
* Опитування 2024 року, результати якого лягли в основу цього матеріалу, було проведено дослідницькою агенцією «Соціологічна Група Рейтинг» на запит проєкту «Трансформація комунікацій» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
** Зокрема, під час омнібусу Інституту соціології НАН України 2013 року серед усіх опитаних в АР Крим (n = 91) 73,6% кримчан вважали за необхідне надати російській мові статус офіційної в Україні. А під час моніторингового опитування Інституту соціології НАН України в липні–серпні 2014 року серед усіх опитаних у Донецькій та Луганській областях (n = 281) 72,6% донеччан і луганців вважали за необхідне надати російській мові статус офіційної в Україні.
*** Зокрема, під час омнібусу Інституту соціології НАН України 2013 року серед усіх опитаних в АР Крим (n = 91) перед його російською окупацією 23,1% кримчан позитивно ставилися до вступу України до Європейського Союзу і 4,4% – до вступу України до НАТО. А під час моніторингового опитування Інституту соціології НАН України 2014 року серед усіх опитаних у Донецькій та Луганській областях (n = 281) перед захопленням окремих їх районів проросійськими сепаратистами 10,8% донеччан і луганців позитивно ставилися до вступу України до Європейського Союзу і 6,1% – до вступу України до НАТО.
**** Під час омнібусу Інституту соціології НАН України 2013 року серед усіх опитаних в АР Крим (n = 91) 80,2% перед його російською окупацією були прихильниками ідеї приєднання України до союзу Росії й Білорусі.
***** Під час моніторингового опитування Інституту соціології НАН України в липні–серпні 2014 року серед усіх опитаних у Донецькій та Луганській областях (n = 281) перед опануванням окремих їх районів проросійськими сепаратистами 66,4% донеччан і луганців були прихильниками ідеї приєднання України до союзу Росії й Білорусі.