На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено науково-популярний матеріал д.соц.н. Людмили Скокової "Допомога в адаптації воєнним мігрантам з України в республіці Ірландія: кейс національної відкритості".
Республіка Ірландія (далі – РІ) надала статус отримувача тимчасового захисту більше, ніж 100 тисячам втікачів від війни з України (на 14 березня 2024 року цей статус набули 105,032 особи). Протягом двох років ця кількість змінювалася: частина людей повернулися в Україну, дехто – перебрався в інші країни (в Канаду, США та інші). Мігранти, що опинилися на тривалий час в нових для себе соціальних, економічних, культурних умовах, мусять вибудовувати повсякденне життя, вирішувати щоденні питання, які постають в умовах іншої країни. Декотрі виклики є подібними, наприклад, звикання до нових кліматичних умов, до місцевої кухні. Спільним викликом, хоча і диференційованим (залежно від рівня володіння англійською мовою), є необхідність підтримання комунікацій в іноземному середовищі. Поряд з цим, специфічні виклики постають, наприклад, перед батьками дітей шкільного віку, для яких треба знайти місце в місцевій школі, часом – продовжуючи онлайн-навчання в українській школі. Студенти різного віку за бажання йдуть навчатися в ірландських освітніх закладах і для цього треба розібратися із особливостями і можливостями освітньої системи. Багато з біженців мають проблеми фізичного, ментального здоров’я, для вирішення яких треба орієнтуватися в особливостях системи охорони здоров’я РІ.
Звернемо увагу в цьому дописі на можливості мереж соціальних комунікацій, які допомагають втікачам від війни з України пристосуватись до нових реалій.
Повний матеріал див. тут