Видання NV опублікувало інтерв’ю з директором Інституту соціології НАН України членом-кореспондентом НАН України проф. Євгенієм Головахою, який на основі даних моніторингу ІС НАН України дав, за виразом журналістки Ольги Духнич, «свіжі відповіді» на запитання редакції.
В інтерв'ю NV Є. Головаха розповів яким стає українське суспільство у війні на виснаження, як зростають його радикальні настрої, чому воно ніколи не нормалізує війну та чому, попри кричущі факти корупції та зловживань, українці оцінюють своє суспільство як порівняно більш справедливе, ніж раніше.
Зазначаючи, що зміни настроїв в українському суспільстві мають хвилеподібну природу, соціолог констатував, що у порівнянні з 2021 роком зміни сталися і вони дивовижні. По-перше, суспільство консолідувалось по багатьох напрямках – як консолідується фортеця в облозі. По-друге є і міцніє віра в перемогу. По-третє, попри всі труднощі і проблеми, більшість українців вважає, що справи в державі йдуть в правильному напрямку.
За півтора року війни українці до неї не стільки призвичаїлися, скільки адаптувалися, підкреслив дослідник, бо ми психологічно більш адаптивні. Спостерігаємо і постадаптивні тенденції, коли українці не тільки згодні зменшити свої фінансові очікування і «утиснутися», але й потроху стали збільшувати власні матеріальні домагання.
В політичному аспекті за допомогою тесту «Образ держави» вияснили наступне: загальна позитивна оцінка держави в свідомості українців дуже суттєво зростала 2022-го року, а за останні півроку вона вже стала гіршою. У листопаді позитивно функціонування держави в Україні оцінювало лише 32% опитаних, а негативно — 67%, а у 2022 році позитивно роботу державу оцінювала майже половина (47%) опитаних. А ось вже червень 2023 року — позитивних оцінок в цілому лише 22%, а негативних десь майже 40%.
Є. Головаха наголосив: «Моя гіпотеза в тому, що люди зачекалися позитивної інформації щодо війни з Росією. В їх уявленні ситуація загальмувалась, а українці не хочуть нормалізації війни, і вони таким чином адресують свій запит до держави — давайте щось робити, щоб ситуація ставала кращою». В ідеологічному аспекті фіксуємо радикалізацію політичної свідомості в умовах війни – лібералами себе вважають 6%, націоналістами – 19%, що є для нас історичним максимумом.
Щодо терміну «Орбанізація України», який з’явився в ЗМІ, то мається на увазі настрої ресентименту, які можуть з’явитися в українців, якщо не вдасться, наприклад, звільнити наші території – подібно тому, як такі настрої підігріває Орбан в Угорщині, ностальгуючи за втраченими після Другої світової війни територіями своєї країни. І тут вже справа за нашою державою, чи зможе вона ці почуття направити в демократичне русло — відбудовувати країну, відчувати себе частиною Європи, докладати усіх зусиль до повернення втраченого, чи підемо шляхом розуміння себе, як найбільш обманутих і тому обраних торувати свій власний автономний шлях, дуже складний і загрозливий. Тому нам так важлива перемога.
Є. Головаха зазначив: «ми дослідили три основних типи справедливості, характерні для будь-якого суспільства. Утилітарний тип — «треба забезпечити найкраще життя якомога більшій частині українців, навіть ціною погіршення життя меншої частини», лібертаріанський тип — «хто зміг собі забезпечити найкраще життя той його і має отримати», та меритократичний тип — «створення умов, за якими люди отримують блага, займають місто в суспільстві в залежності від своїх здібностей та досягнень». Ми виявили що українцям імпонує та в них переважає меритократичний тип справедливості, а саме — у порівнянні з вересням 2019 року суспільство в уявленні громадян стало більш справедливим. Це важливий крок на шляху до того, щоб люди почували себе в цьому суспільстві як відповідальні громадяни. Якщо людина вважає, що суспільство справедливе, вона буде щиро на нього працювати.
З початком війни ми отримали абсолютно нове суспільство. Починаючи з Євромайдану, весь шлях, що проходить Україна, виявився дуже глибинною революцією. Революція призводить до зміни інституціональної системи і до зміни моралі і цінностей, до зміни соціальної структури загалом. Зокрема велика соціальна група людей, які воювали, починають ставати суттєвими елементами головних державних інститутів, їх бачать на ключових державних постах. Це нова нормативна система і, можливо, вона буде сприйматися і вже сприймається як більш справедлива.
Є. Головаха підкреслив: до війни на виснаження тією чи іншою мірою психологічно готові близько 70% - це ті, хто вважає, що війна продовжиться ще рік, чи навіть більше року (42% опитаних). Якщо йти методом екстраполяції, то і на наступний рік українці будуть триматися. Бо будь-які перемовини означають одне — це капітуляція. А люди, які відстояли себе в найстрашніший час, не готові до капітуляції. Тобто українці будуть очікувати або на реальні успіхи на фронтах, або на постійну інформацію, що ми отримаємо від Заходу допомогу, що буде ще більше зброї. І що ми потроху просуваємось. І друге не буде призводити до сплеску негативу, а перше призведе до великого сплеску позитиву – резюмував очільник ІС НАН України.